Отповíдно ліпш, чым крóхы

 

9. Бо мы крóхы вíдайімо і крóхы прорóчыствуйімо.

10. А як бýдэ отповíдно, то тóе, шо крóхы, зусíм пырыстáнэ бýты.

11. Як я був малы′м, то я по-дытя′чому говоры′в, по-дытя′чому дýмав, по-дытя′чому мы′слыв (россуждáв). А як став чоловíком, то покы′нув дытя′чэ.

12. Зáрэ мы бáчымо бы чы′рыз мýтнэ шкло, догáдуючысь, шо там бовганíе, а тоды′ гочы′ма до гочэ′й; допíро знáю я крóхы, а тоды′ повíдаю гэ′так сáмо, як я сам познáный.

13. А зáрэ éсьця гэты тры: вíра, нáджа, любóв, алэ найвы′жча з йіх любóв.

 

[с. 377↑]

 

 

Глава 14

В Цэ′рквы говорі′тэ выдóмыю мóвыю. Дар прорóчыства і дар мóвы

 

1. Дбáйтэ про любóв, про духóвны дары′, а найби′льш про тóе, шоб прорóчыты.

2. Бо хто говóрыть нырозби′рлывыю мóвыю, той говóрыть ны лю′дюм, а Бóговы; бо ныхтó ёгó ны мóжэ розобрáты; вин тáйны говóрыть дýхом.

3. А хто прорóчыть, той говóрыть лю′дюм, шоб йіх добрý гучы′ты, вмовля′ты, тíшыты.

4. Хто говóрыть нырозби′рлывыю мóвыю, той гýчыть добрý сыбэ′, а хто прорóчыть, той будýе цэ′ркву.

5. Хóчу, коб вытэ′ всі говоры′лы вся′кымы мóвамы; алэ′ ліпш, шоб вытэ′ прорóчылы; бо той, хто прорóчыть, бильш годя′шчый за тогó, хто говóрыть вся′кымы мóвамы, сыбá шо онó вин шэ бýдэ тлумáчыты, шоб будовáлась цэ′рква.

6. Зáрэ, як я прыдý до вас, браты′, і стану говоры′ты на нырозби′рлывых мóвах, то якýю я зроблю′ вам коры′сть, як ны вы′говорусь до вас ны об’я′выю, ны знатьтéм, ны прорóчыннем, ны нагýкыю.

7. Бо й быздýшны створíння, шо выдаю′ть звук, як свыстíл чы гýслі: як бы ны давáлы воны вся′кых звýкув, то як повíдаты, шо грáють на свыстёлóвы чы шо на гýслях?

8. Абó як трубá трубíтымэ ны так, як трэ′ба, то хто бýдэ шыховáтысь до бóю?

9. Гэ′так сáмо як і вытэ′ бýдытэ говоры′ты нырозби′рны словá, то як повíдають, шо вытэ′ говóрытэ? Вытэ′ ж бýдытэ говоры′ты на вíтёр.

10. Кы′лько, взя′ты, вся′кых слыв на свíты, і кáжнэ з йіх нíшо знáчыть.

11. Алэ′ як я ны знáтыму, шо знáчять словá то я ля тогó, шо говóрыть, -- чужопáнэць, і той, шо говóрыть, ля мэ′нэ -- чужопáнэць.

12. Гэ′так і вытэ′, клопóтячысь про дары′ духóвны, старáйтэсь забогатíты йíмы ля тогó, шоб будовáты цэ′ркву.

13. І з-за гэ′того, хто говóрыть нырозби′рлывыю мóвыю, хай мóлыцьця, шоб зумíв в юй розобрáтысь.

 

[с. 378↑]

 

14. Бо як я молю′сь на нырозби′рлывуй мóвы, то хоч дух мий і мóлыцьця, а рóзум с тогó ны мáе коры′сті.

15. То шо ж робы′ты? Стáну молы′тысь дýхом, стáну молы′тысь і рóзумом; бýду спывáты дýхом, бýду спывáты й рóзумом.

16. Бо як ты бýдыш благословы′ты дýхом, то просты′й чоловíк шо стоя′тымэ пы′рыд тобóю, на твоé «дя′ку» скáжэ «амíнь», бо вин ны вíдатымэ, шо ты говóрыш.

17. Ты хорошэ′ дя′куйіш, алэ′ дрýгый ны гýчыцьця.

18. Дя′кую своё′му Бóговы, шо я бильш і ліпш за всіх вас говорý вся′кымы мóвамы.

19. Алэ′ в цэ′рквы хóчу ліпш п’ять слыв сказáты свойíм рóзумом, шоб і гы′нчых нагучы′ты, чым тьму слыв на нызнакóмуй мóвы.

20. Браты′! Ны жывíтэ з дытя′чым рóзумом; на нычóгэ жывíтэ дытьмы′, а рóзумом бýдьтэ ны малы′мы (дорóслымы).

21. В закóны напы′сано: «Гы′нчымы мóвамы і гы′нчымы ротáмы (гýстамы) бýду говоры′ты гэ′тому нарóдовы, алэ′ й тоды′ ны послýхають мынэ′, -- кáжэ Госпóдь» (Ісаія, 28, 11—12).

22. То от, мóвыгэ′тознак ны ля вíруючых, а ля нывíруючых; а прорóчыство – ны ля нывíруючых, а ля вíруючых.

23. Як вся Цэ′рква зы′йдыцьця рáзом, і всі стáнуть говоры′ты нызнакóмымы оды′н одномý мóвамы, і ввы′йдуть до вас ты′йі, шо ны вíдають, чы нывíруючы, то чы ны скáжуть, шо вытэ′ подурíлы?

24. Алэ′ як всі прорóчыствують, і ввы′йдэ нывíруючый чы хто ны вíдае, то всі йім ганьбýють і всі ёгó сýдять.

25. І гэ′так тáйны сэ′рця ёгó станóвляцьця я′внымы, і вин прыпадэ′ до зымнí, поклóныцьця Бóговы і скáжэ: «Напрáвду, з нáмы Биг».

26. Ну то шо ж, браты′? Як вытэ′ схóдытэсь, і в кáжного з вас е псалóм, е нагýка, е мóва, е об’я′ва тáйнэй, е ростлумáчуванне; хай всэ гэ′тэ бýдэ на будовáнне.

27. Як хто говóрыть ныпоня′тныю (нызнакóмыю) мóвыю, говорíтэ двох оды′н з одны′м, а найби′льш трох, і оды′н хай роз’ясня′е.

28. А як ны бýдэ пырыговóршчыка, то мовчы′ в цэ′рквы, а говоры′ – собí й Бóговы.

 

[с. 379↑]