Тема «Як організувати свою справу і стати бізнесменом».

План

1. Вибір сфери бізнесу. Бізнес - план підприємницької діяльності.

 

Необхідно знати: як організувати свою справу і стати бізнесменом; вибрати сферу бізнесу, визначити форму підприємництва; шляхи знаходження фінансових ресурсів, способи організації бізнесу.

Необхідно вміти: складати бізнес-план підприємницької діяльності.

1. Вибір сфери бізнесу. Бізнес - план підприємницької діяльності.

Бізнес-план — це комплексний плановий документ підприємницької діяльності, в якому передбачені заходи, спрямовані на реалізацію підприємницької ідеї, на одержання прибутку.

Бізнес-план розробляється з метою:

- техніко-економічного обґрунтування доцільності ство­рення і функціонування підприємства;

- залучення зовнішніх інвесторів, у тому числі іноземних;

- для обґрунтування пропозицій щодо доцільності при­ватизації підприємства.

Бізнес-план розробляється на тривалий термін, найчас­тіше на 3-5 років, хоча часові рамки бізнес-планування можуть бути значно ширшими.

Вихідною інформацією при розробці бізнес-плану є:

інформація про попит на продукцію (послуги) (про єм­ність ринку, географію ринку, демографічну характеристи­ку потенційних споживачів);

• виробнича інформація (про технологію виготовлення продукції, необхідні виробничі площі, обладнання, сирови­ну, чисельність і кваліфікаційний склад персоналу та ін.);

фінансова інформація (про необхідні грошові кошти для реалізації проекту, джерела та умови їх одержання).

Структура бізнес-плану може відрізнятись залежно від мети його розробки. Для внутрішнього використання роз­робляється бізнес-план з досить високим ступенем деталі­зації техніко-економічних показників, а для пред'явлення інвесторам - наводяться найважливіші показники ефектив­ності проекту.

Структура бізнес-плану, кількість форм та їх зміст не ре­гламентуються.

Основними відмінностями між традиційним поточним планом і бізнес-планом є:

- поточний план розробляється в одному варіанті, а біз­нес-план – у декількох;

- поточний план розробляється лише на рік, а бізнес-план - на декілька років;

- поточний план розробляється для внутрішнього вико­ристання, бізнес-план - для пред'явлення також зовнішнім інвесторам.

Типова структура бізнес-плану:

І. Резюме (зведений розділ)

У ньому обґрунтовується необхідність організації ново­го підприємства, переваги майбутньої продукції порівняно з продукцією потенційних конкурентів, прогнозні обсяги продажу на найближчі роки, виручка від продажу, витрати на виробництво, валовий прибуток і ефективність вкладе­ного капіталу, термін окупності капіталовкладень. Цей роз­діл часто називають «міні-бізнес-планом». Бізнес-план розпочинається з резюме. Резюме відкриває бізнес-план, але складають його тільки після того, як написано основні розділи бізнес-плану. Головне завдання резюме — показати, що підприємець добре усвідомлює основні положення бізнес-плану та здатний чітко й логічно їх викласти. Занадто детальне та великого обсягу резюме важко читати. Занадто стисле — може створити неадекватне уявлення про бізнес.

Резюме — це короткий (1-2 сторінки) огляд підприємниць­кого проекту, його ключових, найбільш важливих та значущих аспектів, здатних привернути увагу потенційного інвестора та зацікавити його в подальшому детальнішому вивченні бізнес-плану.

Фактично резюме є гранично стислою версією бізнес-плану, не вступом до нього, а ніби "повідомленням про наміри".

Складання резюме — важливий та відповідальний етап завершення роботи над бізнес-планом. Потенційні інвестори отримують багато різних підприємницьких проектів. Вони, як правило, спочатку читають резюме і, якщо воно їх не зацікави­ло, бізнес-план далі не розглядають. Тому резюме обов'язково:

- має бути написане так, щоб максимально зацікавити в подальшому ознайомленні з бізнес-планом;

- має дати читачеві достатньо чітке уявлення про питання, детальніше розглянуті в основній частині бізнес-плану.

На практиці резюме складають, використовуючи вже напи­сану основну частину бізнес-плану. З кожного його розділу вибирають найбільш суттєві та "яскраві" аспекти майбутнього бізнесу.

Орієнтовний перелік ключових аспектів бізнесу, які виклада­ються в резюме, такий:

- опис концепції бізнесу, його можливостей, які забезпечу­ватимуть переваги на ринку та стратегії їх реалізації;

- відомості про цільовий ринок бізнесу (основні споживачі, особливості їх обслуговування, передбачувані обсяги продажу, частка ринку);

- унікальні характеристики бізнесу, найсуттєвіші конку­рентні переваги фірми, які мають місце або будуть створені внаслідок реалізації розробленої стратегії;

- відомості про компетенцію й професіоналізм керівника фірми та членів команди менеджерів;

- основні передбачувані показники фінансової діяльності фірми (прибутковість, період досягнення беззбитковості, термін повернення інвестицій тощо);

- характеристика загальних потреб у коштах, бажаної фор­ми їх отримання, порядку та напрямків їх використання, форм повернення інвестору.

Резюме завершується особистою оцінкою підприємцем шан­сів на успіх його проекту.

ІІ. Основна частина

Опис товару (послуги), характеристика фірми (ха­рактеристика товару, особливості продукції, патенти та сві­доцтва, якими захищені ці особливості, зразок товару, орієнтовна ціна на продукцію або витрати на її виробництво, упаковка; характеристика виду і форм діяльності фірми, її репутація, засновники та ін.).

Аналіз галузі (темпи розвитку галузі, нові продукти галузі, перспективи її розвитку на найближчі роки, вхідні бар'єри, життєвий цикл товару та ін.).

Аналіз ринку (результати вивчення ринку збуту, дані, що характеризують структуру і сегменти ринку, потенційні споживачі, можливі конкуренти, їх товари, якість продук­ції, орієнтовні ціни та умови продажу).

Підрозділ Галузь, фірма та її продукція опрацьовується в бізнес-плані, щоб:

- переконати читача в перспективності галузі, до якої на­лежить вибраний бізнес;

- породити довіру до даного бізнесу описом переваг та особ­ливостей його продуктів (послуг).

У структурі цього підрозділу, як правило, виділяють такі основні складові:

- сучасна ситуація та тенденції розвитку галузі;

- фірма, її продукти і (або) послуги;

- патенти, товарні знаки, інші права власності на продукт
(послуги);

- стратегія зростання фірми.

Бізнес-план оцінюється інвесторами за певними критерія­ми, одним з яких є галузь, що до неї належить фірма або в котрій вона має намір розпочати свою діяльність. Галузь із ринком, що швидко зростає, розглядається, звичайно, як спри­ятливіша для бізнесу. Тому цей підрозділ бізнес-плану почина­ється, як правило, зі стислого аналізу стану справ у галузі. Для цього необхідно:

— навести загальні відомості про поточний стан справ у га­лузі та тенденцій її розвитку;

— стисло охарактеризувати нові для галузі продукти і ринки;

— визначити нові чинники, які можуть у перспективі пози­тивно або негативно вплинути на розвиток галузі.

План маркетингу (засади ціноутворення, організація і вартість реклами, канали збуту продукції, форми продажу товару, методи стимулювання продажу та ін.). Центральне місце в стратегії будь-якої фірми займає стра­тегія маркетингу. Фірма для того й існує, щоб поставляти свою продукцію на ринок. Розвиток фірми та величина отри­муваного прибутку залежать від того, наскільки повно й ефек­тивно вона задовольнятиме потреби своїх клієнтів. Інші ком­поненти загальної стратегії фірми (фінанси, виробництво, до­слідження й розробки) мають сприяти досягненню загальної мети маркетингу. Одночасно й сама стратегія маркетингу має враховувати наявні ресурси фірми та поєднуватися з іншими напрямками її діяльності.

У широкому розумінні стратегія маркетингу — це система конкретних стратегій щодо вибору і формування:

- цільового ринку фірми;

- номенклатури та асортименту продукції;

- системи збуту та реалізації продукції;

- політики ціноутворення;

- способів організації рекламної кампанії;

- політики підтримки продукції фірми.

Бізнес-план як документ для внутрішньофірмового корис­тування має бути детальним планом виробничої діяльності. Це дає змогу розв'язати багато проблем фірми заздалегідь, на па­пері, раніше, ніж підприємець перейде до конкретних прак­тичних дій.

План виробництва (величина виробничих потуж­ностей, умови їх нарощування, умови забезпечення вироб­ництва сировинно-матеріальними ресурсами, види необхід­них для виробництва ресурсів, устаткування підприємства, план його закупівель, кооперовані зв'язки із суміжниками, величина витрат на виробництво, організація контролю якості продукції). Невід'ємною складовою бізнесу, орієнтованого на виробни­чу діяльність, є оцінка того, як фірма вироблятиме свою продукцію. Основне завдання виробничого плану — довести, що фірма:

- реально спроможна організувати виробництво;

- здатна виготовляти необхідну кількість товарів відповід­ної якості;

- має можливості придбати необхідні для цього ресурси.

Отже, виробничий план має дати відповіді на такі запитання.

Які виробничі операції будуть застосовуватись фірмою в про­цесі виготовлення продукції (надання послуг)?

Які конкретно матеріально-технічні ресурси потрібні для виготовлення продукції (надання послуг)?

Які зовнішні фактори впливатимуть (або можуть вплинути) на виробничий процес?

Виробничий план доцільно розпочинати з короткої характе­ристики виробничого процесу, тобто з опису основних виробни­чих операцій у їх послідовності.

У виробничому плані необхідно також вказати і на зовнішні фактори, які впливатимуть на виробничий процес або обмежу­ватимуть виробничі можливості фірми.

Отже, у виробничому плані, як правило, виділяють такі блоки (підрозділи):

- основні виробничі операції;

- машини та устаткування;

- сировина, матеріали і комплектуючі вироби;

- виробничі та невиробничі приміщення;

- вплив зовнішніх факторів.

Обсяг і ґрунтовність виробничого плану залежать від харак­теру бізнесу фірми та сфери, до якої він належить. Зрозуміло, що цей розділ бізнес-плану буде найдокладнішим для виробничого підприємства. Більше того, у певних випадках саме виробничий процес (особливості його технологій, унікальність обладнання тощо) може бути одним із найпривабливіших факторів для зовнішніх інвесторів. Навпаки, фірми, які займаються, наприклад, оптовою або роздрібною торгівлею, можуть вза­галі обійтися без цього розділу.

Організаційний план (організаційна схема управлін­ня підприємством, професійно-кваліфікаційна характерис­тика персоналу, форми найму працівників та їх оплата пра­ці, форми стимулювання працівників різних категорій). Привабливість фірми, віра в успіх її бізнесу багато в чому залежать від ділових навичок і професіоналізму персоналу фірми та команди менеджерів. Досвідчені керівники і кваліфі­ковані виконавці можуть вивести підприємство з кризи, а безпо­радні, навпаки, здатні зіпсувати найліпшу справу. Тому організаційний план, в якому розглядаються кадрові питання, зай­має особливе місце серед інших розділів бізнес-плану.

Розробляючи організаційний план, підприємець має на меті:

— по-перше, переконати потенційних інвесторів і кредиторів у тому, що ним вибрано доцільну організаційно-правову форму бізнесу;

— по-друге, показати, з ким він збирається організовувати своє діло, тобто охарактеризувати менеджерів, які відіграва­тимуть провідні ролі в процесах становлення та управління фір­мою;

— по-третє, довести, що він, його команда менеджерів та інший персонал фірми здатні практично реалізувати бізнес-план.

Розробку цього розділу бізнес-плану рекомендується почина­ти з обґрунтування вибору організаційної форми бізнесу, оскіль­ки вона позначається на всій подальшій підприємницькій діяль­ності й багато в чому визначає інші організаційно-правові аспек­ти бізнесу.

Далі в організаційному плані слід охарактеризувати потре­би фірми в трудових ресурсах, тобто визначити, які саме праців­ники (основні, допоміжні, спеціалісти) необхідні для ведення справи.

Принципово важливо подати в організаційному плані відо­мості про власників та провідний управлінський персонал фір­ми. Організаційний план має містити короткі характеристики практично всіх тих працівників, від яких у кінцевому підсум­ку залежить успіх або невдача бізнесу фірми. Загальну харак­теристику команди менеджерів варто доповнити інформацією про використання зовнішньої допомоги в управлінні бізнесом. Ураховуючи, що багато фірм, особливо малих, залучають для виконання окремих функцій управління спеціалістів зі сторо­ни, організаційний план треба доповнити описом консалтинго­вих потреб фірми.

Кінцевий розділ організаційного плану містить пояснення щодо кадрової політики та стратегії фірми. З нього має стати, зрозумілим, як будуть здійснюватися добір, підготовка та оплата праці працівників фірми. Можна подати й відомості про передбачувані для працівників фірми пільги стимулюючого характеру.

Отже, організаційний план, як правило, складається з та­ких підрозділів:

- організаційна форма бізнесу;

- потреба фірми в персоналі;

- власники фірми, команда менеджерів і зовнішні консуль­танти;

- організаційна схема управління;

- кадрова політика і стратегія.

Оцінка ризику і страхування (типи ризиків, джерела ризиків і момент їх виникнення, заходи щодо зменшення ймовірності та масштабів ризику і мінімізації збитків від нього, програма страхування від ризиків). У бізнес-плані необхідно виділити й розглянути лише найбільш імовірні для даного бізнесу ризики. Найчастіше в бізнес-плані роз­глядаються ризики, що можуть виникнути як наслідки:

- несприятливих тенденцій у зовнішньому середовищ;і галузі, до якої належить даний бізнес;

- реакції конкурентів (наприклад, можливе зниження цін на аналогічні види продукції чи послуг);

- сезонної циклічності обсягів продажу;

- недостатньої компетентності персоналу, який займається маркетингом, виробництвом чи управлінням;

- появи нових технічних і технологічних досягнень, які мо­жуть призвести до надто швидкого техніко-економічного старіння продукту даного бізнесу;

- перевищення виробничих витрат над запланованими;

- труднощів з одержанням сировини, матеріалів, комплек­туючих виробів, а також кредитів;

- циклічності потоку готівки тощо.

З погляду можливого впливу на кінцеві результати діяльності слід розрізняти динамічний та статичний ризики. Динамічний ризик може бути зумовлений непередбачуваними змінами вартості основного капіталу внаслідок прийняття певних управлінських рішень або непередбачуваних змін у зовнішньо­му середовищі. Цей тип ризику може стати причиною як збит­ків, так і доходів (за сприятливих змін). Статичний ризик зав­жди призводить до збитків, оскільки його сутнісна характери­стика пов'язана з утратою реальних активів, а також з утратою доходу через недієздатність суб'єкта господарювання.

Юридичний план (форма власності і статут підпри­ємства, дольова участь партнерів, їх відповідальність; якщо підприємство є акціонерним товариством, то пояснюється розподіл капіталу між акціонерами, тими, хто володіє конт­рольним пакетом акцій).

Фінансовий план (прогноз обсягів реалізації, баланс грошових видатків і надходжень, зведений баланс активів і пасивів, графік беззбитковості).