Середньої важкості і важкі.
До категорії1а належать роботи, які виконуються сидячи і супроводжуються незначними фізичними навантаженнями (управління, швейне, годинникове виробництва).
До категорії 1бналежать роботи, що виконуються сидячи або пов’язані з ходінням та супроводжуються деяким фізичним напруженням.
До категорії 2а належать роботи, пов’язані з постійним ходінням, переміщенням дрібних (до 1 кг.) виробів або предметів у положенні стоячи або сидячи і які потребують незначного фізичного напруження (ряд професій у прядильно-ткацькому виробництві, у механоскладальних цехах).
До категорії 2бналежать роботи, пов’язані з ходінням і переміщенням вантажів масою до 10 кг (ряд професій машинобудування, металургії).
До категорії 3належать роботи, пов’язані з постійним переміщенням значних (понад 10 кг) вантажів і які потребують значних фізичних зусиль.
При виконанні важких фізичних робіт підвищується частота пульсу ( більше 100 ударів за хв.), частота дихання, пов’язана з підвищеною потребою у кисні. Якщо у стані спокою людина потребує у середньому 0,25 л/хв. кисню, то при важких роботах – до 2,5 л/хв..
Підвищений рівень обмінних процесів в організмі з підвищенням важкості роботи відбивається на функціонуванні нервової і серцево-судинної систем.
При фізичній роботі можуть виникнути фізіологічні зрушення, коли робота легка, але монотонна. Якщо кількість елементів, що входять в операцію, не перевищує трьох, то праця відноситься до монотонної. Значну роль при виконанні фізичної роботи має наявність небезпечної ситуації або інших екстремальних умов. У цьому випадку у людини виділяється адреналін, а у дуже агресивних осіб – норадреналін, які, з одного боку приводять організм у стан підвищеної роботоздатності, а з іншого, особливо у агресивних людей, - до різких необдуманих поступків. Людина у цьому випадку швидко втомлюється, що може призвести до травм
76. Захисні заходи, які забезпечують безпеку при аварійному режимі роботи електроустановок
Захисні заходи, що застосовуються в електроустановках, умовно можна розділити на 2 групи:
1) ті, що забезпечують безпеку при нормальному режимі;
2) ті, що забезпечують безпеку при аварійному режимі роботи.
До першої групи відносяться:
1. Електрична ізоляція– шар діелектрика з великим опором, котрим вкривається поверхня струмоведучих частин, або котрими струмоведучі частини відділяються одна від одної. В окремих випадках для більшої надійності застосовують подвійну ізоляцію, наприклад, в ручному електрифікованому інструменті.
2. Огороджувальні пристрої застосовуються в електроустановках напругою понад 1000 В і бувають суцільні та сітчасті. До огороджувальних пристроїв відносяться також тимчасові переносні огородження.
Блокуваннямназивається автоматичний пристрій, за допомогою котрого запобігають неправильним, небезпечним для людини діям, Блокувальні пристрої дозволяють вимикати напругу при відкриванні дверей огороджень, кожухів, при знятті кришки
3. Розташування струмоведучих частин на недосяжній висоті або в недоступному місці забезпечує безпеку без застосування огороджень та блокувань. В залежності від напруги і густини населення проводи ЛЕП розташовують на висоті від 4 до 8 м.
4. Малі напруги живленнязастосовуються при роботі з переносним електроінструментом, ручними переносними лампами, для живлення місцевого освітлення на верстатах. Джерелами малих напруг є знижувальні трансформатори, акумулятори, випрямні установки, гальванічні батареї.
5. Вирівнювання потенціалів– це зниження напруг дотику та кроку між точками електричної ланки, до яких можливий одночасний дотик або на котрих може одночасно стояти людина. Вирівнювання потенціалів досягається шляхом штучного підвищення потенціалу опорної поверхні ніг до рівня потенціалу струмоведучої частини, а також при контурному заземленні.
6. Захисне розділення мереж.Кожний провідник та землю можна розглядати як 2 обкладинки конденсатора, а повітря між ними – як діелектрик. У протяжній, сильно розгалуженій мережі ємність проводів відносно землі більша, а ємнісний опір невеликий. Якщо таку мережу розділити на ряд невеликих ділянок мереж з такою ж напругою, то така мережа матиме незначну ємність та високий ємнісний опір ізоляції. Електричне розділення мереж досягається за допомогою роздільних трансформаторів з коефіцієнтом трансформації 1 : 1.
До другої групи відносяться:
1. Захисне заземлення- це навмисне електричне з’єднання з землею металевих неструмоведучих частин, котрі можуть опинитись під напругою. Складається з заземлюючого провідника та заземлювача.
2. Занулення – це навмисне електричне з’єднання неструмоведучих частин з нульовим проводом. Захист досягається автоматичним вимкненням пошкодженої мережі в результаті однофазного короткого замикання.
Захисне вимкнення – це автоматичне вимкнення електроустановки при зниженні опору ізоляції фаз, замиканні фази на корпус, при появі в мережі більш високої напруги, при випадковому дотику людини до струмоведучих частин. Вимкнення досягається спрацюванням пристрою захисного вимкнення, який реагує на зміну параметрів електричної мережі.
77. Обов’язки працівників щодо виконання вимог нормативних актів про охорону праці
За порушення законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці винні особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно з законодавством.
Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників є порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці та їх дії, спрямовані на створення перешкод для виконання посадовими особами органів державного нагляду за охороною праці їх повноважень.
Створення працівником перешкод для діяльності представників професійних спілок, спрямованої на виконання своїх повноважень, що передбачені КЗпП України (ст.. 244) та Законом України “Про охорону праці”), є підставою для притягнення винних працівників до дисциплінарної відповідальності.
КЗпП України (ст.. 147) встановлені такі дисциплінарні стягнення: догана, звільнення з роботи.
Право накладати дисциплінарні стягнення на працівників має орган, який користується правом прийняття на роботу цього працівника.
Дисциплінарне стягнення на працівника може бути накладене за ініціативою органів, що здійснюють державний і громадський контроль за охороною праці (органи державного нагляду за охороною праці, уповноважені трудових колективів, комісії з питань охорони праці підприємств), а також за поданням органів прокуратури.
Дисциплінарне стягнення застосовується безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше 1 місяця з дня його виявлення (без врахування часу перебування на лікарняному листку або у відпустці). Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше 6 місяців з дня вчинення проступку.
До того, як накласти дисциплінарне стягнення, роботодавець повинен зажадати від винного працівника письмове пояснення. У разі неодержання від працівника пояснень у визначений йому строк, дисциплінарне стягнення може бути накладене на підставі тих матеріалів, що є на підприємстві, в установі, організації.
В тому випадку, коли працівник відмовляється дати пояснення, про це повинен бути складений акт за підписом посадової особи і працівників підприємства, що були свідками цієї відмови.
За кожне порушення може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення.
Адміністративна відповідальність настає при порушенні законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці, а також створенні перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду і представників професійних спілок, коли порушення не викликало і не могло викликати тяжкі наслідки.
До адміністративної відповідальності можуть бути притягнені особи, які досягли на момент скоєння порушення 16-річного віку.
Адміністративна відповідальність полягає у накладенні штрафу на працівників, зокрема посадових осіб, а також громадян – власників підприємств чи уповноважених ними осіб.
Адміністративне стягнення накладається посадовими особами органів державного нагляду постановами у справах про адміністративне стягнення на підставі складених ними протоколів про адміністративне порушення.
Штраф за адміністративне порушення повинен бути внесений до каси підприємства за місцем роботи протягом 15 днів з дня вручення йому постанови.
Протягом 10-денного терміну постанова може бути оскаржена у вищестоящому органі по нагляду за охороною праці.
Матеріальна відповідальність регламентується ст.. 130-138 КЗпП та іншими нормативними актами.
Загальними підставами накладення матеріальної відповідальності є наявність прямої дійсної шкоди, вина працівника (у формі умислу або необережності), протиправні дії (бездіяльність) працівника, а також наявність причинного зв’язку між винними і протиправними діями (бездіяльністю) працівника та завданою шкодою. На працівника може бути накладена матеріальна відповідальність при наявності всіх перерахованих умов.
Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди. Відповідальність може бути накладена незалежно від притягнення до інших видів відповідальності.
Кримінальна відповідальність за порушення законодавчих та нормативних актів з охорони праці на стає в тих випадках, коли порушення призвело або могло призвести до тяжких наслідків
78. Вентиляція виробничих приміщень