Соціологічне спостереження

Соціологічне спостереження – метод збору наукової інформації, сутність якого полягає в безпосередній реєстрації фактів, явищ, процесів, що відбуваються у соціальній реальності.

За допомогою соціологічного спостереження вивчають діяльність окремих людей, статичні і динамічні процеси, що відбуваються у соціальній групі, спільноті.

Особливості застосування соціологічного спостереження:

– застосовується в комплексі з іншими методами збору інформації, такими, як аналіз документів, опитування і т.д.;

– специфіка в порівнянні з іншими методами полягає у здатності давати багаті конкретними деталями, враження про об'єкт, що досліджується.

– дає можливість одержати дані про поведінку респондента.

Характерні риси спостережень: систематичність, планомірність, цілеспрямованість, синхронність з досліджуваним явищем, процесом.

Сфери застосування методу спостереження:

у виробництві (реакція трудового колективу на умови, організацію праці, ставлення до існуючої системи оплати праці, стосунки робітників з керівництвом, конфліктні ситуації тощо);

у навчанні (поведінка учнів, студентів на заняттях, їх підготовленість до занять, інтерес до матеріалу, що викладається, стосунки між ними і викладачем, згуртованість учнівської, студентської групи тощо);

у громадському житті (участь населення у різних формах суспільно-політичної діяльності – зборах, мітингах, демонстраціях, страйках тощо);

у дозвіллі (зміст і структура вільного часу, реальні та бажані види дозвілля, інтереси, потреби та інфраструктура вільного часу тощо).

Функції спостереження:

—наводить характеристику об'єкта спостереження: кількість осіб, що беруть участь у досліджуваній ситуації, соціально-демографічна структура групи, особливості стосунків, розподіл у ній тощо;

—описує місце проведення спостереження, типову поведінку членів групи, а також відхилення у ній;

—встановлює мету діяльності групи, а також співвідношення загальної мети з цілями учасників групи;

—описує соціально-психологічний клімат у групі, соціальну поведінку, мотиви і стимули діяльності її учасників;

—встановлює частоту і тривалість елементів досліджуваної ситуації, їх повторюваність, унікальність, типовість, складає висновки щодо цього.

Типи спостережень:

За ступенем формалізації:

структуроване (застосовується при наявності достатньої інформації щодо об'єкта дослідження і може заздалегідь виокремити всі важливі елементи досліджуваної ситуації, розробити чіткий план, спеціальні документи для реєстрації фактів, подій, явищ, процесів, надати чіткі інструкції спостерігачам);

неструктуроване (не передбачає чіткого плану дій спостерігача, а лише визначення загальних рис ситуації).

За місцем проведення:

польове (застосовують у реальній життєвій ситуації, використовуючи робоче приміщення або приміщення для зборів, аудиторію тощо);

лабораторне (умови його проведення визначає і створює дослідник з використанням допоміжних технічних засобів – фотоапаратів, магнітофонів, відеомагнітофонів, кінокамер тощо).

За місцезнаходженням дослідника:

невключене (дослідник перебуває поза процесом чи явищем, які вивчає, будучи стосовно них зовнішнім спостерігачем);

включене (дослідник певною мірою є учасником досліджуваного процесу).

За регулярністю здійснення:

систематизовані (проводять регулярно протягом певного періоду);

несистематизовані (проводять стосовно соціальної ситуації, дослідження якої не планувалося).

За метою:

монографічні (охоплюють велику кількість різноманітних взаємопов'язаних соціальних явищ);

пошукові (пошук певних фактів, необхідних для вирішення поставлених цілей і завдань дослідження);

самоспостереження (здійснює сам об'єкт дослідження, здатний до контролю за своїми емоціями, психомоторними діями, соціальною поведінкою тощо).