Специфіка мовлення фахівця. Основні правила ділового спілкування
Зміст спілкування – це інформація, яка передається від однієї живої істоти до іншої в
міжособистих контактах.Це можуть бути відомості про емоційний і мотиваційний стан пацієнта або медичного працівника, інформація про заплановане лікування або профілактику, сигнали про небезпеку зі станом здоров’я або повідомлення про одужання,сприймання і характеристика оточуючого світу. За змістом спілкування можна виділити:
- матеріальне- обмін інформацією в межах своєї діяльності, які в свою чергу служать засобом задоволення актуальних потреб суб’єктів;
- когнітивне – спілкування,пов’язане з різними видами пізнавальної або навчальної діяльності (наприклад, навчання пацієнта елементам самодогляду або інформування про правильний прийом лікарських препаратів);
- діяльне– обмін діями, операціями, вміннями і навичками, тобто інформація, що удосконалює та розвиває здібності суб’єкта (наприклад, навчання членів сім’ї пацієнта вмінню надавати йому долікарську допомогу в приступі бронхіальної астми або формувати у пацієнтки навичок обстеження молочних залоз);
- кондиційне–в даному спілкуванні одна особа здійснює вплив на іншу, розраховуючи привести її в належний фізичний чи психічний стан і тим самим впливати на самопочуття (наприклад, підняти настрій хорошою інформацією або навпаки, заспокоїти особу або активізувати її діяльність або стан);
- мотиваційне – це передача від однієї особи іншій інформації з визначеними установками цілями або діями в конкретному напрямку (наприклад, інструктор налаштовує пацієнта на інтенсивні заняття лікувальною фізичною культурою, мотивуючи позитивними результатами відновлення функцій ураженої кінцівки).
Існують різні види спілкування:
Особове - зосереджене навколо психологічних проблем внутрішнього характеру, тих інтересів і потреб, які глибоко зачіпають особистість людини (наприклад, обговорення з пацієнтом його ставлення до того чи іншому члену сім'ї або з'ясування у пацієнта подробиць його інтимного життя);
Інструментальне - не є самоціллю, не стимулюється самостійною потребою, але переслідує якусь іншу мету, крім отримання задоволення від самого процесу спілкування (наприклад, в силу своїх професійних обов'язків медичній сестрі іноді доводиться спілкуватися з родичами пацієнта, дуже далекими від його проблеми зі здоров'ям і не охочими в неї вникати; єдине, що їх цікавить - це оформлення спадщини);
Цільове - саме по собі служить засобом задоволення визначеної потреби (наприклад, палатна медична сестра обговорює зі старшою сестрою відділення графік свого підвищення кваліфікації в поточному році);
Ділове - служить засобом підвищення якості якої - небудь спільної діяльності людей, тобто його змістом є те, чим зайняті люди, а не ті проблеми, які зачіпають їх внутрішній світ (наприклад, сестра-організатор обговорює з підлеглими необхідність та ефективність впровадження сестринських технологій у професійну діяльність);.
Функції спілкування визначаються відповідно до його змісту. Поєднуючись, вони надають процесу спілкування певну специфіку.
Розрізняють такі функції спілкування:
Інструментальна - характеризує спілкування як соціальний механізм управління та передачі інформації, необхідної для виконання якої-небудь дії;
Інтегративна - є засобом об'єднання людей;
Самовираження- визначає спілкування як форму взаєморозуміння психологічного контексту;
Трансляційна - передає конкретні способи діяльності, оцінки і т.д.;
Експресивна - взаєморозуміння переживань та емоційних станів;
Соціального контролю - регламентація поведінки і діяльності;
Соціалізації - формування навичок взаємодії у відповідності з прийнятими нормами і правилами.
Спілкування досить різноманітне у своїх формах.
Пряме спілкування передбачає природний контакт «обличчям до обличчя» за допомогою вербальних (мовних) і невербальних (жести, міміка, пантоміміка) засобів, коли інформація особисто передається від медичної сестри до пацієнта.
Непряме спілкування характеризується включенням в процес спілкування додаткового учасника як посередника, через якого відбувається передача інформації (наприклад, акушерка передає необхідну інформацію по режиму відвідування Школи молодих мам через чоловіка вагітної жінки).
Безпосереднє спілкування є історично першою формою спілкування людей один з одним. Воно здійснюється за допомогою тіла, кінцівок, органів: рук, голосових зв'язок, тулуба і т.п. (Наприклад, при розмові з тяжкохворим пацієнтом важливо погладжувати його по руках, голові).
Опосередковане спілкування розглядається як неповний психологічний контакт за допомогою письмових або технічних пристроїв, що ускладнюють або віддаляють в часі одержання зворотного зв'язку між учасниками спілкування (наприклад, медична сестра залишає пацієнтові записку про необхідність прийти на прийом до дільничного терапевта).
Масове спілкування передбачає множинні безпосередні контакти незнайомих людей (наприклад, консиліум лікарів біля ліжка пацієнта) і комунікацію, опосередковану засобами масової інформації (наприклад, реклама мінеральної води).
Міжособистісне спілкування пов'язане з безпосередніми контактами людей в групах, постійних за складом учасників (лікар - медична сестра - пацієнт - родичі). Воно передбачає відому психологічну близькість партнерів: знання індивідуальних особливостей один одного, наявність співпереживання, розуміння, спільного досвіду діяльності.
Виділяють три типи міжособистісного спілкування:
1.Імперативне спілкування - авторитарна, директивна форма впливу на співрозмовника з метою досягнення контролю над його поведінкою і внутрішніми установками, примусу до певних дій або рішень (наприклад, використання усередині ЛПУ вказівок, наказів, вимог, розпоряджень, які стосуються організації сестринської діяльності). Особливістю імперативного спілкування є те, що кінцева мета спілкування - примус людини - не завуальована.
2. Маніпулятивне спілкування передбачає вплив на партнера по спілкуванню з метою досягнення своїх прихованих намірів, а також набуття контролю над поведінкою і думками іншої людини.Співрозмовника не інформують про справжні цілі спілкування: їх або просто приховують, або підміняють іншими (наприклад, при роботі з тяжкохворим або важкокерованими пацієнтом допускається деяке приховування інформації або її інтерпретація з метою більш швидкого отримання результатів щодо покращення стану здоров'я). Але необхідно розуміти, що маніпулятивне ставлення до іншої людини призводить до руйнування довірчих зв'язків між людьми.
3. Діалогічне спілкування дозволяє перейти від фіксованої на собі установки до установки на співрозмовника (наприклад, медична сестра обговорює з пацієнтом його самопочуття після відвідин барокамери).
Діалог можливий лише у разі дотримання наступних правил взаємовідносин:
1) психологічний настрій на стан співрозмовника і власне психологічний стан - спілкування за принципом «тут і зараз» з урахуванням тих почуттів, бажань і фізичного стану, які співрозмовники відчувають в даний момент;
2) безоціночне сприйняття особистості партнера, довіра до його намірів;
3) сприйняття партнера як рівного, що має право на власну думку;
4) змістом спілкування мають бути не прописні істини, а проблеми і невирішені питання;
5) персоніфікація спілкування - розмова від свого імені, без посилання на думки і авторитети, представлення своїх власних почуттів і бажань.
Здатність до такого спілкування - найбільше благо для людини, так як воно на думку фахівців володіє психотерапевтичними властивостями, наближає людину до здорового психічнічного здоров'я, врівноваженості і цілосності.
Критерії оцінювання виконаного завдання:
«5» - завдання виконано чітко за темою, граматичні помилки відсутні
«4» - є незначні неточності, негрубі граматичні помилки
«3» - невдалий спосіб викладу тексту, граматичні помилки
«2» - завдання не відповідає вищеперерахованим вимогам.
Методичні рекомендації до виконання самостійної роботи