МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

ТЕМА: ЛІКАРСЬКО-САНІТАРНИЙ НАГЛЯД ЗА УМОВАМИ ВИХОВАННЯ ТА НАВЧАННЯ ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ У ШКОЛІ

МЕТА ЗАНЯТТЯ:

1. Закріпити теоритичні знання про значення забезпечення оптимальних гігієнічних умов організації навчально-виховного процесу для збереження та зміцнення здоров’я учнів.

2. Засвоїти методики гігієнічної оцінки земельної ділянки навчального закладу, будівлі та його основних приміщень (шкільний клас), обстеження умов перебування учнів у середній школі, розробки та обгрунтування гігієнічних рекомендацій щодо покращання умов організації навчально-виховного процесу.

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1. Чинники та умови навколишнього середовища і навчально-виховного процесу, що впливають на здоров’я дітей та підлітків.

2. Основні профілактичні заходи щодо покращання санітарно-гігієнічних умов перебування учнів у сучасних навчальних закладах.

3. Гігієнічні вимоги до земельної ділянки та будівлі середньої школи. Принципи гігієнічного зонування земельної ділянки.

4. Гігієнічні вимоги до планування та санітарно-технічного обладнання шкільного класу (освітлення, вентиляція, водопостачання тощо).

5. Методика оцінки умов перебування та навчання учнів у середній школі.

ЗАВДАННЯ:

1. Обстежити земельну ділянку, будівлю та шкільний клас середньої школи.

2. Дати гігієнічну оцінку навколишньому і внутрішньому середовищу, організації навчально-виховного процесу та розробити рекомендації щодо покращання умов виховання та навчання учнів у середній школі.

ЛІТЕРАТУРА:

1.Габович Р.Д., Шахбазян Г.Х., Познанский С.С. Гигиена. — К.: Вища школа. 1983. — С. 252—259.

2.Гігієна та екологія: Підручник / За редакцією В.Г. Бардова. — Вінниця: Нова Книга, 2006. — С. 413-426.

3.Минх А.А. Методы гигиенических исследований. — М., Медицина, 1971. — С. 528—529, 533—537, 542—545.

4. Гигиена детей и подростков // Под ред. В. Н. Кардашенко. — М.: Медицина, 1988. — С. 155—262, 345—365.

5.Белоусова А. Руководство к практическим занятиям по гигиене детей и подростков. 1972, — С. 77—79, 202—208.

6.Санитарные правила устройства и содержания детских школьных учреждений. — М., 1987. — 24 с.

7.Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. — К.: Здоров’я, 2004. — С. 543-555.

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

В ході практичного заняття студенти оволодівають методиками гігієнічної оцінки земельної ділянки, будівлі школи та шкільного класу, обстежують умови перебування учнів та розробляють гігієнічні рекомендації щодо покращання умов організації навчально-виховного процесу.

Самостійна робота оформляється у вигляді протоколу, який складається з чотирьох частин:

1. Паспортні дані навчального закладу.

2. Дані санітарного обстеження земельної ділянки ,будівлі школи та шкільного класу.

3. Гігінічний висновок на підставі аналізу отриманих результатів та їх порівняння з нормативними вимогами.

4. Рекомендації щодо покращання умов перебування дітей у середній школі.

У разі неможливості проведення заняття на базі діючого навчального закладу, його проводять в навчальній лабораторії з використанням навчального проекту будівнитва подібного закладу.

Земельні ділянки під забудову загальноосвітних навчавльних закладів повинні розміщуватися у межах населеного пункту з дотриманням санітарних норм щодо забезпечення належної відстані від джерел викидів шкідливих речовин,шуму, вібрації, електромагнітних та іонізуючих випромінювань. Не допускається розміщення освітних закладів у санітарно-захисних зонах промислових підприємств та інших об’єктів, які є потенційними джерелами забруднення довкілля небезпечними факторами.

Ширина захисної зони між межою земельної ділянки школи та об’єктами, що її оточують, повинна бути не меншою 50 м. Будівля загальноосвітнього навчального закладу має розміщуватися на відстані 100-170 м від проїжджої частини дороги.

Радіус обслуговування від місця проживання учнів до загальноосвітнього навчального закладу повинен складати не більше 0,5 км пішохідної доступності. Отже, цілком слушним слід вважати розміщення шкіл на відстані транспортної доступності, яка складає 15 хвилин для учнів шкіл І ступеня (початкова школа) та 30 хвилин - для учнів шкіл II–III ступенів (основна або неповна середня і середня або старша школа).

Радіус пішохідної доступності щодо розміщення шкіл І ступеня у сільській місцевості має становити не більше 2 км та не більше 15 хвилин в один бік. Максимальний радіус об­слуговування учнів шкіл ІІ-ІІІ ступенів не повинен бути більше ніж 15 км.

Підвезення учнів до навчального закладу у сільській місцевості має здійснюватися спеці­альним транспортом. Причому транспортним обслуговуванням повинні забезпечуватися учні, які проживають на відстані від школи понад 3 км, з обов'язковим попереднім визначенням зупинок відповідного транспорту. Відстань від місця проживання до місця збирання школярів на зупинці не має бути більшою за 500 м.

Будівлі загальноосвітніх шкіл розміщуються не ближче, ніж за 25 м від червоної лінії земельної ділянки. Відстань від межі ділянок шкіл до стін житлових будинків із входами та вікнами має становити понад 10 м.

По периметру земельної ділянки закладу слід передбачити розташування захисної зеленої смуги (дерева, кущі, газон) завширшки не менше 1,5 м (з боку вулиць - не менше 3 м).

Огорожа території закладу повинна бути заввишки не менше 1,2 м. Лише у разі розмі­щення шкіл всередині житлових кварталів допускається застосування між ними огорожі, що складається із зелених насаджень заввишки 1 м.

Площа озеленення земельної ділянки загальноосвітнього навчального закладу має складати 45-50% від її загальної площі. Тільки в тому випадку, якщо земельна ділянка прилягає безпосередньо до зелених масивів (парки, сади, сквери), а також у разі розміщення шкіл у сільській місцевості ступінь озеленення може бути зменшений до 30 %.

Характер розташування та орієнтації основних функціональних приміщень загальноосвітніх навчальних закладів повинен забезпечувати безперервну тригодинну тривалість інсоляції на день. Тому високорослі дерева належить висаджувати на відстані не менше ніж 10 м від стін з вікнами навчальних приміщень, кущі - на відстані не менше ніж 5 м. Забороняється біля школи висаджувати колючі дерева, кущі та рослини з отруйними ягодами, вирощувати гриби тощо.

Земельна ділянка загальноосвітнього навчального закладу має поділятися на наступні функціональні зони: навчальна зона, навчально-виробнича зона, навчально-дослідна зона, фізкультурно-спортивна зона, зона відпочинку, господарська зона, житлова зона, а також сільськогосподарська зона (для шкіл, що розташовані у сільській місцевості).

Дані щодо складу та площі окремих функціональних зон земельної ділянки загальноосвітньої школи наведені в таблиці 1.

Таблиця 1

Склад та площі окремих функціональних зон земельної ділянки загальноосвітньої школи, м²

Фізкультурно-спортивну зону (табл.. 1)слід розташовувати по довжині земельної ділянки з півночі на південь поруч з навчальною, але не з боку вікон приміщень для початкових класів.

Майданчики для рухливих ігор з м'ячем та метання спортивних знарядь розмішуються на відстані не менше ніж 25 м від вікон навчальних та навчально-допоміжних приміщень будівлі школи, майданчики для інших видів занять з фізичного виховання - на відстані не менше ніж 10 м. Спортивні майданчики повинні мати тверде і обов'язково рівне, з метою попередження виникнення травм, покриття. Бігова доріжка влаштовується навколо футбольного поля, пряма доріжка довжиною 100 м для занять спринтерським бігом має входити до складу бігової.

Ями для стрибків у висоту і довжину мають заповнюватися піском, що змішаний з тирсою, їх бортики, крім переднього, оббиваються гумою. Під час будівництва бігових доріжок і спортивних (волейбольних, баскетбольних, для гри у ручний м'яч) майданчиків необхідно використовувати дренажні системи.

Комбінований майданчик (у разі його улаштування) можна асфальтувати або бетонувати, проте футбольне поле обов'язково повинне мати трав'яне покриття. Забороняється проводити заняття на зволожених майданчиках.

Діти повинні бути ознайомлені з правилами користування спортивним інвентарем і обладнанням. Займатися на спортивних майданчиках дозволяється тільки у спортивному одязі та взутті.

Майданчики для занять фізичною культурою необхідно відгороджувати один від одного зеленими насадженнями. ігрові майданчики, розмішені біля будівлі школи, засівають невисокою травою.

Зони відпочинку для учнів 1-4 класів повинні бути обладнані тіньовими навісами, гірками для спуску, гойдалками, бетонованою стіною для ігор з м'ячем, лавками, доріжками з твердим покриттям для катання на роликових ковзанах та велосипедах, плавальним басейном тощо (табл.. 1).

Господарська зона повинна мати окремий в'їзд і розташовуватися поблизу від навчальної (навчально-виробничої) зони та приміщень їдальні. У цій зоні розміщуються ремонтні майстерні, склади, гаражі, сміттєзбірники та підсобно-виробничі приміщення. Сміттєзбірники повинні щільно закриватися кришками і встановлюватися на відстані не менше ніж 25 м від вікон та входу до їдальні на асфальтованому або бетонованому майданчику під навісом.

Підходи до будівель школи (на відстані не менше ніж 100 м), проїжджа частина, пішо­хідний прохід до господарських будівель, а в сільських школах, які не мають каналізації, - до надвірних туалетів, повинні мати асфальтоване або бетоноване покриття.

У житловій зоні земельної ділянки, яка повинна мати окремий вхід з боку вулиць і проїздів та ізолюватися від господарської зони на відстані не менше ніж 100 м, розміщуються гуртожитки для учнів та, у разі потреби, житлові будинки для викладачів і обслуговуючого персоналу.

Санітарні розриви між спальними корпусами та межею житлової зони мають становити не менше 50 м. Відстань від спальних корпусів до автомагістралей повинна бути не меншою 150 м, до господарської зони - не меншою 100 м.

Майданчики для рухливих ігор у зоні відпочинку (для максимального використання їх під час перерв) мають розташовуватися біля виходів з приміщень і повинні бути розділені для учнів кожної вікової групи.

Використання внутрішнього двору навчальних закладів для задоволення господарських потреб (стоянка автотранспорту, розміщення меблів, обладнання, макулатури, металобрухту та будівельних матеріалів) забороняється.

Навчально-дослідна зона повинна складати не більше ніж 25% від загальної площі земель­ної ділянки. У міських школах вона може бути зменшена за рахунок будівництва на ділянці парників, теплиць і оранжерей, які органічно пов'язані з комплексом навчальних кабінетів природничого (біологія, хімія) напрямку.

Земельні ділянки сільських шкіл можуть бути розширені за рахунок будівництва парників, теплиць, оранжерей, приміщень для зберігання сільськогосподарської техніки та садово-городнього інвентарю.

Будівля загальноосвітнього навчального закладу має забезпечувати оптимальні умови для організації навчально-виховного процесу, відпочинку та харчування учнів. Тому на території земельної ділянки її слід розташовувати таким чином, щоб рівень освітлення та інсоляції навчальних приміщень був оптимальним, а взаємозв'язок між ділянкою і будівлею – найбільш раціональним.

Розрізняють компактну, блочну (блочно-секційну) та павільйонну системи архітектурно-композиційних рішень щодо улаштування навчальних будівель. Дві останніх слід вважати найбільш доцільними для використання у сучасних умовах. При цьому в одній секції мають розміщуватися максимум три паралелі класів для дітей одного віку або дві паралелі класів для двох суміжних (1 та 2 класи, 3 та 4 класи тощо) вікових груп.

Основні варіанти архітектурно–планувальних композицій будівель

• ⇐ Назад
• 123
• 4
• 5
• 6
• 7
• Далее ⇒