Визначення державного сектора в наукових дослідженнях

Підходи Зміст
Перший Державний сектор - сукупність тільки державних підприємств.

 

 

Продовження табл.1

Другий Державний сектор - сукупність всіх об'єктів державної власності, до яких віднесені: державні унітарні підприємства, нерухомість, природні ресурси, акціонерний капітал і ін. Ці об'єкти відіграють різну роль у ринковому господарстві і мають свої особливості в управлінні.
Третій Державний сектор - основні інструменти впливу держави на економіку: державний бюджет і державна власність.
Четвертий Державний сектор – комплекс господарських об’єктів, які належать центральним та місцевим органам влади.
П’ятий Державний сектор – підприємства, установи і організації, діяльність яких безпосередньо забезпечують державні органи управління, що перебувають у повній або частковій власності держави й функціонують з метою отримання прибутку (соціального ефекту) та розв’язання загальнонаціональних або регіональних соціально-економічних проблем.

Отже, державний сектор - це багатокомпонентний, багаторівневий і багатофункціональний комплекс, що функціонує на базі об'єктів державної власності в різних сферах економіки (реальної, фінансової й ін.). У кожній сфері держава реалізує свою владу, виконуючи певні функції, пов'язані з розвитком суспільства і функціонуванням економіки як єдиного цілого. Тому в кожній сфері економіки мають бути свої підстави для оптимального поєднання приватного і державного секторів.

У залежності від цілей, характеру завдань, джерел фінансування у складі державного сектора реальної економіки можна виділити декілька типів економічних суб'єктів, що мають цільову спрямованість діяльності:

- структури, діяльність яких пов'язана з підтримкою загальних умов існування держави (державний апарат, армія, поліція);

- підприємства, що вироблять суспільні блага - державні бюджетні некомерційні організації й установи науки, освіти, охорони здоров'я, культури, соціального забезпечення і т.п.;

- організації, що функціонують на основі економічних принципів, але обтяжені досягненням суспільної мети (поштова і телекомунікаційна служби, комунальне господарство тощо);

- компанії, націлені на одержання прибутку (шахти, транспорт, газо- і електропостачання).

Місце і роль державного сектора прийнято характеризувати набором конкретних показників. До найважливіших з них відносяться наступні:

- вартість і розмір державного майна і його частка в загальній вартості майна країни;

- кількість державних підприємств і їхня питома вага в загальнійкількості підприємств;

- кількість і частка працівників, зайнятих у державному секторі;

- обсяг продукції, виробленої підприємствами державного сектора;

- обсяг державного замовлення, яке виконують підприємства як державного, так і приватного сектора, і його частка у валовому внутрішньому продукті (ВВП);

- сума і частка капітальних вкладень у ВВП, а також у процентах до загального обсягу інвестицій в країні;

- сума коштів, які виділяються з державного бюджету для фінансування кожної сфери чи галузі (фундаментальна наука, освіта, культура, охорона здоров'я, культура, оборона, охорона природи й ін.), і частка цих витрат у витратах державного бюджету;

- сума соціальних трансфертів і їхня частка в доходах населення.

Для оцінки ролі і місця державного сектора крім зазначених використовуються показники, що характеризують абсолютні витрати і їхню частку у ВВП.

Зазначені показники необхідно доповнити оцінкою якісних кінцевих результатів функціонування державного сектора. Для цього треба використовувати загальноприйняту систему показників, що відбивають якість і ефективність підприємницької діяльності.

Основними формами державного сектора є:

- державні унітарні підприємства (з правом здійснення господарської діяльності та оперативного управління);

- акціонерні товариства, 100% акцій яких належать державі;

- акціонерні товариства з контрольним пакетом акцій;

- бюджетні установи;

- автономні установи.

Основною функцією державного сектора є створення соціального господарства, спрямованого на задоволення потреб не окремих громадян, а суспільства в цілому. Ця функція визначає мінімальні розміри державного сектора в реальній економіці і якісну визначеність у вигляді підприємств, що виробляють матеріальні блага і послуги особливого соціального призначення.

Отже, державний сектор економіки є сферою діяльності, що зорієнтована на ліквідацію «неспроможностей ринку» та створення соціально значущих благ.

Розміри державного сектора залежать від багатьох факторів. Насамперед вони визначаються рівнем розвитку економічної системи і тими завданнями, які ставить перед собою держава при виконанні економічних функцій.

Разом з тим динаміка розвитку державного сектора в різних країнах свідчить про те, що існують межі в його розвитку, але ці межі не є постійними для національних економічних систем. Більш того, вони не можуть бути задані як зразок, оскільки для кожної країни необхідний свій рівень масштабів державного сектора.

Список рекомендованої літератури

1. Бєляєв О.О., Бебело А.С. Політична економія: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2001.- [Тема 15. Господарський механізм у системі регулювання суспільного виробництва; Тема 16. Змішана економічна система. Держава та її функції у розвинутій економіці].

2. Гальчинський А. С., Єщенко П. С. Економічна теорія: Підручник. – К.: Вища шк., 2007. – [Тема 15. Держава в ринковій економіці].

3. Зазимко А.З. Політична економія: Структурно-логічний навчальний посіб. - К.: КНЕУ, 2005.– [ Тема 14. Держава та її економічні функції; Тема 15. Господарський механізм як система відносин суспільного виробництва].

4. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В. Д. Базилевича. - К.: Знання-Прес, 2001. – [Глава 19. Держава та її економічні функції].

5. Мочерний С.В. Політична економія: Навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2002. – [ Тема 16. Держава та її економічні функції; Тема 21. Господарський механізм у системі регулювання суспільного виробництва].

6. Політична економія: Навч. посібник / К.Т. Кривенко, В.С. Савчук, О.О. Бєляєв та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. К.Т. Кривенка. - К.: КНЕУ, 2001.- [Тема 15. Держава та її економічні функції; Тема 20. Господарський механізм у системі регулювання суспільного виробництва].

7. Політична економія. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В.О. Рибалкіна, В.Г. Бодрова. – К.: Академвидав, 2004. – [4.4. Державне регулювання ринкової економіки].

8. Політична економія: Підручник / За ред. Ю. В. Ніколенка – К.: Центр навчальної літератури, 2009. – [Глава 13. Держава в ринковій економіці].

9. Солтис В.В., Лелюк Ю. М., Іванюта В.Ф. Політична економія (модульний варіант: Навчальний посібник / За ред. проф. І. В. Аранчій. – К. : Зовнішня торгівля, 2007.- [Тема 15. Держава та її економічні функції; Тема 20. Господарський механізм у системі регулювання суспільного виробництва].

10. Федоренко В. Г., Діденко О. М., Руженський М. М., Іткін О. Ф. Політична економія: Підручник / За заг. ред. доктора економ. наук, проф. В. Г. Федоренка. – К.: Алерта, 2008. – [Глава 18. Змішана економічна систем. Державне регулювання ринкової економіки.].

11. Чухно А. Господарський механізм та шляхи його вдосконалення на сучасному етапі // Економіка України. – 2007. –№ 3.