Фома Аквінський та його вчення.


Схоластика (ахо) — школа) — це специфічна середньовічна християнська фі­лософія, що панувала в шкільному навчанні. Основне завдання схоластики полягало в обґрунтуванні, захисті і систематизації непорушних богословських істин. її історія умовно розпадається натри періоди. VIII—XIIст. охоплюють підготовку і ранній пері­од схоластики. Для XIII—XVст. характерні спочатку розквіт, а по­тім занепад схоластичної філософії.

Через всю історію філософії Середньовіччя червоною ниткою проходить суперечка номіналістів з реалістами. Зовнішній при­від до суперечки: популярний у середні віки коментатор (IIIст.) Порфирій поставив у своєму питання: по-перше — існу­ють роди і види самостійно чи існують тільки в думках, по-друге — якщо існують, то це тіла чи безтілесні фактично означає підпорядкування другого першій.

Найбільш відомим представником схоластики, безсумнівно, є Фома і Аквінський (1225-1274). Фома Аквінський заперечує одну з провідних августиніакських ідей про безпосередній характер пізнання буття божого, вважаючи неправомірним «онтологічний аргумент» Ансельма Кентерберійського.

 

 

Натомість Фома висуває свої п'ять доведень буття божого. Всі вони не прямі, а опосе­редковані.

1. «Все, що рухається, має причиною свого руху щось ін­ше» — це перше томістське «доведення» виходить із немож­ливості саморуху предмета, в результаті чого утворюється довгий ряд причин, серед яких остання — арістотелівський першодвигун, або бог.

2. Друге «доведення» виходить з арістотелівського поняття «продуктивної причини». Так само, як і в першому «доведенні», міркування доводиться до іс­нування первинної «продуктивної причини», яка і є богом.

3.Трете доведення виходить з ідеї неможливості допущення випадкового характеру світу. Оскільки світ існує, повинна існувати і якась абсолютно необхідна причина, якою може бути лише бог.

4.Четверте доведення апелює до факту існу­вання у світі різних ступенів тих або інших якостей. Але в такому разі повинно існувати якесь абсолютне мірило, по відношенню до якого ці різні ступені набувають визначе­ності. Таким абсолютним мірилом (найвищим і абсолют­ним ступенем будь-яких якостей) може. бути лише бог.

5.П'яте доведення виходить з арістотелівського розуміння причинності як обов'язково цілеспрямованої. Але якщо світ причинно зумовлений, то він і цілеспрямований, отже, має бути той, хто цілеспрямовує існування світу, тобто — бог.;

Фома тлумачить людину як неповторну індивідуальну істоту, що знаходить свій вияв у неповторності індивіду­альної людської душі. Індивідуальність ця зберігається в безсмертній душі і після смерті тіла. Проте таке «безтілес­не» існування душі є «неповним». «Повна» субстанція лю­дини потребує єдності душі й тіла, що остаточно і повинно реалізуватися в день «страшного суду» возз'єднанням ду­ші з воскресаючим тілом. Ідея єдності душі й тіла, так са­мо як і їх неповторності, виявляє певну гуманістичну тен­денцію в міркуваннях «ангельського доктора».

 

Контрольні завдання:

Тестування

1.У Середньовіччі філософія відносно до теології вважалась:

а) матір’ю; б) сестрою; в) служанкою.

2.Початковим періодом Середньовічної філософії є:

а)томізм; б)схоластика; в) патристика.

3. Яка риса характерна для середньовічної філософії:

а) природоцентризм; б) соціоцентризм; в) пантеїзм; г) теоцентризм.

4. Що таке патристика:

а) вчення «Отців Церкви» 2-6ст.н.е., згідні з Святим Письмом та визнані церквою;

б) вчення християнських теологів, спрямовані проти Платона;

в) вчення християнських філософів 11-12ст., що полемізували з авероїстами;

г) вчення християнських теологів,спрямовані проти метафізики Арістотеля.

5. Хто з відомих вам філософів є автором п'яти доведень Божого буття:

а) Августин Блаженний; б) Фома Аквінський; в) Роджер Бекон.

Теми рефератів:

1.Перші християнські філософськи вчення.

2.Філософія Аврелія Августина.

3.Філософія Ф.Аквинського.