Невідкладна медична допомога на догоспітальному етапі в разі гострої ниркової недостатності
ГОСТРА НИРКОВА НЕДОСТАТНІСТЬ
Гостра ниркова недостатність — неспецифічний полі-етіологічний синдром, що розвивається внаслідок раптової зупинки функції нирок і характеризується олігоанурією, наростанням азотемії і розвитком уремії, водно-електролітним дисбалансом, порушенням кислотно-лужної рівноваги, розладами регуляції артеріального тиску.
Етіологічні фактори гострої ниркової недостатності поділяють на:
преренальні (зменшення об'єму циркулюючої крові внаслідок шоку, травми, колапсу, гострої крововтрати; гемоліз, міоліз, обширні опіки, масивна втрата води і електролітів у разі гастроентеритів; ендогенна інтоксикація зумовлена перитонітом, кишковою непрохідністю, панкреатитом);
ренальні (отруєння солями важких металів, ртуттю, отруйними грибами; нефротоксична дія антибіотиків, сульфаніламідів, снодійних засобів; гломерулонефрит, пієлонефрит, лептоспіроз, геморагічна пропасниця);
постренальні (каміння, гематоми, пухлини, що порушують прохідність сечових шляхів);
аренальні (травматична або операційна втрата нирок).
Клініка. Розрізняють 4 стадії гострої ниркової недостатності
1. Початкова (шокова). Прояви в цій стадії залежать від причин, що зумовили гостру ниркову недостатність (шок, токсикоз, отруєння, тощо): спрага, сухість шкіри та
слизових оболонок, малий діурез, гіпотензія, гемодинамічні розлади. Триває 1—3 доби.
2. Олігоанурійна — діурез різко зменшується аж до анурії. Шкіра суха, головний біль, сонливість, м'язові посмикування, сухий обкладений язик, спрага, анорексія, нудота, блювання, диспепсичні розлади, іноді шлунково-кишкові кровотечі. Сеча має низьку відносну густину, лужна, червоного або коричневого кольору, в осаді — еритроцити, лейкоцити, циліндри. У крові наростає вміст залишкового азоту, сечовини і креатиніну. Важливе діагностичне значення має концентрація креатиніну (вона не залежить від характеру харчування і білкового катаболізму). Знижується клубочкова фільтрація до 50 мл/хв і менше. Реальна небезпека розвитку набряку легенів і гострої серцевої недостатності.
3. Відновлення діурезу: початок його може тривати від 24 год до 10 діб олігурії, з'являється поліурія, виражена гіпоізостенурія, значні порушення водно-електролітного балансу: гіпокаліємія, гіпомагніємія, гіпонатріємія (може бути і гіпернатріємія, коли втрата води переважає над втратою натрію). Триває 20—75 діб.
4. Одужання починається з моменту нормалізації в плазмі крові вмісту азоту, сечовини, креатиніну, відновлення концентраційної функції нирок. Тривалість цієї стадії — від 3—6 міс до 2 років.
Невідкладна медична допомога на догоспітальному етапі в разі гострої ниркової недостатності
Якщо причиною є гіповолемія
1. З метою відновлення ОЦК внутрішньовенне краплинно вводять ізотонічний розчин натрію хлориду з розрахунку 10—15 мл на 1 кг маси тіла.
2. 3% розчин преднізолону 1—2 мг на 1 кг маси тіла або гідрокортизону 3—5 мг на 1 кг маси тіла разова доза, внутрішньовенне струминне.
3. При адекватній об'ємній заміні і при недостатньому виділенні сечі призначають внутрішньовенне або внутрішньом'язово 1 % розчин лазиксу 1—2 мг на 1 кг маси тіла, разова доза.
4. Для зняття ангіоспазму і поліпшення ниркового кровообігу — внутрішньовенне краплинне 2,4% розчин еуфіліну 5 мг на 1 кг маси тіла, разова доза (контролювати артеріальний тиск, не допускаючи його зниження нижче ніж 60 мм рт. ст.!).
Уразі гемолітичного генезу
1. Внутрішньовенне струминне введення 3% розчину преднізолону в разовій дозі 2—3 мг на 1 кг маси тіла.
2. Зігрівальні грілки до ніг.
Уразі отруєнь
1. Промивання шлунка.
2. Сольові послаблюючі (магнію сульфат або натрію сульфат 0,5—1 г на 1 кг маси тіла, максимум 30 г).
3. Очисна або сифонна клізма.
4. Водне навантаження і стимуляція діурезу. З цією метою (якщо дитина п'є), давати пити лужну мінеральну воду, розчин Рінгера, слабко заварений чай з подальшим прийманням фуросеміду 2мг на 1 кг маси тіла. У тяжких випадках, коли дитина без свідомості, — внутрішньовенне краплинне введення ізотонічного розчину натрію хлориду 10— 15 мл на 1 кг маси тіла. Об'єм рідини протягом першої години через кожні 30 хв — до 3 мл на 1 кг маси тіла. Паралельно із введенням гемодилютантів вводять 1% розчин лазиксу — 1—2 мг на 1 кг маси тіла внутрішньовенне струминно або внутрішньом'язово.
Госпіталізація у відділення реанімації або палату інтенсивної терапії.