Складовою кожного процесу виробництва є виробнича операція. Це завершена частина виробничого процесу, що виконується на робочому місці одним або кількома робітниками.
Виробничий процес — це сукупність взаємозв'язаних компонентів праці й природних процесів, унаслідок виконання яких матеріали і напівфабрикати перетворюються на готову продукцію.
Виробничий процес залежить від галузі й виду діяльності підприємства, тобто від того, які виробництва домінують у ньому. Наприклад, у комплексному лісовому підприємстві виробничий процес суттєво відрізняється від спеціалізованого лісового підприємства. Ще більша відмінність виробничого процесу помітна у деревоооброблювальному виробництві та в садово-парковому господарстві.
Основними елементами виробничого процесу в лісовому, деревоооброблювальному і садово-парковому господарствах є
-праця,
-засоби
-предмети праці.
У в лісовому і садово-парковому господарствах земля (ґрунт) і деревні насадження є засобами праці. Без землі неможливо виростити ні лісу, ні зелених насаджень у місті, а отже, неможливо одержати ні деревину, ні рекреаційних чи оздоровчих послуг. У процесі виробництва земля підлягає обробітку, а насадження — рубкам догляду, тобто вони вже виступають у новій іпостасі — як предмети праці. Родючість ґрунту істотно впливає на продуктивність виробничого процесу як у лісовому, так і в садово-парковому господарствах. Однак провідна роль тут належить людям, від уміння, досвіду й праці яких залежить ефективність виробництва.
Отже, вирішальним у виробничому процесі є процес праці, тобто цілеспрямована діяльність, завдяки якій людина за допомогою засобів праці (машин, механізмів, інструментів) видозмінює предмети праці (деревину, матеріали, напівфабрикати), перетворюючи їх на готовий продукт.
Природні процеси відбуваються без участі людини, під дією сил природи: ріст дерев та рослин, схоплювання і тверднення бетону, сушіння деревини тощо.
Виробничий процес засвоїм змістом і складом не є однорідним. Залежно від його ролі в організації виробництва продукції та виконуваних робіт він складається з окремих виробничих процесів — основних, допоміжних, обслуговуючих, побічних та ін.
Класифікація виробничих процесів наведена на рис. 4.1.
Основними називають такі виробничі процеси, за яких відбувається обробка предмета праці або його переміщення з метою одержання необхідної продукції. Іншими словами, це ті процеси, за допомогою яких предмети праці перетворюються на готову продукцію, з випуску якої спеціалізується п ідприємство. На підприємствах лісового господарства до основних процесів належать: у лісовирощуванні — садіння лісу і догляд за ним до віку головної рубки; у лісозаготівельному виробництві — заготівля круглих лісоматеріалів; у лісохімічному — виробництво деревного вугілля, терпентину, хлорофіло-каротинової пасти; у деревообробному — виробництво пиломатеріалів, тари, шпал, технологічної тріски, ДСП, ДВП тощо.
Допоміжними називають процеси, за допомогою яких виконують роботи або виготовляють продукцію, що використовується в основному виробництві. Це ремонт обладнання, будинків і споруд свого підприємства, виготовлення інструменту й запасних частин для ремонту обладнання, деталей та вузлів для модернізації машин, механізмів і нестандартного обладнання, виробництво пари й власної електроенергії, підготовка води. Переважно згадані процеси на підприємствах лісового комплексу виконують самостійні підрозділи або служби.
Обслуговуючими називають процеси, що забезпечують нормальну роботу основних і допоміжних виробництв. До них належать: забезпечення цехів і дільниць матеріалами, напівфабрикатами, інструментами; міжцеховий і внутрішньоцеховий транспорт; зберігання запасів сировини, пального, напівфабрикатів та їх транспортування.
Допоміжні й обслуговуючі процеси не варто розглядати як другорядні, адже без них основне виробництво функціонувати не зможе. Отже, вони не менш важливі, ніж основні. Значення допоміжних процесів буде зростати з підвищенням рівня механізації виробництва і зменшенням частки ручної праці.
Побічними називаються процеси, що не пов'язані з основним виробництвом, але сприяють нормальній роботі підприємства. У держлісгоспах, наприклад, до них належать побічні лісові користування (збирання грибів, дикорослих ягід і плодів, лікарської сировини), сінокосіння, бджільництво, а також підсобне сільське господарство.
Складовою кожного процесу виробництва є виробнича операція. Це завершена частина виробничого процесу, що виконується на робочому місці одним або кількома робітниками.
Залежно від змісту й участі у формуванні готової продукції операції поділяють на технологічні, транспортні, контрольно-обліково-сортувальніта зберігання.
Технологічними називають операції, за допомогою яких відбувається механічна, хімічна, термічна або інша обробка, що змінює форму, стан і властивості предмета праці й перетворює його на готову продукцію. Поняття технологічної операції охоплює не лише процес обробки предмета праці або заготівлю, а й переміщення його у межах даного робочого місця для виконання операції. Так, на лісозаготівлях це звалювання, обрізування гілок, кряжу- вання. Технологічні операції належать до основних.
Транспортними (переміщувальними) називають операції переміщення предметів праці між робочими місцями, дільницями, цехами без зміни якості й форми предмета праці. Такими операціями на лісозаготівлях є трелювання, навантаження, вивезення і розвантаження деревини. Усі транспортні операції належать до допоміжних. Виняток становлять операції трелювання і вивезення деревини, які є основними у зв'язку з їхніми великими трудови- тратами в обсязі лісозаготівельного виробництва.
| Рис. 4.1. Класифікація виробничих процесів у лісових підприємствах |
Контрольно-обліково-заготівельними є операції, пов'язані з прийманням робіт і продукції, перевіркою відповідності продукції вимогам державних стандартів, сортуванням сировини або готової продукції, наприклад, сортиментів на нижньому складі. В більшості випадків облік, сортування і контроль якості здійснюються одночасно. Наприклад, підготовка зрізаних квітів на продаж.
Операції зберігання охоплюють процеси, пов'язані зі зберіганням предметів праці на складах підприємства і підготовкою їх до подачі у виробництво або реалізації. За умовами праці й управління, а також рівнем технічної оснащеності всі операції поділяють на ручні, машинно-ручні, машинні, автоматизовані, апаратурні.
Ручні операції виконують робітники без застосування машин і механізмів за допомогою простих ручних інструментів — лопати, сокири, молотка, пензля і под. Ручна праця переважає у лісових розсадниках, на роботах з догляду за лісовими культурами, на освітленнях, прочистках, навантажувально-розвантажувальних роботах, у цехах, що виготовляють товари народного вжитку.
Машинно-ручні операції виконують за допомогою машин при безпосередній і безперервній участі робітників. Наприклад, звалювання лісу бензомоторною пилою, садіння лісових культур лісосадильною машиною, не обладнаною садивними автоматами, трелювання деревини трелювальними тракторами з чокерним захопленням тощо.
Машинні операції виконують машинами і механізмами з обмеженою участю робітників. Роль робітника тут полягає в керуванні лісовозом, трактором або регулюванні режиму роботи механізму.
Автоматизовані операції виконують без прямої участі людини (робота на верстатах, автоматичних лініях). Роль робітника полягає у спостереженні за функціонуванням автомата загалом або його частин.
Апаратурні операції здійснюють у спеціальних агрегатах (варіння целюлози, сушіння пиломатеріалів у камерах тощо).
4.2. Типи виробництв
За масштабами виготовлення продукції й різноманітністю її номенклатури розрізняють три типи виробництва: одиничне, серійне, масове.
Одиничне виробництво характеризується груповою або обмеженою номенклатурою унікальних виробів спеціального призначення і малим обсягом випуску. Вироби в одиничному виробництві майже не повторюються. Обладнання і оснащення такого виробництва, як правило, універсальне. Робітники, які задіяні в ньому, мають високу кваліфікацію. В таких виробництвах частка ручних робіт доволі значна.
Серійним називається виробництво, що характеризується обмеженою номенклатурою виробів. Вони виготовляються періодично окремими партіями і порівняно великим обсягом випуску. Залежно від кількості виробів у партії або серії розрізняють дрібно- серійне, середньосерійне і крупносерійне виробництво. Серією називають будь-яку кількість виробів, що мають однакові технічні характеристики. Перехід на випуск іншої серії вимагає зміни технічної документації, застосування нових норм і нормативів, переналагодження обладнання тощо.
Серійне виробництво потребує спеціалізації робочих місць на виконанні кількох операцій, що повторюються періодично, застосування спеціального обладнання (лише для однієї операції), спеціалізованого (для обмеженої кількості операцій) і універсального (для різноманітних операцій певного виду робіт). Тут використовується праця робітників середньої кваліфікації, а частка ручних робіт є значно меншою, ніж в одиничному виробництві. Досконалішим вважається таке серійне виробництво, яке є гнучким і дає змогу швидко переналагодити обладнання. Що швидше здійснюється переналагодження, то коротшим є виробничий цикл, тим ефективніше виробництво.
Масове виробництво характеризується незначною номенклатурою і великим обсягом випуску виробів, що виготовляються безперервно впродовж тривалого періоду. Прикладом масового виробництва може бути вирощування саджанців, звалювання дерев, заготівля сортиментів деревини, пиломатеріалів, виробництво меблів тощо. Для масового виробництва характерна стала номенклатура виробів, спеціалізація робочих місць на виконанні переважно однієї операції, застосування спеціального і спеціалізованого обладнання, розташованого за напрямом технологічного процесу, незначна частка ручних робіт, високий рівень механізованих і автоматизованих операцій, низька трудомісткість і коротка тривалість виробничого циклу.
Масове виробництво є вищим типом виробництва, яке, порівняно зі серійним і одиничним, має вагомі економічні переваги. У масовому виробництві значно покращуються якісні й кількісні показники роботи підприємств, цехів, дільниць. Завдяки розміщенню обладнання за напрямком технологічного процесу скорочуються вантажопотоки і витрати часу на транспортування предметів праці. Однак найбільше значення масового виробництва полягає в тому, що воно є основою для переходу до автоматизованого виробництва.
У національній економіці країни практично немає підприємств, які б відповідали якомусь одному типу виробництва. В кожному підприємстві є дільниці й цехи, що мають різні типи виробництва. Незважаючи на це, окремі дільниці, цехи і навіть підприємства умовно відносять до того чи іншого типу виробництва. На підприємствах лісового господарства переважають серійні та масові типи виробництва.
4.3. Принципи організації виробництва
Метою організації виробництва є раціональне поєднання у просторі й часі всіх виробничих процесів і окремих операцій. Організація виробництва на робочому місці спрямована на створення умов для раціонального і комплексного використання виробничого потенціалу виробництва. Вона передбачає обґрунтування типів машин і обладнання для конкретних умов виробництва (наприклад, при виборі типу трелювального трактора враховується об'єм хлиста); добір робітників певного рівня кваліфікації з урахуванням складності робіт; забезпечення робочого місця допоміжними матеріалами, пальним, інструментами тощо.