Локальна мережа Token Ring

Цей стандарт розроблений фірмою IBM. Як середовище передавання застосовується неекранована або екранована вита пара (UPT або SPT) чи волокно-оптичний кабель. Швидкість передавання даних 4 Мбит/с або 16 Мбит/с. Як метод управління доступом станцій до середовища передавання використовується метод-маркерне кільце (Тоken Ring). Основні положення цього методу такі:

пристрої підключаються до мережі по топології кільце; усі пристрої, що підключені до мережі, можуть передавати дані тільки після

отримання дозволу на передачу (маркер); у будь-який момент часу тільки одна станція в мережі має таке право.

Типи пакетів.

У IВМ Тоkеn Ring використовуються три основні типи пакетів: пакет управління/дані (Data/Соmmand Frame);

маркер (Token);

пакет скидання (Аbort).

Пакет Управління/Дані.За допомогою такого пакета виконується передачаданих або команд управління роботою мережі.

Маркер. Станція може почати передачу даних тільки після отримання такогопакета. В одному кільці може бути тільки один маркер і, відповідно, тільки одна станція з правом передачі даних.

Пакет Скидання. Посилання такого пакета викликає припинення будь-якихпередач.

В мережі можна підключати комп’ютери по топології кільце.

Локальна мережа Ethernet

Специфікацію Ethernet у кінці сімдесятих років запропонувала компанія Xerox Corporation. Пізніше до цього проекту приєднались компанії Digital Equipment Corporation (DEC) та Intel Corporation. У 1982 році була опублікована специфікація на Ethernet версії 2.0. На базі Ethernet інститутом IEEE був розроблений стандарт IEEE 802.3.

Основні принципи роботи.

На логічному рівні в Ethernet застосовується топологія шина :

усі пристрої, що підключені до мережі, рівноправні, тобто будь-яка станція може почати передачу в будь-який момент часу (якщо середовище передавання вільне);

дані, що передаються однією станцією, доступні усім станціям мережі.

Кабельні проводки мережі Ethernet

Прості кабельні проводки

Локальну мережу Ethernet найпростіше можна визначити як шинну мережу з МДКН/ВК методом доступу. Вона проста, дешева, надійна та ефективна, дає високу швидкість передачі даних (10Мбіт/с – Ethernet; 100Мбіт/с – Fast Ethernet) і набула найбільшого поширення. На сьогодні мережа Ethernet відображена в стандартах IEEE-802.3 та ЕСМА-82.

Топологічна структура, параметри та вартість реалізації мережі Ethernet залежать від вибору варіанту кабельного з'єднання. Варіанти кабельних з’єднань, що існують сьогодні, маркуються так:

NN Base-XX

Перші цифри NN задають швидкість передачі в Мбіт/с, символи XX задають максимальну довжину сегмента в сотнях метрів, або середовише передавання. Мережа Ethernet зазвичай складається з одного або кількох шинних сегментів, що з'єднані за допомогою повторювачів (repeaters) або комутаторів (hubs, linkbuilders). Основні варіанти специфікації Ethernet (10Base-5 та 10Base-2) мають обмеження щодо довжини з'єднань та кількості підключених пристроїв.

10 Base-5 –товстий кабельRG6 (Thick Ethernet).

Швидкість передавання 10 Мбіт/с. Для підключення до мережі необхідні адаптери з AUI–роз’ємами та блоки трансіверів (приймача та передавача), які монтуються безпросередньо на кабелі з проколюванням ізоляції. На кінцях кабелю встановлюються узгоджуючі резистори – термінатори. Сегмент мережі має довжину до 500 м та містить максимально до 100 трансіверів. У мережу може бути включено до 5 сегментів; максимальна довжина кабелю між двома станціями

– 2500 м, а число повторювачів між довільними станціями не більше 4. Максимальна кількість станцій в мережі – 1024. Максимальна відстань між станцією і трансівером – 50 м.

10Base-2–тонкийEthernet (Thin Ethernet, Cheapernet).

Швидкість передавання 10 Мбіт/с. Станції мережі під'єднуються до кабеля через ВNС-роз’єми та Т-конектори. Сегмент мережі має довжину до 185 м та включає максимально до 30 трансіверів. У мережу може бути включено до 5 сегментів; максимальна довжина кабеля між двома станціями – 925 м; число повторювачів між довільними станціями не більше 4. У мережі може бути до 3

сегментів, з'єднаних двома лініями довжиною до 185 м кожна і без станцій. Максимальна кількість станцій в мережі – 150 .

10Base-T– Ethernetна витій парі(Twisted Pair Ethernet).

Кількість станцій, які можна під'єднати до мережі визначається кількістю портів у комутаторах. Максимальна віддаленість станції до комутатора – 100-160 м. Між будь-якою парою станцій може бути не більше 5 сегментів та 4 повторювальних секцій.

10Base-F–волоконно-оптичнийEthernet (optical fiber Ethernet).

Максимальна відстань передачі – до 2 км. Забезпечує тільке двохточкове з’єднання (point-point connection), тому використовується як правило тільки для магістральних ліній. Для підключення волоконно-оптичного кабелю необхідні Ethernet волоконно-оптичні МІС-роз’єми та волоконно-оптичні трансівери.

Комбіновані кабельні проводки

Комбіновані кабельні проводки будуються при необхідності винести частину мережі на відстань більшу, ніж дозволяють обмеження простих кабельних проводок. При цьому використовується спеціальне обладнання (комутатори, концентратори, повторювачі та ін).

Топології обчислювальних мереж

Топологія типу зірка

Концепція топології мережі у вигляді зірки запозичена з області великих ЕОМ, в якій головна машина отримує та опрацьовує усі дані з периферійних пристроїв, як активний вузол опрацювання даних. Уся інформація між двома периферійними робочими місцями проходить через центральний вузол обчислювальної мережі (рис.3.1).

Пропускна здатність мережі визначається обчислювальною потужністю вузла і гарантується для кожної робочої станції. Колізій (зіткнень) даних не виникає.

Кабельне з'єднання достатньо просте, оскільки кожна робоча станція сполучена з вузлом. Затрати на прокладання кабелів високі, особливо коли центральний вузол географічно розміщений не у центрі топології.

При розширенні обчислювальних мереж не можуть бути використані кабельні проводки, що були прокладені раніше: до нового робочого місця необхідно прокладати окремий кабель із центру мережі.

Файловий сервер

Рис.3.1.Топологія у вигляді зірки.

Топологія у вигляді зірки має найбільшу швидкодію з усіх топологій обчислювальних мереж, оскільки передача даних між робочими станціями проходить через центральний вузол (при його хорошій продуктивності) по окремих лініях, що використовуються тільки цими робочими станціями. Частота запитів передачі інформації від однієї станції до другої невисока порівняно з тою, що можна досягнути у інших топологіях.

Продуктивність обчислювальної мережі в першу чергу залежить від потужності центрального файлового сервера. Він може бути вузьким місцем обчислювальної мережі. У випадку виходу з ладу центрального вузла порушується робота усієї мережі. Центральний вузол управління – файловий сервер може реалізувати оптимальний механізм захисту від несанкціонованого доступу до інформації. Управління усією обчислювальною мережею відбувається з її центру.

Кільцева топологія

При кільцевій топології мережі робочі станції сполучені одна з одною по колу, тобто робоча станція 1 з робочою станцією 2, робоча станція 2 з робочою станцією 3, робоча станція 3 з робочою станцією 4 і т.д. Остання робоча станція сполучена з першою. Комунікаційний зв'язок замикається у кільце (рис.3.2). Прокладання кабелів від однієї робочої станції до іншої може бути досить складним та дорогим, особливо якщо географічно робочі станції розміщені далеко від кільця (наприклад, у лінію).

Повідомлення циркулюють регулярно по колу. Робоча станція посилає за певною кінцевою адресою інформацію, попередньо отримавши запит з кільця. Пересилання повідомлень є дуже ефективним, оскільки більшість повідомлень можна відправити по кабельній системі одне за одним. Дуже просто можна зробити кільцевий запит на всі станції. Тривалість передачі інформації збільшується пропорційно кількості робочих станцій, що входять до обчислювальної мережі.

Основна проблема при кільцевій топології полягає у тому, що кожна робоча станція повинна активно приймати участь у пересиланні інформації, і у випадку виходу з ладу хоча б однієї з них, уся мережа паралізується. Несправності у кабельних з’єднаннях локалізуються легко.

Файловий сервер

Рис.3.2.Кільцева топологія.

Підключення нової робочої станції потребує короткотермінового вимкнення мережі, оскільки під час встановлення (підключення) кільце має бути розімкнуте. Обмеження на довжину обчислювальної мережі не існує, оскільки це визначається виключно відстанню між двома робочими станціями.

Шинна топологія

При шинній топології засоби передачі інформації представляються у формі комунікаційного шляху, який є доступним для всіх робочих станцій, і до якого вони всі повинні бути під’єднані (рис.3.4). Усі робочі станції можуть безпосередньо контактувати з будь-якою робочою станцією, що знаходиться в мережі.

Файловий

сервер

Рис.3.4.Шинна топологія.

Робочі станції у будь-який час, без переривання роботи всієї обчислювальної мережі, можуть бути підключені до неї або відключені. Функціонування обчислювальної мережі не залежить від стану окремої робочої станції.

У стандартній ситуації для шинної мережі Ethernet часто використовують тонкий кабель (Cheapernet-кaбeль) з трійниковим з’єднувачем (Т-конектором). Виключення і, особливо, підключення до такої мережі потребує розриву шини, що викликає порушення потоку інформації, що циркулює в системі, і зависання системи.

Завдяки тому, що робочі станції можна включати без переривання мережних процесів і комунікаційного середовища, дуже легко прослуховувати інформацію, тобто відгалужувати інформацію з комунікаційного середовища.

Деякі характеристики топологій обчислювальних мереж наведено у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 Характеристики топологій обчислювальних мереж

Деревоподібна структура локальної обчислювальної мережі

Поряд із відомими топологіями обчислювальних мереж (кільце, зірка та шина), на практиці застосовується і комбінована, наприклад, деревоподібна структура (рис.3.5). Вона утворюється у вигляді комбінацій названих топологій обчислювальних мереж. Основа дерева обчислювальної мережі розміщується в точці (корені), в якій збираються комунікаційні лінії інформації (гілки дерева).

Файловий сервер

Рис.3.5.Деревоподібна структура.

Обчислювальні мережі з деревоподібною структурою застосовуються там, де неможливе безпосереднє застосування базових мережних структур у чистому вигляді. Для підключення великого числа робочих станцій відповідно до мережних адаптерів застосовують мережні підсилювачі і/або комутатори. Комутатор, який має одночасно властивості підсилювача, називають активним концентратором. На практиці застосовують два їх різновиди, які забезпечують підключення відповідно восьми чи шістнадцяти ліній. Пристрій, до якого можна приєднати максимум три станції, називають пасивним концентратором. Пасивний концентратор зазвичай використовують як розгалужувач. Він не потребує підсилювача. Причиною для підключення пасивного концентратора є те, що максимальна відстань до робочої станції не повинна перевищувати декількох десятків метрів.

Налаштування мережі в ОС Windows

Операційна система Windows 9x

Windows 9х –це розповсюджена мережева операційна система(ОС)однорангового типу, тобто ОС, яка містить і клієнтські і серверні компоненти. Windows 9x є достатньо простою в керуванні,що дозволяє працювати з мережеюцієї ОС пересічному користувачеві, але є досить універсальною, підтримує велику кількість протоколів і взаємодіє з багатьма іншими типами мережевих ОС. В систему вбудована підтримка електронної пошти, вихід в глобальні мережі через віддалений доступ. У Windows 9х є можливість налагодження робочого середовища для різних користувачів та їх робочих груп (профілі). Користувач може входити в мережу на різних комп’ютерах і користуватися тим самим

середовищем. Windows 9x також підтримує додаткові споріднені служби (наприклад, передавання факсів).

Недоліком Windows 9x як мережевої ОС є її одноранговість, а також недостатньо розвинена підсистема захисту.

Концепція робочих груп

Поняття «робочі групи» (Work Groups) є базовим для операційної системи Windows 9x.Робоча група–це декілька сполучених між собою комп’ютерів,якіоб’єднані для спільного вирішення певних задач чи сукупність користувачів, які мають загальні ресурси та права їх використання. Робочі групи створюються у локальних обчислювальних мережах для вирішення комплексу задач, які визначаються функційними обов’язками користувачів.

Конфігурація мережі

Перед тим як користувач мережі – людина, що користується спільними ресурсами мережі (файли, принтери, бази даних), зможе отримати доступ до мережі, він повинен відповідним чином налаштувати всі мережеві компоненти

Windows 9x.

Для налаштування потрібно:

1. Зайти в „Сеть” („Network”) панелі управління Windows 9x і вибрати закладку

„Идентификация” („Identification”) (рис.4.1).

Рис.4.1.Закладка „Идентификация”. Рис.4.2.Закладка „Управление доступом”.

У відповідних полях вказати ім’я комп’ютера та ім’я робочої групи, до якої він входить, а також задати опис комп’ютера. Після цього можна безпосередньо перейти до конфігурування компонентів мережі.

2. Вибрати закладку „Управление доступом” („Access control”)

(рис.4.2), у якій можна здійснити управління доступом до загальних ресурсів: надати можливість встановлення паролів для кожного окремого ресурсу

(„На уровне ресурсов”);

забезпечити можливість задавати імена користувачів та робочі групи, які можуть мати доступ до загальних ресурсів („На уровне пользователей”).

3. Вибрати закладку „Конфигурация” („Configuration”) (рис.4.3), у якій можна налаштувати такі компоненти мережі:

Рис.4.3.Закладка „Конфигурация”.

мережевий адаптер – містить параметри реальних мережевих адаптерів тапротоколів PPP, SLIP;

протокол – визначення певних протокольних стеків(IPX/SPX, NetBEUI,TCP/IP, Microsoft DLC), одночасно може підтримуватися декілька стеків; клієнт – дозволяє з’єднуватися з серверами інших мереж(Microsoft, Novell,

Banyan, Sunsoft);

служба – сукупність засобів,які виконують певну мережну функцію,наприклад, служби доступу до файлів та принтерів.

4. Для встановлення компонентів мережі потрібно натиснути кнопку „Добавить” („Add”). У вікні,що з’явиться(рис.4.4),вибрати потрібнукомпоненту.

Рис.4.4.Вибір типу компонента.

Для встановлення клієнта мережі у списку типів компонентів вибрати “Клієнт” (“Client”), натиснути кнопку „Добавить” („Add”). Вибрати типнеобхідного клієнта, який забезпечує доступ до потрібного типу мережі (рис.4.5).

Рис.4.5.Вибір типу клієнта.

Для встановлення мережевого адаптера у списку типів компонентів вибрати

„Сетевая плата” (“Network Adapter”), натиснути кнопку „Добавить”

(„Add”). Вибрати виробника та необхідний тип мережевого адаптера

(рис.4.6).

Для встановлення протокольного стеку у списку типів компонентів вибрати

„Протокол” (“Protocol”), натиснути кнопку „Добавить” („Add”).

Вибрати потрібний протокол доступу. Дозволяється встановити декілька

протоколів. Стандартно (за замовчуванням) встановлюються SPX/IPX та NETBIOS;додатково встановлюється протокол ТСP/IP.

Мережева компонента „Служба” (“Service”) дозволяє надати ресурси, що підпорядковані даному комп’ютеру, для загального користування у локальній мережі.

Рис.4.6.Вибір мережевого адаптера.

Після цього необхідно налаштувати усі мережеві компоненти: переконатися, що у властивостях мережевого адаптера в закладці „Привязка” („Bindings”) вказані необхідні мережеві протоколи, наприклад, TCP/IP, та зазначити потрібні налаштування клієнта. При необхідності здійснити конфігурування ТСP/IP та різних служб.

Операційна система Windows XP

Для налаштування мережевих компонент у операційній системі Windows XP

потрібно виділити "Сетевое окружение" („Network Neighborhood”), викликати контекстне меню та вибрати у ньому пункт „Свойства” („Properties”). Отримаємо вікно (рис.4.7). Це ж вікно можна отримати вибравши послідовно

"Пуск", "Настройка", "Сетевые подключения".

Далі у цьому вікні потрібно вибрати пункт "Подключение по локальной сети",клацнути правою клавішою мишки на ньому та у контекстному менювибрати "Свойства". Отримаємо вікно (рис.4.8).

Рис.4.7.Вікно "Сетевые подключения".

У вікні "Подключение через" вказується мережевий адаптер, який встановлений у комп’ютері та розпізнаний операційною системою. При необхідності його можна налаштувати, натиснувши кнопку "Настроить".

Нижче у вікні вказані мережеві компоненти, які використовуються: клієнти, протоколи, служби. При необхідності встановлення інших компонент, потрібно натиснути кнопку „Установить”. Отримаємо вікно (рис.4.9).

Далі, для додавання конкретної мережевої компоненти потрібно виділити її, натиснути кнопку „Добавить” („Add”) і вибрати необхідне зі списку.

Для зміни властивостей мережевих компонент та їх налаштування, потрібно у вікні "Подключение по локальной сети - свойства" (рис.4.8) виділити мережеву компоненту, натиснути кнопку „Свойства” („Properties”) і здійснити відповідне налаштування (доступно для мережевих компонент „Клиент” і „Протокол”). Щоб підтвердити налаштування, потрібно натиснути кнопку "ОК". Для активізації встановлених компонент провести перезавантаження операційної системи.

Розподіл ресурсів ОС Windows

Насамперед відзначимо декілька суттєвих моментів:

перед внесенням будь-яких змін до конфігурації необхідно робити резервні копії, тому що це може спричинити втрату даних. Цей процес вимагає певних знань, оскільки змінює конфігурацію мережі. Найкраще попередньо проконсультуватися з фахівцем у галузі мережних технологій; завжди необхідно використовувати незвичні паролі при спільну використанні файлів та принтерів (доцільно використовувати поєднання літер у різних регістрах та цифри). Сучасне програмне забезпечення знаходить незахищені комп’ютери в мережі та посилає їх IP-адреси до груп новин. При використанні спільних ресурсів (файлів та принтерів), які не захищені паролем, кожен, хто знаходиться в Інтернеті, отримує змогу

читати чужі файли, не залишаючи робочого місця.

Отже, спільне використання файлів та принтерів дозволяє користувачам мережі використовувати віддалені (розташовані на інших комп’ютерах) папки та файли, а також принтери, під’єднані до інших комп’ютерів.

Робочі групи

Робоча группа може містити усі комп’ютери локальної мережі або лише частину з них. Для робочої групи у локальній мережі виділяють спеціальні ресурси: системи, прикладні програми, пристрої. Відповідно виконується логічна ізоляція ресурсів робочої групи від решти користувачів локальної мережі. Доступ до інформації, яка є в розпорядженні робочої групи, дозволяється тільки її членам.

Кожний комп’ютер робочої групи ідентифікується за унікальним ім’ям, яке йому присвоюється.

Обмін інформацією у Windows дозволяється як усередині робочих груп, так і між ними. Але надання ресурсів локальної обчислювальної мережі у спільне користування може проводитися як для всієї мережі загалом (мережні ресурси), так і для кожної робочої групи зокрема (групові ресурси).

Під час роботи у локальній мережі Windows користувачам надається можливість як індивідуальної, так і спільної роботи на комп’ютерах.

Визначення спільних ресурсів робочої групи і правил доступу до них здійснюється за допомогою програми "Сетевое окружение" („Network Neighborhood”) Windows,в якій для цього передбачені спеціальні функції.

Виділення комп’ютерів у робочі групи головним чином виконується при першій інсталяції Windows, але може бути змінене у будь-який момент з панелі управління запуском прикладної програми "Сеть".

Під час виділення комп’ютерів у робочі групи, кожному комп’ютеру, незалежно від його належності до робочої групи, надається доступ до загальних ресурсів мережі (принтерів, загальних каталогів). Натомість, прикладні програми такі як Mail (електронна пошта) і Schedule+ (щоденник) працюють тільки у межах однієї робочої групи (для цього в кожній робочій групі створюється “поштове відділення”).

Операційна система Windows 9x

Управління доступом до файлів та принтерів

Для управління доступом до файлів та принтерів потрібно натиснути кнопку

"Доступ к файлам и принтерам" на сторінці "Конфигурация" програми "Сеть".З’явиться діалогове вікно "Организация доступа к файлам и принтерам"

(рис.5.1а), в якому можна дозволити чи заборонити доступ іншим користувачам локальної мережі до файлів та принтерів цього комп’ютера.

Щоб зробити можливим доступ до файлів комп’ютера потрібно у відповідному полі поставити прапорець (рис.5.1б). Тепер файли цього комп’ютера можна робити спільними для використання іншими користувачами локальної мережі.

а б

Рис.5.1.Вікно "Организация доступа к файлам и принтерам".

Для надання можливості робити спільними для використання у мережі

принтери у відповідному полі також виставляють прапорець.

Щоб завершити налаштування потрібно натиснути кнопку "ОК" діалогового вікна "Организация доступа к файлам и принтерам", а потім кнопку "ОК" вікна

"Сеть".Виконати перезавантаження системи(обов’язково).

Користувачі, які хочуть спільно використовувати файли та принтери, повинні входити до однієї і тієї ж робочої групи і належати до однієї підмережі.

Спільні диски та каталоги

Відкрити „Мой компьютер” („My Computer”). Доступні диски можна побачити у вікні, що відкрилося. Виділити потрібний диск (каталог чи файл). Із пункту меню „Файл” („File”) вибрати „Свойства” („Properties”) або натисканням правої клавіші мишки на відповідній піктограмі викликати контекстне меню і вибрати у ньому пункт “Доступ” (“Sharing”) (рис.5.2а).

а _б

Рис.5.2.Надання доступу до диску (каталогу, файлу).

У вікні, що з’явилось на екрані, (рис.5.2б) відзначити прапорцем опцію

„Общий ресурс” („Shared As”). У віконечку „Сетевое имя” („Share Name”)

написати ім’я, що буде присвоєно диску (каталогу чи файлу).

У розділі „Тип доступа” („Access Type”) вибрати необхідну опцію:

„Только для чтения” („Read-Only”) –ресурси можна тільки продивлятись,будь-які зміни не допускаються;

„Полный доступ” („Full”) –ресурси можна продивлятись,редагувати,змінювати, знищувати, тобто виконувати усі можливі операції;

„Определяєтся паролем” („Depends on Password”) –доступ до ресурсіввизначається паролем, тобто повноваженнями користувачів.

Якщо вибрати „Определяєтся паролем” („Depends on Password”), то у розділі „Пароли” („Passwords”) потрібно вписати паролі для тих користувачів, хто захоче отримати доступ до спільних дисків (каталогів чи файлів) з повним доступом („Full Access Password”) чи тільки для читання („Read-Only Password”)

відповідно.

Щоб заборонити доступ до конкретного ресурсу (диску, катологу, файлу) потрібно у вікні “Доступ” (“Sharing”) (рис.5.2б) виставити прапорець у полі

„Локальный ресурс” („Not Shared”).

Спільні принтери

Усі комп’ютери, які знаходяться в мережі, повинні мати свої мережеві компоненти та налаштовані відповідним чином параметри. "Сетевое окружение" („Network Neighborhood”) відображає всі комп’ютери та принтери,що входять доскладу робочої групи. Існує два типи комп’ютерів при спільному використанні принтерів:

Комп’ютер у мережі, до якого прямо під’єднаний принтер, що спільно використовується, називається принт-сервером. Принт-сервер контролює принтер та обробляє запити на друк, які поступають від інших комп’ютерів робочої групи.

Решта комп’ютерів, які хочуть друкувати на принтері, що спільно використовується, називаються клієнтами. Друкування на принтері також називається завданням. Завдання може бути припинене, призупинене, видалене, мати помилки або бути незавершеним.

Мережевий принтер – це принтер, який безпосередньо під’єднаний до мережі. Цей принтер під’єднують через мережевий адаптер, який міститься у самому принтері. Мережний принтер не потребує наявності принт-сервера.

Принт-сервер.

1. Налаштувати мережні компоненти на комп’ютері.

2. Встановити спільне використання принтерів (див. пункт Управліннядоступом до файлів та принтерів).

3. При необхідності встановити потрібний принтер.

4. Натиснувши послідовно „Пуск” („Start”), „Настройка”, „Принтеры”

отримаємо вікно встановлення та налаштування принтерів. У ньому потрібно вибрати необхідний принтер і в контекстному меню натиснути “Общий доступ” (“Sharing”).З’явиться вікно налаштувань принтера(рис.5.3). У даному випадку Epson LX-300. У цьому вікні виставити прапорець у полі „Общий ресурс” („Shared As”) і далі у полі „Сетевое имя” („Share Name”) ввести ім’я,під яким принтер буде видно в мережі,а у полі „Пароль” („Password”) – пароль, який дозволяє доступ лише тим, хто його знає.

5. Перевірити роботу принтера.

Принтер з’явиться в "Сетевом окружении" („Network Neighborhood”) і буде приєднаним до принт-сервера.

Клієнт.

1. Налаштувати мережні компоненти на комп’ютері.

2. Встановити спільне використання принтерів (див. пункт Управліннядоступом до файлів та принтерів).

3. Перевірити наявність значка мережного принт-сервера в "Сетевом окружении" („Network Neighborhood”).

4. При подвійному натисканні на значок принтера відкриється вікно управління принтером.

Рис.5.3.Надання принтера у спільне користування.

5. У контекстному меню принтера вибрати "Установить" („Install”) для встановлення принтера.

6. Перевірити роботу принтера.

Щоб заборонити доступ до принтера потрібно у вікні налаштувань принтера (рис.5.3) виставити прапорець у полі „Локальный ресурс” („Not Shared”).

Операційна система Windows XP

Увімкнення служби сумісного використання файлів і принтерів

Для того, щоб увімкнути службу, необхідно клацнути правою клавішою мишки на піктограмі "Сетевое окружение" ("Network Neighborhood") і у контекстному меню вибрати "Свойства". Отримаємо вікно (рис.5.4).

Це ж вікно можна отримати вибравши послідовно "Пуск", "Настройка",

"Сетевые подключения". Далі у цьому вікні вибрати "Подключение по локальной сети",клацнути правою клавішою мишки на ній і у контекстному меню вибрати"Свойства". Отримаємо вікно (рис.5.5).

Поставити прапорець навпроти компоненти "Служба доступа к файлам и принтерам". Підтвердити налаштування натисканням кнопки"ОК".

Користувачі, які хочуть спільно використовувати файли та принтери, повинні входити до однієї і тієї ж робочої групи і належати до тієї ж самої підмережі.

Спільні диски та каталоги

Відкрити "Мой комп’ютер". Доступні диски можну побачити у вікні, що відкрилося. В контекстному меню диску чи каталогу вибрати пункт "Общий доступ и безопасность".У вікні,що з’явилось, (рис.5.6а),підтвердити бажання нарозподіл диску. У наступному вікні “Доступ” (“Sharing”) (рис.5.6б) у розділі

"Сетевой общий доступ и безопасность" поставити прапорець у полі "Открыть общий доступ к этой папке".

З’явиться ім’я розподіленого ресурсу, яке можна змінити (при необхідності). Якщо потрібен дозвіл на зміну розподілених ресурсів по мережі виставити прапорець у полі "Разрешить изменение файлов по сети". Для розподілу каталогів чи файлів потрібно зробити такі ж дії.

Щоб заборонити доступ до конкретного ресурсу (диску, катологу, файлу) потрібно у вікні “Доступ” (“Sharing”) (рис.5.6б) зняти прапорець у полі

"Открыть общий доступ к этой папке".

а. б

Рис.5.6.Розподіл дисків та каталогів.

Спільні принтери

Для того, щоб зробити спільним принтер, який підключений до комп’ютера,

потрібно послідовно вибрати "Пуск", "Настройка", "Принтеры и факсы" (рис.5.7а) і клацнути на піктограмі обраного принтера (у данному випадку HP LaserJet 5L)правою клавішою мишки.У контекстному меню вибрати"Общий доступ".У вікні,що з’явилось(рис.5.7б),вибрати"Общий доступ к даному принтеру".У вікні"Сетевое имя"з’явиться ім’я,під яким принтер будедоступний у мережі.

Підтвердити налаштування, натиснувши кнопку "ОК".

Принтер з’явиться в "Сетевом окружении" („Network Neighborhood”) і буде приєднаним до даного комп’ютера. Щоб заборонити доступ до принтера, потрібно у вікні “Доступ” (“Sharing”) (рис.5.7б) виставити прапорець у полі

"Нет общего доступа к даному принтеру".

а б

Рис.5.7.Розподіл принтерів.

Налаштування принтера та управління друком в ОС Windows

Кінцевою метою роботи з текстовим чи графічним документом найчастіше є отримання твердої копії (роздрук). У найпростішому випадку, коли є необхідність у розподілі принтера між декількома комп’ютерами, але немає необхідності у обміні даними (файлами), локальна мережа не потрібна. Дя вирішення цієї задачі достатньо використання перемикаючого пристрою для принтера. Фірма Pacific Data Products виготовляє пристрої для розподілу принтерів, які працюють також з лазерними принтерами Hewlett–Packard LaserJet. За допомогою пристрою Pacific Connect Xi можна підключити до 10 комп’ютерів до одного принтера.

У випадку необхідності регулярного роздруку складних бланків, текстових документів та тисяч сторінок звітів, які опрацьовуються багатьма користувачами комп’ютерів, виникає необхідність у локальній мережі.

У однорангових локальних мережах кожний комп’ютер може одночасно виконувати функції робочої станції, файлового серверу та серверу друку.

Окремий комп’ютер, який використовується як сервер друку, може також виконувати функції файлового серверу. Це стосується як однорангових локальних мереж, так і мереж з окремим сервером. Файл-сервер может ефективно обслуговувати друк файлів з робочих станцій мережі при відносно невеликому навантаженні.

При середній та високій інтенсивності використання принтера в локальній мережі є необхідним окремий сервер друку. Це виправдано, коли у локальній мережі є більше ніж один принтер або працює високошвидкісний лазерний принтер (наприклад, Hewlett–Packard IVsi).

Незалежно від того, чи виділений у локальній мережі окремий сервер друку, процедура друку на мережному принтері зводиться до повідомлення мережному програмному забезпеченню про необхідність скерування матеріалів друку в мережу.

Роботою друкувальних пристроїв у Windows керує програма "Диспетчер Печати".

"Диспетчер Печати" Windows забезпечує можливість доступу до будь-яких загальнодоступних друкувальних пристроїв, що підключені до мережі.

Перед зверненням до "Диспетчера Печати" для отримання твердої копії документа, необхідно включити принтер, заправити папір, перевірити під'єднання принтера до відповідного комп’ютера локальної мережі кабелем, перевести принтер у стан готовності (On-Line).

Виконавши команду "Принтеры" з програми "Мой компьютер", перевірити правильність установки програми-драйвера (активною повинна бути програма, яка відповідає типу принтера) і порту, через який комп’ютер під'єднаний до принтера.

За наявності тільки одного принтера, підключеного до серверу мережі, він повинен бути визначений на сервері як пристрій загального доступу.

Система Windows є багатозадачною, тому навіть при наявність тільки одного принтера в локальній мережі, на кожному комп’ютері можна проводити власне налаштування його параметрів: встановлювати необхідну роздільну здатність, розмір паперу, його орієнтацію, розмір сторінки, визначати джерело паперу, регулювати градацію відтінків півтонового зображення, якість друку та ін. Окрім цього, "Диспетчер Печати" дозволяє здійснити зв'язок ПК з принтером, визначити, який з принтерів використовуватиметься за замовчуванням, керувати процесом друку (почати, припинити, відновити, відмінити друк; змінити чергу виводу, швидкість друку).

Для того, щоб визначити, якого типу принтер необхідний для локальної обчислювальної мережі, потрібно підрахувати, скільки сторінок на хвилину реально друкує даний принтер залежно від виду друкарського матеріалу.

Наприклад, швидкість друку лазерних принтерів оцінюють у сторінках на хвилину. Ця усереднена оцінка відноситься до друку найпростіших матеріалів. При друці сторінок, що містять малюнки або багато різних шрифтів, швидкість друку є значно меншою. Так фірма Hewlett–Packard оцінює продуктивність принтера LaserJet IIP на рівні 4ст/хв, а для моделі IVsi – 17ст/хв. Фірма Xerox для моделі 4045 – 6ст/хв, моделі 3700 – 24ст/хв, а моделі 4220 – до 20ст/хв.

Період часу, протягом якого принтер може працювати безперервно, називається робочим циклом (duty суcle). Цей параметр зазвичай визначається кількістю сторінок, які надруковані протягом місяця. Модель IVsi фірми Hewlett – Packard, наприклад, має робочий цикл 75 000 сторінок на місяць, а модель IV – тільки 20 000 сторінок на місяць.

У локальній обчислювальній мережі при використанні принтера багатьма користувачами, такі параметри, як швидкість друку та робочий цикл можуть бути істотними.

Налаштування принтера

У операційній системі Windows можуть використовуватися матричні, струменеві, лазерні і POSTSCRIPT–принтери, налаштування яких істотно відрізняється.

Для налаштування принтерів необхідно відкрити папку "Принтеры и факсы".Знайти її можна в програмах"Мой комп'ютер", "Панель управления"або,

клацнувши мишкою на кнопці "Пуск" послідовно вибрати "Настройка", "Принтеры и факсы".

У папці, що відкрилася, виділити значок потрібного принтера. У меню "Файл" вибрати пункт "Свойства". Параметри завжди розташовуються на декількох вкладках. Набір доступних параметрів істотно залежить від типу принтера, що використовується, але можна виділити деякі загальні властивості, що є в усіх або майже в усіх принтерів. Ці властивості розглянемо нижче.

Вкладка "Графика" дозволяє встановити роздільну здатність, яка вимірюється кількістю крапок (dot) на дюйм (inch) у друкованому документі (одиниця вимірювання роздільної здатності – dpi=dot реr inch). Роздільна здатність вказується двома числами, розділеними знаком множення: перше число визначає роздільну здатність по горизонталі, друге – по вертикалі. Чим вища роздільна здатність, тим вища якість, але і повільніший друк (для прикладу: лазерні принтери забезпечують від 300 до 600 dpi, а в останніх моделях – і ще більше значення). При пробному роздруку рекомендується встановлювати малу роздільну здатність, при остаточному оформленні документа – більш високу (на початку краще залишити налаштування за замовчуванням).

"Передача полутонов" – ця опція дозволяє регулювати передачу відтінків у півтонових графічних матеріалах і при виводі на монохромний принтер кольорового зображення. Налаштування відтінків проводиться поступово – вибором одного з таких режимів:

"Нет" – друк графічних документів проводиться в чорно-білому вигляді, без півтонів;

"Грубая" – мала кількість півтонів (опцію слід використовувати, якщо встановлена роздільна здатність не менше 300 dpi);

"Точная" – більш м'які переходи в сірих тонах (опцію слід застосовувати при встановленні роздільної здатності принтера не більше 200 dpi);

"Контрастная" – посилений контраст між поверхнями, що мають чорні, білі

і сірі тони (відскановані фотографії, що мають плавні переходи тонів, відтворити в цьому режимі не вдається). Режим використовується для більш чіткого виділення меж "розмитих" об'єктів;

"Интенсивность" – регулювання "насиченості" кольору: якщо роздрук виглядає занадто темним, його можна зробити більш світлим, або навпаки, перемістивши управляючу клавішу по шкалі у центрі екрану.

Вкладка "Бумага" дозволяє встановити "Размер Бумаги" – розмір листа паперу. Це має велике значення при друкуванні на перфорованому папері. Для стандартних листів паперу важливішим є кількість стрічок на сторінці. Листи формату А4 мають стандартний розмір 210×297 мм.

"Ориентация Бумаги" вказує горизонтально чи вертикально розміщується лист паперу в принтері (при друкуванні брошури листи можуть розміщуватись горизонтально) – "Альбомная", зазвичай задається вертикальне розміщення –

"Книжная".

"Источник Бумаги" – визначає, як папір буде подаватись у принтер: окремими листами, "трактором" із стопки, рулоном, і т.д.

Під’єднання комп’ютера до мережного принтера

За наявності у мережі тільки одного принтера, підключеного до серверу, доступ до нього можна отримати за умови, якщо він наданий у ресурси загального користування.

Для підключення до мережного принтера необхідно скористатися майстром

"Установка принтера", що знаходиться у папці ""Принтеры и факсы"; вибрати "Установка принтера" і натиснути "Enter".

Далі за інструкцією натиснути (клацнути лівою кнопкою мишки) кнопку

"Далее".

Вибрати тип принтера – "Сетевой". Натиснути "Далее".

Ввести мережне ім’я принтера у вигляді //комп’ютер/принтер або скористатись кнопкою "Обзор". Натиснути "Далее".

Встановити драйвер принтера, вибравши правильний тип пристрою. Якщо драйвер вже існує залишити його у відповідності з рекомендаціями майстра

"Установка принтера". Натиснути "Далее".

Присвоїти принтеру, який встановлюється, ім’я (назву принтера) і при необхідності зробити його принтером за замовчуванням. Натиснути "Далее".

Необхідність у друкуванні пробної сторінки виникає украй рідко. Отож, не звертаючи уваги на рекомендації програми, вибрати "нет" і натиснути кнопку

"Готово".

Від’єднання комп’ютера від мережного принтера

Для від'єднання від мережного принтера треба просто видалити його з системи, для чого:

− вибрати потрібний принтер і натиснути на клавіатурі "del".

− відповісти "да" на запитання "Удалить принтер имя принтера ?".

Управління процесом друкування

Якщо на панелі задач (вона зазвичай знаходиться внизу екрану) у правому кутку, там де годинник та індикатор клавіатури є значок із зображенням принтера, значить на комп'ютері йде друк документів. Подвійне клацання мишею на цьому значку активізує програму управління процесом друку (Диспетчер друку) (рис.6.1).

Для управління процесом друку необхідно виділити рядок, у якому відображено задачу (документ) і натиснути в меню пункт "Документ" або викликати контекстне меню цього документа (рис.6.2).

Рис.6.1.Вікно управління друком документів.

Рис.6.2.Контекстне меню вибраного документу, що запущений на друк.

Після чого:

− для відміни друку документа вибрати пункт контекстного меню

"Отменить";

− для припинення друку вибрати пункт контекстного меню

"Приостановить";

− для відновлення друку призупиненого документу вибрати пункт контекстного "Продолжить".

Список рекомендованої літератури

1. Буров Є. Комп’ютерні мережі. 2-ге оновлене і доповн. вид. –Львів: БаК, 2003. –584с., іл.

2. Вильховченко С. Модем-96 –М.: ABF, 1995.

3. Нанс Б. Компьютерные сети. –М.: Восточная Книжная Компания, 1996. –400с.

4. Пятибратов А. П. и др. Вычислительные системы, сети и телекоммуникации. –М.: Финансы и статистика, 1998. –400с.

5. Форсюк В. Modem Guide. Модемы. Справочное руководство. –К.: Евроиндекс Л.т.д., 1994.

6. Фролов Л. В., Фролов Г.В. Глобальные сети компьютеров. –М.: Диалог-

МИФИ, 1996. –288с.

7. Халсалл Ф. Передача данных, сети комп’ютеров й взаимосвязь открытых систем. –М.: Радио й связь, 1995.

8. Хаусли Т. Системы передачи и телеобрабротки данных. –М.: Радио и связь, 1994.

9. Якубайтис Э. А. Информационные сети и системы. Справочная книга. – М.: Финансы и статистика, 1996. –368с.

10. Standart IBM PC. Справочник. Устройство, установка, техническое обслуживание и ремонт персональных компьютеров / Сост. Карпов Г. – Кишинев, ВИРТ, 1991г. –192с.

ДОДАТОК

Приклад титульної сторінки звіту до лабораторної роботи

Міністерство освіти і науки України

Національний університет водного

господарства та природокористування

Технічний коледж

Напрям:

0403

«Системні науки та кібернетика»

КОМП’ЮТЕРНІ МЕРЕЖІ

З В І Т

до лабораторної роботи №__

(НАЗВА РОБОТИ)

Виконав:

Студент гр. (назва групи) (прізвище та ініціали студента)

Прийняв:

(прізвище та ініціали викладача)

Рівне – 20_

• ⇐ Назад
• 1
• 2
• 34