Структура системи вищої освіти в Україні
Основним компонентом структури системи вищої освіти є вищий навчальний заклад (ВНЗ).
Вищий навчальний заклад – освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує згідно з наданою ліцензією освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку громадян відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову і науково-технічну діяльність.
У структурі системи вищої освіти виокремлюють такі типи ВНЗ за формою власності:
– державний ВНЗ. Він фінансується з державного бюджету і підпорядковується відповідальному центральному органу виконавчої влади (наприклад, Київський національний університет імені Тараса Шевченка);
– ВНЗ комунальної форми власності. Вони засновані місцевими органами влади і фінансуються з місцевого бюджету, підпорядковані місцевим органам влади (наприклад, Київський міський педагогічний університет імені Б.Грінченка);
– ВНЗ приватної форми власності. Засновані на приватній власності і підпорядковані власникові (Київський університет туризму, економіки і права).
Середній контингент студентів ВНЗ усіх типів державної власності становить 4,4 тис. осіб, приватної - 2,1 тис. осіб та комунальної - лише 0,7 тис. осіб.
В Україні діють такі види ВНЗ:
Університет – багатопрофільний ВНЗ, який здійснює підготовку фахівців з вищої освіти з широкого спектра природничих, гуманітарних, технічних та інших напрямів науки, техніки і культури за освітньо-професійними програмами всіх рівнів; проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження; є провідним науково-методичним центром; сприяє поширенню наукових знань і здійснює культурно-просвітницьку діяльність серед населення; має розвинуту інфраструктуру наукових і науково-виробничих підприємств і установ, високий рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення такої діяльності.
Класичний університет –це ВНЗ, що має певні специфічні риси, особливі механізми та форми функціонування. Основоположними якісними ознаками таких навчальних закладів є, зокрема, високий, елітний рівень підготовки фахівців, що базується на ґрунтовній методологічній основі, можливість набуття студентами не просто базових, а фундаментальних знань з різних галузей науки за оптимального поєднання природничих і гуманітарних навчальних дисциплін, здатність до формування і поширення вікових морально-культурних цінностей, переважання у науковій роботі частки фундаментальних,
креативних досліджень. Крім того, класичний університет є основним джерелом поповнення науково-педагогічних кадрів для системи вищої освіти і виступає генератором змін у сфері організації освіти.
Академія – ВНЗ, який здійснює підготовку фахівців з вищої освіти за освітньо-професійними програмами всіх рівнів в окремо визначеній галузі знань або виробництва, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром у певній сфері діяльності, має високий рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення.
Інститут – ВНЗ або структурний підрозділ університету, академії, який здійснює підготовку фахівців з вищої освіти за освітньо-професійними програмами всіх рівнів у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, проводить наукову та науково-виробничу діяльність, має високий кадровий і матеріально-технічний потенціал.
Консерваторія(музична академія) – ВНЗ, який здійснює підготовку фахівців з вищої освіти (музичних виконавців, композиторів, музикознавців, викладачів музичних дисциплін) за освітньо-професійними програмами всіх рівнів у галузі культури і мистецтва, проводить наукові дослідження, є провідним центром у сфері своєї діяльності, має високий рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення.
За даними 2008 р., в Україні функціонує 904 заклади усіх рівнів акредитації та форм власності; 373 ВНЗ ІІІ-IV рівнів акредитації, серед яких 192 університети, 57 академій, 123 інститути, 1 консерваторія; 531 – І-ІІ р.а., в тому числі – 205 коледжів, 183 технікумів та 138 училищ.
До державної форми власності належить 224 навчальних закладів III-IV р.а та 255 навчальних закладів І-ІІ p.a.; до комунальної - 12 навчальних закладів III-IV p.a. та 211 вищих навчальних закладів І-ІІ р.а; приватної форми власності -115 ВНЗ III-IV p.a. та 87 - І-ІІ p.a.
Контингент студентів вищих навчальних закладів ІІІ-IV p.a. у 2007/2008 н.р. налічував майже 3 мільйони осіб, зокрема, за денною формою - понад 1 мільйон 600 тисяч осіб. Таким чином, на кожні 10 тисяч населення у вищих навчальних закладах I-IV p.a. навчається 578 студентів. Для порівняння, зазначене співвідношення щодо студентів коледжів, університетів та академій на 10 тисяч населення у Росії - 495 студентів, у США - 445, у Великій Британії - 276, у Німеччині - 240, у Японії - 233.
Починаючи з 90-х рр. ХХ ст., система вищої освіти України базується на двоступеневій освіті. Законом України “Про освіту” було започатковано забезпечення підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів “бакалавр” і “магістр”, поряд зі збереженням підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів “молодший спеціаліст” та “спеціаліст”, що притаманне попередній системі. Нині відповідно до Болонської декларації підготовка фахівців рівня “спеціаліст” скасовується і у вищій школі залишаються лише програми “бакалавр” і “магістр”. Навчальні заклади, які готують молодшого спеціаліста (технікуми, училища) виводяться із системи вищої школи.
Бакалавр (лат. baccalaurens – увінчаний лаврами) – це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі повної загальної середньої освіти здобув поглиблену загальнокультурну підготовку, фундаментальні та професійно-орієнтовані уміння та знання щодо узагальненого об’єкта праці і здатний розв’язувати типові професійні завдання, передбачені відповідними посадами у певній галузі народного господарства. Термін навчання не може перевищувати 4 років, а для осіб, що мають освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста за відповідною до напряму підготовки спеціальністю, термін навчання зменшується на один-два роки.
Магістр (лат. magister – начальник, учитель) – це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі кваліфікації бакалавра або спеціаліста здобув поглиблені спеціальні знання та знання інноваційного характеру, має певний досвід їх застосування та продукування нових знань для розв’язання проблемних професійних завдань у певній галузі народного господарства. Нормативний термін навчання визначається програмою, але не може перевищувати одного (півтора) року.
В Україні сформовано систему післядипломної освіти (підвищення кваліфікації, перепідготовка, друга вища освіта), яка налічує близько 563 інституцій та розглядається в сучасному суспільстві як основний складник системи неперервної освіти впродовж усього життя.
Підготовка фахівців у ВНЗ України може здійснюватися в таких формах:
Очна (стаціонарна) – це така форма навчання, яка здійснюється з відривом від виробництва з основним акцентом на аудиторні заняття за умов безпосереднього контакту студентів з викладачами і між собою. Переваги такого навчання полягають у максимальному обсязі навчально-виховного взаємовпливу всіх учасників навчального процесу, у можливостях використання усіх видів педагогічного контролю, у широкому використанні групових методів і форм навчання, у можливостях надання максимального обсягу матеріалу.
Заочна – форма навчання, в якій домінує самостійна робота студентів. Безпосередні контакти викладачів і студентів звужені. Контроль семестровий і випускний. Особливістю цієї форми навчання є те, що для деяких видів освіти (наприклад, медичної) вона не може бути застосована.
Вечірня – форма підготовки спеціалістів вищої кваліфікації без відриву від трудової діяльності. Вищу освіту здобувають у вечірніх ВНЗ чи на вечірніх факультетах ВНЗ.
Екстернат (лат. externus – зовнішній, сторонній). Це особлива форма навчання осіб (екстернів), які мають відповідний освітній, освітньо-кваліфікаційний рівень для здобуття певного рівня вищої освіти шляхом самостійного вивчення навчальних дисциплін і складання у ВНЗ заліків, екзаменів та проходження інших форм підсумкового контролю, передбачених навчальним планом.
Дистанційна (лат. distantis – відстань, проміжок між чимось) – форма навчання, за якої спілкування між викладачем і студентом відбувається за допомогою листування, магнітофонних, аудіо- та відеокасет, комп’ютерних мереж, кабельного та супутникового телебачення. В Україні розроблено і затверджено Концепцію розвитку дистанційного навчання.