Значення фізичного виховання для нервово-психічного розвитку дітей.

ЛЕКЦІЯ № 4

ТЕМА: ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ДІТЕЙ РАННЬОГО

ТА ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

 

МЕТА: розкрити значення фізичного виховання для нервово-психічного розвитку дітей раннього віку, специфіка завдань і засобів фізичного виховання, особливості навчання фізичних вправ.

Ознайомити з методами і прийомами навчання фізичним вправам дітей раннього віку та формами роботи з фізичного виховання дітей цього віку.

Розвивати творче мислення, пам’ять, культуру мови, активність, професійний інтерес.

МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ: інформаційні картки, виставка основної та додаткової літератури, картки з навчально-педагогічними завданнями.

 

ЛІТЕРАТУРА:

1. «Малятко», програма виховання дітей дошкільного віку, 1999.

2. Аксарина Н.М. Воспитание детей раннего возраста. – М.: Медицина, 1977. – С. 82.

3. Алябьева М.Н. Физическое воспитание детей раннего возраста. – К.: Здоров’я, 1978.

4. Вільчковський Е.С. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку. – Львів, 1998. – С. 55-69.

5. Губерт К.Д., Рысс М.Г. Гимнастика и массаж в раннем возрасте. – М.,1981.

6. Дмитренко Т.І. Теорія та методика фізичного виховання дітей раннього та дошкільного віку. –К.: Вища школа, 1979. – С. 34-56, 48-81, 85-88.

7. Кенеман А.В. Теорія та методика фізичного виховання дітей дошкільного віку. – М.: Вища школа, 1986. – С. 63-72.

 

ХІД ЗАНЯТТЯ

Мотивація навчальної діяльності

Період раннього дитинства охоплює час від народження до двох років. Своєрідність педагогічної роботи з фізичного виховання дітей від народження до двох років обумовлено специфікою розвитку періоду раннього дитинства, коли закладаються основи здоров’я, гармонійного фізичного розвитку, цілеспрямованої поведінки, співчуття, доброти та інших позитивних якостей людини.

 

2. Повідомлення теми, плану

План

1. Значення фізичного виховання для нервово-психічного розвитку дітей. Вікові особливості дітей дошкільного віку.

2. Особливості навчання фізичних вправ і масажу дітей першого року життя.

3. Фізико-психологічні особливості розвитку дітей 2-го року життя.

Значення фізичного виховання для нервово-психічного розвитку дітей.

 

„Ранній вік являє собою

той корінь, від міцності якого

залежить стан здоров’я

всього народу”.

Л.І.Чулицька

 

Відомо, що у перші роки життя для дитини характерні пластичність та досить висока здатність до навчання. Правильно організований педагогічний вплив у ці роки має незмірно більш глибокий та ефективний вплив на її розвиток, ніж у наступних вікових етапах.

Дослідження (Бехтєров В.М., Щелованов І.М., Фонарєв М.І. та ін.), які були присвячені вивченню рухів дітей від народження до року доводять, що розвиток моторики малюка являються не лише наслідком біологічної зрілості відповідних центральних і периферійних апаратів. Цей процес визріваня рухових механізмів лише визначає рівень можливостей, які мають бути реалізовані шляхом цілеспрямованих виховних впливів та при активній участі самої дитини.

Своєрідність педагогічної роботи з фізичного виховання дітей від народження до двох років обумовлено специфікою розвитку періоду раннього дитинства, цілеспрямованої поведінки, співчуття, доброти та інших позитивних якостей людини.

Фізичне виховання дітей раннього віку спрямоване на застосування харчування, правильне використання природних факторів: сонця, повітря та води. Воно сприяє зміцненню здоров’я, загартуванню, кращому фізичному і нервово-психічному розвиткові, удосконаленню діяльності організму в цілому та окремих його органів, забезпечує всебічний розвиток дітей.

Дитина народжується з потребою до рухової активності. Вона багато рухається, виявляє пошук до різноманітних (зорових, слухових, тактильних та ін.) подразників. Все це є вродженою особливістю маленької дитини і сприяє діяльності малюків (гіподинамія), бідність та одноманітність вражень від оточуючого, приводить до значного відставання у психічному їх розвиткові.

Ряд досліджень (Запорожець О.В., Кистяковська М.Ю., Кольцова М.М. та ін.) підтверджують виняткову роль рухової діяльності не тільки для нормального фізичного розвитку малюків, удосконаленню їх моторики, а й для формування психіки дитини. Доведено, що у дітей, які з народження обмежені в активній руховій діяльності, спостерігається відставання в інтелектуальному розвитку. Кольцова М.М. встановила, що рухи є важливим засобом, який сприяє розвитку мозку в цілому, а також таких його функцій, як мова та мислення. В експерименті зафіксовано стимулюючий вплив рухів пальців рук на процес дозрівання кори головного мозку. Були знайдені об’єктивні докази того, що у розвитку мови вирішальну роль відіграє загальна кількість рухів (особливо рук та пальців) та їх різноманітність.

Рухи збагачують дитину новими почуттями, поняттями, уявленнями у наслідок цього у них більш інтенсивно розвивається цілеспрямоване мислення та пам’ять. Обмеженість дитини в рухах гальмує її психічний розвиток. За думкою академіка Амосова М.М. – „Рух – це первинний стимул для розуму”.

Більшість якостей, які характерні для повноцінного фізичного розвитку дитини, лише частково обумовлені біологічними факторами, в основному, ступінь їх сформованості залежить від особливостей виховання, яке починається з перших днів народження дитини (Кистяковська М.Ю., Щелованов М.М., Фонарев А.М. та ін.).

З метою фізичного розвитку та активної поведінки дитини першого року життя доцільно: спочатку оволодіти рухами зміни положення та переміщення у просторі, а потім статичними функціями – здатність зберігати певне положення тіла; стимулювати цілеспрямовані рухи рук – схвачування предметів і на цій основі розвивати загальні активні рухи (повзання, перевертання зі спини на живіт й навпаки); оволодіння рухами у горизонтальному, а потім вертикальному положені тіла.

Тому, здійснюючи виховання дитини у першому півріччі першого року життя, особливу увагу слід приділяти розвитку всіх рухів у вихідному положенні лежачи на животі, а в другому півріччі дитина оволодіває вмінням сідати та ходити. (Аксаріна Н.М.).

Для розвитку рухів дітей першого року життя застосовують фізичні вправи та масаж. Ці засоби використовуються у добрих гігієнічних умовах (наявність манежу із розрахунку 0,5 м2 на одну дитину, зручний одяг та ін.) при повноцінному вигодуванні та дотриманні відповідного режиму. Важливо також забезпечити умови для самостійної рухової діяльності дитини.

Новонароджена дитина потребує пильного догляду з боку дорослих. Більшу частину доби вона спить (по 19-20 год.). Під час неспання вона робить руками й ногами безладні та неузгоджені рухи. У віці одного місяця малюк, лежачи на спині, повертає голову, трохи піднімає її, водить очима у різні сторони.

На першому році життя значне місце відводиться масажу (виду пасивної гімнастики), який охоплює всі м’язові групи тіла. Він проводиться із здоровою дитиною з півтора-двох місячного віку.

Із всіх прийомів масажу найбільш поширений у ранньому віці – поглажування. Воно сприяє розширенню судин і поліпшенню циркуляції крові та лімфи, покращує діяльність нервової системи, нормалізує дихання і роботу серцево-судинної системи. Цей прийом є основним у дітей до трьохмісячного віку.

Розтирання має схожість з поглажуванням, тільки на шкіру дитини дещо більше натискують руками, намагаючись впливати на підшкіряний жировий прошарок та м’язи, які розташовані на поверхні тіла. При цьому поліпшується живлення сухожиль піхв, суглобних сумок, підвищується здатність м’язів скорочуватися та розслаблюватись.

Розминання виконують короткими рухами пальців (вказівними та великими) або долонею та пальцями рук. Масажист щільно захоплює шкіру, підшкіряний жировий прошарок, м’язи та розминає їх. Розминання підвищує тонус глибоко розміщених м’язів, поліпшує їх здатність скорочуватись.

Поплескуванняроблять тильною поверхнею спочатку одного пальця, потім двох, трьох і чотирьох (почергово обома руками) під час масажу спини, сідниць та стегон. При цьому поліпшується кровообіг і живлення м’язів, знижується збудливість периферійних нервів, удосконалюється діяльність внутрішніх органів, посилюються процеси обміну.

Розтирання, розминання та поплескування слід чергувати з поглажуванням. Рухи рук під час масажу повинні бути легкими, ритмічними та плавними, спрямовуючи від периферії до центру. Наприклад, масаж рук проводять від кисті до плеча, ніг – від стопи до піхвового суглоба, обходячи колінну чашечку. Зручніше масаж коліна робити двома великими пальцями, підтримуючи ногу дитини долонями. При цьому не можна робити поштовхових рухів в області суглобів. Також при масажі живота потрібно жаліти область печінки, а масажі спини – область нирок.

Всі види масажу сполучають з фізичними вправами, які включають: рефлекторні (відповідь на подразник шкіряно-нервового апарату малюка), пасивні (проводяться дорослими), пасивно-активні (за допомогою дорослих й частково самостійно малюком) та активні (виконуються самостійно дитиною).

Згідно прийнятої вікової періодизації виділяють:

- переддошкільний вік – від народження до 3 років;

- дошкільний вік – від 3 до 6-7 років.

При народженні дитина має вагу 3-3,5 кг До першого року життя в нормі вона прибавляє 2-4 кг в рік. Зріст при народженні складає в середньому 52-54 см. У перший рік життя зріст додається на 2,5 см, а з кожним роком 8-10 см.

Якщо у маленької дитини нижні і верхні кінцівки приблизно однакові, то до 7 років її ноги виростають в 3 рази, руки в 2,5 рази, тулуб – в 2 рази, що нагадує за пропорціями дорослу людину.

Кісткова система багата у дітей хрящовою тканиною, що додає кісткам деяку пластичність. Процес окостеніння відбувається впродовж всього дитинства. У дітей висока рухливість суглобів, що пояснюється великою еластичністю м'язів, сухожиль і зв'язок.

М'язова система. У дітей розвинена значно гірше, ніж у дорослих. Черевний прес розвинений слабо і не в змозі витримувати велику фізичну напругу, тому при надмірних навантаженнях, коли відбувається розслаблення волокон, можуть утворитися пупкові грижі. У хлопчиків в дитинстві слабо розвинене пахове м'язове кільце, тому можливе утворення пахових гриж. У цьому віці у дітей добре розвинені крупні групи м'язів тулуба і кінцівок, а дрібні м'язи розвинені погано. Зростання м'язових тканин відбувається за рахунок потовщення м'язових волокон, спочатку розвиваються м'язи тазу і ніг, а потім з 6-7 років – м'язи рук. В цьому віці вже є статева різниця у м’язовій силі.

Дихальна система дошкільника характеризується тим, що верхні дихальні шляхи відносно вузькі. Виступаюча їх поверхня багата лімфатичними і кровоносними судинами і найменше набухання слизової оболонки приводить до простудних захворювань. У дитини розмір легенів достатньо широкий, але об'єм грудної клітки і її бочкоподібна будова не дозволяє дитині робити глибокі вдихи. Це компенсується у неї частим, але поверхневим диханням. Дитина поглинає в 2-3 рази більше кисню, ніж дорослий із-за високого основного обміну. От чому для дошкільників важливі прогулянки і заняття на свіжому повітрі.

Нервова система. До 6-7 років закінчується дозрівання нервових клітин головного мозку. Проте, нервова система ще не достатньо стійка. Процеси збудження переважають над процесами гальмування. Велика збудливість, реактивність, висока пластичність нервової системи у дітей сприяє швидшому і кращому, ніж у дорослих освоєнню порівняно складних рухових навиків (ходьба на лижах, фігурне катання).

Система кровообігу знаходиться в найтіснішому зв'язку з основним обміном. Щоб задовольнити вимоги високого обміну серце повинне часто спорожнятися. Це викликає підвищений ритм серцевих скорочень у дошкільників.

Терморегуляція у дошкільників понижена, що потрібно враховувати при прогулянках і заняттях на свіжому повітрі.

Дитина, володіючи малими лінійними розмірами, витрачає менше енергії, ніж дорослий (2-3 рази). Це дозволяє йому часто знаходитися в невтомній ігровій діяльності невластивої дорослій людині.

Психологічні особливості дошкільників. На всьому протязі дошкільного дитинства спостерігається слабкість нервових процесів. При цьому процес збудження переважає над гальмуванням. Нервові процеси неврівноважені. Все це виражається в швидкій стомлюваності при одноманітній роботі спостерігаються риси боязкості і скутості при складних обставинах.