Суд над Ісýсом в Пóнтія Пылáта

 

11. Ісýс жэ став пы′рыд начя′льніком. І спытáв Ёго начя′льнік: «Чы Ты Цар Іудéйськый?» Ісýс сказáв ёмý: «Ты кáжэш».

12. І як выновáтылы Ёгó пэршосвяшчэ′ннікы і старшы′ны, Вин ныц ны одкáзував.

13. Тоды′ кáжэ Ёмý Пылáт: «Чы ны чýйіш, кы′лько свíдчять прóтів Тыбэ′?»

14. І ны одказáв ёмý ны на однэ′ слóво, то начя′льнік нáдто дывовáвся.

15. На свя′то ж, на Пáску, начя′льнік мав звы′чай пускáты на вóлю ля нарóда одногó засýджаного, когó лю′дэ хотíлы.

16. Був там і выдóмый засýджаный, шо звáвся Варáвва.

17. То от, як зобрáлысь воны′, сказáв йім Пылáт: «Когó хóчытэ, шоб я пусты′в вам на вóлю: Варáвву чы Ісýса, шо зовýть Хрыстóм?»

 

[с. 85↑]

 

18. Бо знав, шо продалы′ Ёгó з завы′дкув.

19. А тоды′, як сыдíв вин на судíйському мíсьці, ёгó жи′нка послáла сказáты ёмý: «Ныц ны робы′ Прáвыдныковы Томý, бо я тыпэ′р в сні мнóго вы′тырпыла з-за Ёгó».

20. Алэ′ пэршосвяшчэ′ннікы і старшы′ны пудбухтóрылы нарóд просы′ты Варáвву, а Ісýса погубы′ты.

21. Тоды′ начя′льнік спытáв йіх: «Комý з двох вытэ′ хóчытэ, коб я дав вóлю?» Воны′ сказáлы: «Ля Варáввы».

22. Пылáт кáжэ йім: «Шо ж мынí робы′ты з Ісýсом, шо зовэ′цьця Хрыстóм?» Кáжуть ёму всі: «Хай бýдэ росп’я′тый!»

23. Начя′льнік сказáв: «Якóе ж зло Вин зробы′в?» А воны′ шэ ёмч крычя′лы: «Хай бýдэ росп’я′тый!»

24. Пылáт, пубáчывшы, шо ныц ны помагáе, а заворýха шэ ё′мчае, взяв воды′, помы′в рýкы пы′рыд нарóдом і сказáв: «Нывыновáтый я в кровí Гэ′того Прáвыдныка; дывíтэсь вытэ′».

25. І ввэсь нарóд сказáв в одкáз: «Кров Ёгó на нас і на нáшых дíтюх».

26.Тоды′ дав вин йім вóлю ля Варáввы, а Ісýса, збы′вшы, оддáв, шоб росп’ялы′ Ёгó.

 

Збы′ткы над засýджаным Ісýсом. Тырнóвый вынóк

 

27. Тоды′ начя′льніковы солдáты, завíвшы Ісýса до прытóрыйі, зобрáлы на Ёгó цíлу рóту.

28. І зня′вшы з Ёгó одэ′жу, наложы′лы на Ёгó баграны′цю (чырвóну накы′дку, чырвóного плашчя′).

29. І сплíвшы вынкá с тэ′рону, зложы′лы Ёмý на гóлову і далы′ Ёмý в прáву рýку кы′я, шоб опырáтысь. І станóвлячысь пы′рыд Йім на колíна, насмíхувалысь над Йім, кáжучы: «Рáдуйся (Раднíй) Цар Іудéйськый!»

30. І плёвáлы на Ёгó, і взя′вшы кы′я, бы′лы Ёгó по головí.

 

Ісýса роспынáють

 

31. А як назбытковáлысь з Ёгó, знялы′ з Ёгó баграны′цю і зложы′лы на Ёгó одэ′жу Ёгó і повылы′ Ёгó роспынáты.

32. Выхóдячы, воны′ судосы′лы одногó Корыныя′нына, шо звáвся Сы′моном; гэ′того застáвылы нысты′ кры′жа Ёгó.

 

[с. 86↑]

 

33. І прышóвшы на мíсьце, шо зовэ′цьця Голгóфа, шо знáчыть «Чоловóе мíсьце».

34. Далы′ Ёмý пы′ты óцоту, змíшаного з жовчéю (з гóраччу), і покуштáвшы, ны схотíв пы′ты.

35. Ты′йі, шо роспынáлы Ёгó, подылы′лы Ёгó одэ′жу, кы′нувшы жэ′рыба; бо збýтысь скáзаному прорóком: «Подылы′лы одэ′жу мою′ і на рýбы мойí кы′нулы жэ′рыба».

36. І посады′вшысь, пылновáлы Ёгó там.

37. І прымоцёвáлы над головóю Ёгó нáпысь, якáя знáчылась вынóю Ёмý: «Гэ′той е Ісýс, Цар Іудéйськый».

38. Тоды′ росп’ялы′ з йім два розби′йныкы: одногó по прáву рýку, а дрýгого по лíву.