Тема 5. Дослідження індивідуальних психологічних особливостей особистості
Питання 1. Типові помилки у використанні методів та методик дослідження особливостей нервової системи та темпераменту; умови їх попередження та подолання.
Питання 2. Помилки про організації та проведенні емпіричного дослідження характеру та здібностей особистості, шляхи їх уникнення та подолання.
Питання 3.Характеристика методів дослідження мотиваційної сфери та саморегуляції особистості.
Рекомендована література: 4,6,7,9,10
Питання 1. Типові помилки у використанні методів та методик дослідження особливостей нервової системи та темпераменту; умови їх попередження та подолання.
Методичні рекомендації
Вивчаючи питання студенту слід звернути увагу на , що п ід темпераментом (від лат. temperamentum індивідуальних особливостей, що характеризують динамічну (від грецьк. dynamikos — сильний, рухливий) і емоційну сторони поводження і діяльності людини.
За В. Небиліциним виокремлюють три сфери прояву темпераменту:
• загальну активність, яка визначається інтенсивністю і обсягом взаємодії людини з дійсністю;
• особливості моторної сфери як частковий прояв загальної активності, в якій, зокрема, визначають темп, швидкість, ритм і загал ну кількість рухів, зокрема й особливості мовленнєвої моторики;
• емоційність як характеристика особливостей виникнення та перебігу різних проявів емоційної сфери, зокрема, чутливість, іпульсивність, вразливість та ін.
— належне співвідношення частин, домірність) розуміють сукупність
Зазвичай методи обробки даних вибираються на стадії планування експерименту або ж ще раніше - при висуненні експериментальної гіпотези. Експериментальна гіпотеза перетвориться в статистичну. Можливих типів статистичних гіпотез в експериментальному дослідженні небагато: а) про подібність або відмінність двох і більше груп, б) про взаємодію незалежних змінних; в) про статистичний зв'язок незалежних і залежних змінних; г) про структуру латентних змінних (відноситься до кореляційному дослідженню).
Статистичні оцінки дають інформацію не про наявність, а про достовірність подібностей та відмінностей результатів контрольних та експериментальних груп.
Існують "прив'язки" певних методів обробки результатів до експериментальних планам. Факторні плани вимагають застосування дисперсійного аналізу для оцінки впливу незалежних змінних на залежну, а також визначення міри їх взаємодії один з одним.
Існують стандартні пакети програм для математичної обробки даних. Всі пакети діляться на види: 1) спеціалізовані пакети; 2) пакети загального значення і 3) неповні пакети загального призначення. Для дослідників рекомендуються пакети загального призначення. Західні статистичні пакети вимагають гарної підготовки користувача на рівні знання університетського курсу математичної статистики і багатомірного аналізу даних. Кожна програма забезпечується документацією. Вітчизняні пакети більш наближені до можливостей нашого користувача. Супутня інформація (довідник, інтерпретатор висновків і ін) включається в програмну систему. Прикладами є вітчизняні статистичні пакети "Мезозавр", "Евріста".
Збору даних за допомогою діагностичних методик передує період ознайомлення з деякими комплексом об'єктивних і суб'єктивних показників (бесіда, історія хвороби, висновки інших фахівців і т. д.) про обследуемом, в ході якого формується дослідницька задача. Автори всіх відомих діагностичних методик звертають особливу увагу на ретельне попереднє вивчення випробуваного, необхідність врахування його минулого й сьогодення. Цим створюється основний фон дослідження, намічаються елементи робочої картини особистості, необхідної для діагнозу і прогнозу.
Оскільки психодіагностичне обстеження завжди утворює систему взаємодії «експериментатор-випробуваний», в літературі чимало уваги приділяється аналізу впливу різних змінних, включених в цю систему. Зазвичай виділяються ситуаційні змінні, змінні мети обстеження та завдання, змінні дослідника й обстежуваного. Значення цих змінних дуже багато, а їх вплив повинен враховуватися при плануванні та проведенні досліджень, обробці та використанні отриманих результатів.
У психологічній діагностиці часто відсутні які-небудь чіткі приписи щодо вибору певних методик залежно від поставлених завдань. Особливо виразно це проявляється в області діагностики особистісних особливостей, де одна і та ж методика використовується у різних цілях. Теоретично валідність (дійсна здатність тіста вимірювати ту психологічну характеристику, для діагностики якої він заявлений) тієї чи іншої методики по відношенню до сформульованої діагностичної завданню повинна бути критерієм для її вибору в якості інструмента дослідження.
Питання 2. Помилки про організації та проведенні емпіричного дослідження характеру та здібностей особистості, шляхи їх уникнення та подолання.
Методичні рекомендації
При вивченні питання слід звернути увагу на те, що характер формується в процесі соціалізації людини в різних соціальних спільнотах. Від ступеня сприятливості сформованих у них міжособистісних відносин багато в чому залежить формування тих чи інших рис характеру — стійких форм поведінки в зв’язку з конкретними, типовими для такого виду поведінки ситуаціями. У нетипових ситуаціях у людини можуть виявитися і невластиві їй зразки поведінки: увічливий може виявити брутальність, сором’язливий— розв’язність і т. п.
При виборі методик слід керуватися і тим, що можна позначити як широту охоплення ними особистісних особливостей. Від цього залежить і точність діагностичного рішення, прогнозу.
Після формулювання діагностичної задачі, вибору відповідних методик та проведення дослідження отримані результати повинні бути представлені в тому вигляді, який визначається особливостями використовуваних методик. «Сирі» оцінки перетворяться в стандартні величини, розраховується коефіцієнт інтелекту, будуються «профілі особистості» і т. д.
Питання 3. Характеристика методів дослідження мотиваційної сфери та саморегуляції особистості.
Методичні рекомендації
У сучасній психодіагностиці виокремлюють 7 груп проективних методик дослідження особистості.
1. Методики структурування (надання досліджуваним певного змісту отриманому матеріалу). До них належать таутофон, методика тривимірної апперцепції (С. Розенцвейг, Д. Шаков). Відповідно до методики таутофона досліджуваному дають уважно прослухати малорозбірливий запис чоловічого голосу. Насправді він є повторенням серії безглуздих звукосполучень, однак людина цього не знає. У такий спосіб отримують інформацію, яка характеризує людину з погляду контактності, сугестивності, домінуючих ставлень до себе й інших, ступеня суб'єктивізму суджень ТОЩО.
Методика тривимірної апперцепції передбачає використання стимульного матеріалу, що складається з 28 об'ємних предметів, які не мають чіткої форми (подібні до кулі і циліндра, людини, тварини тощо). Невизначеність форм зумовлює різну поведінку досліджуваних, які повинні, відібравши частину предметів, скласти про них історію і розповісти її, ілюструючи діями з цими предметами. Потім описують кожен предмет, називаючи його. Методика може передбачати виконання її із зав'язаними очима, коли досліджувані орієнтуються лише на кінестетичні і тактильні відчуття.
2. Методики конструювання (створення цілого з частин і розрізнених фрагментів). Найвідоміша методика конструювання - "Тест світу". Для її виконання пропонують 232 маленькі яскраві моделі (будинки, дерева, літаки, тварини, люди). Завдання досліджуваного - створити з них модель "малого світу". При аналізі його дій, враховують, які предмети він вибрав першими, яку кількість їх використав, визначають площу зайнятого простору, форми конструкцій та ін. Укладачі методики виявили й описали декілька типів підходів до конструювання "світу", з якими можна співвіднести роботу досліджуваних.
Цікавою методикою конструювання є "Тест мозаїки" - складання довільного візерунка з 465 дерев'яних чи пластикових квадратів, ромбів і трикутників різних кольорів. Нездатність скласти розпізнавану, чітку за формою мозаїку свідчить про наявність відхилень особистісного розвитку.
3. Методики інтерпретації (тлумачення подій, ситуацій, зображень). Найпоширенішою методикою цієї групи є ТАТ. У процесі експерименту досліджуваним пред'являють послідовно 20 картин зі стандартного набору (залежно від статі і віку) із зображенням невизначених ситуацій, що передбачають різне розуміння. Кожна картина спрямована на актуалізацію певного типу переживань (депресію, сімейні конфлікти, агресивні реакції, сексуальні проблеми). Досліджуваних просять скласти розповідь за кожною з них, описавши думки і почуття персонажів, перебіг попередніх подій, ймовірне завершення історії. Усі розповіді записують дослівно, фіксуючи паузи, інтонацію, виразні рухи (користуючись магнітофоном, диктофоном, стенографією). Картини ТАТ пред'являють індивідуально, процедура дослідження триває два дні. Аналізуючи розповіді, визначають найважливіші характеристики досліджуваного, в т. ч. потреби, особливості впливу середовища ("преси"). Поєднання цих двох змінних становить тему (динамічну структуру) взаємодії особистості і середовища. Змістом тем є реальні вчинки досліджуваного, неусвідомлені прагнення, уявлення про майбутнє тощо.
В інтерпретаційній методиці Розенцвейга стимульним матеріалом є 24 малюнки, на яких зображені особи, що знаходяться у проблемній ситуації. Персонаж методики виголошує фразу, якою описує суть проблеми. Над іншим персонажем на місці відповідної фрази зображений порожній квадрат. Досліджуваний повинен швидко, не задумуючись, придумати відповідь на нього. їх зміст аналізують з метою виявлення типу та спрямованості (на себе, на інших) агресії.
4. Методики доповнення (завершення фрази чи історії). Прийом завершення речень уперше застосував А. Пейн у 1928 р. У цих методиках досліджуваному пред'являють серію речень (типу "Я завжди хотів...", "Майбутнє здається мені...", "Якби я знову став молодим..."). Оброблення відповідей дає змогу виявити його мотиви, потреби, почуття, систему відносин. Методики завершених речень мають безліч варіантів, їх активно застосовують у сучасній психодіагностиці. Менш поширені методики, орієнтовані на доповнення текстів. Наприклад,
"Інсайт-тест", у якому досліджуваний ознайомлюється з набором ситуацій і, поставивши себе на місце особи, що активно діє, відповідає на питання. Отримані відповіді аналізують за характером і виразністю емоційної реакції, типом когнітивних проявів, способом вирішення конфлікту.
5. Методики катарсису (самовираження в емоційно напруженій творчості). Прикладом таких методик є психо-драма, яка становить імпровізоване театралізоване дійство, в якому досліджуваний грає роль самого себе за підтримки і співпереживання інших учасників. Під час цього проявляються його особистісні і поведінкові особливості, афективна розрядка забезпечує терапевтичний ефект.
У деяких варіантах катарсичних методик досліджувані діють опосередковано, проектуючи свої риси і реакції на предмети-замінники. Наприклад, у "Тесті ляльок" дітей просять розіграти з набором ляльок різні сцени (наприклад, сварки з братом), спектакль на задану тему.
6. Методики імпресії (вибір, домінування одних стимулів над іншими). Найпоширеніший серед них - "Тест колірних переваг" ("Тест Люшера"). Його стимульний матеріал -- набір кольорових карток. Повний варіант охоплює 73 картки 25 відтінків, короткий - 8 карток. Дослідження починається з одночасного їх пред'явлення досліджуваному з проханням вибрати ту, що сподобалася, не пояснюючи навіщо. Досліджуваний повинен зробити ще один вибір із тих карток, що залишилися. Інтерпретація виконання ґрунтується на таких положеннях:
а) кожен колір володіє символічним значенням (наприклад, зелений - упевненість, наполегливість, завзятість; синій - спокій, задоволення);
б) парні поєднання кольорів мають значення, які повніше відображають індивідуальні особливості особистості;
в) позиції кольорів загалом або порядок їх вибору характеризує функціональне значення (обраний першим колір відображає засіб досягнення мети (синій означає бажання людини діяти спокійно, без напруження), другий обраний колір характеризує мету прагнень);
г) відкидання (не сприйняття) основних кольорів (червоного, синього, зеленого, жовтого), як і вибір серед перших кольорів додаткових (фіолетового, коричневого, чорного, сірого), є показником внутрішнього неблагополуччя, нереалізованих потреб, інтенсивних тривог, стресу.
7. Графічні методики (самостійне зображення предметів, людей, тварин та ін.). До них належить "Тест малювання пальцем", при виконанні якого досліджуваний повинен на вологому аркуші - паперу за допомогою фарб виконати малюнок пальцями. Після завершення роботи його просять розповісти про намальоване. Збирають серію зображень, які зробила одна особа. Інтерпретація малюнка заснована як на формальних і символічних характеристиках, так і на частоті використання фарб, особливостях моторних реакцій, висловлюваннях досліджуваного. Слабка структурованість ситуації створює сприятливі умови для самовираження.
У сучасній психодіагностиці поширеними є методики "Паперу і олівця": "Малюнок сім'ї", "Дім - дерево - людина"; тести "Дерево", "Намалюй людину", "Автопортрет" тощо. Аналіз виконання малюнка ґрунтується на твердженні, що, малюючи, людина безпосередньо виражає особливості власної особистості, які інтерпретують за допомогою емпірично перевірених критеріїв.
Дослідження за допомогою проективних методик вимагає спеціальної психологічної підготовки, навіть попри те, що деякі з них видаються досить простими (особливо графічні).
Усі проективні методики обтяжені ризиком появи таких артефактів, як інструментальні помилки і помилки психодіагноста. Перший тип помилок зумовлений неможливістю спрогнозувати сприйняття проективної методики досліджуваним. Наприклад, діти дуже часто прагнуть здогадатися, якою має бути правильна відповідь, мимоволі дають типову, стандартну відповідь, і ніякої проекції не відбувається. Для зниження ризику інструментальних помилок необхідно задіювати кілька незалежних методик з різними методичними принципами побудови.
Запитання для самоперевірки
1. Назвіть типові помилки у використанні методів та методик дослідження особливостей нервової системи та темпераменту.
2. Назвіть умови попередження та подолання помилок у використанні методів та методик дослідження особливостей нервової системи та темпераменту.
3. Які існують помилки при організації та проведенні емпіричного дослідження характеру та здібностей особистості,
4. Характеристика методів дослідження мотиваційної сфери та саморегуляції особистості.