Використання медичних рукавичок 1 страница

1. Для зниження ризику контамінації їх рук медичного персоналу транзиторною мікрофлорою, а також передачі резидентної та транзиторної мікрофлори пацієнтам використовують медичні рукавички.

2. У медичній практиці використовують три типи рукавичок:

♦хірургічні – використовуються при проведенні інвазивних медичних втручань та при хірургічних процедурах;

♦оглядові – забезпечують захист медперсоналу при виконанні багатьох медичних маніпуляцій;

♦побутові – забезпечують захист медперсоналу при обробці обладнання, забруднених поверхонь, інструментарію, при роботі з відходами медичних закладів.

3. Використання рукавичок:

♦для операцій: латексні, неопренові;

♦для оглядів: латексні, тактилонові;

♦при догляді за пацієнтом: латексні, полиетиленові, полівінілхлоридні;

♦при проведенні очистки та дезінфекції: нітрилові, неопренові;

♦допускається використання рукавичок з тканини під гумовими.

4. Стерильні рукавички обов’язково використовують при:

♦усіх хірургічних оперативних втручаннях;

♦інвазивних маніпуляціях;

♦уведенні стерильною голкою в глибокі тканини або рідини організму лікарських форм (внутрішньовенні інфузії, отримання біопроб для досліджень);

♦установленні катетера або провідника через шкіру;

♦маніпуляціях, пов’язаних з контактом стерильного інструментарію з інтактними слизовими оболонками (цистоскопія, катетеризація сечового міхура);

♦огляді хірургічної рани;

♦бронхоскопії, ендоскопії шлунково-кишкового тракту, санації трахеї;

♦введенні периферійної внутрішньовенної або артеріальної канюлі.

5. Нестерильні чисті рукавички використовують:

♦при роботі з біологічним матеріалом від хворих;

♦при заборі крові;

♦при проведенні внутрішньом’язових, внутрішньовенних ін’єкцій;

♦при проведенні очистки та дезінфекції;

6. Вимоги до медичних рукавичок, що використовуються:

♦рукавички використовуються відповідного розміру з урахуванням характеру процедур (маніпуляцій), що виконуються;

♦рукавички повинні забезпечувати високу тактильну чутливість;

♦містити мінімальну кількість антигенів (латекс, латекс-протеїни);

♦при виборі медичних рукавичок враховують можливі алергічні реакції в анамнезі пацієнтів на матеріал, з якого виготовлено рукавички;

♦для проведення передстерилізаційної очистки гострого медичного інструментарію використовувати рукавички з текстурованою зовнішньою поверхнею.

7. Одразу після використання медичні рукавички знімаються і занурюються в розчин дезінфектанту безпосередньо у місці використання рукавичок.

8. Після знезараження рукавички одноразового використання підлягають утилізації.

9. Правила використання медичних рукавичок:

9.1 Використання медичних рукавичок не створює абсолютного захисту і не виключає дотримання техніки обробки рук, яка застосовується в кожному випадку одразу після зняття рукавичок.

9.2. Перед надяганням і після зняття рукавичок необхідно вимити руки або обробити їх антисептиком.

9.3. Рукавички одноразового використання не використовуються повторно. Нестерильні рукавички стерилізації не підлягають.

9.4. Рукавички замінюються одразу, якщо вони пошкоджені.

9.5. Не допускається миття або обробка антисептиком рук в рукавичках у проміжках між маніпуляціями.

9.6. Не допускається миття або обробка рук в рукавичках між проведенням «чистих» і «брудних» маніпуляцій, навіть в одного пацієнта.

9.7. Не допускається пересування в рукавичках у відділенні(ях) стаціонару.

9.8. Перед надяганням рукавичок не можна використовувати засоби, які містять мінеральні масла, вазелін, ланолін.

10. У стаціонарі забезпечуються умови для дотримання ефективної процедури обробки рук та використання медичних рукавичок:

♦пристрої для миття рук розташовують у зручному місці;

♦хірургічні стаціонари (відділення, кабінети) забезпечуються водопровідними кранами з механізмом ліктьового способу приведення в дію;

♦дозатори з рідким милом, антисептиком, тримачі для паперових рушників (серветок) кріплять безпосередньо над умивальником у спеціальних пристроях. Розташовувати дозатори на умивальниках не дозволяється;

♦використовують лише рідке мило та антисептики, які не викликають подразнення шкіри в медичного персоналу. Мило, яке містить антисептик, не використовують;

♦медичний персонал може використовувати індивідуальні упаковки з шкірними антисептиками, які застосовують безпосередньо перед і після маніпуляції з пацієнтом;

♦персонал постійно проходить навчання щодо процедур обробки рук, використання рукавичок і здає заліки за відповідними темами.

VІІІ. Проведення поточної та заключної дезінфекції

Дезінфекція- це знищення у навколишньому середовищі патогенних мікроорганізмів та їх переносників (членистоногих і гризунів).

ВИДИ ДЕЗІНФЕКЦІЇ:

вогнищева профілактична

поточна заключна

Вогнищева дезінфекціяпроводиться у епідемічному вогнищі

квартирі, гуртожитку, дитячих або лікувально-профілактичних закладах тощо).

Поточна дезінфекція проводиться у вогнищі багаторазово у присутності пацієнта. Вона забезпечується шляхом знезараження:

● транспорту, що доставив пацієнта

● виділень пацієнта (сечі, калу, харкотиння, блювотних мас тощо)

● посуду, яким користувався пацієнт

● залишків їжі

● предметів догляду

● натільної та постільної білизни

● дотримання санітарно-протиепідемічного режиму у палаті або боксі (вологе прибирання з дезінфектантами, опромінення УФП)

● рук пацієнта та медичного персоналу

● передстерилізаційною обробкою і стерилізацією інструментарію

● застосуванням засобів індивідуального захисту (окуляри, гумові рукавиці, маски - респіратори).

Заключна дезінфекція проводиться одноразово після госпіталізації, видужання, переведення з одного приміщення в інше, а також після смерті пацієнта. Дезінфекційні заходи включають:

● орошення приміщення дезінфектантами

● знезараження виділень, посуду, залишків їжі; натільної та постільної білизни

● знезараження меблів, предметів догляду

● камерна дезінфекція речей, постелі.

Профілактична дезінфекція проводиться незалежно від наявності інфекційного захворювання з метою попередження виникнення і поширення збудника у навколишньому середовищі.

Вона включає:

● провітрювання приміщення

● вологе прибирання

● дотримання правил особистої гігієни

● очистку і знезараження водопровідної води

● пастеризацію, кип'ятіння, термічну обробку харчових продуктів та рідин

● санітарний нагляд за виготовленням, зберіганням, транспортуванням, реалізацією харчових продуктів

● дезінфекцію у місцях загального користування

● боротьбу з мухами, членистоногими, гризунами тощо

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

для студентів до практичного заняття на тему:

Серологічний метод дослідження

Актуальність теми

Імунобіологічний період у розвитку мікробіології поклав початок вивченню складних процесів захисту, протидії, які відбуваються в організмі на проникнення чужорідних агентів.

Розвиток науки імунології сприяє більш глибокому пізнанню механізмів захисту організму, процесів розвитку аутоімунних й інфекційно-алергічних захворювань, питань підвищеної чутливості організму до антигенів.

Вивчення явищ імунітету дало змогу отримати імунні препарати для лікування і профілактики інфекційних хвороб, пізнати механізми переливання крові і трансплантації органів, використовувати серологічні реакції для діагностики інфекційних захворювань та ідентифікації збудників.

Навчальні цілі

Знати: ♦ Серологічні реакції, їх застосування

Вміти: ♦Проводити орієнтовну реакцію аглютинації на склі

Матеріали доаудиторної самостійної підготовки студентів

Міждисциплінарна інтеграція

Орієнтовна карта самостійної роботи з літературою

Запитання для самоконтролю знань.

1. Визначення понять «імунітет», «імунологія».

2. Імунобіологічний період розвитку мікробіології та його представники.

3. Основні механізми захисту організму.

4. Неспецифічні та специфічні чинники імунітету, їх характеристика.

5. Антигени, їх властивості, класифікація.

6. Природа антитіл, механізм імунної відповіді в організмі.

7. Реакції імунітету, їх практичне застосування.

8. Експрес – методи діагностики інфекційних хвороб (РІФ, ІФА, РІА, гено-діагностика, ланцюгова полімеразна реакція).

Обсяг самостійної роботи студентів на занятті

Студенти проводять орієнтовну реакцію аглютинації на склі. Спостерігають розгорнуту реакцію аглютинації. Облікують та оцінюють результати.

Перелік практичних навичок

1. Проведення реакції аглютинації на склі.

2. Облік та оцінювання результатів реакції аглютинації.

Серологічні реакції ґрунтуються на специфічній взаємодії антигена з антитілом у лабораторних умовах (in vitro). Вони широко використовуються для діагностики інфекційних захворювань. З їх допомогою можна вирішити дві проблеми:

1. Визначити невідомий антиген або невідоме антитіло у сироватці крові пацієнта – серологічна діагностика.

2. Визначити рід, вид, тип збудника, виділеного із патологічного матеріалу пацієнта – серологічна ідентифікація.

Алгоритми виконання практичних навичок:

І. Проведення реакції аглютинації на склі

Реакція аглютинації на склі використовується для визначення виду мікроорганізму (його сероваріанту).

Орієнтовна карта спостереження

ІІ. Взяття крові на серологічне дослідження

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

для студентів до практичного заняття на тему:

Специфічна імунопрофілактика та імунотерапія інфекційних хвороб

Актуальність теми

З давніх давен люди, спостерігаючи і переживаючи епідемії небезпечних інфекційних хвороб, задумувались над методами і шляхами їх запобігання. Значний вклад у вивчення та створення імунних препаратів внесли Л.Пастер,

Е.Дженер, Г.Рамон та інші.

Сьогодні у практичній медицині застосовують десятки імунних препаратів для проведення щеплень та специфічного лікування інфекційних хвороб.

Завдяки плановій вакцинопрофілактиці ліквідована на земній кулі особливо небезпечна інфекція - натуральна віспа; є можливість запобігати туберкульозу, дифтерії, коклюшу, правцю, сказу та іншим грізним інфекціям.

Таким чином, молодший медичний спеціаліст повинен володіти знаннями щодо одержання різних видів імунних препаратів та їх застосування у практичній медицині.

Навчальні цілі

Знати: ♦ Види препаратів для специфічної імунопрофілактики

та імунотерапії інфекційних хвороб.

♦ Методи їх отримання та застосування.

Матеріали доаудиторної самостійної підготовки студентів

Міждисциплінарна інтеграція

Орієнтовна карта самостійної роботи з літературою

Запитання для самоконтролю знань

1. Препарати для створення набутого штучного активного імунітету:

● класифікація вакцин, принципи виготовлення, застосування

● анатоксини, джерело одержання, застосування

● методи вакцинації, ревакцинації.

2. Профілактичні щеплення планові та за епідеміологічними показами.

3. Препарати для створення набутого штучного пасивного імунітету:

● імуноглобуліни, виготовлення, застосування

● лікувальні сироватки, джерело одержання, правила введення

4. Зберігання імунних препаратів та правила їх використання.

Обсяг самостійної роботи студентів на занятті

Студенти знайомляться з імунними препаратами, джерелами їх отримання, видами, інструкціями щодо їх застосування. Вивчають основніположення наказу МОЗ України №48 від 03.02. 2006року «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні». Одержують поняття про аутовакцини.