Принципи господарського контролю. 5 страница

При ревізії підсобних, допоміжних виробництв, обслуговуючих господарствах для перевірки виконаних робіт використовуються відомості виробітку продукції, відомості виходу продукції, дорожні листи та інші документи.

адміністративних витрат ?

5. Яка послідовність ревізіїзагальновиробничих і адміністративних витрат ?

6.Що є базою розподілу загальновиробничих витрат?

7. На які рахунки в обліку списуються загальновиробничі і адміністративні

витрати?

Основні теоретичні відомості

1.Перевірка виконання договірних відносин з покупцями.

В ринкових умовах покупці самостійно визначають постачальників та визначають порядок укладання договорів із ними. Але і в умовах ринкових відносин система договірних відносин постачальників із покупцями не втрачає своє актуальності. В умовах конкуренції підприємство може втратити ринки збуту продукції через недостатню організації договірних угод, що може призвести до спаду виробництва. Тому під час ревізії здійснюється перевірка укладення договорів із постачальниками, яка тісно пов'язана з операціями щодо реалізації продукції покупцям. При перевірці особливу увагу звертають на можливі випадки недоцільного укладання договорів.

Перевірка укладання договорів тісно пов'язана з їх виконанням. Виконання договорів щодо постачання продукції покупцям багато в чому залежить від якості роботи кожної виробничої ланки підприємства (цеху, служби постачання тощо). Перевірку виконання договорів потрібно пов'язувати з роботою підрозділів підприємства, які мають відношення до випуску продукції. Під час ревізії виконання зобов'язань щодо постачання продукції покупцям необхідно пам'ятати, що недопостачання повинно компенсуватися постачанням у наступному періоді (місяці, кварталі, році). Крім того, не враховуються покриття недопостачання продукції одним покупцям, постачанням іншим покупцям, а також перекриття недопостачання однієї продукції іншою. Щоб оцінити виконання договір­них зобов'язань щодо постачання продукції покупцям, необхідно запла­нований (договірний обсяг реалізації за відповідний період (місяць, квартал, рік) за винятком суми недопостачання продукції порівняти з прогнозованою (запланованою) сумою реалізації продукції.

Фактичний обсяг постачання продукції можна визначити відніманням суми недопоставленої продукції від вартості її постачань, що було передбачено планом (договорами) за відповідний період із початку року. Виконання договорів необхідно здійснювати не тільки у вартісному, але й у натуральному виразі за кількістю укладених договорів і фактичному їх виконанню.

Для об'єктивної оцінки виконання договірних зобов'язань потрібно, крім того, щодо кожного укладеного договору враховувати недопостачання продук­ції за кількістю, термінами постачань, якістю та асортиментом. Це дає можливість здійснити обгрунтовану оцінку виконання договірних зобов'язань на постачання продукції. Перевіряючи виконання договірних зобов'язань, встановлюють причини, які негативно вплинули на їх виконання. Для комплексного вивчення цих причин необхідно пов'язувати перевірку виконання договірних зобов'язань з обсягом реалізації продук­ції за кількістю, вартістю, строками реалізації.

Перевірка виконання договірних зобов'язань постачання продукції покупцям під час ревізії здійснюється на підставі реєстрів оперативного обліку (книг, журналів, карток),

які ведуться в комерційному відділі за кількістю, асортиментом, якістю, строком постачання, ритмічністю відвантаження її покупцям.

У процесі перевірки необхідно звернути увагу на тих покупців, яким допускались недопостачання продукції, невико­нання договорів зобов'язань щодо строків постачання. Для вивчення фактів невиконання договорів постачання продукції також перевіряють первинні документи на відпуск (відвантаження) окремих видів і партій продукції, переписку з покупцями, претензійні матеріали та дані про їх оплату. Усі виявлені порушення ревізор узагальнює в нагромаджувальній відомості, де зазначає повну назву покупців, вид і кількість відвантаженої продукції за договірними зобов'язаннями, фактичне виконання, розміри і причини недопостачання або інші порушення договорів.

Рис.9.Етапи перевірки виконання договірних зобов’язань

2.Контроль і ревізія загальновиробничих і адміністративних витрат.

У собівартості продукції поряд із прямими витратами певну питому вагу займають непрямі витрати. Ці витрати обліковують на рахунку 91 "Загальновиробничі витрати", де ведеться облік виробничих накладних витрат на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного і допоміжного виробництва. Сюди також нале­жать і витрати на утримання машин і устаткування. За дебетом цього рахунка ревізор перевіряє законність і обгрунтованість витрат, підтверд­жує їх документами, а за кредитом здійснюється перевірка списання за відповідним розподілом на рахунках 23 "Виробництво" та 90 "Собівар­тість реалізації"". Розподіл цих витрат повинен здійснюватись за цехами і видами продукції пропорційно обсяіу випущеної продукції.

Адміністративні витрати, пов'язані з управлінням і обслуговуванням підприємства, обліковуються на рахунку 92 "Адміністративні виграти". Дані дебету цього рахунка відображають витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу, їх

службові відрядження, утримання основних засобів та інших матеріаль­них необоротних активів загальногосподарського призначення (оренда, амортизація, комунальні послуги, охорона, юридичні, аудиторські послуги, комунальні послуги, поштово-телеграфні, канцелярські витрати); суми обов'язкових платежів зіставляють із документами, які обґрунто­вують достовірність їх здійснення. Облікова документація під час ревізії досліджується за сутністю і змістом.

Адміністративні витрати обліковуються на цьому рахунку до кінця року наростаючим підсумком, а в кінці його списуються на фінансові результати основної діяльності (рахунки 79 "Фінансові результати"). Незважаючи на те, що ці витрати не належать до собівартості продукції, ревізору все ж таки необхідно визначити, яку питому вагу займають ці адміністративні витрати в загальному обсязі випущеної

продукції і при необхідності дати пропозиції щодо скорочення витрат апарату управління.

У всіх випадках ревізор повинен перевірити обґрун­тованість кошторисів цих витрат. Потім порівнюють ці дані (в цілому і за окремими статтями) з фактичними витратами, що відображені в обліку, встановлюють і досліджують причини економії чи перевитрат. Бувають випадки необгрунтованого зменшення витрат за тими або іншими статтями, де допущено перевитрати, і відповідно збільшуються витрати на тих статтях, за якими є економія. Для виявлення цих фактів доцільно здійснювати співставлення сум, зазначених у звітах, із розмірами витрат, що відображені в регістрах аналітичного обліку. Одночасно потрібно перевірити правильність віднесення цих витрат за первинними документами на окремі статті витрат.

При ревізії загальновиробничих та адміністративних витрат з'ясову­ють обґрунтованість списання товарно-матеріальних цінностей і коштів па підставі недостовірних актів і бухгалтерських довідок.

При перевірці витрат на утримання апарату управління перевіряють правильність їх відображення, тому що деякі підприємства відносять перевитрати коштів окремих статей на інші види витрат. Наприклад, вит­рати на відрядження порівнюють із документами та встановленими лімітами. При цьому з'ясовують правильність віднесення витрат на відрядження на відповідні рахунки бухгалтерського обліку за даними авансових звітів і первинних документів.

Особливо ретельно досліджують можливі випадки списання непро­дуктивних витрат за рахунок загальновиробничих витрат. Кожну суму таких витрат досліджують безпосередньо на підставі первинних докумен­тів, з'ясовують обставини виникнення таких витрат. Особливу увагу приділяють вивченню причин нанесеного збитку і відшкодуванню його за рахунок винних осіб. Це здійснюється і за іншими статтями невиробничих витрат.

У деяких підприємствах списують непродуктивні витрати (включа­ючи і списання матеріалів і снровини понад норми природних витрат) за рахунок відповідних витрат виробництва, витрат щодо утримання та експлуатації обладнання або інших статей і загальновиробничих витрат. Також допускаються випадки, коли виявлені інвентаризаціями нестачі цінностей не відображаються в обліку, а списуються на загальновиробничі витрати.

Ревізор звертає також увагу на правильність розподілу загальнови­робничих витрат за роботи і послуги допоміжного виробництва, виконані на сторону, або на собівартість окремих видів продукції і робіт, що вико­нані за індивідуальними замовленнями.

Вправи для виконання

Вправа 1.

Вихідні дані:

Завдання :

1)перевірити розподіл загальновиробничих витрат між видами продукції;

2) скласти бухгалтерські проводки.

Тема 09. Контроль і ревізія власного капіталу

План

1.Контроль і ревізія пайового, додаткового та резервного капіталу.

2.Контроль і ревізія резервів та коштів цільового фінансування.

Мета:вивчити завдання, джерела інформації, методичні прийомитапослідовність ревізії пайового, додаткового та резервного капіталу, резервів та коштів цільового фінансування.

Рекомендовані джерела інформації

Л-6,с.436-440;

Л-8,с.214-217;

Л-9,с.172-176.

Методи виконання і форми самостійної роботи

1. Ознайомитись з навчальним матеріалом та розробити

конспект відповідно до плану.

2. Виконати письмово вправи № 1-3.

3.Дати відповіді на питання для самоконтролю (усно).

Після опрацювання теми студент повинен:

знати: завдання, джерела інформації та послідовність ревізії пайового, додаткового

та резервного капіталу, резервів та коштів цільового фінансування;

вміти:знаходити головне в прочитаному тексті, характеризувати послідовність

проведення ревізії, аналізувати господарські операції, зазначати суть

виявлених порушень.

Форми контролю:

· Усне вибіркове опитування.

· Включення питань до самостійної і модульної контрольної роботи.

· Перевірка конспектів в кінці модуля.

Завдання і питання для самоконтролю

1.Назвіть складові власного капіталу.Дайте їх характеристику.

2.Які джерела інформації та завдання ревізіїпайового, додаткового та резервного

капіталу?

3.Яка послідовність проведення ревізії пайового, додаткового та резервного

капіталу?

4.Які джерела інформації та завдання ревізіїрезервів та коштів цільового

фінансування?

5.На які цілі використовуються кошти цільового фінансування?

6.Яка послідовність проведення ревізії резервів та коштів цільового фінансування?

Основні теоретичні відомості

1.Контроль і ревізія пайового, додаткового та резервного капіталу.

Власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування зобов'язань.Перевірка операцій по формуванню й зміні величини влас­ного капіталу здійснюється в розрізі складових його елементів. Загальними джерелами ревізії власного капіталу й ре­зервів є журнал №7 та аналітичні відомості до нього, розра­хунки й довідки бухгалтерії по формуванню різних фондів і резервів підприємства, розпорядницькі документи, протоколи зборів засновників.

Пайовий капітал – це сума пайових внесків членів спілок та інших підприємств, передбачена установчими документами.

Дані про “Пайовий капітал” використовуються кредитними спілками, колективними підприємствами, підприємствами спо­живчої кооперації тощо, в яких частина власного капіталу формується у вигляді пайових внесків. Джерелами формування пайового капіталу є обов'язкові та додаткові пайові внески, які надходять від індивідуальних та колективних членів акціонерного товариства.

Загальними зборами пайовиків визначаються розміри обо­в'язкових пайових внесків, виходячи із потреби у власних оборотних коштах. Поверненню пайовикам підлягають обов'яз­кові пайові внески при вибутті з числа членів даного підприємства або при ліквідації підприємства. Сума, що підлягає поверненню, визначається з урахуванням боргових зобов'язань підприємства та його фінансового стану.

Для обліку пайового капіталу, тобто вартості основних і оборот­них засобів підприємств, на яких воно розпайоване (приватні орендні підприємства, акціонерні товариства, спілки власників тощо) призна­чено рахунок 41 “Пайовий капітал”.

В процесі ревізії досліджують статутні доку­менти, в яких вказується величина пайового капіталу, що складається із внесків засновників (пайових внесків). Досліджується також форма внесків (гроші, майно, нематеріальні активи).

Ревізор зобов'язаний установити своєчасність і повноту фактичного внесення учасниками належних внесків. Оскільки внески засновників повинні бути вкладені протягом року з мо­менту організації суб'єкта підприємницької діяльності, не­обхідно

зіставити дату надходження коштів на підприємство й дату реєстрації об'єкта контролю в органах державного уп­равління. Необхідну інформацію про факти внесення заснов­никами належних часток ревізор одержує з аналітичних регістрів по рахунках №41 "Пайовий капітал", №46 "Неоплачений капітал" й №67 "Розрахунки з учасниками" у розрізі кожного засновника, а та­кож з журналу реєстрації господарських операцій.

Фактичний контроль наявності внесених засновниками коштів покликаний підтвердити вірогідність даних про вели­чину пайового капіталу.

Потім перевіряючі контролюють своєчасність і пра­вильність формування додаткового капіталу. У цьому випадку перевірці піддається інформація про суму перевищення реаль­ної вартості акцій над їхньою номінальною вартістю (емісійний дохід), дооцінки активів підприємства або їхнього безоплатного одержання від фізичних або юридичних осіб.

Рахунок 42 “Додатковий капітал” призначений для узагальнення інформації про суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість, а також про суми дооцінки активів та вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб, та інші види додаткового капіталу.

Резервний капітал – це сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих доку­ментів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства. Створюється резервний капітал в акціонерному товаристві у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25% статутного капіталу. Щорічні відрахування на поповнення резервного капіталу передбачаються установчими документами та здійснюються за рахунок чистого прибутку, але не можуть бути менше 5% його загальної вартості. Призначається резервний капітал на покриття непередба­чених витрат, збитків, на сплату боргів підприємства при його ліквідації. Залишки невикористаних коштів резервного капі­талу переходять на наступний рік.

Рахунок 43 “Резервний капітал” призначений для узагальнення інформації про стан та рух резервного капіталу підприємства, створе­ного відповідно до чинного законодавства та установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку.
Джерела утворення та використання резервного капіталу перевіряють за їх видами та напрямами використання, що відображаються в аналітичному обліку.

2.Контроль і ревізія резервів та коштів цільового фінансування.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 10 "Дебіторська заборгованість" на підприємстві створюють резерв сумнівних боргів, інформація якого ведеться на рахунку 38 "Резерв сумнівних боргів". Цей резерв використовується для списання можливих витрат при виникненні безнадійної заборгованості.

Під час ревізії за даними кредиту рахунка 38 перевіряється інформація щодо законності і реальності створення цього резерву. Записи за кредитом даного рахунка порівнюють із даними рахунків обліку витрат. Списання сумнівної заборгованості перевіряється з погляду відповідності його П(с)БО № 10 "Дебіторська заборгованість".

При цьому перевіряють правильність відображення цих операцій за дебетом рахунка 38 і за кредитом рахунків, де обліковується дебіторська заборгованість.

Невикористані суми цих резервів повинні відноситись на відповідні рахунки обліку доходів. Загальними джерелами ревізії власного капіталу й ре­зервів є журнал №7 та аналітичні відомості до нього, розра­хунки й довідки бухгалтерії по формуванню різних фондів і резервів підприємства, розпорядницькі документи, протоколи зборів акціонерів.

Варто також пам'ятати, що на підприємстві може створю­ватися резерв з оплати відпусток. Однак перевіряючі повинні враховувати джерела його утворення, тому що дане резерву­вання коштів допускає збільшення витрат підприємства, а не використання (зменшення) чистого прибутку.

Завершує контрольні процедури перевірка цільового ви­користання фондів, у рамках якої ревізори з'ясовують, наскільки операції по зменшенню окремих резервів відповідають цілям їхнього створення. При цьому здійснен­ня кожної операції повинне бути підтверджене розпоряд­ницькими документами, первинною документацією про вит­рату коштів підприємства, а також знайти відображення в облікових реєстрах.
Для перевірки коштів цільового фінансування і цільових надходжень використовує-ться інформація рахунка 48 "Цільове фінансування і цільове надходження", де ведеться

облік про наявність та рух коштів, отриманих для здійснення заходів цільового призначення. Такі кошти можуть надходити в порядку субсидій, асигнувань із бюджету та позабюджетних фондів, цільових внесків фізичних та юридичних осіб. При ревізії в першу чергу перевіряють законність операцій та повноту відображення в бухгалтерському обліку операцій, пов'язаних із надходженням цих коштів спеціального призначення та їх витрачання за окремими їх видами. Для перевірки використовують дані синтетичного й аналітичного обліку за рахунком 48 та аналітичні розрахунки і первинні документи, які підтверджують надходження та витрачання цих коштів, здійснення витрат за рахунок коштів цільового призначення. Зокрема, за кредитом цього рахунка перевіряють формуван­ня коштів цільового призначення, що отримані на здійснення певних заходів, а за дебетом перевіряють правильність і цільове призначення використання коштів цільового призначення.

Вправи для виконання

Вправа 1.

Вихідні дані:

За аналітичним рахунком "Забезпечення оплати відпусток" рахунка 47 на перше січня зазначено сальдо 9105 грн.

Дані за поточний рік: за звітом фонд оплати праці становить 800 тис. грн., середня

кількість працівників за списком - 690 осіб.

За даними інвентаризації встановлено, що на підприємстві на кінець поточного року не використано 1620 людино-днів відпустки.

Завдання:

перевірити реальність сальдо на кінець року по резерву на оплату відпусток.

Вправа 2.

Вихідні дані:

Ситуація 1.Операції з виділення майнових паїв у натурі відображені на рахунках обліку:

Д-т К-т

основними засобами 41 10

товарно-матеріальними цінностями 41 20

грошовими коштами 41 30

Ситуація 2.Пайовий капітал, показаний у балансі на кінець звітною періоду в - 152 тис. грн., зареєстрований у статутних документах становить 150 тис. грн.

Ситуація 3.Підприємство викупило 500 акцій у акціонерів. Номінальна вартість однієї а 50 грн., викупна 55 грн., 150 акцій анульовано, 200 акцій реалізовано за ціною 58 за акцію. На вартість викуплених акцій складено кореспонденцію рахунків Д-: К-т 301 , сума 25000 грн. Емісійний дохід не визначено і не відображено в обліку.

Завдання: