Озима совка Scotia segetum

КУРСОВА РОБОТА

із сільськогосподарської ентомології

на тему: «Захист посівів озимої пшениці від найголовніших шкідників, а саме озимої совки, пшеничного трипса, опомізи пшеничної на площі 80 га»

Виконав: студент 2 групи

3 курсу ФЗР

Кузмін С.

Перевірив:

Оцінка:

Харків - 2011

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….4

1. Видовий склад основних шкідників пшениці та їх шкодочинність….6

2. Основні особливості розвитку найголовніших шкідників і захисні заходи на пшениці………………………………………………………14

2.1. Совка озима Scotia segetum………………………………………..….14

2.1.1. Систематичне положення совки озимої……………………………..14

2.1.2. Поширеність совки озимої ………………………………………….14

2.1.3. Діагностичні ознаки совки озимої ………………………………...14

2.1.4. Біологічні та екологічні особливості совки озимої ……………….15

2.1.5. Фенологічний календар розвитку совки озимої …………………..18

2.1.6. Характер пошкоджень і шкодочинність совки озимої …………...20

2.1.7. Заходи захисту пшениці від совки озимої …………………………20

2.2. Пшеничний трипс Haplothrips tritici …………………………………..22

2.2.1. Систематичне положення пшеничного трипса……………………..22

2.2.2. Поширеність пшеничного трипса …………………………………..22

2.2.3. Діагностичні ознаки пшеничного трипса …………………………22

2.2.4. Біологічні та екологічні особливості пшеничного трипса ……….23

2.2.5. Фенологічний календар розвитку пшеничного трипса …………...24

2.2.6. Характер пошкоджень і шкодочинність пшеничного трипса ……25

2.2.7. Заходи захисту пшениці від пшеничного трипса ……………….25

2.3. Опоміза пшенична Opomуza florum …………………………………...26

2.3.1. Систематичне положення опомізи пшеничної……………………26

2.3.2. Поширеність опомізи пшеничної …………………………………...26

2.3.3. Діагностичні ознаки опомізи пшеничної ………………………….26

2.3.4. Біологічні та екологічні особливості опомізи пшеничної ………..27

2.3.5. Фенологічний календар розвитку опомізи пшеничної ……………29

2.3.6. Характер пошкоджень і шкодочинність опомізи пшеничної …….30

2.3.7. Заходи захисту пшениці від опомізи пшеничної ………………..30

3. Методика виявлення та обліку кількості шкідників сільськогосподарських культур …………………………………………31

4. Захист пшениці від шкідників……………………………….………...34

4.1. Суть методів захисту сільськогосподарських культур від шкідників.34

4.2. Система заходів для захисту пшениці від шкідників …………….....40

4.3. Робочий план захисту пшениці від шкідників ……………………...44

Висновок ………………………………………………………………………...46

Бібліографічний список……………………………………………….47

Вступ

Науковою основою захисту рослин є сільськогосподарська ентомологія, екологія і фітопатологія. Сільськогосподарська ентомологія – системна агрономічна дисципліна. Предметною галуззю її є вивчення комах – шкідників сільськогосподарських культур і розроблення екологічно орієнтованої системи з обмеження їх чисельності та шкодочинності з урахуванням охорони навколишнього середовища. (Байдик, 2005)

В даній курсовій роботі ми розглянемо таких шкідливих організмів на пшениці як: совка озима, пшеничний трипс та опоміза пшенична.

Серед найважливіших зернових культур озима пшениця за посівними площами займає в Україні перше місце і є головною продовольчою культурою. Це свідчення великого народногосподарського значення озимої пшениці, її необхідності у задоволені людей високоякісними продуктами харчування.

Основне призначення озимої пшениці – забезпечення людей хлібом і хлібобулочними виробами. У тваринництві використовують багаті на білок пшеничні висівки, які особливо ціняться при годівлі молодняку. Озиму пшеницю висівають у зеленому конвеєрі в чистому вигляді або в суміші з озимою пшеницею. Тваринництво при цьому забезпечується вітамінними зеленими кормами рано навесні. Для годівлі тварин певне значення має солома, 100 кг якої прирівнюється до 20-22 корм. Од. і містить 0,6 кг перетравного протеїну та полови, особливо безостих сортів пшениці.

Загальна посівна площа озимої пшениці у світі становить тепер близько 240 млн. га, валові збори зерна сягають 560 млн. т.

Сільськогосподарське виробництво щорічно втрачає від шкідників, хвороб та бур’янів до 30 відсотків валових зборів і, зокрема, зерна 25-30%. Захист рослин від шкідливих організмів займає одне з провідних місць серед технологічних прийомів вирощування сільськогосподарських культур. (Лихочвор, 2004)

Совка озима, пшеничний трипс, опоміза пшенична є небезпечними шкідниками озимої пшениці.

Совка озима - метелик, один з найнебезпечніших шкідників сільськогосподарських культур, її гусениці живляться рослинами понад 50 ботанічних видів. Гусениці другого покоління живляться сходами і молодими рослинами озимої пшениці й жита, а також літніх посадок картоплі та посівів бобових трав.

Пшеничний трипс - пoшкoджyє oзимi тa яpi пшeницi, мeншoю мipoю - ячмінь i жито. Личинки спочатку висмоктують сік з колоскових лусок та квіткових плівок, а потім пошкоджують зерно, яке перебуває в м’якому стані. В результаті знижується маса і якість зерна, а загальні втрати можуть сягати 20 % можливого врожаю.

Пшенична опоміза - пошкоджує озимі злаки: пшеницю, жито, ячмінь. Личинки заглиблюються в найбільш розвинені стебла. Опоміза ніколи не пошкоджує вузла кущіння. Внаслідок пошкодження жовтіє і засихає центральний листок, а потім і все пошкоджене стебло. (Білик, 2005)

1. Видовий склад основних шкідників пшениці та їх шкодочинність

Небезпечними шкідниками озимої пшениці є: цикадки, попелиці, шкідлива черепашка, хлібна жужелиця, хлібні жуки, п’явиці, шведська та гессенська мухи, опоміза пшенична, трипси, хлібні блішки, злакова листовійка, підгризаючи совки, пильщики та ін.. (Білик, 2005)

Хлібна блішка – Phyllotreta vittula.В Україні поширена скрізь, але найбільш шкодочинна в лісостеповій зоні. Значно ушкоджує ярий ячмінь, яру пшеницю, менше – озиму пше­ницю та кукурудзу. Шкодять в основному жуки, які живляться листками сходів та молодих рослин, вони зіскрібають паренхіму у вигляді прозо­рих смужок та довгастих плям.

Шестикрапкова цикадка –Macrosteles laevis, Смугаста цикадка – Psammotettis striatus. Цикадки висмоктують сік із листя, воно знебарвлюється і в’яне, рослини ослаблюються. Крім того у першому випадку цикадки є переносниками вірусних хвороб, а у другому пошкоджені рослини уражуються грибними захворюваннями.

Попелиці.У місцях пошкоджень рослини знебарвлюються, іноді червоніють. Крім безпосередньої шкоди попелиці переносять вірусні захворювання злаків.

Клоп шкідлива черепашка – Eurygaster integriceps.Клопи завдають істотної шкоди , пошкоджуючи рослину у фазу кущіння і виходу в трубку. Проколюючи хоботком стебло нижче зачатка колоса, вони висмоктують соки рослин. У місці уколу утворюється перетяжка, пошкоджені стебла довго залишаються зеленими, але не колосяться і швидко відмирають. При уколі у стрижень колоса, який знаходиться у пазусі листка, вище місця уколу виникає білоколосисть. Личинки живляться генеративними і вегетативними органами рослин. Найбільшої шкоди завдають личинки старших віків.

Хлібна жужелиця – Zabrus tenembrioides.Жуки шкодять у фазі молочної стиглості і живляться зерном до початку збирання врожаю. Вони вигризають його вміст, іноді об’їдають лусочки , остюки, крім цього, жуки вибивають з колосся на грунт багато неушкоджених зернин. Личинки живляться вночі листками сходів падалиці, а потім сходами озимих. Часто листки змочалюються і затягаються у норку. У місцях скупчення личинок рослини гинуть, а на посівах утворюються лисини.

Хлібний жук – Anisoplia austriaca. Шкодять жуки і личинки. Жуки часто обгризають м’які нестиглі зерна пшениці, а стиглі вибивають з колосся на землю. Личинки живуть у грунті два роки і ушкоджують кореневу систему і підземну частину хлібних злаків.

П’явиці.Шкодять жуки і личинки. Жуки вигризають повздовжні дірки в листках у фазу трубкування і колосіння. Личинки скелетують листя, яке з часом прив’ядає і засихає , рослини пригнічуються і відстають у рості.

Гессенська муха – Mayetiola destructor.Личинки після відродження пересуваються по листковій пластинці до її основи, де проникають за піхву листка і живляться соками стебла, пригнічуючи ріст і розвиток рослини. У фазу виходу в трубку спостерігається виколошування, оскільки в місцях живлення личинок стебло тоншає, в ушкоджених рослин утворюються характерні коліна. Тому уже ушкоджені посіви набувають вигляду побитих градом або потолочених.

Шведска муха.Шкоду завдають личинки. Вони проникають в середину стебла і живляться ембріональним зачатком колоса, ушкоджує основу центрального листка.

Опоміза пшенична – Opomyza florum. Навесні личинки проникають у найбільш розвинені стебла. У стеблі личинка робить хід вверх до конуса наростання, а потім піднімається по згорнутій трубці листків нагору або переходить у бічні стебла. Вузол кущіння не ушкоджує. Внаслідок уражень жовтіє і засихає центральний листок, а потім і все уражене стебло.

Трипс пшеничний – Haplothrips tritici.Імаго висмоктують соки під верхнім піхвовим листком ще до виколошування хлібів із найбільш ніжної частини обгортки колосу, внаслідок чого утворюється білоколосисть. Личинки спочатку живляться спочатку колосковими лусочками, а потім зерном, що спричинюють його щуплість і втрату в масі.

Пильщик хлібний звичайний – Cephus pygmeus. Пошкоджує пшеницю, жито, ячмінь, овес, сіяні й дикорослі злакові трави, однак переважно озиму пшеницю і жито. Личинки після відродження живляться внутрішньою частиною стебла, і переміщуються вниз до його основи. У вузлах стебла вони прогризають отвори, великі відрізки ходу в соломині забивають червоточиною та екскрементами. Основна частина личинок досягає нижнього міжвузля в період закінчення фази наливання – воскової стиглості зерна. Приблизно на рівні поверхні грунту личинка в середині стебла робить кільцеподібний надріз, під яким утворює захисний чопик з об’їдків та екскрементів. Потім пряде прозорий кокон у вигляді захисної оболонки, в якому зимує. Під дією вітру частина стебел обламується в місці надрізу ще до настання фази повної стиглості зерна колосових.

Злакова листовійка – Chephasia pascuana. Найбільшої шкоди завдають гусениці старших віків. Перед колосінням вони проникають у пазуху листка і обгризають колос із внутрішнього боку.

Совки Noctuіdae -гусениці видів, що входять у цю підродину, велику частину часу проводять у ґрунті, підгризаючи в рослин корені або об'їдаючи в них надземні частини в поверхні ґрунту. (Ольховська- Буркова,1990)

Таблиця 1

Видовий склад основних шкідників пшениці

Проаналізувавши таблицю 1 можна зробити такі висновки. Із ряду напівтвердокрилі пшеницю пошкоджують 13 % шкідників цього ряду, твердокрилі – 38 %, рівнокрилі – 19 %, трипси – 6 %, двокрилі – 13 %, перепончастокрилі – 6 %, лускокрилі – 6 %.

2. Основні особливості розвитку найголовніших шкідників і захисні заходи пшениці

Озима совка Scotia segetum

2.1.1. Систематичне положення совки озимої

Клас - комахи (Insecta

Ряд - лускокрилі (Lepidoptera).

Родина - совки (Noctuidae),

Вид - Озима совка (Scotia segetum) (Білик, 2005)

2.1.2. Поширеність совки озимої

Поширена в Європі, Азії, південному сході Африки; у СРСР — майже усюди. Розвивається в нечорноземній зоні в одному, в лісостепових і степових районах — в двох, в Середній Азії, степовій Україні, в Предкавказье — в трьох поколіннях. В Україні поширена повсюдно. (Беляев, 1974)

2.1.3. Діагностичні ознаки совки озимої (Рис. 1)

Метелик розміром 40 – 50 мм. Передні крила буруватосірі (іноді майже чорні) з трьома характерними темними плямами (ниркоподібною, круглою і клиноподібною), облямованими тонкою чорною лінією; задні — у самця білі, у самки — білуватосірі із затемненим зовнішнім краєм. Вусики самок щетинкоподібні, у самців на 2/3 довжини – перисті.

Яйце розміром 0,5 мм, півкулясте, ребристе (16 – 20 радіусів), з приплюснутою основою; свіжо-відкладене — молочно-біле, згодом темнішає.

Гусениці перших трьох віків землисто-сірі або сірувато-рудуваті, матові, останніх віків — з глянцевою епікутикулою, вздовж спини темна вузька смуга; черевних ніг п’ять пар, довжина гусениці шостого віку — до 52 мм; лобні шви сходяться біля потиличного отвору.

Лялечка близько 20 мм, червоно-бура, на пігідії – 2 тонких відростки, які розходяться дещо в боки і підігнуті до верху (у вигляді вил). На спинному боці 5-7 сегментів черевця – 1 або 2 ряди великих ямок. (Байдик, 2005; Білик, 2005)

2.1.4. Біологічні та екологічні особливості совки озимої

Зимують гусениці шостого віку на глибині 10 – 25 см. Витримують зниження температури до мінус 11 °С. Успіх перезимівлі залежить від розвитку жирового тіла. Гусениці молодших віків гинуть за температури нижче мінус 5 °С. З настанням підвищених весняних температур гусениці піднімаються у верхні шари ґрунту і на глибині 5 – 6 см заляльковуються в овальних земляних камерах. Розвиток лялечок триває 25 – 35 діб. Літ метеликів на півдні починається з середини квітня, в лісостеповій зоні — у третій декаді травня. Початок льоту та його тривалість визначаються метеорологічними умовами року. Метелики активні в присмерки і вночі, удень ховаються під листям бур’янів та в інших укриттях.

Для їх розвитку потрібне додаткове живлення нектаром на квітучій рослинності. Яйця відкладають по одному або невеликими групами на нижньому боці листків і черешків бур’янів, на сухі рослинні рештки або на легкий, добре оброблений ґрунт з рідкою рослинністю. В середньому одна самка відкладає від 470 до 2200 яєць, що залежить від умов живлення гусениць і метеликів. У зоні бурякосіяння метелики першого покоління відкладають яйця на буряки, кукурудзу, просо та овочеві культури, другого покоління — на підготовлені для посівів озимих поля з непаровими попередниками.

Ембріональний розвиток за температури повітря 28 – 30 °С триває 2 – 5 діб, а при 10 – 12 °С — 24 доби.

Гусениці першого покоління з’являються наприкінці травня — на початку червня. Залежно від температури повітря вони розвиваються 20 – 60 діб. Гусениці у своєму розвитку проходять шість віків. У молодому віці вони харчуються листям бур'янів, а починаючи з третього - пошкоджують культурні рослини. Харчуються гусениці ввечері та вночі, а вдень ховаються в поверхневому шарі грунту або з нижнього боку прилеглих до землі листя. Харчування гусениць триває 24-26 днів Закінчивши живлення, гусениці в ґрунті на глибині 1 – 6 см перетворюються на пронімфу, а через 2 – 10 діб — на лялечку. Через 11 – 14 діб вилітають метелики другого покоління, літ яких триває близько двох місяців; яйця відкладають зазвичай у серпні, а наприкінці місяця з’являються гусениці. Загалом тривалість розвитку одного покоління становить 50 – 70 діб при сумі ефективних температур 640 – 780 °С.

На більшій частині України озима совка розвивається у двох поколіннях, а в північних і особливо в північнозахідних областях — в одному. (Байдик, 2005; Білик, 2005)

Рис. 1. Совка озима

1. Метелик

2. Яйця

3. Гусениця

4. Лялечка

(Білик, 2005)

Таблиця 2

2.1.5. Фенологічний календар розвитку совки озимої (Scotia segetum)

Зона – східний Лісостеп України

- - личинка

- 0 – лялечка

- + - імаго

- . – яйце

Період шкодочинності Захисні заходи (Агротехнічні, біологічні, хімічні та ін..)

2.1.6. Характер пошкоджень і шкодочинність совки озимої

Шкодочинність озимої совки досить значна. Одна гусениця першого покоління за ніч може знищити 10 – 15 рослин цукрового буряку. Гусениці другого покоління найбільше пошкоджують озимі культури. Гусениці озимої совки можуть живитися не менше ніж на 140 видах рослин із 36 родин. Гусениці молодших віків зіскрібають паренхіму з нижнього боку листків, середніх – виїдають отвори в листках, старших грубо об’їдають листки підгризають сходи і паростки насіння. (Мигулин, 1983; Літвінов, 2009)

2.1.7. Заходи захисту пшениці від совки озимої

Розмноження озимої совки значною мірою обмежують паразити, хижаки, хвороби. В яйцях, гусеницях і лялечках шкідника розвивається понад 120 видів ентомофагів, найбільше значення з яких мають іхневмоніди й трихограміди, а також вірусні хвороби.

На гусеницях паразитують: з родини Ichneumonidae — Amblyteles vadatorius W.S., A.panzeri Wеsm., Ichneumon sartitorius L.,

Ophion luteus L., Paniscus ocellaris Thoms.; з родини Braconidae — Macrocentrus collaris Spin. і Meteorus rubens W.S.; з тахін — Gonia capitata D. L. і G. ornata Mg., Periscepcia carbonaria Panz., Peletieria rubescens R.D., P. ferina Ztt., Earythia caesia Fll. та ін. (Байдик, 2005)

З птахів найбільш енергійними винищувачами гусениць озимої совки є шпаки, граки і галки.

Велике значення в обмеженні чисельності озимої совки має правильний обробіток ґрунту під озимі чистого і зайнятого парів, а також полів після непарових попередників; міжрядний обробіток ґрунту на просапних культурах; обробіток ґрунту після збирання просапних попередників озимих культур зумовлює загибель гусениць, пронімф і лялечок.

З біологічних заходів — застосування дворазового випуску трихограми із розрахунку 50 тис. особин/га; з хімічних — обробка полів озимої пшениці при наявності двох гусениць на 1 м2 дозволеними для використання інсектицидами. (Байдик, 2005; Мигулин, 1983)

Проти Озимої совки на пшениці застосовують такі препарати: Карате Зеон 050 CS, мк. с., Маршал 25, к.е., Пірінекс 48, к.е., Сумітіон, к.е., Штефесін, к.е. (Ящук, 2010)

Пшеничний трипс Haplothrips tritici (Рис. 2)

12
• Далее ⇒