Схема написання конспекту прогулянки-походу
1. Тема:
2. Мета:
3. Тривалість:
4. Кількість дітей:
5. Обладнання:
6. Підготовка вихователя:
Хід прогулянки-походу
8. Керівництво самостійною руховою діяльністю дітей.
Фізичний розвиток дитини, стан її здоров’я, рухова підготовка залежать від тих умов, у яких вона живе, та запропонованого загального режиму, невід’ємною частиною якого є руховий режим. До його змісту входять комплекс організаційних форм фізичної культури (заняття, ранкова гімнастика, фізкультхвилинки та ін.), який використовують у педагогічному процесі ДНЗ, та самостійна рухова діяльність дітей.
В нормативно-правовій базі України є «Інструктивно-методичні рекомендації щодо організації фізкультурно-оздоровчої роботи в дошкільному навчальному закладі» (лист МОН України за № 1/9-348 від 27.08.2004 р.).В цьому документі зазначено, що в межах активного рухового режиму щоденний обсяг рухової активності, рекомендований для дітей молодшого дошкільного віку становить 3-4 години, для старших дошкільників – 4-5 годин.
Особливого значення набуває самостійна рухова діяльність як форма активізації рухового режиму. Щодня в усіх вікових групах на неї відводиться час у вільні від занять години ранкового прийому, прогулянок, надвечір’я тощо. Завдання педагогів – забезпечити належний рівень та зміст самостійної рухової діяльності дітей завдяки збагаченню їхнього рухового досвіду, створенню необхідної матеріальної бази в приміщеннях зали, груп, на фізкультурному й групових майданчиках, використанню інших прийомів непрямого (опосередкованого) й прямого (безпосереднього) керівництва цією формою роботи.
У відведений для самостійної рухової діяльності час з дітьми різних вікових груп щодня організовується також індивідуальна робота з фізичного виховання. Дітей залучають до неї для ознайомлення з основними рухами, поглибленого розучування їх та закріплення відповідних навичок, для усунення відставання в розвитку фізичних якостей (внаслідок невідвідування дошкільного закладу, індивідуальних особливостей стану здоров’я, фізичного і психічного розвитку та інших чинників). Її метою є також активізація малорухливих дітей, запобігання порушенням постави і стопи та виправлення їх. Виходячи з аналізу стану здоров’я, фізичного розвитку й підготовленості, інтересів дітей, педагоги визначають мету індивідуальної роботи, добирають потрібне обладнання та інвентар і проводять її з однією дитиною чи з підгрупами по 2-4 дітей.
Дитині властива потреба у рухах. У ранньому віці вона пов’язана з предметною діяльністю, а пізніше реалізується в різноманітних іграх, виконанні фізичних вправ та посильній праці.
Самостійна рухова активність займає у малюків половину часу від загальної їх діяльності протягом усього перебування у дитячому садку. Крім того, вона менш за все стомлює дітей.
На підвищення рухової активності малюків у самостійних іграх та вправах впливає правильне розміщення обладнання, іграшок та посібників, новизна ігрового матеріалу, достатня площа для ігор. Бажано, щоб у груповій кімнаті для дітей 2-3 років була гімнастична стінка (1-2 прольоти), драбинка, гімнастична лава, куби, м’ячі, обручі, різні іграшки (автомобілі, візки), які стимулюють різноманітну рухову діяльність дітей. Вони розміщуються з таким розрахунком, щоб сприяти виникненню рухової творчості малюків, закріпленню набутих вмінь та навичок.
Керування самостійною руховою діяльністю передбачає постійне спостереження вихователя за дітьми і своєчасне переключення їхньої уваги на інший вид діяльності. Необхідно спонукати дітей виконувати самостійно все те, що їм під силу, привчати їх до правильного виконання рухів у побутовій діяльності, під час ігор та на прогулянці. Враховуючи швидку стомлюваність малюків від одноманітних рухів та поз, їх невміння доцільно регулювати свою діяльність, необхідно слідкувати за зміною рухів у чергуванні з короткочасним відпочинком.
Підвищення рухової активності дошкільників досягається перш за все заохоченням дітей до індивідуальних ігор з м’ячами, іграшками, а також у сюжетно-рольових іграх. Однак найсуттєвіше значення для створення повноцінного рухового режиму мають рухливі ігри, що організовує вихователь, та різноманітні самостійні ігри, а також вправи та ігри спортивного характеру, які виконують діти під час прогулянок.
Успішна організація самостійної рухової діяльності дітей залежить від їх фізичної підготовки та наявного рухового досвіду. Тому під час прогулянок її доцільно спрямовувати на удосконалення рухів та повторення ігор, які вже знайомі дітям. Підвищенню рухової активності під час ігор сприяє і спілкування дітей.
Намагаючись збагатити прогулянки рухливими іграми та фізичними вправами, треба пам’ятати, що рухову активність дітей наприкінці доцільно знижувати. Саме тому за 10-15 хвилин до закінчення ранкової прогулянки, незалежно від її змісту, рухливість дітей обмежують. Цим забезпечують спокійний перехід їх до обіду та денного сну.
Необхідно доцільно розподіляти рухову активність дітей впродовж їхнього перебування у дошкільному закладі. Особливої уваги потребує друга половина дня, коли часто організовують малорухливі та спокійні види діяльності у дошкільнят. Тому на вечірній прогулянці потрібно застосовувати більш динамічні засоби фізичної культури (основні рухи, вправи спортивного характеру, ігри, естафети).
У керуванні руховою діяльністю дітей під час прогулянки можна виділити два етапи. Спочатку вихователь з’ясовує у дитини інтереси до ігор та вправ, взаємовідносини з однолітками, виявляє її рухову підготовку.
Для розвитку самостійної діяльності дітей створюють необхідні умови: своєчасна допомога кожній дитині у виборі гри та вправи, фізкультурних посібників. На цьому етапі застосовують такі методи та прийоми: спільне виконання вправ дитини зі своїми однолітками, пояснення та показ більш складних елементів рухів, заохочення. Основним напрямком у керуванні руховою активністю дітей у процесі самостійної діяльності є збагачення їх різноманітними рухами.
На наступному етапі здійснюється більш інтенсивний вплив вихователя на рухову активність дітей. Малорухливих дітей залучають до діяльності, яка сприяє розвиткові інтересу до ігор та фізичних вправ. Дуже рухливих та збуджених дітей спрямовують на вправи, які вимагають від них точності рухів (метання в ціль, вправи у рівновазі). Вони стримують їх від посиленої рухливості і сприяють формуванню уваги та стриманості. Індивідуальний підхід до дітей різних вікових груп потрібно застосовувати з урахуванням інтересу дитини до ігор та різних видів фізичних вправ.
Вихователю потрібно добре знати стан здоров’я, фізичний розвиток, рухову підготовку, особливості поведінки та інші показники індивідуального розвитку дитини. У процесі самостійної рухової діяльності дітей в основному самі регулюють фізичне навантаження, змінюючи більш інтенсивні рухи менш інтенсивними і за необхідності роблять паузи. Однак потрібно спостерігати за станом самопочуття дітей, керуючи їхньою діяльністю.
Індивідуальну роботу доцільно також спрямовувати на активізацію малорухливих дітей, поліпшення фізичної та рухової підготовки слабших дошкільнят.
Особливого підходу потребують діти, рухова активність яких обмежується після перенесених хвороб. Доцільно порадитися з лікарем, які вправи їм можна виконувати і в яких іграх їм брати участь.
3. Перевірка навчальних досягнень студентів.
3.1. Фронтальна бесіда з групою за змістом лекції для уточнення знань (робота студентів зі змістом лекції на комп’ютері). Питання:
1.Назвіть з якою метою проводиться День здоров’я, фізкультурне свято, фізкультурна розвага, пішохідні переходи? Визначіть спільну мету.
2. Розкрийте зміст підготовки до Дня здоров’я, фізкультурного свята, фізкультурної розваги, пішохідних переходів?
3. Назвіть з якою періодичністю проводяться Дні здоров’я, фізкультурні свята,
фізкультурні розваги, пішохідні переходи?
4. Хто приймає участь у програмі Дня здоров’я, фізкультурного свята, фізкультурної розваги; пішохідних переходах?
5. Що спільного у змісті програми Дня здоров’я, фізкультурного свята, фізкультурної розваги?
6. Чим відрізняється організація та проведення Дня здоров’я, фізкультурного свята, фізкультурної розваги, пішохідних переходів?
7. Як регулюється фізичне навантаження у різних формах активного відпочинку?
3.2. Тестова перевірка засвоєних знань.
4. Підсумок заняття. Аналіз роботи студентів викладачем та оцінка їх роботи.
5.Домашнє завдання: вивчити тему за конспектом, виконати самостійну роботу № 12 з теми за планом.
Самостійна робота № 12
План:
1. Підібрати художньо-літературний матеріал, рухливі ігри, атракціони, ігри забави для середньої та старшої груп (по 5).
2. Підібрати ігри, ігрові вправи, завдання для проведення їх на природі (по 5).
Література:
1. Вільчковський Е.С., Курок О.І. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку. – Суми: Університетська книга, 2005.
2. Гребняк Л.С. Рухова активність дітей у повсякденному житті/Дошкільне виховання. – 1972. – № 7. – С. 23-26.
3. Дмитренко Т.І. Теорія і методика фізичного виховання дітей раннього і дошкільного віку. – К.: Вища школа, 1979.
4. Дмитренко Т.І. Шляхи активізації рухового режиму діяльності дітей/Дошкільне виховання. – 1971. – № 6. – С.8-11.
5. Кенеман А.В., Хухлаева Д.В. Теория и методика физического воспитания детей дошкольного возраста. – М.: Просвещение, 1984.
6. Коломієць Х.В. Забезпечення рухової активності дітей протягом дня /Дошкільне виховання. – 1972. – № 11. – С.26-29.
7. Лайзане С.Я. Рухова активність малят на заняттях з фізичної культури/Дошкільне виховання, 1972. – №1, С. 18-22.
8. Осокина Т.И. Физическая культура в детском саду. – М.: Просвещение, 1986.
9. Хухлаева Д.В. Методика физического воспитания в дошкольном учреждении. – М.: Просвещение, 1984.
СХЕМА
аналізу фізкультурного свята, розваги
1. Обсяг, відповідність мети вікові дітей та рівню їх розвитку.
2. Умови проведення свята, розваги (дотримання гігієнічних норм проведення, наявність емблем, пам’ятних значків).
3. Естетика організації свята, розваги.
4. Наявність оригінального, нестандартного обладнання, інвентарю та оптимальне його розміщення.
5. Структура свята, розваги (парад учасників, масові виступи, змагання, конкурси, вікторини).
6. Ефективне регулювання фізичного навантаження (чергування рухової активності з літературно-художнім матеріалом.
7. Забезпечення позитивного емоційного клімату. Сприяння творчим проявам, фізичним та вольовим зусиллям дітей в умовах змагання.
8. Доцільність використання сюрпризних моментів, сюжетних та ігрових образів.
9. Здійснення індивідуального та диференційованого підходів.
10. Заохочення дітей до змагання за першість в естафетах, добре виконання вправ, за винахідливість, спритність.
11. Доступність, логічність, емоційність, виразність мови ведучого.
12. Підбиття підсумків конкурсів, змагань.
13. Спільна робота вихователя з батьками.
14. Охорона життя і здоров’я дітей.
15. Результативність.