Принципи господарського контролю. 2 страница

7.Перевірка господарської операції в натурі.Спосіб застосовується для перевірки

запасів, придбаних протягом декількох місяців, але не списаних на витрати.

8.Перевірка фактів за кінцевою (заключною) операцією. Цей спосіб полягає в тому, що перевірку документів і бухгалтерських записів, що передують кінцевій операції, ревізори не здійснюють. Натомість ретельно аналізують останню операцію. Спосіб рекомендується широко застосовувати при ревізії діяльності промислових підприємств.

9.Застосування прийомів отримання пояснень при ревізії. Ревізору в ході ревізії та по її завершенні слід отримувати пояснення та роз'яснення від великої кількості осіб, яких умовно можна поділити на дві групи: зацікавлені (посадові та матеріально відповідальні) особи, які безпосередньо зацікавлені в результаті ревізії; інші особи (працівники, службовці), що не беруть участі в ревізії.

Рис.7.Загальна методика вивчення господарських операцій

4.Тактичні прийоми отримання пояснень.

Пояснення в ревізії - це письмовий документ конкретної особи, що складений у підтвердження певного факту. У поясненні повинно бути зазначено, чому особа діяла таким чином, які були причини такого вчинку, за чиєю ініціативою це відбувалось

Отже, у роз'ясненні зазначаються методи, способи, прийоми проведення тих чи інших операцій, а у поясненні - причини їх здійснення.

Оскільки роз'яснення даються в усній формі, а пояснення - в письмовій, ревізору спочатку необхідно отримати роз'яснення з питання, що його цікавить, а потім вирішувати, чи потрібне йому письмове пояснення, чи ні.

Пояснення повинні надаватися на ім'я ревізора, оскільки вони необхідні йому для встановлення істини по виявленому факту порушення. Виняток складає пояснення керівника перевіреного підприємства за всіма матеріалами ревізії в цілому, які слід адресувати керівнику, що призначив ревізію, як з урахуванням цих пояснень буде приймати рішення в цілому по матеріалах ревізії.

Роз'яснення отримують в ході ревізії, а пояснення можна отримати як н ході ревізії, так і після її завершення. Від керівника і головного бухгалтера, як правило, пояснення за всіма матеріалами ревізії слід відбирати н кінці ревізії.

Отримання пояснень розглядається як система, що складається з трьох елементів: а) правових норм, що регулюють проведення ревізії, б) ревізора і в) того, хто пояснює. Всі три елементи слід розглядати у нерозривному функціональному зв'язку.

На практиці існують об'єктивні та суб'єктивні фактори, які впливають на повноту та правильність відтворення фактів: той, хто пояснює не може пригадати окремі деталі явища або невимушено спотворює їх; недобросовісна особа навмисно відмовляється давати пояснення ревізору або повідомляє хибні відомості.

В таких випадках у ревізора виникає необхідність спрямувати на того, хто пояснює, керуючий вплив, що в ревізії називають тактичними прийомами отримання пояснень.

До отримання пояснень ревізор завжди повинен ретельно готуватися, насамперед, сформулювати мету їх отримання, яка визначить його позиції. Сутність отримання пояснень полягає у створенні ревізором впливу, шо направлений на отримання інформації відповідно до поставленої мети.

Отримання пояснень - це не пасивне накопичення ревізором інформації, що має значення для ревізії, а активна ревізорська діяльність

Тактичні прийоми отримання пояснень, їх конкретний перелік та зміст залежать від виявлених ревізією фактів, наявності в розпорядженні ревізора документів. Ревізори в своїй діяльності можуть використовувати наступні тактичні прийоми отримання пояснень:

1 )перефразування факту. Іноді особа, що дає пояснення, відтворивши факти, які їй відомі, може користуватися термінологією, яку десь почула чи підказаною їй самим ревізором. Для переперевірки достовірності наданих свідчень, а головне, правильності їх сприйняття, особа, що дає пояснення, на прохання ревізора, повинна продублювати йому окремі моменти, повторити їх іншими словами, тобто перефразувати вже сказане;

2) застосування наочності. Цей прийом застосовується, коли особа, то дас пояснення, не може виразити словами ті чи інші властивості та ознаки наведеного ним факту. Надані ревізором для наочності документи можуть допомогти йому з'ясувати те, що цікавить ревізора. Можна також попросити особу, що дає пояснення, написати па папері цифри, слова чи поставити свій підпис;

3) усна бесіда. Суть цього прийому полягає в тому, що ревізор, спілкуючись із запрошеним, одночасно проводить і роз'яснювальну роботу. В ході непримусової бесіди ревізор може отримувати необхідну інформацію по фактах, що цікавлять його, з'ясувати позиції та настрій особи, що дає пояснення. Бесіда іноді є засобом

з'ясування та перевірки даних, отриманих із документальних джерел або інших

осіб.Високе відчуття такту, спостережливість, професійна ерудиція часто підказують досвідченому ревізорові у важкі хвилини бесіди переконливі та необхідні слова;

4)створення "пропущених місць". Цей спосіб застосовується в тих випадках, коли ревізор мас дані тільки про окремі випадки порушень чи зловживань, але повна картина факту, що цікавить, йому не відома. Тут ревізор на підставі наявних у нього даних, які не оскаржуються особою, що дає пояснення, разом з нею простежує логіку факту та показує їй окремі "пропущені місця", пропонуючи пояснити їх. Підкреслені ревізором "пропущені місця" та незрозумілості викликають у запрошуваного бажання "заповнити" їх. Намагаючись усунути нелогічності, особа, що дає пояснення, відповідає на питання ревізора та наводить факти у відповідності з логікою та реальною дійсністю;

5)створення протиріч в доказах. Коли ревізор знає або здогадується про те, що

несумлінна особа дає неправдиві пояснення, необхідно надати їй можливість викласти це письмово, щоб вона ввійшла у протиріччя зі своїми ж початковими переконаннями чи документально підтвердженими ревізором фактами. Після представлення ревізором протиріч, що утворилися, нспідготовлсна до конструювання нової легенди особа, що дає пояснення, переходить до викладення дійсності;

6) виклик на відвертість. Цей прийом застосовується тоді, коли особа, що дає пояснення, не бажає вести логічні судження з питання, яке пропонує обговорити ревізор. Щоб особа, яка дає пояснення, прийняла виклик і погодилася на логічну суперечку, ревізор навмисне акцентує увагу на деяких слабких та непідтверджених документально фактах, які особа, що дас пояснення, в змозі спростувати. Коли остання таким шляхом втягується у роздуми, то ревізор викладає їй більш суттєві факти, тобто операції, які підкріплені документально;

7) раптовість. Цей прийом ревізор використовує тоді, коли запрошуваний дас неправдиву інформацію. В цей момент ревізор раптово задає питання або пред'являє документ, про наявність якою особа, що дас пояснення, не знала. Це порушує раніше заготовлену останнім систему неправдивих відповідей, йому складно логічно пояснити раптово наведені йому факти та швидко підготувати чергову продуману відповідь;

8) послідовність. Цей прийом застосовують у ході бесіди із запрошуваним та при

наданні йому документів. Прийом послідовності полягає в тому, що ревізор поступово переходить від з'ясування фактів, які нецікаві запрошеному, до з'ясування ситуації, яка безпосередньо стосується його інтересів. Що ж стосується питань, які задавати, то їх слід ставити в певній послідовності - спочатку загальні, а потім конкретні.

9) відвернення уваги. Щоб дезорієнтувати запрошеного, ревізор не акцентує увагу

на головному питанні, з приводу якого йому необхідно отримати пояснення. Він розсіює його в числі інших питань, які не мають суттєвого значення для ревізії. В цьому випадку особа, що дає пояснення, стає менш уважною у викладенні фактів і всупереч своїм бажанням дає по головному питанню правдиві та обгрунтовані пояснення;

10) темп пояснення. Нерідко особа, що дас пояснення, розмовляє повільно, прагне

продумати та підготувати відповіді на запитання ревізора для того, щоб вони відповідали з'ясованим ревізором обставинам, не суперечили раніше сказаному та не розходились би з відповідями на нові запитання ревізора. В таких випадках доцільний високий темп бесіди. Нав'язуючи особі, що дає пояснення, активність, ревізор бере ініціативу в свої руки, випереджує хід її думок. Відповідаючи у форсованому темпі, особа, що надає пояснення, вимушена пояснити те, що їй відомо відносно факту, яким цікавиться ревізор;

11) створення ревізором уявлення про знання деталей факту, що розглядається.

Цей прийом полягає в тому, що ревізор під час бесіди навмисно надає окремі факти

чи дані. Здивувавшись інформованості ревізора в таких деталях, особа, що дає пояснення, може дійти до висновку, що ревізору відомо все та почне давати правдиві пояснення;

12) повторність отримання пояснень.

Особа, що дає пояснення, через деякий час забуває певні деталі неправдивого пояснення, і не в змозі повторити їх іншого разу з такою ж точністю. Отримуючи вторинне пояснення, ревізор має можливість, по-перше, перевірити у поясненні ті місця, де є відхилення від первинного варіанту, по-друге, впевнитися у правдоподібності пояснення в цілому і, по-третє, з'ясувати, що та особа, яка надає пояснення, говорить неправду, використовуючи протиріччя у її розповідях.

5.Аналіз та оцінка матеріалів ревізії.

Матеріали ревізії, як правило, надаються інспектором керівнику фінансової інспекції.

Юридична відповідальність – це закріплений у законодавстві і забезпечений державою юридичний обов'язок правопорушника зазнати примусового позбавлення певних цінностей, що йому належали.

Підставою для виникнення юридичної відповідальності с правопорушення, яке характеризується: протиправністю; карністю; причинно-наслідковим зв'язком між діянням і негативними наслідками, зумовленими ним.

Правопорушення - це особливий прояв (характер) поведінки, що відступає від виконання вимог норм права в умовах, коли вона мала б будуватися на їх основі, і в зв'язку з цим викликає відповідну реакцію з боку держави у вигляді відповідальності, яка застосовується до правопорушника

Важливим і обов'язковим елементом, що характеризує правопорушення є вина, яка проявляється у двох конкретних формах - умисел та необережність.

Ревізор правопорушення не виявляє і в акті ревізії їх не фіксує. Ревізія виявляє відхилення здійснених фактів господарського життя від чинного законодавства (законів, нормативів, положень, інструкцій, стандартів).

Ревізор вини не встановлює, але він зазначає в акті ревізії осіб, причетних до здійснення незаконної операції, а також допущені відхилення при її здійсненні.

Відповідальність підприємств - це зобов'язання юридичних осіб відповідати за свої дії.

Позитивна (перспективна) юридична відповідальність полягає в добросовісному виконанні своїх обов'язків перед суспільством, правовою державою, колективом і окремою особою. Іншими словами, це відповідальне ставлення до виконання обов'язку.

Ретроспективна юридична відповідальність - це специфічні правовідносини між державою і правопорушником, що характеризуються засудженням протиправового діяння і суб'єкта правопорушення, накладанням на правопорушника обов'язку зазнати позбавлення і несприятливих наслідків особистого майнового та організаційного характеру за вчинене правопорушення.

Видами юридичної відповідальності є: цивільна, кримінальна,

адміністративна та дисциплінарна відповідальності.

Рис.8. Види юридичної відповідальності.

Кримінальна відповідальність - це вид юридичної відповідальності, суть якої полягає у застосуванні судом від імені держави до особи, що вчинила злочин, державного примусу у формі покарання.

Адміністративна відповідальність - одна з форм юридичної відповідальності громадян і посадових осіб за здійснення ними адміністративного порушення або адміністративного проступку

До адміністративної відповідальності притягуються особи, віком старші 16 років. За здійснення адміністративного правопорушення застосовуються адміністративні стягнення.

Адміністративне правопорушення - протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, що посягає на суспільні відносини, які охороняються законом і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оподаткування та підприємницьку діяльність, які відповідно до чинного законодавства за своїм характером не призводять до кримінальної відповідальності.

Підставами для притягнення бухгалтера до адміністративної відповідальності є:

1) приховування в обліку валютних та інших доходів, непродуктивних витрат і збитків;

2) відсутність бухгалтерського обліку або ведення його з порушенням

3) встановленого порядку;

4) внесення помилкових даних до фінансової або статистичної звітності;

5) неподання фінансової звітності;

6) несвоєчасне або неякісне проведення інвентаризації грошових коштів і

7) матеріальних цінностей;

8) порушення правил ведення касових операцій;

9) перешкода працівникам ДФІ у проведенні ревізій і перевірок;

10) неприйняття заходів щодо відшкодування винними особами збитку від недостач,

розтрат, крадіжок і безгосподарності;

11) здача готівкової виручки з порушенням термінів, установлених правилами

розрахунків і веденням касових операцій;

12) відсутність податкового обліку або ведення його з порушенням установленого порядку.

Дисциплінарна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає у застосуванні до працівника конкретних заходів стягнення за скоєні ним дисциплінарні провини.

Під дисциплінарною провиною розуміється протиправне навмисне невиконання або неналежне виконання своїх трудових (службових) обов'язків.

Метою дисциплінарної відповідальності є:

1) забезпечення внутрішнього трудового розпорядку підприємства;

2) виховання як самих порушників трудової дисципліни, так і інших працівників, щоб запобігти порушенням трудової дисципліни з їх боку.

Застосовують наступні дисциплінарні стягнення: зауваження, догана, звільнення з роботи.

За один і той же проступок може бути накладено тільки одне дисциплінарне стягнення. Накладене дисциплінарне стягнення відображається в наказі, що виданий органом (посадовою особою), яка його застосувала, або усно (наприклад, зауваження) та оголошується винній особі під розписку.

Цивільна відповідальність - це встановлені нормами цивільного права юридичні наслідки невиконання або неналежного виконання особою передбачених цивільним правом обов'язків, що пов'язано з порушенням суб'єктивних цивільних прав іншої особи

Цивільна відповідальність полягає у застосуванні до правопорушника (боржника) в інтересах іншої особи (кредитора) або держави встановлених законом або договором заходів впливу, що тягнуть для нього негативні, економічно невигідні наслідки майнового характеру - відшкодування збитків, сплату неустойки (штрафів, пені), покриття шкоди.

Вправи для виконання

Вправа1.

Вихідні дані:

Завдання: пов'язати принципи ревізії з їх визначеннями (поставити ліворуч від принципу відповідну літеру)

Вправа 2.

Вихідні дані:

На виплату заробітної плати за другу половину лютого в касі було дві відомості: №252 на загальну суму 178000грн, за якою було виплачено 175000грн, і №255 на суму 75000; за якою було виплачено 70400грн. На відомостях немає дозволяючого надпису керівника і головного бухгалтера про те, в якій строк касир повинен здійснити виплату зарплати. На титульних листах відомостей касиром не зроблено надписів, скільки виплачено грошей і яка сума зарплати депонована.

Під час інвентиризації в касі виявлено розписку експедитора Колтунюк М.В. від 20.12 поточного року отримано коштів з каси 300грн. На строк до 20 березня цього року. Дозволяючий надпис керівника і головного бухгалтера відсутній.

Завдання:

1) виявити які допущено порушення;

2) вказати нормативні акти, що порушено.

Вправа 3

Вихідні дані:

Правоохоронними органами було підготовлене звернення щодо проведення ревізії, в якому була наведена така інфор­мація:

1) повна назва підприємства, його розташування (адреса, зазначена в статутних документах і фактична), дані про організаційно-правову форму;

2) короткий зміст фінансових порушень;

3) період, за який необхідно перевірити діяльність підприємства по зазначених питаннях.

Звертання було повернуто через недостатність даних.

Завдання: пояснити, яка інформація не наведена в звер­ненні правоохоронних органів.

Вправа 4

Вихідні дані:

У ДФІ надійшло звернення правоохоронних органів що­до встановлення законності, доцільності, правильності гос­подарських фактів, документів на ПАТ «Машбуд». У звер­танні наведені такі положення:

- встановити доцільність складання господарських договорів;

- перевірити стан розрахунків;

- провести судово-бухгалтерську експертизу;

- перевірити, на які цілі були використані позики і кредити.

Завдання:

дати відповідь на звернення правоохоронних органів.

Модуль 2