Релегійно-правові системи: особливості

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Полтавський національний педагогічний університет

Імені В.Г.Короленка

Історичний факультет

Кафедра правознавства

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ДЕРЖАВНОГО ЕКЗАМЕНУ З ПРАВОЗНАВСТВА ТА МЕТОДИКИ ВИКЛАДАННЯ ПРАВОЗНАВСТВА

Полтава 2013


Розкрийте поняття правової системи, назвіть її ознаки, охарактеризуйте основні правові системи світу та їх особливості.

Правова система – складне і багатопланове явище, що складається з цілого комплексу компонентів, яке справляє нормативно-організаційний вплив на суспільство.

Елементами правової системи є право як система регулювання суспільних відносин, форми (джерела) права, правові принципи, юридична практика і юридична діяльність, механізм правового регулювання, законність і правопорядок, правова свідомість і правова культура, суб’єкти права, правові традиції, юридична доктрина тощо.

Для того, щоб правильно визначити структуру правової системи, необхідно визначити критерії відбору її елементів. Основними вимогами в даному випадку будуть їх внутрішня упорядкованість (організаційний критерій), правове спрямування діяльності (правовий критерій), який повинен бути виражений нормативно у відповідних законодавчих актах, положеннях, що відображають мету створення правової системи, сферу діяльності, характер її основних завдань та функцій, особливості їх реалізації, специфічні принципи організації і діяльності тощо (програмний критерій).

Найпопулярнішою є класифікація правових сімей, проведена відомим французьким ученим Р. Давидом. Вона заснована на сполученні двох критеріїв: ідеології, що включає, з одного боку, релігію, філософію, економічні й соціальні структури, і з другого — юридичної техніки, що включає як основну складову джерела права.

Виділяють наступні правові системи (або сім’ї): 1) англосаксонську (Англія, США, Канада, Австралія, Нова Зеландія та ін.); 2) романо-германську (країни континентальної Європи, Латинської Америки, деякі країни Африки, а також Туреччина); 3) релігійно-правову (країни, що сповідують як державну релігію іслам, індуїзм, іудаїзм); 4) соціалістичну (Китай, В’єтнам, КНДР, Куба); 5) систему звичаєвого права (екваторіальна Африка і Мадагаскар).

О. Скакун, цілком слушно, виокремлює романо-германську правову систему, у якій виділяє романську і германську сім'ї; англо-американську (англійське загальне та американське право); змішану, що виникає на стику таких класичних типів правових систем, як романо-германський і англо-американський (північноєвропейські та латиноамериканські правові системи); традиційну релігійну правову систему, підтипами якої є загально-релігійна, традиційна далекосхідна і звичаєво-общинна системи; соціалістичну правову систему, яка в основному залишилася в історії, хоч у деяких країнах (Куба, В'єтнам, КНДР) вона ще існує.

Романо-германська: особливості

1. Базується на нормативно-правових актах, на докладному і розвинутому централізованому законодавчому регулюванні

2. Існує на запозичених із Римського права основних поняттях, правових інститутах.

3. Право поділяється на публічне і приватне.

4. Обмежена роль судової практики.

Англо-американська: особливості

1. загальна система права – це така правова система, де головним джерелом є судовий прецедент.

2. Фундаментом для становлення загального права стали місцеві звичаї і узагальнення практики місцевих судів.

3. Особливе значення надано процедурно-правовим правилам.

4. Розподіл права на «загальне право» і «право справедливості».

Релегійно-правові системи: особливості

1.Визнається більша цінність права, але само право розуміється інакше, чим на заході, і має місце сплетіння права і релігії.

2.Відкидається сама ідея права,і стверджується, що суспільні відносини повинні регламентуватися іншим шляхом.