Використання медичних рукавичок 4 страница

ІІІ. Методи лабораторної діагностики

1. Мікроскопічний

2. Шкірно-алергічний (проба Манту)

3. Мікробіологічний

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

для студентів до практичного заняття на тему:

Лабораторна діагностика хвороб, викликаних патогенними клостридіями

Актуальність теми

Ранева анаеробна інфекція (газова гангрена, правець) відомі ще за часів Гіппократа. Виникнення цих захворювань пов’язане з травмами та пораненнями у зв’язку з тим, що у вигляді спор збудники тривалий час зберігаються у грунті.

Збудник ботулізму – спороутворююча паличка, яка роками перебуває у грунті. При порушенні правил консервування харчових продуктів (особливо домашнього) накопичується ботулінічний токсин, який силою перевершує всі біологічні отрути.

Тому, молодшому медичному спеціалісту необхідні знання та вміння при взятті досліджуваного матеріалу, його транспортуванні до лабораторії та сутність методів діагностики.

Навчальні цілі

Знати:♦Морфологічні властивості патогенних клостридій.

♦ Особливості взяття досліджуваного матеріалу та

методи лабораторної діагностики

♦ Препарати для специфічної профілактики та

лікування

Вміти:♦ Проводити взяття патологічного матеріалу для

дослідження

♦ Здійснювати первинний посів матеріалу на живильні

середовища

♦ Оформити супровідну документацію

Матеріали доаудиторної самостійної підготовки студентів

Міждисциплінарна інтеграція

Орієнтовна карта самостійної роботи з літературою

Запитання для самоконтролю знань

1.Загальна характеристика групи.

2.Морфологія та культуральні властивості збудників правця, газової гангрени, ботулізму, неклостридіальних анаеробів.

3.Особливості взяття матеріалу для мікробіологічної діагностики та його транспортування.

4. За якими напрямами проводять дослідження при анаеробних інфекціях?

5. Способи створення анаеробних умов для культивування бактерій.

6. Методи мікробіологічної діагностики.

7. Які живильні середовища використовують для культивування анаеробів?

8. Препарати для специфічної профілактики та лікування.

Обсяг самостійної роботи студентів на занятті

Студенти вивчають морфологічні властивості збудників правця , газової гангрени, ботулізму, неклостридіальних анаеробів, особливості взяття досліджуваного матеріалу для мікробіологічної діагностики та його транспортування, хід мікробіологічного дослідження, препарати для специфічної профілактики та лікування. Розглядають живильні середовища для вирощування анаеробних мікроорганізмів; знайомляться з умовами культивування.

Перелік практичних навичок

1. Взяття матеріалу для мікробіологічного дослідження його

транспортування.

2. Первинний посів матеріалу на живильні середовища.

3. Оформлення супровідної документації.

Алгоритми виконання практичних навичок:

Основні правила роботи з досліджуваним матеріалом:

● оберігати зразки патологічного матеріалу від контату з атмосферним повітрям;

● транспортувати в анаеробних умовах

● дотримуватись правил техніки безпеки

II. Методи мікробіологічної діагностики:

І. Фізичні – ґрунтуються на механічному видаленні або запобіганні проникнення кисню в навколишній простір або живильне середовище:

1. Вирощування культур в анаеростаті (є стаціонарні і портативні).

2. Метод Віньяла –Вейона – у пробірку з напіврідким агаром (t˚ =43-45˚С) піпеткою вносять досліджуваний матеріал, добре перемішують і заповнюють цією сумішшю стерильну пастерівську піпетку. Нижній кінець піпетки запаюють у полум’ї пальника; верхній закривають корком. Загортають у щільний папір або вміщують у велику пробірку; культивують у термостаті.

3. Культивування у стовпчику агару – у пробірку наливають напіврідкий агар ((t˚ - 43-45˚С) на 2/3 її висоти. Піпеткою до дна вносять патологічний матеріал і ретельно перемішують (прокручують пробірку між долонями), ставлять у банку з холодною водою. Після ущільнення агару поміщають у термостат.

4. Метод Перетца – на чашку Петрі з МПА шпателем сіють досліджуваний матеріал. Посів накривають стерильним предметним склом так, щоб не залишилось пухирців повітря. Вміщують у термостат донизу дном.

5. Рідкі живильні середовища перед посівом регенерують (кип’ятять на водяній бані 20-30хв., потім різко охолоджують). Здійснюють посів і середовище заливають стерильною вазеліновою олією. Інкубують у термостаті.

ІІ. Хімічний – ґрунтується на видалені кисню хімічними речовинами.

1. Метод Арістовського – на дно ексікатора вносять хімічні речовини, які легко поглинають кисень (натрію гідросульфіт, пірогалол). Вміщують чашки Петрі з посівами, закривають кришкою і ставлять у термостат. Для поглинання кисню з живильного середовища до нього додають редукційні речовини: глюкозу, тіогліколеву кислоту, шматочки варених паренхіматозних органів тварин; для адсорбції кисню – кульки вати, пемзу.

ІІІ. Біологічний метод – грунтується на культивуванні анаеробів з аеробами.

1. Метод Фортера – у чашці Петрі з КА по діаметру вирізають стерильним скальпелем смужку шириною 1-1,5см. На одну половину сіють аероби (кишкову паличку), на іншу – досліджуваний матеріал. Чашку Петрі заклеюють клейкою стрічкою і вміщують у термостат.

Питання, що стосуються особливостей лабораторної діагностики анаеробних інфекцій, запропоновані для самостійної позааудиторної роботи студентів. Представте матеріали, підготовані згідно вказівок, поданих у «Методичних рекомендаціях для псрс з навчальної дисципліни «Мікробіологія».

III. Вивчення імунних препаратів, які використовуються

для профілактики і лікування захворювань, викликаних патогенними клостридіями

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

для студентів до практичного заняття на тему:

Лабораторна діагностика захворювань, викликаних патогенними спірохетами

Актуальність теми

Спірохети об’єднані у дві родини: Spirochaetaecae та Leptospiracae, серед яких патогенні для людини рід Bоrrelia, Treponema і Leptospira.

З роду Treponema у патології людей найбільшу роль відігріє – збудник сифілісу. Сифіліс – це венерична хвороба, при якій уражаються всі органи і системи. За даними ВООЗ сифіліс є однією з найпоширеніших інфекцій, що передаються статевим шляхом. У світі щорічно заражаються 12мпн людей. Особливо швидкими темпами зростає захворюваність у країнах Східної Європи, СНД, Україні. Протягом 90-х років ХХ ст. .показники захворюваності зросли у 30 разів. Причинами зростання є зміни сексуальної поведінки акселерація підлітків, моральний стан суспільства, міграція населення, соціальні умови. Небезпечним є зростання захворюваності на сифіліс серед вагітних, неповнолітніх, а також у новонароджених.

Лептоспіроз поширений практично у всіх країнах світу. Відмічається тенденція до зростання цього захворювання (Ізраїль, Литва, Росія, Україна). Природні осередки лептоспірозу в країні поширені у певних ландшафтних зонах - полісся та лісостеп. Досить великі спалахи відмічаються у південних та західних областях України.

Рід Bоrrelia, об’єднує види спірохет, патогенні для тварин і людей. Ендемічний поворотний тиф поширений у певних ареалах, епідемічний поворотний тиф .реєструється вкрай рідко.

Тому молодший медичний спеціаліст повинен бути обізнаний з основними морфологічними властивостями патогенних спірохет, особливостями взяття досліджуваного матеріалу, його транспортуванням до лабораторії, класичними та експрес – методами діагностики.

Навчальні цілі

Знати:♦ Особливості взяття патологічного матеріалу для

дослідження та його транспортування до лабораторії.

♦Методи мікробіологічної діагностики хвороб,

спричинених патогенними спірохетами.

Вміти:♦Відбирати патологічний матеріал для дослідження

♦ Оформляти супровідну документацію

Матеріали доаудиторної самостійної підготовки студентів

Міждисциплінарна інтеграція

Орієнтовна карта самостійної роботи з літературою

Запитання для самоконтролю знань:

1. Загальна характеристика патогенних спірохет.

2. Короткі відомості про збудника сифілісу, поворотних тифів і лептоспірозу.

3. Особливості взяття матеріалу для дослідження в різні періоди сифілісу.

4. Яку серологічну реакцію застосовують під час масового профілактичного обстеження на сифіліс?

5. Методи мікробіологічної діагностики поворотного тифу.

6. Які методи використовують для діагностики лептоспірозу та виявлення лептоспір у довкіллі.

7. Який імунний препарат використовують для специфічної імунотерапії лептоспірозу та його профілактики у контактних осіб?

Обсяг самостійної роботи студентів на занятті

Студенти вивчають морфологічні властивості патогенних спірохет (за допомогою таблиць, атласу, мультимедійної презентації), особливості взяття і транспортування матеріалу для дослідження. Складають схему мікробіологічної діагностики, знайомляться з експрес- методами дослідження.

Перелік практичних навичок

1 .Взяття матеріалу для мікробіологічного дослідження його

транспортування до лабораторії.

2. Оформлення супровідної документації.

Збудник сифілісу

Методи лабораторної діагностики

1.Мікроскопічний метод

Даний метод діагностики використовується у первинному періоді сифілісу. Дослідження проводять до призначення лікування. Відбір матеріалу проводять дотримуючись правил асептики та техніки безпеки.

1.Сифілітичну виразку очищують ватним тампоном, змоченим ізотонічним розчином хлориду натрію, потім протирають сухим тампоном.

Це необхідно для видалення сального налету і

контаміннючої мікрофлори

2. Дно твердого шанкру подразнюють металевою лопаткою до виділення ексудату.

3. Бактеріологічною петлею або піпеткою набирають краплю рідини і наносять на предметне скло.

Скло повинно бути тонким (1,1 – 1,2мм).

Якщо відділюваної рідини невелика кількість, то її вносять у

краплю ізотонічного розчину хлориду натрію

4. Матеріал накривають покривним скельцем – виготовляють «розчавлену краплю».

5. Досліджують у темному полі зору мікроскопа.

Мікроскопію проводять негайно, оскільки при підсиханні

препарату збудник сифілісу втрачає характерну рухомість.

ІІ .Серологічний метод

Даний метод діагностики використовується у вторинному та третинному

періодах сифілісу.

1. Кров забирають з ліктьової вени у кількості 5-10мл у шприц-пробірку і отримують сироватку.

Взяття крові проводять натще або не раніше, ніж через 6 год. після прийому їжі. Не можна брати кров у пацієнтів з підвищеною температурою тіла, після перенесеної інфекційної хвороби, у жінок – під час менструації, у вагітних – в останні 10 днів, у породіль – перші 10 днів після пологів, у немовлят – у перші 10 днів життя, у разі вживання спиртних напоїв – не раніше, ніж через 24год.

2. Сироватку інактивують, прогріваючи її при Т-56º С.

При цьому руйнується комплемент, а антитіла стабілізуються.

3. Здійснюють постановку реакцій: РЗК (реакція Васермана), імунофлуоресценції (РІФ), іммобілізації трепонем (РІТ), ІФА.

Для масового профілактичного обстеження використовують реакцію мікропреципітації (МПР).

1. Кров забирають із пальця капіляром Панченкова, змоченим 5%розчи-ном натрію цитрату.

2. Кров відстоюють або центрифугують для отримання плазми.

3.Реакцію ставлять у лунках полістиролової планшетки.

Збудник лептоспірозу

Дослідження на виявлення збудника проводять у лабораторіях для особливо небезпечних інфекцій або у мікробіологічних лабораторіях, що мають дозвіл на право роботи з патогенним мікроорганізмами ІІІ-ІVгруп небезпечності. Для дослідження забирають 2мл крові з вени (від початку хвороби до 5-ї доби), сечу – з 10-ї до 40 ї доби, спинномозкову рідину при появі менінгеальних симптомів з 10-ї до 16-ї доби, із секційного матеріалу відбирають тканинну рідину з уражених органів піпеткою з глибини 2-5мм. За епідеміологічними показами досліджують воду, харчові продукти, гризунів, сечу домашніх тварин.

Методи лабораторної діагностики

І. Мікроскопічний метод

1. Досліджуваний матеріал центрифугують.

2. Осад пастерівською піпеткою наносять на предметне скло і готують «розчавлену краплю».

3. Препарат розглядають за допомогою темнопольного мікроскопа.

ІІ. Мікроскобіологічний метод

1. Досліджуваний матеріал сіють по 10-20 крапель у 3-5 пробірок із середовищем, що містить кролячу сироватку (Уленгута, Терських).

2. Вирощують протягом 1-3міс.

3. Через кожні 7-10 днів готують «розчавлену краплю» і мікроскопують у темному полі зору мікроскопа.

Якщо ріст лептоспір не виявляють, посіви продовжують вирощувати в термостаті.

4. При виявлені лептоспір їх ідентифікують з допомогою реакції аглютинації і лізису з типоспецифічними діагностичними сироватками.

При відсутності росту протягом 3-х місяців видають негативний результат.

ІІІ. Біологічний метод

1. Досліджуваний матеріал вводять хом’ячкам або морським свинкам внутрішньоочеревинно.

2. За тваринами спостерігають 15 діб. Кожного дня вимірюють темпера-туру і зважують.

При позитивному результаті тварини гинуть на 9-10 день при явищах загальної жовтяниці

3. Роблять розтин загиблих тварин – в органах виявляють геморагії.

4. Проводять мікроскопічне і мікробіологічне дослідження кіркового шару нирок, серологічне дослідження крові.

ІV. Серологічний метод

Даний метод використовують з 5-7-ї доби хвороби, максимальний титр антитіл виявляють на 14-20 добу.

Використовують:

1. Реакцію мікроаглютинації і лізису лептоспір(РМАЛ).

2. Реакцію непрямої гемаглютинації.

3. Реакцію зв’язування комплементу.

4. ІФА

Збудники бореліозів

Досліджуваним матеріалом служить кров, взята з пальця в період нападу гарячки, з якої виготовляють товсту краплю і мазок крові. Препарати розглядають під імерсійною системою мікроскопа.

Методи лабораторної діагностики

І. Мікроскопічний метод

Алгоритм виконання практичних навичок:

Виготовлення мазка крові та «товстої краплі»

2. Біологічний метод

Цей метод діагностики застосовують як додатковий. Кров вводять внутрішньоочеревинно молодим білим щурам або мишам. Через 2-4 дні досліджують кров із хвостових вен, де борелії виявляють мікроскопічним методом.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

для студентів до практичного заняття на тему:

Лабораторна діагностика хвороб, викликаних рикетсіями, хламідіями та мікоплазмами

Актуальність теми

Рикетсії – це велика група поліморфних грамнегативних внутрішньоклітинних паразитів, які уражають членистоногих, теплокровних тварин та людей Рикетсіози поширені в усіх країнах світу. В Україні реєструється хвороба Брілла(рецидивний варіант епідемічного висипного тифу), марсельська і волинська гарячки.

Хламідії – це внутрішньоклітинні паразити, які утворюють мікроколонії, оточені мантією (звідки і пішла назва грец.chlamus-плащ). Викликають трахому, пситакоз, венеричний лімфогрануломатоз, ,хламідійну пневмонію, урогенітальний хламідіоз.

Мікоплазми належать родини Mycoplasmataceae, викликають захворювання із загальною назвою мікоплазмози. Серед мікоплазм є патогенні і сапрофітні види. Мікоплазми ускладнюють перебіг багатьох вірусних інфекцій, особливо грипу та парагрипу. При змішанній мікоплазмово - грипозній інфекції летальність може досягати 10%. Мікоплазмова інфекція може викликати вади розвитку плода, мертвонародження, ранню дитячу смертність у зв’язку з внутрішньо-утробним зараженням.

Отже, молодший медичний спеціаліст повинен бути обізнаний із загальною характеристикою цих мікроорганізмів, особливостями взяття досліджуваного матеріалу, транспортуванням його до лабораторії, класичними та експрес – методами діагностики.