Написання змісту курсової роботи
Зміст містить назви розділів, підрозділів із зазначенням початкових сторінок. Назви розділів та підрозділів повинні бути стислими і зрозумілими, стилістично грамотними, пов’язаними з назвою роботи. У змісті повинні простежуватися завдання дослідження (додаток Б).
Всі поняття, які були зазначені у змісті, повинні саме в цьому вигляді використовуватися в тексті роботи. Наприклад, якщо дослідження передбачає проведення роботи з підлітками, що було зафіксовано у формулюванні теми та назвах розділів, то не слід використовувати поняття «діти підліткового віку» або «учні середніх класів».
Як правило, курсова робота складається з двох розділів. При формулюванні назви першого розділу необхідно зазначити, що він присвячений аналізу теоретичних основ дослідження (наприклад, «Аналіз проблеми корекції самооцінки підлітків у психолого-педагогічній літературі»). Звичайно, перший розділ має три підрозділи. Назви підрозділів повинні чітко відповідати їх змісту: формулювання першого підрозділу – основним поняттям дослідження (наприклад, «Поняття та різновиди самооцінки»), другого – віковим особливостям досліджуваних (наприклад, «Особливості формування самооцінки підлітків»), третього – формам та методам практичної діяльності, що були використані досвідченими фахівцями для розв’язання проблеми дослідження (наприклад, «Психологічний тренінг як засіб корекції самооцінки підлітків»).
При формулюванні назви другого розділу треба підкреслити, що в ньому надається опис процесу вивчення проблеми дослідження та її практичного розв’язання (наприклад, «Процес корекції неадекватної самооцінки підлітків засобами психологічного тренінгу»). Другий розділ має два або три підрозділи в залежності від змісту роботи. Назва першого підрозділу відображує проведення діагностичної роботи (наприклад, «Виявлення рівнів самооцінки підлітків»), другого – підбору методів практичного психолого-педагогічного або логопедичного впливу на досліджуваних (наприклад, «Особливості програми психологічного тренінгу щодо корекції неадекватної самооцінки підлітків»), третього – процесу та результатам формувального експерименту (наприклад, «Впровадження програми психологічного тренінгу щодо корекції неадекватної самооцінки підлітків та визначення її ефективності»).
На першому курсі курсова робота не передбачає проведення формувального експерименту, тому другий розділ має два підрозділи, перший з яких відображує проведення діагностичної роботи, а другий – надання методичних рекомендацій (додаток В).
Написання вступу
Вступ повинен бути компактним, розкривати сутність роботи. У вступі розкривається значення дослідження, в стислій формі визначається його сутність. Вступ містить такі змістовні компоненти:
– обґрунтування актуальності теми;
– об’єкт дослідження;
– предмет дослідження;
– мета;
– наукова гіпотеза;
– завдання;
– методи наукового дослідження.
Актуальність роботи має відповідати як сучасним потребам фахової галузі науки, так і перспективам її розвитку, практичним завданням. Для доведення актуальності курсової роботи, студент наводить прізвища вчених, що вже займалися вивченням даної проблеми, однак зазначає, що певний її аспект виявився поза їх увагою або недостатньо досліджений в сучасних умовах. Саме це і визначає вибір теми даного дослідження. Прізвища вчених, зазначені у вступі, обов’язково необхідно використовувати в тексті роботи з уточненням того, які теорії або форми роботи були ними розроблені.
Об’єкт, предмет, мета, гіпотеза, завдання та перелік використаних методів дослідження складають концепцію курсової роботи (додаток Г).
Об’єктом виступає проблема, що досліджується, тобто така частина об’єктивної реальності, що на цьому етапі стає предметом вивчення та практичного впливу дослідника.
Предмет – сторони, якості, відносини досліджуваного об’єкта, процес цілеспрямованого впливу на нього.
Приклад: об’єкт - соціальний статус підлітків в групі однолітків, предмет - процес корекції соціального статусу підлітків в групі однолітків засобами тренінгової роботи.
Мета відображує певний результат роботи, ціль, яку поставив перед собою дослідник. Приклад: «теоретичне обґрунтування проблеми корекції соціального статусу підлітків; розробка та впровадження програми психологічного тренінгу щодо корекції соціального статусу підлітків - «аутсайдерів» в групі однолітків».
Гіпотеза – це наукове передбачення положень, які будуть доведені у процесі дослідження. Гіпотезу слід формулювати таким чином, щоб її можна було експериментально перевірити. Приклад: якщо впровадити спеціальну тренінгову програму, то це може сприяти зниженню підліткової агресивності.
Завданнями дослідження, як правило, можуть бути такі:
1) проаналізувати психолого-педагогічну (логопедичну) літературу з теми дослідження;
2) виявити стан досліджуваного явища, рівень сформованості певного процесу або здібності;
3) розробити та обґрунтувати програму, систему заходів, необхідних умов, методів, методик для розв’язання поставленої мети;
4) впровадити розроблену програму або систему заходів і експериментально довести її ефективність.
Методи дослідження слід добирати адекватно предмету, меті і завданням дослідження. Метод включає певний комплекс прийомів, який використовують на різних етапах дослідження – теоретичному, експериментальному, для розв’язання конкретного завдання, щоб довести висунуте в гіпотезі передбачення чи спростувати його. Методи можуть бути теоретичними і емпіричними. До перших належать такі: аналіз наукової літератури з досліджуваної проблеми, аналіз та узагальнення зібраної інформації, класифікація, синтез, ранжування, моделювання, порівняння результатів дослідження; до других – спостереження, анкетування, констатуючий та формувальний експерименти, методи математичної обробки зібраних даних. Спочатку наводяться теоретичні методи дослідження, а потім – практичні.
Концепція курсових робіт студентів першого курсу має певні відмінності у зв’язку з відсутністю формувального експерименту. Предметом такої роботи виступають певні особливості досліджуваного об’єкта (рівні, різновиди), а не процес впливу на нього. Мета та завдання передбачають теоретичне дослідження та діагностику певних процесів або явищ, а не їх вдосконалення (додаток Д).
Після зазначення методів треба вказати, з ким проводилося дослідження (кількість дітей, їх вік, клас або група, назва навчального закладу). Краще, щоб вік дітей був чітко визначений: не просто «старшокласники», а «учні 9-10 класів» або «учні 10-11 класів».
Закінчити вступ треба описом того, з яких частин та розділів складається робота, наприклад: «Робота складається зі вступу, двох розділів, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи складає 48 сторінок, з яких основний текст - 35 сторінок».
Написання першого розділу
В першому розділі розкриваються теоретичні основи дослідження: наводяться різні визначення та характеристики основних понять; розкривається історія вивчення визначених явищ та процесів; висвітлюються основні особливості досліджуваних осіб та існуючі способи розв’язання означеної в роботі проблеми. В другому розділі обґрунтовується доцільність обраних методів дослідження (тестів, анкет); аналізуються результати первинної діагностики; розкривається мета і зміст розвиваючої (корекційної) програми; висвітлюються результати повторної діагностики та визначається ефективність дослідження.
Перший розділ, зазвичай, складається з 2-3 підрозділів. У ньому студент повинен розкрити стан теоретичних напрацювань з обраної теми дослідження, проаналізувати різні наукові підходи щодо розв’язування проблеми в теоретичному, методичному та прикладному аспектах. Він має містити аналітичний огляд вітчизняних та зарубіжних публікацій з теми дослідження.
В першому підрозділі першого розділу студентом здійснюється теоретичний аналіз основних понять дослідження, наводяться відповідні класифікації та концепції, викладаються наукові результати стосовно поставленої проблеми, одержані різними авторами, розкриваються здобуті ними наукові факти. Спочатку поняття розкриваються за словниками, потім аналізуються філософські, соціологічні та історико-педагогічні джерела, роботи зарубіжних та вітчизняних вчених, що займалися піднятою проблемою або вивчали певні її аспекти. В другому підрозділі першого розділу розкриваються вікові особливості досліджуваних. Особливу увагу приділяють тим рисам, які передбачено корегувати чи розвивати згідно меті курсового дослідження. У третьому підрозділі наводиться опис досвіду роботи видатних педагогів та психологів щодо здійснення розвиваючих або коригуючи впливів (відповідно до змісту курсової роботи).
Написання другого розділу
Другий розділ є частиною роботи студента, яка містить аналіз фактичного стану досліджуваної проблеми виключно на матеріалах діагностування досліджуваних. Розділ має бути насиченим фактичним матеріалом, який відображає відповідні результати діагностування, з урахуванням яких розробляється і здійснюється експериментальна робота за обраними студентом методиками і доводиться їх ефективність.
В першому підрозділі другого розділу роботи надається характеристика діагностичних методик, які були використані студентом при здійсненні власного дослідження проблеми. Текст методик подається студентом у додатках. Результати практичного дослідження узагальнюються у вигляді схем, таблиць, діаграм тощо. Після кожної таблиці необхідно давати якісний аналіз отриманих показників, визначати домінуючі тенденції, найбільш поширені явища (у відсотковому співвідношенні). Бажано, щоб кількість досліджуваних осіб коливалася від 15 осіб і більше.
В другому підрозділі другого розділухарактеризується розроблена студентом програма розвитку вибраного явища: кількість занять, їх цілі, контингент досліджуваних тощо. Дається обґрунтування використання саме цих форм, методів та прийомів діяльності. В даному підрозділі обов’язково повинно бути посилання на програму корекційної або розвиваючої роботи, яка наводиться в додатках курсового дослідження студента. Необхідно вказати праці психологів та педагогів чи педагогів-логопедів, покладені в її основу; обов’язково зазначити, чи можна її використовувати у загальноосвітніх школах, або вона розрахована на роботу з дітьми-інвалідами, що навчаються у спеціальних умовах.
Програма містить наступні елементи:
– мета та завдання корекційної (або розвиваючої) роботи;
– дані про кількість занять або циклів роботи за даною програмою;
– інформацію про кількість учасників групи;
– тривалість кожного заняття, загальний час здійснення роботи;
– критерії ефективності впровадження даної програми (покращення конкретних показників, певні зміни поведінки або психологічного самопочуття учасників).
В третьому підрозділі другого розділу висвітлюються результати первинної та повторної діагностики (у вигляді таблиць, схем, діаграм тощо - додаток Д) та якісний порівняльний аналіз результатів, показується ступінь досягнення поставленої мети. При аналізі результатів корекційної чи розвиваючої (в залежності від мети дослідження) роботи потрібно орієнтуватися на критерії ефективності, наведені у програмі формувального експерименту. Для статистичного доведення ефективності роботи студент порівнює числові результати первинної та повторної діагностики.
У курсових роботах студентів першого курсу, які не здійснюють формувальний експеримент, другий підрозділ другого розділу має являти собою методичні рекомендації щодо розв’язання проблеми дослідження.
В кінці кожного розділу підводяться стислі підсумки, в кінці курсової роботи – загальні висновки, які охоплюють весь обсяг викладеної студентом інформації (з акцентом на найбільш важливих думках та встановлених даних).
Другий розділ за своїм обсягом повинен наближуватися до першого.
Написання висновків
Висновки є завершальною частиною курсової роботи. Вони повинні бути логічними, містити стислий виклад актуальності теми, відповідати завданням дослідження та подаватися у вигляді окремих лаконічних положень. Бажано пронумерувати положення висновків і відобразити такі моменти: основні аргументи щодо обґрунтування актуальності дослідження; результати аналізу літературних джерел; результати діагностичної роботи; характеристику розробленої студентами програми або проаналізованих засобів розв’язання проблеми, що були використані досвідченими фахівцями; доведення ефективності впроваджених методів. Перш, ніж переходити до написання висновків, доцільно ще раз перечитати завдання, які ставились дослідником на початку роботи, а потім згідно із ними послідовно розкривати досягнуті результати. При формулюванні висновків можливо використовувати стислі підсумки, зроблені студентом після кожного підрозділу та розділу роботи. Інформаційним центром висновків повинні бути відомості про підтвердження (чи спростування) гіпотези дослідження, які викладаються з наведенням відповідних статистичних даних (додаток Ж).
Зміст додатків
До додатків курсової роботи належать:
– тексти психодіагностичних методик, що використовуються у дослідженні;
– розроблені студентом бланки або наочність (якщо є);
– супровідні матеріали, які надаються у разі їх наявності (фотографії, малюнки досліджуваних тощо);
– програма формувального експерименту;
– діаграми, графіки, гістограми, які унаочнюють отримані результати.
На кожний додаток обов’язково повинно бути посилання в тексті роботи. В додатку А найчастіше розміщують текст діагностичної методики із зазначенням його назви, автора, ключа для підрахунку балів, а в додатку Б - зміст складеної програми.
3. ПОРЯДОК ЗАХИСТУ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Виконану курсову роботу подають на кафедру, де вона передається науковому керівникові для перевірки. Науковий керівник дає у письмовій формі відгук, де відмічаються позитивні і негативні моменти, рішення про допущення чи недопущення роботи до захисту. Якщо курсова робота має серйозні недоліки, то її повертають (згідно з відгуком) на доопрацювання. При повторному поданні на кафедру курсової роботи, до неї додається попередній відгук, згідно з яким перероблено курсову роботу. При підготовці до захисту студент повинен уважно ознайомитися зі змістом відгуку, підготувати відповіді на окремі зауваження.
Захист курсової роботи проходить згідно з графіком. Захищені студентами курсові роботи здаються на кафедру педагогіки науковим керівником з його підписом.
Виступ студента, в якому стисло розкривається актуальність, концепція, основний зміст роботи, результати експериментального дослідження та висновки щодо його ефективності, не повинен перевищувати 10 хвилин. Члени комісії мають право ставити студенту запитання щодо досліджуваної проблеми та порядку виконання експерименту.
При захисті курсової роботи студенти повинні знати:
- основні поняття дослідження, їх зміст та відмінності;
- найбільш відомі монографії з досліджуваної проблеми, зазначені у списку використаних джерел, та їх авторів;
- використані методи та методики дослідження (конкретні тести), їх авторів;
- методи, вправи, форми роботи, які включає складена програма; логічне обґрунтування того, чому було обрано саме ці методи роботи;
- ознаки, за якими було зроблено висновок про ефективність роботи (покращення діагностичних показників, зміну поведінки учнів);
- ознаки високого, середнього та низького рівнів сформованості досліджуваного процесу чи якості.
При оцінці курсової роботи враховуються:
1. Науково-теоретичний рівень змісту, теоретична обґрунтованість теми, чітко розроблений науковий апарат.
2. Вміння студента самостійно працювати з літературними джерелами, виділяти й аналізувати провідні концепції, ставити експеримент, грамотно оформляти бібліографію.
3. Використання методів дослідження, самостійний і творчий підхід до аналізу явищ і процесів.
4. Планомірний і систематичний характер роботи студента над темою.
5. Правильність оформлення курсової роботи і своєчасність її здачі.
У випадку порушення термінів здачі робіт без поважних причин на кафедру (терміни визначені кафедрою), курсова робота не приймається, а студент не допускається до захисту. Ліквідація академзаборгованості здійснюється аналогічно до інших форм підсумкового контролю. В інших випадках (хвороба, інша поважна причина) студент має право на продовження сесії.
Після захисту курсова робота здається керівником для зберігання.
Курсові роботи, що мають теоретичну та практичну цінність, подаються на конкурси студентських наукових робіт, пропонуються до впровадження.
ДОДАТКИ
ДОДАТОК А
Зразок оформлення титульного аркушу