VI. Особливості залучення до надурочної роботи в деяких випадках
Відповідно до вимог чинного законодавства про працю (стаття 107 КЗпП) робота у святковий, неробочий чи вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня для відпочинку або у грошовій формі. Проте слід мати на увазі, що передбачене частиною четвертою статті 106 КЗпП положення про заборону компенсації надурочних робіт шляхом надання відгулу поширюється і на випадки виконання таких робіт у святкові, неробочі та вихідні дні. Таким чином, якщо залучення працівника до надурочних робіт припадає на святковий, неробочий чи вихідний день, компенсація можлива тільки у грошовій формі. У разі залучення працівника до роботи у святковий чи неробочий день вона оплачується за години, відпрацьовані в ці дні: відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; тим, чия праця оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної такої ставки, а тим, хто одержує місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо ця робота провадилась у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної такої ставки, якщо цю норму було перевищено.
На особливу увагу, через схожість з інститутом надурочних робіт, заслуговує такий режим робочого часу, як ненормований робочий день. Відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України "Про затвердження Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці" від 10 жовтня 1997 р. N 7 (із змінами), ненормований робочий день - це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. Міра праці при застосуванні ненормованого робочого дня визначається не лише тривалістю робочого часу, а й колом обов'язків та обсягом виконуваних робіт (навантаженням).
Ненормований робочий день на підприємствах незалежно від форми власності може застосовуватися для керівників, спеціалістів і робітників. Список професій і посад, для яких може застосовуватися ненормований робочий день, визначається колективним договором. Зокрема, це стосується випадків, коли:
праця не піддається точному обліку в часі;
робочий час за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості (сільське господарство);
час для роботи розподіляється на розсуд працівника.
На працівників з ненормованим робочим днем поширюється встановлений на підприємстві режим робочого часу. У разі потреби такі працівники виконують роботу понад нормальну тривалість робочого часу, проте ця робота не вважається надурочною. У зв'язку з цим роботодавець не має права систематично залучати працівників, які працюють у такому режимі, до роботи понад встановлену тривалість робочого часу. Як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад встановлену тривалість робочого часу, надається додаткова відпустка до 7 календарних днів.
Оскільки за своєю природою режим ненормованого робочого дня схожий з роботою понад встановлену норму тривалості робочого часу, необхідно розрізняти ці інститути:
до надурочних робіт може бути залучено широке коло працівників, за винятком категорій, визначених законом, а перелік професій і посад, для яких може застосовуватися ненормований робочий день, визначається колективним договором;
надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника 4 годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік. На працівників із ненормованим робочим днем подібна вимога не поширюється. Роботодавцю заборонено систематично залучати працівників, які працюють у режимі ненормованого робочого дня, до роботи понад встановлену тривалість робочого часу;
до надурочних робіт працівники залучаються у виняткових випадках, вичерпний перелік яких містить КЗпП, а ненормований робочий день може застосовуватися в разі неможливості нормування часу трудового процесу;
праця у режимі ненормованого робочого дня компенсується шляхом надання додаткової відпустки, конкретна тривалість якої встановлюється колективним договором по кожному виду робіт, професій та посад або трудовим договором, але загальною тривалістю до 7 календарних днів, а компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу, навіть за погодженням із працівником, забороняється і має провадитись у грошовій формі в підвищеному розмірі.