Допомога держави жінкам-матерям, багатодітним та малозабезпеченим сім 'ям
Недарма говорять: «Коли міцна сім'я, то й міцна держава», маючи на увазі, що сім'я зміцнює державу. У свою чергу, держава теж дбає про зміцнення сім'ї, покращання її матеріального становища, у разі потреби допомагає в справі виховання дітей. Говорячи про це, розглянемо Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». Цей Закон введений в дію Постановою Верховної Ради від 21 листопада 1992 року. Він установлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної допомоги з урахуванням складу сім'ї, віку, стану здоров'я дітей. За цим законом державна допомога спрямовується на соціальний захист сімей з дітьми, а сім'ям гарантується право на державну допомогу. Які ж види державно1 допомоги може отримати сім'я?
Згідно з законом, призначаються такі види державної допомоги:
допомога при вагітності та пологах;
одноразова допомога при народженні дитини;
допомога по догляду за дитиною;
грошові виплати матерям (батькам), зайнятим доглядом більше дітей віком до 16 років;
допомога по догляду за дитиною-інвалідом;
допомога по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною;
допомога на дітей віком до 16 років (учнів - до 18 років);
допомога на дітей матерям-одиначкам;
допомога на дітей, які перебувають під опікою;
допомога на дітей військовослужбовців строкової служби;
тимчасова допомога на неповнолітніх дітей, батьки яких ухиляються від сплати аліментів або стягнення аліментів з яких неможливе.
Окремою статтею визначається державна допомога сім'ям з дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Крім вказаних видів державної допомоги, місцеві державні адміністрації, виконавчі комітети сільських, селищних і міських Рад народних депутатів, трудові колективи, об'єднання громадян можуть за рахунок місцевих бюджетів та власних коштів запроваджувати додаткові види допомоги та встановлювати доплати до державної допомоги сім'ям з дітьми.
Коротко розглянемо деякі види державної допомоги сім'ям. Кожна сім'я відчуває допомогу при вагітності і пологах, яка визначається в розмірі 100 відсотків заробітку для працюючих жінок, у розмірі мінімальної заробітної плати для безробітних жінок, зареєстрованих у державній службі зайнятості не менше 10 місяців. А жінкам, що вчаться з відривом від виробництва, - у розмірі місячної стипендії.
Крім того, кожна сім'я має право на одноразову допомогу при народженні дитини. Така одноразова допомога надається сім'ї в чотирикратному розмірі мінімальної заробітної плати.
Матерям, які стали на облік у медичному закладі в ранні терміни вагітності (до 12 тижнів), регулярно відвідували і виконували Рекомендації лікаря, при народженні дитини надається додаткова Допомога у двократному розмірі мінімальної заробітної плати. Коли в сім'ї народжується двоє і більше дітей, одноразова допомога визначається сім'ї на кожну дитину.
Цей вид допомоги призначається і виплачується підприємством, Становою, організацією за місцем основної роботи (служби, навчання) матері, а якщо мати дитини не працює (не служить, не вчиться) - за місцем Роботи (служби, навчання) батька. Якщо і батько не працює (не служить, Ре навчається), одноразова допомога при народженні дитини призначається органами соціального забезпечення за місцем їх Доживання.
Держава надає право жінкам на допомогу по догляду за дитино^ до досягнення нею трирічного віку. Таке ж право мають батько дитини бабуся, дідусь або інший родич, що працює, який фактично здійсню^ догляд за дитиною.
Цей вид державної допомоги надається в розмірі 100 відсотку
мінімальної заробітної плати незалежно від стажу роботи. Одержую^
цей вид допомоги батьки за місцем основної роботи (служби, навчання)
Жінки, які не працюють, теж мають право на цей вид допомоги, але їм вона надається в розмірі 50 відсотків мінімальної заробітної плати д0 досягнення дитиною дворічного віку, а з двох до трьох років – якщо середньомісячний сукупний прибуток на кожного члена сім'ї за попередній квартал не перевищує трикратного розміру мінімальної заробітної плати. Ця допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку жінкам, які не працюють, призначається і виплачується органами соціального забезпечення за місцем проживання.
Багатодітні сім'ї теж не залишились поза увагою держави. Право на грошові виплати мають матері (батьки), зайняті доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років. Розміри грошових виплат такі:
100 відсотків мінімальної заробітної плати - матерям (батькам), зайнятим доглядом трьох дітей віком до 16 років; 200 відсотків мінімальної заробітної плати - матерям (батькам), зайнятим доглядом чотирьох і більше дітей віком до 16 років. Грошові виплати матерям (батькам), зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, призначаються тоді, коли середньомісячний сукупний прибуток на квартал кожного члена сім'ї за попередній квартал не перевищує трикратного розміру мінімальної заробітної плати.
Держава піклується і про малозабезпечені сім'ї, надаючи їм грошову допомогу на дітей до 16 років (учнів до 18 років). Допомога надається в розмірі 50 відсотків мінімальної заробітної плати на кожну дитину, якщо середньомісячний сукупний прибуток на кожного члена сім'ї за попередній квартал не перевищує трикратного розміру мінімальної заробітної плати. Допомога на дітей віком до 16 років (учнів до 18 років) призначається незалежно від одержання на дітей пенсій, інших видів допомоги.
Право на державну грошову допомогу на дітей мають і матер1' одиночки (які не перебувають у шлюбі), якщо у свідоцтві про народжені дитини відсутній запис про батька дитини або запис про батька проведено у встановленому порядку за вказівкою матері. Цим прав^ користуються вдови та вдівці з дітьми, які не одержують на них пенсії в разі втрати годувальника або соціальну пенсію.
Більш детально про державну допомогу сім'ям з дітьми можна дізнатись безпосередньо познайомившись із Законом України.
Після опрацювання даної теми, ви повинні вміти:
1. Визначати умови сімейного благополуччя та забезпечувати їх у подружньому житті.
2. Називати характерні особливості, притаманні неблагополучним сім'ям.
3. Характеризувати типи неблагополучних сімей.
4. Називати складники «шкали сімейних труднощів», користуватись ними при визначенні причин сімейного неблагополуччя.
5. Визначати способи та шляхи вирішення конфліктних ситуацій, що виникають у сім'ї.
6. Характеризувати причини, що ведуть до розлучення.
7. Дати характеристику вихованню дітей у неповній сім'ї.
8. Охарактеризувати основні положення Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Питання для самоконтролю та обговорення
1. Чи згодні ви з думкою Л.М. Толстого про те, що всі щасливі сім'ї схожі одна на одну, а кожна нещаслива сім'я нещаслива по-своєму.
2. Наведіть з художніх творів, кінофільмів приклади конфліктних, кризових і проблемних сімей. Поясніть свій вибір.
3. Обговоріть, з якими сімейними труднощами має справу ваша сім'я?
4. Як ви ставитесь до відкритих та прихованих сімейних конфліктів?
5. Що є основою для розлучення?
6. З яких етапів складається розлучення?
7. Обговоріть положення кожного члена сім'ї після розлучення.
8. Обговоріть особливості виховання дітей у неповній сім'ї.
9. Яку допомогу надає держава сім'ї?