Нормативно-правова документація з охорони праці
До нормативно-правових актів з охорони праці належать правила, норми, стандарти, положення, регламенти, інструкції та інші документи, обов'язкові для виконання. У них в узагальненій, конкретизованій формі використані результати наукових досліджень і практичного досвіду роботи з охорони праці та здоров'я трудящих.
Нормативно-правова документація з охорони праці є конкретизацією положень основних законів. Від її якості у великій мірі залежить рівень охорони праці в країні.
За сферою дії державні нормативно-правові акти про охорону праці (ДНАОП) поділяються на державні (міжгалузеві й галузеві), відомчі та акти підприємств.
Державний міжгалузевий нормативний акт про охорону праці — це ДНАОП загальнодержавного користування, дія якого поширюється на всі підприємства, установи, організації народного господарства Україні і незалежно від їхньої відомчої (галузевої) належності та форм власності. Він установлює для всіх підприємств (установ, організацій) найважливіші загальні вимоги безпеки в окремих видах виробництв, робіт або типах устаткування, які є в багатьох галузях народного господарства. До таких належать, наприклад, "Правила будови електроустановок", "Правила будови та безпечної експлуатації вантажопідйомних кранів" тощо.
Державний галузевий нормативний акт про охорону праці—це ДНАОП, який віддзеркалює специфіку певної галузі виробництва і розповсюджується на всі підприємства, установи, організації цієї галузі незалежно від форми власності та місця розташування. Він являє собою систему необхідних заходів, що забезпечують безпечні і здорові умови праці в даній галузі. Такими є, наприклад," Правила техніки безпеки і виробничої санітарії у промисловості будівельних матеріалів".
За змістом усю систему державних нормативно-правових актів з охорони праці можна подати в такому вигляді:
—обов'язки роботодавця, адміністрації і працівників у сфері охорони праці;
—правила і норми техніки безпеки, промислової санітарії і пожежної безпеки (складають найбільшу частку всієї нормативно-правової документації);
—правила і норми щодо стимулювання охорони праці, економічних питань;
—правові акти про соціальне страхування від нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві;
—правила і норми щодо управління й організації роботи з охорони праці;
—положення про діяльність органів нагляду й контролю;
—правила і норми зі спеціальної охорони праці (жінок, молоді та осіб із зниженою працездатністю);
—норми, що встановлюють відповідальність працівників за порушення законодавства про охорону праці.
З метою машинної обробки державні нормативно-правові акти про охорону праці (ДНАОП) кодуються відповідно до таких структурних схем:
—для міжгалузевих нормативно-правових актів: ДНАОП х.хх-х.хх-хх, де ДНАОП - скорочена назва акта; перші три цифри — код групи залежно від органів, що їх затвердили. Наприклад, Держнаглядохоронпраці — 0.00; МВС — 0.01 (із пожежної безпеки), 0.02 (із безпеки руху); Держстандарт - 0.06);
—для галузевих нормативно-правових актів: НАОП х.х.хх-х.хх-хх, де перші чотири цифри - код групи відповідно до класифікатора галузей народного господарства (наприклад, електроенергетика -1.1.10, машинобудування - 1.4.10, пожежна охорона — 9.0.24).
Наступні цифри мають однакове значення для міжгалузевих і галузевих актів. Перша з них — вид нормативного акта, наступні дві - порядковий номер у межах даного виду, останні дві — рік затвердження. Види державних нормативних актів про охорону праці мають такі цифрові позначення: правила - 1, ОСТи — 2, норми — З, положення — 4, інструкції - 5, керівництва, рекомендації, вказівки
- 6, технічні умови безпеки — 7, інші — 8.
Таким чином, наприклад, "Перелік робіт із підвищеною небезпекою" має код: ДНАОП 0.00-8.02-93; "Правила безпеки у сталеплавильному виробництві" — НАОП 1.2.10-1.03-79.
Наявна в Україні нормативна база з охорони праці узагальнена та систематизована у "Державному реєстрі міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці (Реєстр ДНАОП)". Зміни в Реєстрі ДНАОП публікуються в журналі "Охорона праці".
В Україні відповідно до спеціальної Постанови Верховної Ради діють державні нормативні акти колишнього СРСР у частині, що не суперечить чинному законодавству України. Серед них важливе місце займає "Система стандартов безопасности труда (ССБТ)". Нині діє понад 300 таких державних стандартів, занесених у Реєстр. Ця система має шифр 12, вона складається з груп, які мають шифри з 0 до 9. Основоположний стандарт "ГОСТ 12.0.001-82. ССБТ. Основные положения" встановлює таку класифікацію стандартів по групах: 0 — організаційно-методичні стандарти (основні положення, терміни, визначення), 1 — стандарти вимог і норм за видами небезпечних і шкідливих виробничих факторів, 2 — стандарти вимог безпеки до виробничого обладнання, 3 — стандарти вимог безпеки до виробничих процесів, 4 - стандарти вимог до засобів захисту працюючих, 5 - стандарти вимог безпеки до споруд і будинків (6-9 - резервні). Наступні три цифри у визначенні стандарту - порядковий номер у даній підсистемі, останні дві цифри - рік затвердження та реєстрації.
Опрацювання та прийняття нових, перегляд і скасування чинних державних актів нормативно-правової документації здійснюються органами Держнагляду за охороною праці за участю професійних спілок і Фонду соціального страхування від нещасних випадків, інших уповноважених центральних органів виконавчої влади.
Санітарні правила та норми затверджуються Міністерством охорони здоров'я України.
Законом "Про охорону праці" передбачені єдині нормативи з охорони праці для всіх підприємств, незалежно від форм власності та видів діяльності. Під нормативами з охорони праці слід розуміти:
- норми площі та об'єму виробничого приміщення на одного працівника;
- нормативи на умови праці на робочих місцях;
- нормативи щодо безпеки технологічних процесів, машин, механізмів, обладнання, пристроїв та інших засобів виробництва;
- норми комплектування робочих місць і працівників засобами індивідуального захисту;
- норми комплектування обладнанням санітарно-побутових і приміщень та ін.
Нормативно-правові акти з охорони праці переглядаються в міру впровадження досягнень науки й техніки, що сприяють поліпшенню безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, але не рідше одного разу на десять років.
Стандарти, технічні умови та інші документи на засоби праці та технологічні процеси мають включати вимоги щодо охорони праці та погоджуватися з органами державного нагляду за охороною праці.
Вимоги нормативної-правової документації повинні виконуватись при проектуванні й будівництві виробничих підприємств, будівель і споруд, організації виробництва й праці, в конструкціях виробничого устаткування, у виробничих процесах, у засобах захисту працюючих.
Тимчасове припинення чинності нормативно-правових актів з охорони праці допускається у разі неможливості на підприємстві повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я умов праці. Роботодавець повинен повідомити про це відповідний орган державного нагляду за охороною праці та звернутися до нього з клопотанням про встановлення необхідного терміну для виконання заходів щодо приведення умов праці на конкретному виробництві чи робочому місці до нормативних вимог.
Держгірпромнагляд розглядає клопотання роботодавця, і проводить у разі потреби експертизу запланованих заходів, визначає їхню достатність і за наявності підстав може, як виняток, прийняти і рішення про встановлення іншого терміну застосування вимог нормативних актів з охорони праці. Роботодавець зобов'язаний невідкладно повідомити зацікавлених працівників про прийняте рішення.
Дія нормативно-правових актів з охорони праці повністю поширюється на сферу трудового та професійного навчання. Вони є обов'язковими для виконання у виробничих майстернях, лабораторіях, цехах, на дільницях та в інших місцях трудового й професійного навчання, влаштованих у будь-яких навчальних закладах.
Організація охорони праці на зазначених об'єктах, а також порядок розслідування та обліку нещасних випадків з учнями і студентами під час трудового та професійного навчання у навчальних закладах визначаються Міністерством освіти і науки за погодженням з відповідним профспілковим органом.
До учнів і студентів, які проходять трудове й професійне навчання (виробничу практику) на підприємствах під керівництвом їхнього персоналу, застосовується законодавство про охорону праці у такому ж порядку, що й до працівників підприємства.
Державні нормативні акти про охорону праці треба відрізняти від відомчих документів, що можуть розроблятися на їх основі і затверджуватися міністерствами, відомствами України або асоціаціями, корпораціями, концернами та іншими об'єднаннями підприємств із метою конкретизації вимог ДНАОП залежно від специфіки галузі.
Відомчі нормативні акти про охорону праці, як правило, погоджуються з відповідними органами державного нагляду за охороною праці.
Власники підприємств, установ, організацій або уповноважені ними органи розробляють на основі ДНАОП і затверджують власні положення, стандарти, інструкції (див. 2.5.2) або інші нормативні акти підприємства про охорону праці, що діють у межах підприємства, установи, організації.
Нормативні акти підприємства спрямовані на побудову чіткої системи управління охороною праці та забезпечення в кожному структурному підрозділі і на кожному робочому місці безпечних і нешкідливих умов праці, встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях.
Вони розробляються відповідно до вимог державних міжгалузевих та галузевих нормативно-правових актів про охорону праці. Нормативною підставою для цього слугує ДНАОП 0.00-8.03-93 "Порядок опрацювання і затвердження нормативних актів, що діють на підприємстві"