Майнові права і обов'язки діда, баби, брата, сестри, вітчима, мачухи, пасинка, падчерки

Серед членів сім'ї найбільш близькими є батьки, діти і подружжя.При вихованні дітей необхідно належним чином забезпечити їх матеріальні та культурні потреби. Обов'язки по утриманню дітей законодавець рівною мірою покладає на обох батьків. Якщо батьки з якихось причин не можуть самі виховувати своїх дітей, вони зобов'язані надавати кошти на їх утримання.

Водночас у силу обставин як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру батьки, діти, подружжя, на яких законодавець в першу чергу покладає обов'язок утримувати своїх непрацездатних близьких, не завжди мають можливість надавати допомогу. Сімейне законодавство передбачає обов'язки з надання взаємної матеріальної допомоги також іншими членами сім'ї - онуками, правнуками, дідом, бабою, братами та сестрами, вітчимом та мачухою, пасинком і падчеркою, фактичними вихователями і вихованцями.

Необхідність покладання на таких родичів обов'язку по аліментуванню непрацездатних осіб обумовлена тим, що сьогодні держава, на жаль, не може взяти на себе обов'язку утримувати таких осіб.

Особливість виникнення зобов'язань по утриманню, які можуть покладатися на названих осіб, полягає в тому, що вони за своєю природою нагадують нам субсидіарні зобов'язання в цивільному праві: тобто вони можуть виникнути лише в тому випадку, коли відсутні безпосередньо зобов'язані щодо непрацездатних особи, яки повинні в першу чергу про них піклуватися, тобто їх батьки, подружжя, діти. Коло осіб, які мають право на стягнення аліментів у судовому порядку, досить широке. Право на отримання аліментів чинне законодавство надає:а) неповнолітнім і непрацездатним братам та сестрам; б) неповнолітнім онукам; в) непрацездатним діду, бабі, прабабі, прадіду; г) непрацездатним мачусі, вітчиму; д) неповнолітнім пасинкам, падчеркам; е) непрацездатним фактичним вихователям; є) неповнолітнім вихованцям.

Підставою виникнення таких зобов'язань можуть бути: 1) родинні зв'язки між одержувачем аліментиів та платником (дід, баба - онуки; брати, сестри); 2) відносини свояцтва (вітчим, мачуха, падчерки, пасинки); 3) фактичне утримання і виховання неповнолітніх сторонніми особами.

Неповнолітні онуки за певних обставин мають право на утримання від діда і баби. Аліментні обов'язки діда і баби виникають, якщо:

а) у онуків відсутні батьки або батько чи мати, або вони з поважних причин не можуть надавати їм належного матеріального утримання (смерть, безвісна відсутність, непрацездатність, відсутність коштів тощо); б) у діда і баби є можливості надавати матеріальну допомогу. Обов'язки діда і баби виникають як по лінії батька дитини, так і по лінії матері. Тобто якщо позов про стягнення аліментів пред'явлений до діда і баби, наприклад, по лінії матері, то вони можуть звернутися з клопотанням про виклик до суду діда і баби по лінії батька дитини.

Оскільки дід і баба, як правило, - особи похилого віку, при вирішенні питання щодо можливості стягнення з них аліментів на утримання дитини суд повинен враховувати види і розмір їх доходів, можливість надавати матеріальну допомогу онукам.

Сімейне законодавство встановлює взаємні обов'язки онуків утримувати своїх діда та бабу. Нерідко дід і баба беруть безпосередню участь у вихованні і утриманні дитини, а інколи навіть заміняють дитині батьків. Підстави стягнення аліментів з онуків практично не відрізняються від підстав виникнення аліментних зобов'язань діда і баби.

Обов'язок онуків щодо утримання діда та баби настає за умов:

а) встановленої непрацездатності діда та баби;

б) потреби діда чи баби в матеріальній допомозі;

в) неможливості діда чи баби отримати матеріальну допомогу від подружжя (колишнього з подружжя), дітей (названі особи померли, визнані безвісно відсутніми, не можуть надавати належного утримання);

г) онуки мають можливість надати матеріальну допомогу.

Якщо ж в онуків відсутні відповідні кошти, які дозволяють їм належним чином утримувати діда чи бабу, суд не зможе задовольнити позов щодо стягнення аліментів.

Аналогічні обов'язки по утриманню прадіда і прабаби законодавець покладає і на правнуків.

Обов'язок утримувати малолітніх і неповнолітніх братів і сестер настає за умови, що останні:

а) потребують матеріальної допомоги;

б) позбавлені можливості отримати належне утримання від своїх батьків, чоловіка, дружини, або ці особи з поважних причин не можуть надати їм таку допомогу (батьки померли, є непрацездатними і не мають можливості надавати матеріальну допомогу, визнані безвісно відсутніми тощо);

в) брати та сестри (платники аліментів) є повнолітніми і мають можливість таку допомогу надати.

За аналогічних умов може бути покладено обов'язок по утриманню і непрацездатних братів та сестер за відсутності у них повнолітніх дітей та інших осіб, які зобов'язані їх за законом утримувати.

Дід, баба, онуки, брати, сестри зобов'язані надавати допомогу один одному незалежно від того, чи жили вони коли-небудь однією сім'єю, чи отримували свого часу аліменти від позивача.

Виникнення аліментних зобов'язань у вітчима і мачухи щодо утримання неповнолітніх (малолітніх) пасинка чи падчерки обумовлене настанням наступних умов:

а) неповноліття пасинка чи падчерки;

б) відсутність у пасинка чи падчерки батьків, діда, баби, братів, сестер;

в) неможливість названих осіб з поважних причин надавати належне утримання;

г) здатність вітчима чи мачухи надавати матеріальну допомогу;\

д) проживання падчерки чи пасинка разом із мачухою чи вітчимом.

Законодавець не визначає строк спільного проживання пасинка, падчерки з мачухою, вітчимом, який би дозволив стягувати з останніх аліменти. Звичайно, це повинен бути термін, який би дійсно свідчив, що мачуха і вітчим жили з позивачами однією сім'єю, турбувалися про них.

Аліментні зобов'язання вітчима і мачухи припиняються:

а) по досягненні пасинком, падчеркою повноліття;

б) у випадку, коли батьки ( інші особи) мають можливість надати необхідне утримання пасинку, падчерці;

в) якщо платники позбавлені можливості надавати матеріальну допомогу.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може взагалі звільнити вітчима чи мачуху від обов'язку зі сплати аліментів на утримання пасинка чи падчерки, наприклад, у разі нетривалого проживання з батьками дитини, негідної поведінки у шлюбі батька (матері) дитини.У свою чергу, пасинки і падчерки зобов'язані утримувати вітчима і мачуху лише за умови, що останні не менше п'яти років надавали їм систематичну матеріальну допомогу. Підставою звільнення пасинка чи падчерки від обов'язку по утриманню вітчима чи мачухи є наявність у останніх інших осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати (чоловік, жінка, повнолітні діти, брат, сестра) і які можуть надати їм матеріальну допомогу.

Розмір і порядок сплати аліментів на дітей і непрацездатних повнолітніх осіб, які потребують матеріальної допомоги, визначається у частці від заробітку ( доходу) або у твердій грошовій сумі.

При цьому суд повинен перевірити всі суттєві обставини, які стосуються справи: неможливість отримати неповнолітніми братами та сестрами допомогу від своїх батьків, а непрацездатними - ще і від свого подружжя (колишнього з подружжя), дітей; нужденність позивачів; можливість відповідача надавати матеріальну допомогу. Суд з'ясовує матеріальне становище відповідача, джерела його доходів, наявність осіб, яких він за законом повинен утримувати.

Якщо позов пред'явлений не до всіх осіб, які згідно з законом зобов'язані надавати допомогу, а лише до однієї чи деяких, то суд, визначаючи розмір аліментів щодо відповідача, повинен врахувати обов'язок і всіх інших осіб, які за законом повинні надавати позивачу допомогу.

Сукупний розмір аліментів, що стягуються в цьому випадку, не повинен бути меншим за неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Визначення заборгованості за аліментами, які повинні сплачувати інші члени сім'ї та родичі, а також повне або часткове звільнення їх від сплати заборгованості провадяться за загальними правилами стягнення аліментів (ст. ст. 194-197).

Особисті немайнові права і обов'язки інших членів сім'ї та родичів

За даними Всеукраїнського перепису населення станом на 5 грудня 2001 р., кількість населення України становила 46,5 млн осіб. Перепис показав, що сім'ї стали ще меншими, і тенденція до скорочення великих сімей набула усталеності. Усе більше виникає так званих нуклеарних сімей (тобто сімей, які складаються лише із батьків і дітей). Зростання кількості нуклеарних сімей пояснюється, перш за все, прагненням молодих жити самостійно, інша ж причина - бажання людей похилого віку відокремити себе від молодого подружжя. Тому, як правило, сучасні дід і баба не завжди входять до складу сім'ї, і класичною сім'єю стає сім'я, яка складається лише із батьків і дітей.

Водночас і дідусі, і бабусі бажають спілкуватися зі своїми онуками, брати участь у їх вихованні навіть у тих випадках, коли проживають окремо від них. З іншого боку, онуки за умов зайнятості батьків мають можливість тісно контактувати, емоційно спілкуватися зі старшим поколінням.

Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Це право полягає, перш за все, у наданні дитині можливості жити і виховуватися в сім'ї. Звичайно, мова йде про проживання дітей у сім'ї своїх батьків. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім'ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.

Чинне сімейне законодавство не покладає на діда і бабу обов'язку щодо виховання онуків. Виховуючи неповнолітніх онуків, дід та баба виконують, перш за все, свої моральні зобов'язання. Водночас законодавець заради забезпечення корисного спілкування між онуками та дідом і бабою надає останнім право на спілкування з ними. Коли конфліктів у сім'ї не виникає, про існування цього права ніхто не згадує. Інша річ, коли подружжя розривають шлюб, і діти залишаються проживати з одним із них, народжуються діти від повторного шлюбу, виникають складні відносини між різними поколіннями, і виникає потреба в захисті наданих прав.

Відповідно до ст. 257 СК дід, баба, прадід та прабаба мають право:

а) спілкуватися зі своїми онуками, правнуками;

б) брати участь у вихованні онуків, правнуків;

в) звертатися за захистом прав та інтересів неповнолітніх та непрацездатних онуків до органів опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень.

Законодавча підтримка права діда з бабою на спілкування з онуками обумовлена, перш за все, педагогічною метою: надати можливість дитині отримати належне виховання. Водночас, якщо спілкування діда чи баби з неповнолітніми онуками негативно впливає на останніх, органи опіки та піклування можуть заборонити таке спілкування як тимчасово, так і постійно.

Якщо батьки чи інші особи, які проживають з дитиною, чинять перешкоди діду чи бабі у вихованні чи спілкуванні з дитиною, суд визначає способи участі діда та баби у вихованні дитини (систематичні побачення, відвідування дитиною місця проживання діда та баби тощо), місце і час спілкування з врахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки діда та баби, інших обставин, що мають істотне значення.

У разі, коли інтереси дитини вимагають присутності при побаченні іншої особи (вихователя, вчителя, лікаря), суд може обумовити побачення діда та баби з дитиною присутністю такої особи.

У вихованні дітей можуть брати участь також інші особи, які проживають з малолітнім однією сім'єю. Мова йде, перш за все, про вітчима та мачуху, які також мають право брати участь у вихованні дитини.

Право брати участь у вихованні неповнолітніх братів і сестер надано також братам та сестрам (як рідним, так і єдинокровним і єдиноутробним) незалежно від місця їхнього проживання. Брати і сестри, які проживають окремо, мають право спілкуватися зі своїми неповнолітніми братами та сестрами.

Особа, яка взяла у свою сім'ю дитину, котра є сиротою або з інших причин позбавлена батьківського піклування, має такі ж права та обов'язки щодо виховання дитини, як і опікун чи піклувальник або інші члени сім'ї.

Участь інших родичів у сімейному вихованні дітей чинним законодавством не передбачена.

Дід, баба, брат, сестра мачуха, вітчим, фактичний вихователь мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних братів, сестер, пасинка, падчерки, дитини, яку виховують, до органу опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень.

Оскільки малолітні і, як правило, неповнолітні не можуть самостійно захищати свої права, скажімо, скористатися таким способом захисту, як самозахист, то відповідно їх права та інтереси захищають інші члени сім'ї та родичі. Захист може здійснюватися в судовому, адміністративному порядку.

Способами захисту є: визнання права; поновлення положення, яке існувало до порушення права; припинення дій, які порушують право, виконання зобов'язання в натурі тощо.

Обрання того чи іншого способу захисту прав і інтересів дітей залежить від особливостей сімейного правопорушення (незаконне утримання дитини іншою особою, негативний вплив на дитину, заподіяння їй шкоди тощо).

Члени сім'ї та інші особи є законними представниками дитини в договірних, деліктних та інших правовідносинах. Так, скажімо, право на честь виникає у дитини з моменту народження. І хоча в силу свого віку сама дитина це право може ще не усвідомлювати, воно вже захищається її представником.