Фактори, що впливають на рівень доходів населення.
Практичне завдання
1. Фактори, що впливають на рівень доходів населення.(Ужейко)
2. Мотиви утворення заощаджень населення, їх класифікація. (Шляхова)
3. Рівень заощаджень населення та сучасні тенденції формування заощаджень населення України.(Москальчук)
4. Фактори, що сприяють перетворенню заощаджень на інвестиції.(Козак)
5. Портфель нагромадження та його складові.(Задорожна)
Фактори, що впливають на рівень доходів населення.
(Ужейко)
Політика доходів, що здійснюється суспільством, являє собою важливу складову загальної соціально-економічної політики, оскільки показники доходів населення є характеристиками рівня життя й економічними характеристиками одночасно.
Доходи населення - це інструмент для визначення рівня добробуту суспільства. Ринкова економіка, орієнтуючи населення на підвищення свого добробуту, передусім за рахунок трудової активності, ініціативи і підприємництва, поряд з підтриманням соціально-незахищених груп населення потребує державних гарантій забезпечення споживання для всіх громадян.
Доходи населення - це сукупність коштів і витрат у натуральному виразі для підтримання фізичного, морального, економічного й інтелектуального стану людини.
Платоспроможний попит - це запропонована на ринку потреба населення у товарах і послугах. У кількісному відношенні попит відображається сумою грошових коштів, які можуть бути використані населенням на купівлю товарів і оплату послуг. Таким чином попит виступає як потреба в матеріальних благах і послугах, обмежена платіжними можливостями. Чинники, що впливають на формування платоспроможного попиту, можна класифікувати за трьома основними групами: економічні, соціальні, демографічні.
Основним чинником є грошові доходи населення. Їх величина залежить від ступеня розвитку суспільного виробництва і таких показників, як динаміка ВВП, обсяг промислової продукції та продуктивність праці. На величину та структуру платоспроможності впливають і такі фактори, як розмір податків, рівень заощаджень населення, величина індексу споживчих цін, а також розмір неплатежів. Вплив перелічених чинників рівнозначний впливу зміни грошових доходів у їх реальних розрахунках.
Крім економічних факторів, процес формування попиту залежить від факторів соціального характеру - таких, як соціальна структура суспільства, а також політика держави у сфері становлення величини соціальних нормативів: величини прожиткового мінімуму, мінімальна заробітна плата і пенсії, а також розмір допомоги.
Формування платоспроможного попиту залежить також і від демографічної ситуації - чисельності населення, середнього віку та складу сім'ї, статево-вікового складу населення, міграції. Крім того, платоспроможний попит формують природнокліматичні умови життя, споживчі переваги. Регулювання платоспроможного попиту населення здійснюється в масштабах країни та передбачає застосування усього комплексу економічних важелів впливу на попит, включаючи систему народногосподарських і галузевих пропорцій, грошових доходів населення, зміни співвідношення різних цін на товари народного споживання та тарифів на послуги.
Ситуація в межах платоспроможного попиту характеризується взаємовідносинами двох складових - доходів населення та споживчого ринку. Збалансоване формування платоспроможного попиту має проходити так, щоб виникало необхідне співвідношення:
- між виробництвом товарів споживання та платоспроможним попитом (між попитом і пропозицією);
- між платоспроможним попитом і купівельною спроможністю населення (між попитом і доходами).
Незадоволений попит може бути визначений як співвідношення між обсягом грошових доходів і заощадженнями населення, які вони готові та бажають запропонувати до реалізації, і сумою цін товарів та тарифів на платні послуги, які функціонують на ринку в даний час:
СРД = РПП / ЧД,
де СРД - ступінь реалізації доходів;
РПП - реалізований платіжний щомісячний попит;
ЧД - чисті доходи населення, які становлять номінальні доходи населення в даному році, скориговані на індекс цін з відрахуванням податків, з урахуванням неплатежів і заощаджень.
РПП можна виразити через обсяг роздрібного товарообігу та платних послуг у даному періоді. .
Критеріями оптимальної зміни ступеня реалізації грошових доходів населення можуть бути:
1) в умовах збалансування пропозиції та попиту поступове зростання показника ступеня реалізації грошових доходів за рахунок зростання пропозиції на товари і платні послуги, а також доходів населення з тим, щоб співвідношення наведеної формули завжди було більшим від 1;
2) в умовах відхилення даного співвідношення в бік переваги зростання доходів стосовно до пропозиції товарів і послуг необхідно, щоб показник ступеня реалізації грошових доходів прямував до 1;
3) в умовах, коли пропозиція товарів випереджає доходи населення, слід створити умови для зростання доходів, щоб співвідношення формули прямувало до 1.[ 2, с. 408]
Отже, важливим завданням соціально-економічного розвитку є забезпечення таких розмірів доходів, які дозволяють не лише створити стимули зростання номінальних та реальних доходів, а й довести їх до сфери споживання.
2.Мотиви утворення заощаджень населення, їх класифікація. (Шляхова)
В умовах ринкової економіки практично перед кожною людиною або домогосподарством постає проблема управління власними фінансами: витрачати чи заощаджувати? Якщо інвестувати, то в яких обсягах і куди? На жаль, населення України через недостатній розвиток фінансових ринків має досить обмежений вибір інструментів капіталізації грошових заощаджень.
Заощадження — частина грошових доходів населення, яка не витрачається на споживання і призначена для забезпечення потреб у майбутньому.
- Рівень заощаджень населення, який, у свою чергу, залежить від рівня і розподілу доходів, податкової політики держави. Низький рівень заощаджень населення та їх розподіл на користь поточного споживання істотно обмежують розвиток фінансового ринку.
Виділяють мотивовані і немотивовані заощадження домогосподарств. Основні мотиви для здійснення заощаджень можна об'єднати в такі групи:
— придбання дорогих товарів;
— непередбачувані витрати;
— витрати майбутніх періодів (весілля, освіта та ін.);
— звичка заощаджувати кошти;
— заощадження з метою отримання прибутку.
Немотивовані заощадження домогосподарств виникають внаслідок перевищення платоспроможності над рівнем потреб. Це може відбуватися у таких випадках:
— рівень доходів досить великий, тобто домогосподарство має змогу задовольнити нинішні потреби;
— рівень пропозиції та якість пропонованих товарів або послуг не може задовольнити попит споживачів;
— У державі реалізується ефективна політика, спрямована на підвищення рівня заощаджень домогосподарств.
За характером мобілізації заощадження домогосподарств поділяють на організовані та неорганізовані. Організовані заощадження — заощадження населення, мобілізацію і розміщення яких здійснює банківська система або небаяківські фінансово-кредитні установи. В Україні поки найдоступнішою формою організованих заощаджень населення є банківські депозити. Тому надзвичайно актуальним завданням у сучасних умовах є стимулювання організованих заощаджень громадян шляхом створення сприятливого економі -ко-правового середовища для розвитку небанківських фінансово-кредитних установ (страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, інвестиційних фондів, кредитних спілок тощо). Неорганізовані грошові заощадження населення — заощадження, що зберігаються безпосередньо у населення готівкою у національній та іноземній валютах. До неорганізованих заощаджень належать також зберігання коштів у вигляді коштовностей, дорогоцінних металів, дорогих товарів тривалого користування тощо. Масове зберігання людьми грошей у готівці (неорганізовані заощадження), незважаючи на всі звернення щодо використання раціональніших форм збереження заощаджень і підтримки національної економіки, значною мірою пояснюється природним суб'єктивним відчуттям ризику можливих збитків, яке посилюється вкрай негативним досвідом, набутим у часи гіперінфляції, сертифікаційної приватизації та фінансових пірамід.
Перед населенням постійно постає питання, в якому вигляді Доцільніше зберігати кошти. Домогосподарство усвідомлює, що зберігання коштів у банківських установах буде обтяжене депозитним ризиком. Депозитний ризик — можливість повного чи часткового неповернення вкладів або затримка їхнього повернення через імовірне банкрутство банку. Цей ризик може бути спричинений неправильним оцінюванням та невдалим вибором банківської установи для здійснення депозитних операцій. Зниження депозитного ризику можна забезпечити низкою методів та інструментів, зокрема шляхом страхування депозитних вкладів, формуванням депозитного портфеля домогосподарства тощо.
Практика свідчить, що значна частина громадян переконана у потребі диверсифікації своїх вкладів на депозитних рахунках у кількох банках, і хоча роздрібнення вкладів населення створює певні незручності для вкладників, водночас воно дає змогу знизити ступінь депозитного ризику. У цьому контексті домогосподарство цікавлять в основному такі показники:
— ризик можливого банкрутства комерційних банків, у яких домогосподарство зберігає чи має намір розмістити свої кошти;
— публічний рейтинг банків, у яких домогосподарство розміщує свої заощаджені кошти;
— ставки відсотків за депозитами.
Однією з ключових проблем у цій сфері є обмежений доступ до інформації про поточний фінансовий стан банків, яким домогосподарства довірили чи могли б довірити на зберігання свої заощадження. Для України ця проблема особливо актуальна. У згаданому контексті необхідним є розвиток ефективної інфраструктури фінансових ринків, яка могла б слугувати додатковим стимулом до зростання обсягів організованих заощаджень населення. Україні потрібна система рейтингових агентств, яка б сприяла забезпеченню прозорості у процесі прийняття важливих фінансово-інвестиційних рішень. Актуальним також є завдання щодо створення широкої мережі державної та комерційної систем інформаційно-консультативного обслуговування населення (консалтингових фірм), чому активно має сприяти держава.
Серед різноманітних форм заощаджень домогосподарств, як стверджують фінансисти, на сьогодні найефективнішою є банківські метали.
Заощадження населення – вклади населення в ощадному банку з метою зберігання грошей і отримання доходів у формі відсотку. Джерелом заощаджень населення є доходи від власності (на засоби виробництва, цінні папери, домашнє майно, об'єкти інтелектуальної власності та ін.), продаж робочої сили. Розрізняють трудові та нетрудові заощадження населення. Вкладаючи гроші в ощадний банк, населення прагне: 1) зберегти їх і зібрати певну суму для купівлі необхідних товарів тривалого користування, а також відкласти на випадок хвороби, смерті, для забезпечення належного рівня життя після закінчення трудової діяльності тощо, 2) вберегти гроші від знецінення та отримати певні доходи у формі відсотка.
3.Рівень заощаджень населення та сучасні тенденції формування заощаджень населення України.(Москальчук)
Заощадження – це та частина отриманого доходу, яка не споживається в даний момент часу, а впродовж певного періоду накопичується для використання в майбутньому.
Заощадження здійснюються фірмами, домашніми господарствами і державою. Фірми заощаджують для інвестування – на розширення виробництва і збільшення прибутку. Домашні господарства заощаджують з ряду причин, серед яких: мотиви забезпечення старості та передачі спадку дітям, накопичення коштів для купівлі землі, нерухомості та дорогих предметів тривалого користування. Різниця між надходженнями і видатками державного бюджету, тобто надлишок у державному бюджеті – це державні заощадження.
Фактори, які впливають на рівень заощаджень населення:
- рівень доходу населення;
- політична стабільність;
- процентні ставки комерційних банків;
- рівень оподаткування;
- розвиток фінансових ринків.
Приріст заощаджень як суми нагромаджених грошових ресурсів залежить від ступеня споживання поточного доходу. У разі, коли доходи перевищують поточні споживчі потреби чи саме споживання обмежується з метою нагромадження частини доходу, різниця між спожитою частиною доходу і всім доходом нагромаджується як заощадження. Чим більша така різниця, тим більші можливості відкриваються для нагромадження заощаджень.
Заощадження домогосподарств є вагомим інвестиційним ресурсом для економіки країни, в більшості країн національні заощадження формуються на основі заощаджень населення. На основі цього фіксується участь домогосподарств в інвестиційних процесах, а зокрема в економічному зростанні країни.
Стабільний розвиток національної економіки України розглядається у зв'язку із зростанням інвестицій та пошуком інвестиційних ресурсів. Важливим чинником у зростанні інвестицій є визначення наявної кількості заощаджень, які можна ефективно надалі трансформувати в інвестиції.
На сучасному етапі розвитку економіки України склалась ситуація, коли потреба домогосподарств у фінансових ресурсах зростає швидким темпами, а можливість забезпечення цими ресурсами недостатня.
Особливої уваги набуває всебічний аналіз процесу формування заощаджень, які постають основним джерелом інвестиційних коштів і покликані підтримувати високі темпи економічного зростання в Україні.
Процес формування національних заощаджень починаються з рішень багатьох домогосподарств відмовитися від поточного споживання деякої частини свого доходу.
Трансформація заощаджень в інвестиції залежить від створення сприятливого середовища у сфери економіки та соціально - економічного розвитку країни.
4.Фактори, що сприяють перетворенню заощаджень на інвестиції.(Козак)
Заощадження населення є одним із джерел фінансування, що має вплив на обсяги та динаміку інвестицій у реальний сектор економіки. Для вивчення проблеми залучення заощаджень населення до інвестиційних процесів необхідно розглянути фактори, що впливають на формування заощаджень та процес їх трансформації в інвестиційні ресурси. Найважливішими факторами є державна політика, економічна та демографічна ситуації і злагоджена робота банківської та небанківської фінансової системи як інвестиційного посередника.
В Україні проблема залучення коштів населення в економіку має загальнодержавне значення. Останнім часом вітчизняні підприємства та установи корпоративного сектора, особливо найактивніші фінансові посередники - банки, все частіше звертаються за додатковими ресурсами до зовнішніх ринків, чому, безперечно, сприяє активний розвиток глобалізаційних процесів у фінансовій сфері та інтеграція України до світових фінансових ринків. Однак такі запозичення суттєво збільшують частку боргів банківських установ і нефінансових корпорацій у структурі валового зовнішнього боргу держави, а тому можуть містити значні ризики з точки зору посилення залежності вітчизняного фінансового сектора від іноземного капіталу, бути джерелом загрози різких змін у кон'юнктурі зовнішніх фінансових ринків чи навіть обумовлювати дію негативних наслідків світових фінансових криз.
Отже, основну роль у фінансуванні різноманітних проектів мають відігравати внутрішні джерела коштів, до яких належать і заощадження населення. Формування стабільних джерел заощаджень, що забезпечують фінансування інвестицій, є неодмінною умовою здійснення капіталовкладень.
Для трансформації заощаджень населення в інвестиції необхідний відповідний механізм. У сучасній економіці таким механізмом служить фінансовий ринок.
Процес перетворення заощаджень населення в реальні інвестиції включає два послідовні етапи:
1) залучення заощаджень населення в джерела інвестицій - трансформація заощаджених засобів в такі активи, за допомогою яких вони можуть бути залучені в інвестиційний процес. Такими є фінансові активи - депозит, цінні папери, страхові договори (по страхуванню життя), а також частково позики видані і засоби, передані в довірче управління. В більшості випадків це організовані заощадження. Ці вкладення, по-перше, можуть носити коротко -, середньо - і довгостроковий характер, по-друге, носять або пайовий (акції) або борговий характер (облігації, ощадні сертифікати та ін.), по-третє, відшкодовуються як через механізм отримання доходу (наприклад, дивіденд, відсоток, прибуток, ануїтет тощо), так і через механізм їх зворотного продажу.
Поза увагою залишилися готівкові заощадження, які можуть бути використані як джерела інвестицій. Таким чином, серед грошових заощаджень населення основним потенційним джерелом інвестиційних ресурсів є грошові заощадження, які утілюються як в національній, так і в іноземній валюті.
Для перетворення потенційного інвестиційного резерву грошових заощаджень населення на реальний інвестиційний ресурс необхідно перетворити наявні заощадження на ті ж депозити, цінні папери, договори страхування, а також в позики і в засоби видані, передані в довірче управління;
2) використання заощаджень населення як джерела інвестицій - вкладення заощаджених засобів, акумульованих за допомогою вищезгаданих фінансових активів в реальні активи, капітал (основний і оборотний) підприємств або індивідуальних підприємців або в капітальні активи некомерційного характеру (наприклад, житлове будівництво). Такі вкладення, по-перше, носять, як правило, довгостроковий характер, по-друге, ваблять, як правило, отриманням права власності на відповідну частину капіталу економічного суб'єкта (наприклад, частка в статутному капіталі підприємства), по-третє, відшкодовуються, як правило, через механізм отримання доходу і без повернення самих вкладених засобів (наприклад, через відсоток, прибуток тощо).
Проте не завжди другому етапу повинен передувати перший. Можливі ситуації, коли готівкові заощадження можуть відразу перетворитися на реальні активи без посередництва фінансових активів (наприклад, вкладення в основний капітал підприємства, в житлове будівництво тощо).