Роль і значення теми для діяльності майбутнього фахівця юриста. Розгляд цієї теми має велике значення у формуванні майбутнього фахівця юриста, оскільки главою держави сучасних країн є особа
Розгляд цієї теми має велике значення у формуванні майбутнього фахівця юриста, оскільки главою держави сучасних країн є особа, яка формально та фактично займає вище місце в ієрархії державних інститутів і здійснює функцію вищого політичного представництва країни як у внутрішній, так і у зовнішній політиці. У президентських республіках, наприклад у США, глава держави, як правило, очолює виконавчу владу, що здійснюється ним як самостійно, так і за посередництва уряду країни.
Світова практика знає численні спроби відмовитися від формального визнання посади одноособового глави держави і тлумачити цю важливу офіційну посаду як колегіальну, що найчастіше приймає форму регентської або федеральної ради. Водночас слід визнати, що в більшості сучасних країн функціонує інститут одноособового глави держави, яким виступає президент або монарх. В Україні на певних етапах її політичного розвитку інститут глави держави уособлювали як висунуті на вершину політичної піраміди за посередництва механізмів військової демократії гетьмани (наприклад, Б. Хмельницький, К. Розумовський, І. Мазепа), так і обрані в межах цивільних процедур представницької або прямої демократії президенти (М. Грушевський, Л. Кравчук, Л. Кучма).
Світова практика свідчить, що для стабільності конституційного ладу, узгодженого функціонування державного механізму, вищого представництва в міжнародних відносинах інститут глави держави є об'єктивно необхідним. Тому президент у сучасних республіках наділяється, як правило, широкими повноваженнями у сфері взаємовідносин із законодавчою, виконавчою та судовою владою, є своєрідним арбітром між ними, символом єдності держави, офіційним представником держави. Глава держави забезпечує функціонування державних структур у режимі консенсусу і злагоди, спрямовує зусилля різних гілок влади на розв'язання актуальних проблем країни.
Саме в такому аспекті закріплені, зокрема, повноваження Президента України, який згідно з Конституцією України (ст. 102) є не тільки главою держави і виступає від її імені, а й гарантом державного суверенітету і територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина в Україні.
Визнання Президента України главою держави має суттєве значення. Конституція виходить з того, що Президент формально не належить до виконавчої гілки державної влади. З іншого боку, повноваження Президента України сформульовані в Конституції таким чином, що це вимагає від нього бути політичне відповідальним за діяльність державної виконавчої влади в країні, адже йому за Конституцією підпорядковується вся виконавча вертикаль.
Зокрема, в межах цієї теми важливим є характеристика історичних аспектів розвитку інституту президентства в Україні. Завдяки розгляду еволюції президентського правління як в зарубіжних країнах, так і в Україні можна з’ясувати об’єктивну картину щодо сучасного стану інституту президентства та розвитку цього інституту в нових умовах громадянського суспільства. Аналіз теоретичних та практичних проблем президентської влади на сучасному етапі розвитку передбачає, насамперед, визначення поняття інституту президентства у своєму інституційному вираженні та як конституційно-правового інституту системи конституційного права України; виявлення місця і ролі інституту глави держави у системі державної влади та його конституційно-правової регламентації; розгляд проблем здійснення президентської влади у парламентсько-президентській республіці тощо. При Президентові України функціонує Секретаріат Президента України, який є допоміжним органом, що складається з кваліфікованих наукових консультантів, політиків, правознавців, економістів, за допомогою якого він виконує передбачені Конституцією функції і повноваження. Визначення конституційно-правового статусу Секретаріату Президента України передбачає визначення основних завдань Секретаріату та компетенції його складових елементів. Під час розкриття конституційно-правового статусу органів виконавчої влади та інших державних органів, підпорядкованих Президенту України, важливо визначити конституційно-правові засади взаємодії зазначених органів з главою держави.
Ключові слова:інститут президентства, глава держави, президент, президентська республіка, «колегіальний президент», правовий статус президента, президент-арбітр, інституціалізація президентства, легітимація президентства, Президент України, компетенція Президента України, контрасигнування, повноваження Президента України, функції Президента України, право вето, представницький мандат, абсолютне вето, відкладальне вето, промульгація, правотворче контрольне провадження, виконавче контрольне провадження, акти глави держави, Адміністрація Президента, імпічмент.