ПІЛОРОСПАЗМ І ПІЛОРОСТЕНОЗ

Порушення тонусу і моторики травного каналу можна виявляти в дітей, починаючи з періоду новонародженості.

Причиною зригування, рідше блювання можуть бути аерофагія (заковтування повітря під час годування), ізольований спазм кардіальної частини шлунка.

Пілороспазм — це спазм воротаря шлунка. Він зумовлений сильнішим роз­витком м’язів та іннервації воротаря шлунка в дітей перших місяців життя.

Клініка:

1. блюванням, що виникає з перших днів життя через 10—20 хв після годування.

2. блювання часте, але невеликої кількості, що менша за об’єм їжі, спожитої за одне годування.

3. характерні світлі проміжки, коли блювання припиняється часом на 1—3 дні.

4. спостерігають періодичний неспокій дитини, закреп, сплощення кривої маси тіла.

Пілороспазм є функціональним захворюванням, минає самостійно у віці 4—5 міс.

Лікування

1. суворє дотримання режиму годування груддю

2. призначення спеціальних молочних сумішей зі згущувачами, які справляють антирефлюксну дію (наприклад, “Нутрилак антирефлюкс”). Густа їжа знижує перистальтику шлунка, нормалізує його тонус.

3. показано збагачення дієти матері вітамінами групи В.

Пілоростеноз — це вада розвитку воротаря шлунка, що призводить до його непрохідності. Це найчастіша вада розвитку травного каналу на 1-му році життя, виявляють переважно в хлопчиків (у 5 разів частіше, ніж у дівчаток). У 15 % випадків ця патологія має спадковий характер, проте тип успадкування досі не встановлено. Пілоростеноз діагностують у 4 випадках на 1000 пологів.

1.

 
дифузна гіпертрофія і гіперплазія гладеньких міоцитів антрального відділу шлунка, збільшення кількості сполучної тканини призводять до стовщення м’язового шару воротаря і звуження його просвіту, що значно утруднює проходження їжі зі шлунка в кишки.

2. їжа затримується в шлунку, змішується з їжею, що надходить під час ступного годування.

3. блювотні маси викидаються фонтаном, кількість їх перевищує кількість їжі одноразового годування.

4. втрачаються рідина, хлоридна кислота, калій.

5. настає зневоднення, виснаження, зменшення маси тіла.

6. шкіра стає блідою, сухою, зморшкуватою.

7. Підшкірна жирова клітковина зникає спочатку на тулубі, пізніше на кінцівках і обличчі.

8. під час огляду живота спостерігають перистальтику шлунка, що нагадує пісковий годинник.

9. під час пальпації можна промацати стовщений воротар.

Диференціально-діагностичні ознаки пілоростенозу і пілороспазму

Пілоростеноз Пілороспазм
Блювання з двотижневого віку Блювання зрідка Частота блювання постійніша Блювання великою кількістю мас, фонтаном Кількість блювотних мас більша, ніж кількість висмоктаного молока Майже постійний закреп Кількість сечовипускань різко зменшена (близько 6), різка блідість шкіри Видно перистальтику шлунка, що часто на­гадує пісковий годинник Дитина спокійна Різке зменшення маси тіла Маса тіла менша, ніж одразу після народження Блювання з моменту народження Блювання часте Частота блювання щодня різна Блювання невеликою кількістю мас Кількість молока, видаленого під час блювання, менша, ніж висмоктаного Закреп, але іноді самостійні випорожнення Кількість сечовипускань зменшена (близько 10) Шкіра звичайного кольору або дешо бліда. Перистальтику шлунка видно рідко Дитина криклива Маса тіла не змінюється або зменшується по­мірно Маса тіла більша, ніж одразу після народжен­ня

 

Діагноз пілоростенозу підтверджують під час рентгеноскопії травного ка­налу затримкою зависі барію сульфату в шлунку протягом 1 доби і довше.

Лікування оперативне і передбачає поздовжнє розсікання серозно- м’язового шару воротаря (пілороміотомія за Фреде—Вебером—Рамштедтом)

Лекция №3