Гандзілевська Галина Борисівна
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
Національний університет «Острозька академія»
Інститут права ім. І. Малиновського
Самостійна робота №4
з дисципліни «Педагогіка та психологія вищої школи»
Виконала:
студентка V курсу групи Мп-5
галузі знань право
Піскаревська А.В.
Перевірив:
викладач, доцент,
кандидат психологічних наук
Гандзілевська Галина Борисівна
Оцінка:
«»/
Острог – 2012
1. Які труднощі зростання особистості фахівця з вищою освітою визначаються сучасними психологами?
Нинішній рівень освіти в Україні не дозволяє їй у повній мірі виконувати функцію ключового ресурсу соціально-економічного розвитку країни і підвищення добробуту. Залишається низькою престижність освіти і науки у суспільстві. Усі, раніше задекларовані стратегічні завдання щодо забезпечення сталого розвитку освіти і її нової якості, демократизації управління не набули у нашій країні, повної реалізації. А тому, за таких умов існують не аби які труднощі, при формуванні особистості фахівця з вищою освітою у вітчизняних ВНЗ.
Дану проблематику піднімали досить багато науковців у галузі психології та педагогіки. Досліджуючи певний масив джерел у яких обговорюється ця проблема, прослідковується, що «цей, перший період зрілості у студентства відрізняється складністю становлення особистісних якостей і співпадає із часом навчання у вузі»[1]. Фактично, у даний період часу у молоді виникає проблема вибору життєвих цінностей. Так, на думку Маркова Ю.А. у цей період «розширюється діапазон добра і зла до крайніх меж, студент випробовує свій розум і свою душу в діапазоні від прекрасного, доброго до жахливого і злого. Юність намагається відчути себе у спокусі, боротьбі, перемозі, падінні і відродженні – у всій тій багатогранності духовного життя, яке властиве стану розуму і серця людини»[2].
Характерними для студентів, на цьому етапі життя є також труднощі, які постають при виявленні своїх можливостей та здібностей, з’ясування рівня свого розвитку. Фактично проходження процесу самопізнання, як в системі соціально-психологічних стосунків за умов навчальної діяльності і тих вимог, які передбачає ця діяльність, так і самопізнання рівня своєї компетентності і особистих якостей, які здійснюються шляхом самоспостереження, самоаналізу вчинків, поведінки, результатів діяльності. Відтак «важливим досягненням цього періоду постає розвиток самоосвіти, а суть - установка по відношенню до самого себе. Вона включає пізнавальний елемент свого «Я», понятійний елемент (уявлення про свої особливості, якості тощо), оціночно-вольовий елемент (самооцінка, самоповага)»[3].
У подальшому, після процесу самопізнання, у студентів постає проблема професійного самовдосконалення. Тобто відбувається процес свідомого, цілеспрямованого процесу підвищення рівня власної професійної компетенції і розвитку професійно значущих якостей відповідно до соціальних вимог, умов професійної діяльності і власної програми розвитку. «Цей процес ґрунтується на психологічному механізмі постійного подолання внутрішніх суперечностей між наявним рівнем професіоналізму і уявним його станом». [4] Водночас, як вказує Новіков А.М. під час навчання у вузі, перед студентом постає проблема швидкості інтелектуального розвитку. Зокрема, в якості критеріїв, що визначають такий розвиток вказується на: «самостійність мислення, швидкість засвоєння навчального матеріалу, швидкість орієнтації при вирішення нестандартних задач, уміння відрізняти суттєве від несуттєвого, різнорідний рівень аналітичної діяльності, критичність розуму, а також темп просування як швидкість формування узагальнення, економічність мислення»[5].
Окрім цього, ряд науковців до проблем, що постають під час формування особистості майбутнього фахівця, під час його перебування у виші взагалі зазначають, як період стресу й психологічних проблем, обумовлених серед іншого психосексуальним розвитком, емоційною неврівноваженістю, рольовими конфліктами та статутною невизначеністю[6]. Загалом, можна вказувати, що становлення людини як професіонала безпосередньо зв'язано з його розвитком як особистості і припускає появу в нього або нових якостей і властивостей, або розвиток задатків, які мала людина. «Становлення професіонала є «збільшення» компонентів психіки людини, її збагачення», – підкреслює А.К. Маркова[7]. При цьому, зазначається, що професійний світогляд студентів формується на стику науково-теоретичного і життево-практичного пізнання природи людини і суспільства, тому відрізняється внутрішньою суперечливістю, еклектизмом, стереотипізованістю[8].
У форматі роботи варто зауважити на те, що ряд науковців зазначають на важкість розрізнення деяких проблемних моментів у формуванні студента, як майбутнього фахівця, з огляду на те, що період студентства співпадає із переходом юної особистості до дорослого життя, у якої часто не сформовані вольові якості. При цьому, вказують, що «зазвичай молоді люди формують свої вимоги до життя рано, коли ще не в змозі судити про реальне співвідношення явищ життя, вони не розуміють, що часто сил їх недостатньо для здійснення їх прагнень, оскільки воля є однією з найбільш з пізніх якостей, які розвиваються у людини»[9].
Варто виокремити і психологію спілкування притаманну саме студентському віку, яка на думку Іщенко Т.В. будується на основі протиставлення та переплетення двох потреб: відособлення і аффіліації, тобто потреби у приналежності до будь-якої групи.[10] Так, науковець вказує, що відособлення найчастіше проявляється в емансипації від контролю старших. Проте, він діє і по відношенню до однолітків. Посилюється потреба не тільки соціальній, але й в просторовій територіальній автономії, недоторканості свого особистісного простору. Поряд з цим співіснує і жага до спілкування і групуванню з однолітками. Відповідно за такої поведінки паралелі для кожного студента свої, у кожного свої внутрішні потреби, різна мотивація. Так, одні шукають підкріплення свого самоствердження, визнання своєї людської цінності, іншому важливе почуття емоціональної злитості з групою. Третій черпає недостатню інформацію і комунікативні навики. Є й такі, які потребують відчуття володарювання. Зазвичай ці мотиви переплітаються і не осмислюються, хоча у рівній мірі при неправильній розстановці пріоритетів будуть відігравати вирішальну роль при формуванні особистості фахівця.
А.С. Власенко, як на вказує на надмірно високу комфортність. «Злісно відстоюючи свою незалежність від дорослих, студенти часто абсолютно не критично відносяться до думки власної групи і її лідерів.[11]
Наявність специфічної комунікативної проблеми також потає однією із проблем та особливостей студентського віку. При чому вказані особливості проявляються у крайніх межах. «Ті, хто вважає себе сором’язливими дійсно відрізняються заниженим рівнем екстраверсії, менше здібні контролювати і направляти свою соціальну поведінку, більш тривожні і переживають більше комунікативних труднощів»[12].
Підсумовуючи вищенаведене необхідно відмітити, що хоча при формуванні особистості фахівця з вищою освітою і виникають певні труднощі, однак можна погодитися і приєднатися до думки Кокіна А.Б., який зазначає, що при проходженні шляху з навчання у вузі «загальна діяльність у поєднанні з територіальним об’єднанням породжує у студентства груповий саморозвиток, специфічну субкультуру і спосіб життя, при чому це доповнюється і підсилюється віковою однорідністю, якої не мають інші соціально-професіональні групи. Соціально-психологічна община об’єктивується і закріплюється діяльністю цілого ряду політичних, культурно-просвітницьких, спортивних і побутових студентських організацій». [13]