Системна криза держави на початку ХХ ст.
Додатки
Вступ
Актуальність дослідження. Історія Османської держави, що проіснувала з XIV до початку XX ст., її становлення, розвиток, занепад і загибель є однією з актуальних проблем світової та вітчизняної історичної науки. Пильна увага фахівців до різних аспектів історії Османської імперії визначено тією роллю і важливим місцем, які вона грала і займала в історії людства в середні віки та новий час.
Питання економічного, державного, політичного і соціального розвитку Османського держави займають одне з центральних місць в історичних дослідженнях тюркологів. Важливість, значимість і одночасно складність дослідження цієї проблеми визначається її недостатньою вивченістю і малим числом серйозних узагальнюючих наукових праць. Наявна література в значній мірі застаріла, багато в чому тенденційна, ряд питань, як і раніше, залишається дискусійними.
Актуальність даної проблеми зумовлена також громадським інтересом до історичного минулого колись могутньої держави. Знання її історії певною мірою дозволяє зрозуміти природу багатьох реалій сьогоднішньої дійсності, яка виливається часом в конфлікти і збройні сутички, розібратися в причинах протистояння двох цивілізацій – Сходу і Заходу.
Об’єктом роботи є власне історія Османської імперії, а саме зовнішньо- і внутрішньополітичні зміни та соціально-економічний застій на початку ХХ ст.
Розділ І.
Джерельна база та історіографія дослідження.
Джерела роботи.
В даному розділі нами зроблена спроба комплексного джерелознавчого та історіографічного вивчення проблеми кризи та розпаду Османської імперії на початку XX ст. Тобто на завершальному, заключному етапах її існування. На основі значного кола наукових праць вітчизняних і зарубіжних авторів, з використанням документів історичних архівів та інших матеріалів, на широкому тлі міжнародних подій вивчаються найскладніші питання, що складають предмет дослідження.
Джерелознавчу базустановлять неідентичні за формою і різні за змістом джерела. Основним джерелом з даної роботи є „Хрестоматия с истории международных отношений” [5], в якій висвітлені факти з розвитку Османської держави, а також розглянуті основні напрямки впливу внутрішніх і зовнішніх суперечностей на розпад турецької держави. Щодо конкретних матеріалів, то на допомогу досліднику може прийти „Хрестоматия по новой истории” під редакцією Молока і Орлова, де вміщено ряд міждержавних договорів, виписки з мемуарів та інші матеріали, що мають відношення до подій початку ХХ ст. і Туреччини зокрема. Тут також містяться документи і матеріали з питань економічного, політичного, соціального життя османського суспільства другої половини XIX - початку XX ст. [4]. Особливий інтерес для наукового вивчення мають статистичні відомості в галузі сільського господарства, ремісничого і промислового виробництва; документи, що характеризують економічну експансію європейських держав на Близькому Сході. В „Сборнику договоров России с другими государствами (1856-1917)” під редакцією Адамова К.О., вміщено ряд договорів Росії з іншими державами, в тому числі і Османською імперією, на основі яких дослідник може вивчати історію міжнародних впливів на розвиток держави турків у другій половині ХІХ – на поч. ХХ ст. [1]. Важливими для написання роботи стали також інші видання хрестоматійних матеріалів [2, 3].
1.2. Історіографія дослідження
Розділ ІІ.
Системна криза держави на початку ХХ ст.
2.1. Молодотурецька революція 1908 р.
До початку ХХ ст. Османська імперія являла собою відсталу, слаборозвинену, напівколоніальну державу. Це була багатонаціональна країна, яка об’єднувала людей з різною релігією, економікою і культурою, серед яких турки, являли пануючу націю. Соціально-економічний розвиток країни характеризувався тим, що там надзвичайно посилилась криза феодального устрою, а процес становлення капіталістичних відносин в Туреччині протікав повільно і болісно. Головна причина, яка гальмувала розвиток і утвердження капіталістичних відносин, була в самій сутності османського феодалізму. До того ж негативно впливав і зовнішній фактор, основною якого являлась колоніальна політика імперіалістичних держав, яка душила економічний і політичний розвиток Туреччини [16, с.43].
Розділ ІІІ.
Крах Османської імперії
Військово-політичний союз з Німеччиною не тільки зберігся, але й всіляко зміцнюваний молотурками, визначав неминучість залучення держави в Першу світову війну, що почалася між Центральними державами і Антантою після відомого сараєвського вбивства влітку 1914 р.
Після цієї події кайзер Німеччини Вільгельм, приймаючи 5 липня австрійського посла, заявив: „З виступом проти Сербії не баритися!” У Туреччині великий візир сказав, що в разі виступу Росії Туреччина буде в європейській війні на боці Троїстого союзу, і радив австрійцям не задовольнятись їх початковим вимогам до Сербії, а відібрати Новобазарский санджак, щоб таким чином „завдати великосербській ідеї смертельний удар”. Для Османської імперії він просив тільки „прикриття від Росії”. Молотурки також погодилися розпочати повстання мусульман в Сербії і навіть поширити його в Албанію. Турки повели себе так, як ніби все вже вирішено і Туреччина є союзником німецько-австрійського блоку [6, с.237].
Висновки
Пройдений аналіз та узагальнення джерел та літератури за темою роботи дозволяє зробити наступні висновки.
Проникнення капіталістичних відносин в XIX ст. стали поштовхом для розвитку торгівлі та збільшення продукції місцевого виробництва. Однак у силу ряду причин він затягнувся. У той час, як багато народів займалися землеробством, промисловою і торговою працею, турки, будучи завойовниками, залишали свої будинки, залишали свої землі і розсіювалися по всьому світу, розчиняючись у величезній імперії. Розширення торгівлі йшло повільно, так як феодальні порядки заважали росту національного ринку і перешкоджали розвитку національної буржуазії. Стамбул, Ізмір, Трапезунд, Бейрут були важливими центрами внутрішньої, зовнішньої і транзитної торгівлі. У цих містах склалася буржуазія, яка прибрала до рук фінансові операції – аміра, сафарі, міняйли. У цей час втягуються в торгівлю і такі міста як Салоніки, Ізмір, Трапезунд, Самсунг. Йшов процес утворення нових центрів країни, робилися спроби забезпечити недоторканність особи купця і його власності. Але на розвиток торгівлі серйозний вплив мали і стан внутрішніх доріг та їх безпека. Слід зазначити, що досить слабкою була діяльність відомства громадських робіт, тобто турбота держави про відтворення.
У цих умовах перетворення Туреччини в напівколонію ще більше посилили економічне відставання країни. Незрілість капіталістичних відносин і національної буржуазії, реакційна роль турецького державного і суспільного ладу була однією з причин падіння Османської імперії.
Список використаних джерел і літератури:
1. Сборник договоров России с другими государствами (1856-1917 гг.) под редакцией Адамова К.О., – М.: Государственное издательство полит. л-ры, 1982. – 463 с.
2. Хрестоматия по истории международных отношений 19 – нач. 20 вв. – М.: МГИМО-Университет, 2010. – 360 с.
3. Хрестоматия по истории Нового времени стран Европы и Америки / Сост. Д.В. Кузнецов. В 2-х книгах. Кн. вторая. Международные отношения в 1648-1918 гг. – Благовещенск: Изд-во БГПУ, 2010. – 338 с.
4. Хрестоматия по новой истории: пособие для учителя Ч. 2: 1870-1918 гг. пособие для учителя. / под редакцией А. И. Молока и В. А. Орлова. - М: Государственное учебно-педагогическое издательство Министерства Просвещения РСФСР, 2008. – 305 с.
5. Хрестоматия с истории международных отношений. – М.: Политиздат, 1973. – 553 с.
6. Алиев Г.З. Турция в период правления младотурок (1908-1918 гг.) / Алиев Г.З. –М.: Наука, 1972. – 387 с.
7. Балканские страницы в новое и новейшее время. – Кишенев: Штилица, 1977. – 177 с.
8. Балканы в конце XIX в начале XX в. Очерки становления Балканских национальных государств и политической структуры в Юго-Восточной Европе. – М.: Наука, 1991. – 352 с.
Привіт.
Ви проглянули ознайомлювальний фрагмент бакалаврської роботи на тему: «Системна криза Османської імперії» об’ємом 65 сторінок. За бажання отримати повний варіант даної роботи напишіть нам.
https://vk.com/id263367087
aib1512@ukr.net