Назвіть основні конвенціі МОП в галузі охорони праці.
Дайте характеристику законодавству Євросоюзу з охорони праці.
Законодавство Євросоюзу в сфері охорони праці можна умовно розділити на дві групи:
· директиви ЄС щодо захисту працівників;
· директиви ЄС щодо випуску товарів на ринок (включаючи обладнання, устаткування, машини, засоби колективного та індивідуального захисту, які використовують працівники на робочому місці).
Законодавство Євросоюзу про охорону праці згруповане таким чином:
· загальні принципи профілактики та основи охорони праці (Директива Ради 89/391/ЄЕС);
· вимоги охорони праці для робочого місця (Директива Ради ЄС щодо робочого місця; щодо тимчасових чи пересувних будівельних майданчиків; Директива Ради 92/91/ЄC щодо охорони праці на підприємствах, де здійснюється видобування мінеральної сировини через свердловини, щодо охорони праці на підземних і відкритих гірничодобувних підприємствах; під час роботи на борту риболовних суден; Європейського парламенту та Ради щодо захисту працівників, які піддаються потенційній небезпеці у вибухонебезпечних середовищах);
· вимоги охорони праці під час використання обладнання (Директива Ради ЄС щодо використання працівниками засобів праці; щодо використання засобів індивідуального захисту на робочому місці; щодо ручного переміщення вантажів, коли є ризик пошкодження спини у робітників; щодо роботи за екранами дисплеїв; щодо використання знаків про загрозу безпеці та/чи здоров'ю на роботі);
· вимоги охорони праці під час роботи з хімічними, фізичними та біологічними речовинами (Директива Ради ЄС щодо захисту працівників від ризиків, пов'язаних з впливом канцерогенних речовин на роботі; Європейського парламенту та Ради щодо захисту робітників від ризиків, пов'язаних із застосуванням біологічних робочих матеріалів під час роботи; щодо захисту працівників від шкідливого впливу хімічних робочих речовин на робочому місці; про запобігання значних аварій, пов'язаних з небезпечними речовинами; Європейського парламенту та Ради щодо захисту працівників від ризиків, пов'язаних із шумом; про захист працівників від небезпеки, спричиненої на робочому місці азбестом);
· захист на робочому місці певних груп робітників (Директива Ради ЄС щодо захисту на робочому місці вагітних працівниць, породіль і матерів-годувальниць; щодо захисту молоді на роботі; щодо працівників, які перебувають у тимчасових трудових відносинах);
· положення про робочий час (Директива Ради ЄС щодо певних аспектів організації робочого часу).
· вимоги до обладнання, машин, посудин під високим тиском тощо (Директива ЄС Європейського парламенту та Ради щодо машин; щодо засобів індивідуального захисту; щодо обладнання та захисних систем, призначених для використання у вибухонебезпечних середовищах; щодо простих посудин, які працюють під тиском; щодо загальної безпеки продукції).
Окрім нормативно-правових актів, у Євросоюзі широко застосовуються заходи незаконодавчого характеру (наприклад, кожні п'ять років приймаються програми дій з охорони праці на робочому Місці).
Вимоги про те, якою має бути ергономіка в країнах ЄС, закріплено в законодавстві Союзу й, насамперед, у директиві № 89/391 “Про заходи щодо поліпшення безпеки й здоров'я трудящих”. Відповідно до неї роботодавці зобов'язані оцінювати виробничі ризики й забезпечувати вжиття адекватних захисних і профілактичних заходів, гарантувати відповідне навчання й інструктаж працівників з дотримання заходів безпеки, а також надавати працівникам інформацію та консультації і дозволяти їм брати участь в обговоренні всіх питань із забезпечення безпеки й гігієни праці.
Назвіть основні конвенціі МОП в галузі охорони праці.
Усі держави-члени МОП повинні дотримуватися таких принципів в сфері праці:
· свободу асоціації і реальне визнання права на ведення коллективных переговорів;
· скасування всіх форм примусової або обов'язкової праці; реальна заборона дитячої праці; недопущення дискримінації в сфері праці і зайнятості.
МОП прийнято 179 конвенцій і 184 рекомендації. Вони охоплюють практично всі аспекти трудового права і права у сфері соціального забезпечення. 50 конвенцій було ратифіковано СРСР, з них 43 продовжують діяти в РФ. Україною за станом на 2007 р. ратифіковано 62 Конвенції МОП.
Основні конвенції МОП в галузі охорони праці:
КОНВЕНЦІЯ 119. Про обладнаний машин захисними пристроями.
КОНВЕНЦІЯ 115. Про захист від радіації.
КОНВЕНЦІЯ 121. Про допомогу у випадках виробничого травматизму.
КОНВЕНЦІЯ 128. Про допомогу по інвалідності, старості та у випадку втрати годувальника.
КОНВЕНЦІЯ 136. Про бензол.
КОНВЕНЦІЯ 139. Про професійні ракові захворювання.
КОНВЕНЦІЯ 157. Про встановлення міжнародної системи збереження
прав в галузі соціального забезпечення.
КОНВЕНЦІЯ 159. Про професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів.
КОНВЕНЦІЯ 161. Про служби гігієни праці.
КОНВЕНЦІЯ 162. Про охорону праці при використанні азбесту.
КОНВЕНЦІЯ 170. Про безпеку при використанні хімічних речовин на
виробництві.
КОНВЕНЦІЯ 171. Про нічну працю.
КОНВЕНЦІЯ 174. Про запобігання великих промислових аварій.
КОНВЕНЦІЯ 177. Про надомну працю.
КОНВЕНЦІЯ 187. Про основи, що сприяють безпеці та гігієні праці.
Конвенція №159 (1983 р.) „Про професійну реабілітацію і зайнятість інвалідів” констатує необхідність розробки та здійснення національної політики в галузі професійної реабілітації та зайнятості інвалідів. Вказана політика спрямована на те, щоб відповідні заходи щодо професійної реабілітації поширювались на всі категорії інвалідів, а також на сприяння можливостям зайнятості інвалідів. У цій конвенції рекомендується проведення консультацій з представницькими організаціями підприємців і працівників щодо здійснення вказаної політики і заходів, які необхідно прийняти для сприяння співробітництву і координації державних і приватних органів, що займаються професійною реабілітацією.
Ряд конвенцій присвячених захисту трудових прав у галузі умов і охорони праці. Так, Конвенція №1(1919 р.) визначала, що тривалість робочого часу не може перевищувати вісім годин в день і сорок вісім в тиждень. Проте, в 1935 році Конвенція №47 прийняла рішення про скорочення робочого часу до 40 годин у тиждень. При цьому передбачається, що встановлення 40-годинного робочого тижня не тягне за ніякого зменшення заробітної плати. Години, відпрацьовані понад нормальну тривалість робочого часу, Конвенція розглядає як понаднормовані, які допускаються лише в певних випадках і підлягають додатковій оплаті.
Конвенція №171 1990 року трактує нічну працю, як будь-яку роботу, яка здійснюється в проміжку між північчю і п’ятою годиною ранку протягом семи годин підряд. Відповідно до неї працівникам надається право на проходження безплатного медичного обслуговування і на отримання консультацій щодо того, як зменшити або уникнути ризику для здоров’я, пов’язаного з їх роботою.
- Назвіть та дайте характеристику основним законодавчім та нормативно-правовим актам про охорону праці в Україні.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про охорону праці» (далі – Закону) законодавство про охорону праці складається з цього Закону, Кодексу законів про працю України, Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили до втрати працездатності», законів України «Про пожежну безпеку», «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
В основі всіх цих документів лежить Конституція України.
Основоположним документом у галузі охорони праці є Закон України «Про охорону праці», який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров’я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних державних органів відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні. Інші нормативно-правові акти мають відповідати не тільки Конституції та іншим законам України, але, насамперед, цьому законові.
Трудові відносини між працівниками і роботодавцями в Україні регулюються Кодексом законів про працю (КЗпП) України, відповідно до якого права працюючої людини на охорону праці охороняються всебічно.
До основних законодавчих актів, які мають спільне правове поле з законодавством про охорону праці, слід віднести також «Основи законодавства України про охорону здоров’я», що регулюють суспільні відносини в цій галузі з метою забезпечення гармонічного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення чинників, які шкідливо впливають на їхнє здоров’я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадкоємності. «Основи законодавства України про охорону здоров’я» передбачають встановлення єдиних санітарно-гігієнічних вимог до організації виробничих та інших процесів, пов’язаних з діяльністю людей, а також до якості машин, устаткування, будинків та таких об’єктів, що можуть шкідливо впливати на здоров’я людей; вимагають проведення обов’язкових медичних оглядів осіб певних категорій, в тому числі працівників, зайнятих на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці; закладають правові основи медико-соціальної експертизи втрати працездатності.
До нормативно-правових актів з охорони праці відносяться, згідно зі ст. 27 Закону, правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов’язкові до виконання.
Система стандартів безпеки праці – комплекс взаємопов’язаних стандартів, які містять вимоги, норми і правила, що направлені на забезпечення безпеки праці, збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності. Діючі ГОСТи ССБТ мають шифр 12 і поділяються на 6 підсистем.
В Україні розробляються державні стандарти України – ДСТУ, які повинні частково замінити діючі ГОСТи ССБТ. Так, наприклад, у галузі охорони праці вже діють:
ДСТУ 2293-99. Охорона праці. Терміни та визначення основних понять.
ДСТУ 2272-93. Пожежна безпека. Терміни та визначення.
ДСТУ 4050-2001. Спецодяг сигнальний. Жилети. Технічні умови.