ЗАНЯТТЯ 3. ГІГІЄНІЧНІ ПРОБЛЕМИ ПОКРАЩЕННЯ ЯКОСТІ ПИТНОЇ ВОДИ ТА САНІТАРНОЇ ОЧИСТКИ НАСЕЛЕНИХ МІСЦЬ

ГІГІЄНІЧНІ ПРОБЛЕМИ ПОКРАЩЕННЯ ЯКОСТІ ПИТНОЇ ВОДИ

ТА САНІТАРНОЇ ОЧИСТКИ НАСЕЛЕНИХ МІСЦЬ

Методичні вказівки до практичної роботи з курсу “Гігієна”

Затверджено

на засіданні кафедри ТБСФБ

Протокол № від 2009 р.

Львів - 2009

Укладачі: Петріна Романа Омелянівна, канд.тех.наук, доцент

Губрій Зоряна Василівна, канд..хім.наук, доцент

Відповідальний за випуск: Петріна Р.О., канд.тех.наук, доцент

ЗАНЯТТЯ 3. ГІГІЄНІЧНІ ПРОБЛЕМИ ПОКРАЩЕННЯ ЯКОСТІ ПИТНОЇ ВОДИ ТА САНІТАРНОЇ ОЧИСТКИ НАСЕЛЕНИХ МІСЦЬ

Мета заняття:

1. Вивчити основні способи і засоби покращення якості питної води, принципи організації централізованого та місцевого водопостачання.

2. Засвоїти методики санітарного обстеження джерел водопостачання та гігієнічної оцінки якості питної води.

3. Вивчити основні методи санітарної очистки населених місць та засоби знезараження стічних вод у лікувально-профілактичних закладах.

4. Навчитись складати гігієнічний висновок, в якому відображено якість води за такими групами показників: органолептичні показники, хімічні показники мінералізації, хімічні показники органічного забруднення, бактеріологічні показники. Встановити придатність води для пиття, а в разі її непридатності – порекомендувати заходи щодо поліпшення якості води.

Питання теоретичної підготовки:

1. Гігієнічне значення води. Норми водоспоживання.

2. Епідеміологічне значення води та її роль у поширенні інфекційних захворювань.

3. Вода як фактор виникнення захворювань неінфекційної природи.

4. Джерела водопостачання та їх порівняльна характеристика.

5. Гігієнічні вимоги до якості питної води. Державний стандарт (ДСТ) на питну воду.

6. Способи покращення якості питної води. Методи очистки та знезараження води.

7. Централізована система водопостачання, основні споруди для обробки води та умови їх експлуатації.. Зони санітарної охорони вододжерел.

8. Загальна схема санітарного обстеження джерел водопостачання.

Вивчення цього розділу повинно дати уявлення про гігієнічне та фізіологічне значення води, яка займає невід’ємне значення в житті людини. Вода – основний елемент біосфери, без якого неможливе існування органічної природи. Від хімічного та бактеріального складу води залежить здоров’я людини і санітарні умови життя.

Потрібно знати строгі гігієнічні вимоги до хімічного та бактеріального складу води; мати чітку уяву про нормування якості питної води, а також розроблення методів контролю за її якістю.

Необхідно розглянути мікробіологічні показники, що свідчать про епідеміологічну безпеку води, а саме мікробне число - кількість мікробів в 1 мл води і наявність кишкової палочки. Важливо чітко уявляти, що є регламентація токсикологічних показників, які характеризують нешкідливість хімічного складу води. Слід мати на увазі, що надлишок чи недостача у воді певної кількості хімічних речовин приводить до важких захворювань – біогеохімічних ендемій.

З метою водопостачання використовуються відкриті водоймища, підземні води і атмосферні води. Необхідно в загальних рисах уявляти позитивні та негативні сторони цих джерел водопостачання.

Важливим є питання очистки та обеззараження води. Необхідно знати фізичні, хімічні та механічні методи очистки, методи обеззараження та спеціальні методи, які використовуються на водонапірних станціях.

До провідних способів покращення якості питної води належать:

очистка

знезараження

дезактивація

знешкодження

Очистка – це комплекс технічних заходів, що спрямовані на покращення органолептичних, фізичних та хімічних властивостей води, а також її підігрів або охолодження.

Основними методами очистки питної води є:

· освітлення (відстоювання, коагуляція, фільтрація, флокуляція);

· знебарвлення (відстоювання та фільтрація);

· дезодорація (фільтрація води через активоване вугілля, керування, оброблення окислювачами);

· пом’якшення (фізичний, хімічний та іонообмінний способи);

· опріснення (дистиляція, іонообмінний спосіб, електроліз, гіперфільтрація, випаровування під вакуумом, діаліз, екстракція, виморожування);

· спеціальні методи очистки (знезалізнення, фторування, дефторування тощо).

Знезараження – це комплекс технічних заходів, що спрямовані на покращення мікробного складу води та знищення патогенних мікроорганізмів.

Основними методами знезараження питної води є:

· хімічні, або реагентні методи (використання препаратів хлору, перкисних сполук, препаратів срібла та проведення озонування);

· фізичні, або безреагентні методи (використання ультрафіолетового випромінювання, швидких електронів, високочастотного струму, імпульсного струму низької напруги, ультразвуку та кип’ятіння).

До головних методів хлорування належать:

· хлорування нормальними дозами хлору (хлорування за хлорпотребою);

· перехлорування;

· подвійне хлорування;

· хлорування з преамонізацією.

Необхідно підкреслити, що показниками надійності проведеного знезараження води є показники вмісту залишкового хлору (0,3-0,5 мг/л) та бактеріологічні показники.

Дезактивація – комплекс технічних заходів, що забезпечують доведення кількості радіоактивних речовин у питній води до гранично допустимої концентрації та гранично допустимого рівня.

Найпоширенішими методами дезактивації є:

· коагуляція;

· відстоювання;

· фільтрація через спеціальну шихту;

· хлорування.

Знешкодження - комплекс технічних заходів, що забезпечують усунення з питної води токсичних хімічних речовин.

Найдоцільнішими методами знешкодження питної води є:

· перехлорування (передусім суперхлорування);

· кип’ятіння.

Основні етапи санації (оздоровлення) криниці:

· оздоровлення прилеглої території;

· покращення технічного стану криниці (видалення з дна намулу та насипання піску або гравію на дно криниці);

· обливання цямриння 3-5% розчином хлорного вапна;

· визначення необхідної кількості хлорного вапна для проведення знезараження води;

· знезараження води у криниці;

· видалення надлишкового хлору;

· відбір проб води для лабораторного дослідження та контроль якості знезараження.

До основних елементів централізованої системи водопостачання належать:

· забірні труби і берегові колодязі;

· насосні станції І підйому;

· очисні споруди;

· резервуари для чистої води;

· насосні станції ІІ підйому;

· водонапірна башта;

· головний водогін і розвідна мережа водопроводу.

Під санітарною очисткою розуміють комплекс організаційних, санітарно-технічних та господарських заходів, що спрямовані на збирання, видалення, знешкодження та утилізацію твердих і рідких відходів.

Існує дві головні технології знешкодження та знезараження твердих відходів:

· утилізаційна (переробка відходів у мінеральні добрива, біопаливо і т.ін.);

· ліквідаційна (захоронення в землю, викидання у море, спалювання без використання тепла тощо).

За технічними особливостями методи знешкодження можуть бути поділені на:

біотермічні (використання полів компостування, біотермічних камер, сміттєвих звалищ, полігонного захоронення та заводського біотермічного компостування);

термічні (сміттєспалювання та піроліз);

хімічні (гідроліз у присутності агресивних речовин);

механічні (механічна сепарація).

Знешкодження, знезараження та утилізація рідких відходів передбачає:

· проведення механічної очистки (за допомогою системи грат, пісколовок, відстоювання у радіальних, вертикальних та горизонтальних відстійниках, метантенках, септиках тощо);

· проведення біологічної очистки (поля фільтрації та зрошення, біологічні фільтри, біологічні ставки, аеротенки тощо);

· проведення знезараження (використання препаратів хлору).

• ⇐ Назад
• 1
• 2
• 3
• 456
• 7
• 8
• Далее ⇒