Рекомендації формування характеру
Характер– це індивідуально-психічна властивість особистості, складне, індивідуально-своєрідне поєднання стійких рис людини, яке формується під впливом умов її життя і виховання та обумовлює типові для неї способи поведінки.
1. Виховання рис характеру відбувається у процесі включення людини у діяльність.
2. Формування рис характеру починається із ситуативних мотивів (бажань, прагнень, інтересів). Ці мотиви втілюються у конкретному вчинку. Якщо результати вчинку відповідають мотиву (задовольняють його), вчинок має тенденцію до закріплення у звичці. Багаторазово повторена звичка переростає у рису характеру.
3. Необхідно показувати приклад, який буде основою для наслідування у формуванні певної риси характеру.
4. Використовуйте схвалення, заохочення, засудження чи покарання як методи стимуляції з метою виховання позитивних рис характеру.
- Займайтеся самовихованням.
6. Велике значення у формуванні характеру має спілкування з оточуючими, коли дитина через наслідування і емоційне підкріплення засвоює форми поведінки дорослих.
Пам’ятка для батьків «Як запобігти обману?»
Брехня – феномен спілкування, який полягає у навмисному викривленні дійсного стану речей або свідомому повідомленні неправдивої інформації.
1. Сприймайте дитину безумовно. Любіть її за те, що вона гарна, розумна, здібна, добре навчається, допомагає. Любіть її просто за те, що вона є.
2. Можна висловлювати своє незадоволення окремими діями дитини, але не дитиною загалом.
3. Будьте вірні своєму слову, обіцянкам. Навіть якщо є об’єктивні причини і через якісь обставини ви не зуміли дотриматися своєї обіцянки, не вважайте негідним для себе пояснити дитині причину, з якої її порушили.
4. Будьте відвертими з дитиною. У побудові чесних і правильних відносин украй важливе бажання дитини бути з вами відвертим. Це бажання можна і потрібно стимулювати. Інколи ви самі можете стати ініціатором ігрової ситуації, де дитина, яка потрапила в скрутне становище, наприклад, зламала квітку у вазі, має зробити свій внутрішній вибір на користь правди або брехні. При цьому можете сказати, що ви знаєте, хто зламав нещасну квітку, і краще було б, щоб малюк поділився неприємною новиною раніше, оскільки спільними зусиллями можна було б змінити ситуацію. Величезну роль тут відіграє ваша доброзичливість у словах та інтонації.
5. Можна засуджувати дії дитини, але не її почуття, хоч якими б небажаними чи дозволеними вони були. Якщо ці почуття з’явилися, отже, для цього є підстави.
6. Незадоволення діями дитини не повинно бути систематичним, інакше воно переросте у її неприйняття.
7. Поступово, але неухильно знімайте із себе турботу та відповідальність за особисті справи вашої дитини і передавайте їх їй.
8. Оцінюйте наслідки. Коли дитина вперше говорить неправду, необхідно пояснити їй наслідки цього вчинку. Зробіть це без сторонніх. Пояснення необхідне, воно дозволить дитині зрозуміти, що вона не одна у світі, що кожний вчинок має свій відгук – позитивний і негативний. Таке пояснення допоможе їй навчитися думати про майбутнє. Давайте змогу дитині самій залагоджувати наслідки її дій або бездіяльності. Тільки тоді вона дорослішатиме і ставатиме «свідомою».
9. Карайте дитину, залишаючи без хорошого, а не робіть їй погано.
10. Умійте прощати. Якщо ви ввели вдома «статусні» взаємини, без знижки на вік малюка, ви ризикуєте виховати замкнену і боязку людину. Адже, помиляючись, дитина думає перш за все, що на неї чекає невідворотне і строге покарання. Відчуття самозбереження і бажання його уникнути стає визначальним чинником у поведінці. І тут до брехні один крок.
11. Посмійтеся разом. На несуттєву брехню можна відповісти гумором. Насамперед це стосується маленьких дітей, які роблять перші спроби обдурити. Залишаючись у рамках гри, ми ніби говоримо дитині: «Ти знаєш, що я знаю». Наш гумор дає дитині відповісти так само весело.
12. Заохочуйте чесність. Не залишайте непоміченим момент, коли ваша дитина призналася вам у чомусь. Повірте, що такі миті в житті дитини дуже важливі. Адже вона робить свій вибір. Не забудьте пояснити, в чому її помилка, але змістіть акцент на момент істини – на те, що ви пишаєтеся тим, що ваш малюк росте чесною людиною.
- Подавайте власний приклад.