Синтаксичні особливості фахового медичного тексту.

Фахове мовлення – це частина загальнонаціональної мови. Характерними особливостями професійного мовлення медика є переплетення і взаємодоповнення наукового та ділового стилів мови, вживання мовних засобів (фахових термінів) високого ступеня стандартизації, точність формулювань, доречність викладу.

Синтаксис наукової прози, і зокрема медичної, призначений логічно, послідовно й аргументовано викладати хід думки, уникаючи при цьому надмірної інформації. Синтаксичні зв’язки формуються залежно від логічних зв’язків. Тому в синтаксисі наукової прози особливо важливу роль відіграють ті синтаксичні засоби, які служать для вираження логічних зв’язків між реченнями, абзацами, - сполучники, вставні слова і речення, прислівники, смислове узгодження, а також порядок слів. У мові наукової літератури спостерігаються принципи «лінійного» подання інформації, згідно з яким спочатку в речення вводиться додаткова інформація, а потім основна (до і після присудка). Наприклад, у реченні: У лабораторії працювало 10 студентів… повідомляється, скільки в лабораторії працювало студентів, а в реченні: 10 студентів працювало в лабораторії… повідомляється, де ці студенти працювали.

У сучасній науковій літературі широко вживаними є означення, виражені іменниками, прикметниками; узагальнені члени речення; дієслівно-іменникові конструкції з десемантизованим дієсловом, що фактично виступає в ролі зв’язки (конструкції типу: мати значення, та ін.).

Часто зустрічають у текстах безособові, неозначено-особові речення – при описі фактів, явищ, процесів. Майже не вживаються неповні речення, окличні речення (як емоційно забарвлені).

Вставні слова та вставні конструкції в науковій прозі відіграють особливу роль. Вони вживаються для зв’язку думок, послідовності викладу (по-перше, отже, таким чином), для вказівки на джерело інформації (на нашу думку) та ін.

Характерною особливістю сучасного наукового стилю є наявність у ньому багатокомпонентних складних речень із сполучниковим зв’язком і обмежене вживання безсполучникових складних речень.

У фахових тестах широко використовується й так звана умовна мова, що є засобом передання інформації, - це одиниці вимірювання, маси, довжини, тощо, формули, графіки, ілюстрації, схеми, діаграми та інші екстралінгвістичні (немовні) засоби.

Синтаксичні конструкції, що часто зустрічаються в медичних текстах, потребують спеціального розгляду через свою надзвичайну чутливість до чужомовних впливів.

Під рубрикою «Особливості перекладу словосполучень в українській мові» у кожній темі подавалися конструкції, у функціонуванні яких часто можна зустріти порушення синтаксичних норм. Найосновніші з них такі:

А) складні випадки керування: повідомляти когось (а не комусь); наголошувати щось ( а не на чомусь);

Б) усталені конструкції різних типів: главным образом –переважно; относительно – щодо; преследовать цель – мати на меті; дает о себе знать – дається взнаки;

В) конструкції з прийменниками, що відповідають російському прийменнику по: лікар за фахом; матеріали з питань екології; на тему; відпустка через хворобу;

Г) особливості сполучуваності слів у деяких синтаксичних конструкціях:

Д) узгодження присудка з підметом, який виражений кількісно-іменниковими сполученнями (багато студентів не з’явилось) тощо.

1. Перепишіть тексти, розставляючи пропущені розділові знаки.

А) Медичні працівники повинні знати анатомію та фізіологію людини найпростіші механізми розвитку патологічного процесу в організмі його перебіг можливі ускладнення дію тієї чи іншої лікувальної процедури (банки п’явки ванни) особливості особистої гігієни важкохворого а також оволодіти такими вміннями

визначати найпростіші фізіологічні показники що свідчать про стан хворого

виявляти патологічні ознаки тієї чи іншої хвороби (задишку раптову блідість порушення дихання серцевої діяльності зміни сечовиділення

виконувати найпростіші медичні маніпуляції перемінити натільну та постільну білизну подати судно поставити банки зробити ін’єкції.

Б) Основу взаємин медичної сестри і лікаря складає субординація тобто система службового підпорядкування молодшого за посадою старшому. Одержавши від лікаря розпорядження медична сестра повинна ретельно їх виконувати. Про труднощі що можуть виникнути при виконанні призначень необхідно доповісти палатному лікарю якщо він відсутній завідуючому відділенням а у вечірній час черговому лікарю. Якщо у медсестри виникли сумніви щодо доцільності якогось призначення вона зобов’язана не в присутності хворих повідомити про свої сумніви лікарю.

1. Перекладіть українською мовою. Порівняйте узгодження слів у словосполученнях в російській та українській мовах.

Не может работать из-за болезни, поехать в командировку, действовать в соответствии с правилами, получить приглашение на презентацию, в течение двух часов, читать на украинском языке, на следующий день, принять во внимание, в адрес, ввести в состав, при любой погоде, поступить в академию, пройти практику.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Золотухін Г.О., Литвиненко Н.П., Місник Н.В. Фахова мова медика: Навч. посібник. – К.: Здоров’я, 2001 – 392 с.

2. Паламар Л.М., Кацавець Г.М. Українське ділове мовлення: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1997. – 296 с.

ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Студенти повинні знати:основні вимоги до складання й оформлення розпорядчих і організаційних документів, види документів, класифікацію і системи документації.

Студенти повинні вміти:правильно складати розпорядчі документи, грамотно їх оформляти.

РОЗПОРЯДЧІ ДОКУМЕНТИ

До розпорядчих документів належать - постанова, розпорядження, наказ, вказівка.

Одним із найпоширеніших документів є наказ - правовий акт, що видається на виконання діючих законів, указів, постанов і рішень уряду, наказів та інструкцій вищестоящих органів. Це може бути і внутрішній документ будь-якої організації, установи, підприємства та ін. Він має як розпорядче, так і виконавче значення.

Накази охоплюють широке коло питань: з виробничої діяльності - організація праці, добір і розстановка кадрів, трудова дисципліна, заохочування до праці тощо; по особовому складу - оформлення відпусток, звільнення працівників, призначення: переміщення, нагороди, стягнення та ін.

Форма викладу тексту в наказах - наказова. Як правило, наказ складається з двох частин: констатуючої й розпорядчої. Іноді констатуючої частини може й не бути, зокрема в наказах, які не потребують роз'яснень, та з різнопланових питань. У таких випадках тексти складаються з параграфів. Основні реквізити наказу: назва, місто видання, номер, дата підписання: заголовок, текст, і підпис керівника.

Розпорядження і вказівка - розпорядчі документи керівника, який затверджує завдання щодо окремих робіт, заходів, які виконуються відділами, підрозділами або посадовими особами. В правовому відношенні розпорядження і наказ рівноцінні. Різниця лише в тому, що накази пишуть з загальних питань, а розпорядження і вказівка з окремих.

Постанова - правовий акт, який приймається вищими і центральними органами на базі основних законів та на їх виконання. Текст постанови складається з двох частин: констатуючої й постановчої, визначаються виконавець і терміни виконання.

Зразок:

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

Про внесення змін і доповнень

до Положення про порядок реалізації,

обліку торгових патентів і контролю за їх використанням

ПОСТАНОВА

від 24 лютого 1997 р. N 190

Кабінет Міністрів України ПОСТАНОВЛЯЄ:

Затвердити зміни і доповнення, що вносяться до Положення про порядок реалізації, обліку торгових патентів і контролю за їх використанням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 1996 р. N 563 (додаються).

Прем'єр-міністр України (підпис)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

Національний університет імені Т.Г. Шевченка

НАКАЗ № _____

Від «____»____________200___р. м. Київ

Про прийняття на роботу за контрактом

Призначити:

_______________________________________________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові)

на посаду_____________________________________________________________

на умовах укладеного з ним контракту від «___»___________20___р.

Підстава: контракт від «___»____________20____р.

Ректор (підпис) розшифрування

Печатка

Організаційні документи

До них належать положення, статут, інструкція, правила.

Положення – правовий акт, що визначає основні правила організації та діяльності державних органів, структурних підрозділів органу, а також установ, організацій і підприємств (філій), які їм підпорядковуються.

Положення можуть бути як типовими, так і індивідуальними. Індивідуальні положення для окремих установ, організацій, підприємств складаються на базі типових і затверджуються керівниками цих установ. Типові положення розробляються для системи установ підприємств і затверджуються вищими органами управління.

Статут – це зведення правил, які регулюють діяльність організацій, установ, товариств, громадян, їхні відносини з іншими організаціями та громадянами, права й обов’язки у певній сфері державного управління або господарської діяльності.

Інструкція – документ, у якому викладають правила, що регулюють спеціальні сторони діяльності і стосунки установ чи поведінку працівників при виконанні службових обов’язків; це зведення правил, детальні настанови, приписи керівного органу чи особи службовим особам або органам, обов’язкові для виконання.

Реквізити:

- гриф затвердження;

- назва виду документа;

- заголовок до тексту;

- текст інструкції;

- посада і прізвище особи, відповідальної за складання інструкції, її підпис;

- дата складання і реєстраційний N (індекс).

Правила - це зведення обов'язкових для виконання вимог, норм. У них викладаються настанови або вимоги, що регламентують певний порядок якихось дій (правила підготовки документів до здачі в архів, правила експлуатації службових приміщень та ін.) або дії, які випливають зі встановлених норм (правила внутрішнього розпорядку, правила прийому до навчальних закладів, правила оформлення певних типів документів.)

Реквізити:

- назва;

- текст, який містить виклад правил у певній послідовності з нумерацією);

- підпис особи, яка відповідає за складання правил;

- дата складання та індекс документа.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Іванова І.Б. Українське ділове мовлення: Навчальний посібник. – Х.: ТМ «Парус», 2005, 448 с.

2. Паламар Л.М., Кацавець Г.М. Українське ділове мовлення: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1997. – 296 с.

ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Студенти повинні знати:основні документи свого фаху, структуру їх тексту, правила оформлення.

Студенти повинні вміти:складати тексти документів свого фаху, бездоганно застосовувати орфографічні та пунктуаційні норми літературної мови.

• ⇐ Назад
• 1
• 2
• 3
• 4
• 567
• 8
• 9
• 10
• 11
• 12
• 13
• 14
• 15
• 16
• Далее ⇒