Сучасні структури органів управління підприємством та цехом.
Керівниками й організаторами виробництва на промисловому підприємстві є директор підприємства, начальник цеху, майстер, бригадир, які здійснюють керівництво кожний на своїй ділянці на основі єдиноначальності. Положенням про виробниче підприємство значно розширені права директорів, начальників цехів і майстрів підприємств.
Директор підприємства є уповноваженою особою, що володіє необхідними правами й несе повною відповідальністю за роботу підприємства. Директор діє від імені підприємства без доручення, представляє його у всіх установах й організаціях, розпоряджається відповідно до закону майном і засобами підприємства, містить договори, відкриває в банку розрахункові або інші рахунки підприємства.
Директор керує всією виробничою й господарською діяльністю підприємства, розробкою перспективних планів (з виділенням найважливіших завдань по роках) на основі встановлених вищестоящою організацією контрольних цифр, а також розробкою річних планів на основі встановленої спеціалізації підприємства, завдань вищестоящого господарського органа й договорів зі споживачами або збутовими й торгуючими організаціями й затверджує їх. Директор установлює кількісні і якісні показники плану підрозділам підприємства. Йому надане право змінювати за узгодженням з покупцем установлений у договорі асортименти, строки й інші умови поставки.
Директор має право самостійно списувати з балансу будинку й спорудження, а також застаріле й непридатне для подальшого використання встаткування, транспортні засоби, інвентар й інструмент, коли відновлення цього майна економічно недоцільно й воно не може бути реалізовано. Значно розширені права керівників підприємств по самостійному списанню збитків. Директорові надане право самостійне у встановленому порядку реалізувати невикористовуване, зайве встаткування. Директор може також здавати в оренду тимчасово невикористовувані будинки, спорудження й інші приміщення підприємства.
В області праці й зарплати директорам підприємств надане право затверджувати й змінювати структуру, штати, оклади й кошторис адміністративно-управлінських витрат підприємства, відносити ті або інші підрозділи підприємства до відповідної групи по оплаті праці інженерно-технічних працівників і службовців, а також переводити їх з однієї групи в іншу, дозволяти сполучення професій робітників з оплатою у встановленому порядку, установлювати форми оплати праці для окремих груп робітників, визначати форми матеріального заохочення, умови й розміри преміювання на основі галузевих типових положень.
Відповідно до Положення директор має право встановлювати висококваліфікованим майстрам й іншим інженерно-технічним працівникам надбавки до заробітної плати (до 30% посадового окладу) у межах планового фонду заробітної плати, витрачаючи на ці мети до 0,3% планового фонду заробітної плати підприємства, використати економію фонду заробітної плати, отриману в попередньому місяці, видавати окремим працівникам позаплановий аванс у рахунок заробітної плати (у розмірі до місячного заробітку), надавати працівникам на їхнє прохання короткострокові відпустки.
Першим заступником директора є головний інженер. Головний інженер здійснює керівництво технічною політикою на підприємстві, керує організацією виробництва, технічною підготовкою виробництва; займається питаннями використання й завантаження основних фондів, ремонту й модернізації встаткування, виробництва інструментів, енергії, розвитком раціоналізації й винахідництва, технікою безпеки, технічною інформацією.
Головний інженер поряд з директором і начальником ВТК відповідає за якість випускає продукції, що. Він керує виробничо-технічною радою підприємства, завданням якого є винесення рекомендацій з найважливіших питань удосконалювання техніки й широке поширення досягнень новаторів виробництва, науки й техніки. У безпосереднім підпорядкуванні головного інженера підприємства, як правило, перебувають технічні служби, допоміжні й експериментальні цехи й лабораторії по науковій організації праці.
Для поліпшення економічної роботи на багатьох великих підприємствах уведена посада головного економіста — заступника директори по економічних питаннях. Він керує основними економічними службами підприємства - планово-економічним відділом, відділом організації праці й заробітної плати, лабораторією економіки й організації виробництва й праці, нормативним бюро, а іноді й фінансовим відділом.
В обов'язку головного економіста входить керівництво економічною роботою підприємства й контроль за її здійсненням, організація й координація роботи всіх ланок підприємства по розробці планів, розробка й здійснення мер по розвитку спеціалізації й кооперування, удосконалюванню внутрішньозаводського й внутріцехового планування, створенню й поліпшенню нормативної бази планування, поліпшенню структури керування підприємством, проведення економічних досліджень й аналізу. На основі даних аналізу головний економіст із залученням відповідних служб, відділів і цехів розробляє заходу щодо виявлення резервів виробництва, кращому використанню виробничих потужностей, матеріальних і трудових ресурсів.
Відповідно до особливостей окремих підприємств на багатьох з них є заступники (помічники) директора, що відають постачанням, транспортом, капітальним будівництвом, кадрами, житло-побутовими й іншими питаннями.
Під керівництвом директори підприємства і його заступників працює функціональний апарат заводоуправління, що виконує окремі функції керування виробництвом (планування, організація праці, контроль якості продукції й т.д.). На різних підприємствах організаційна структура відрізняється значними особливостями. Вона залежить від галузевої приналежності підприємства, його розміру, типу виробництва, ступеня спеціалізації й інших факторів. Так, наприклад, на дрібних підприємствах організація керування більше централізована, а частина органів керування укрупнений; точно так само апарат керування на машинобудівному заводі відрізняється від підприємства гірничодобувної промисловості. Однак функціональні відділи повинні бути на будь-якому підприємстві. До таких відділів ставляться планово-економічної, виробничо-диспетчерський, організації праці й заробітної плати, технічний, матеріального постачання, фінансовий, бухгалтерія й ін.
Завданням планово-економічного відділу (ПЕВ) є організація роботи зі складання перспективних планів і річного плану підприємства, доведення планових завдань до цехів і ділянок, контроль за виконанням плану, збір оперативно-статистичної звітності й подання звітів вищестоящим організаціям, організація внутрішньозаводського госпрозрахунку, розробка проектів цін і тарифів, визначення економії від раціоналізаторських пропозицій і винаходів, розробка лімітів споживання матеріалів цехами, ПЕВ здійснює аналіз господарської діяльності підприємства, розробляє пропозиції по використанню внутрівиробничих резервів, по поліпшенню методики внутрішньозаводського планування, надає методичну допомогу суспільним економічним бюро (групам) підприємства.
Виробничо-диспетчерський відділ (ВДВ) здійснює повсякденне регулювання виконання плану, погоджує роботу цехів, ділянок і служб підприємства, вживає заходів по забезпеченню ритмічної роботи в заданому асортименті, контролює підготовку виробництва. Найважливішим завданням ВДВ є забезпечення своєчасної подачі деталей і матеріалів із цеху в цех, складання й контроль за виконанням змінних, добових, місячних графіків виробництва, забезпечення встановленої величини заділів. Диспетчерська служба відділу приймає оперативні рішення про переклад робочої сили з мало завантажених цехів або ділянок на більше завантажені, про використання резервного встаткування, про заміну відсутніх матеріалів і т.д.
Якщо на підприємстві немає ВДВ, функції оперативного планування виробництва здійснює планово-економічний відділ.
Відділ організації праці й заробітної плати підприємств займається виявленням і використанням резервів росту продуктивності праці, веде роботу з організації й нормування праці й заробітної плати, розвитку соцзмагання, стежить за дотриманням установлених показників чисельності робочої сили, підготовляє матеріали для висновку колективних договорів й ін.
Відділ кадрів (на ряді підприємств існує також відділ підготовки кадрів) зайнятий підбором, вивченням, підготовкою й перепідготовкою кадрів робітників, ІТП і службовців. Важливим завданням відділу є вивчення причин і розробка мерло по ліквідації плинності робочої сили, контроль за дотриманням трудової дисципліни, участь у складанні плану потреби в робочій силі по професіях і спеціальностям і т.д.
Залежно від галузевої приналежності й розміру виробництва на підприємствах створюються технічні відділи, відділи головного конструктора, технолога, хіміка, прокатника, геолога, механізації й автоматизації, стандартизації й нормалізації й т.д., підлеглі, як правило, головному інженерові.
На багатьох підприємствах створені служби надійності. У їхнє завдання входить збір інформації від споживачів, аналіз, оцінка й випробування виробів на надійність. Вони забезпечують методичне й організаційно-технічне керівництво підрозділами, що займаються рішенням питань надійності знову створюваних і виробів, що випускають. Служби надійності тісно пов'язані з конструкторськими й технологічними відділами підприємств, особливо з питань стандартизації, нормалізації й уніфікації продукції.
Завданням технічних служб і відділів є поліпшення якості конструкцій виготовленої продукції, проектування нових виробів, впровадження у виробництво прогресивної технології, забезпечення виробництва необхідною технічною документацією, здійснення комплексної механізації й автоматизації, впровадження передових норм витрати сировини, палива, електроенергії, поширення досвіду новаторів і досягнень науки. Іншими словами, найважливішим завданням цих органів є впровадження на підприємствах нової передової техніки, а також поліпшення використання діючого встаткування.
Відповідальність за надійність і високопродуктивну роботу встаткування, опалення, водопроводу, газопроводу й т.д. несуть відділи головного механіка й енергетика. У їхньому підпорядкуванні перебувають ремонтні й енергетичні цехи, паросилові й інші господарства.
На невеликих заводах, а також на підприємствах, що не розташовують значною енергетичною базою, все керівництво ремонтним й енергетичним господарством здійснює головний механік.
Відділ технічного контролю (ВТК) підприємств контролює й відповідає за якість і комплектність випускає продукції, що, і дотримання встановленого технологічного процесу, перевіряє якість матеріалів, що надійшли на завод, і напівфабрикатів, виявляє причини виникнення шлюбу й намічає заходу для їхнього усунення. Начальник ВТК підлеглий директорові заводу, але призначається й звільняється від посади вищим органом керівництва.
Облік господарської діяльності й фінансовий контроль за використанням виділених підприємству засобів здійснює бухгалтерія. Головний (а на підприємствах із числом робітників менш 300 - старший) бухгалтер відносно методів ведення бухгалтерського обліку й звітності підлеглий головному бухгалтерові вищестоящої організації. Всі фінансові документи обов'язково підписуються головним бухгалтером.
На великих підприємствах, крім бухгалтерії, створюються фінансові відділи. У їхнє завдання входить складання проектів фінансових планів і кредитних заявок, контроль за раціональним використанням оборотних коштів, спостереження за реалізацією продукції, за надходженням належному підприємству засобів і виконанням платіжних зобов'язань підприємства, ведення касових операцій і т.д.
Відділ постачання організує забезпечення підприємства сировиною, паливом, матеріалами й устаткуванням, організує їхнє зберігання, видачу в цехи, контролює їхня витрата. Реалізацією продукції на ряді великих підприємств займається самостійний відділ збуту. Однак у більшості випадків відділ збуту, об'єднаний або з відділом постачання, або з фінансовим відділом.
На підприємствах можуть бути утворені також відділи капітального будівництва, житлово-комунальної, адміністративно-господарський й ін.
Набуваючі в останній час все більше поширення економічні лабораторії підприємств покликані розробляти й впроваджувати конкретні пропозиції, що істотно поліпшують економічні показники роботи підприємств. Лабораторії повинні працювати в тісному контакті з інженерними службами й займатися переважно проблемними, перспективними питаннями.