Світогляд як духовно-практичний феномен

Література: 5, т. 2, с. 21 - ЗО; 6, с. 24 - 27; 11, с. 11 - 15; 15, с.9-18;17,с. 13-15.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Пошуки засад людського самоутвердження формують те, що прийнято називати світоглядом. Людина, яка намагається осягнути дійсність, починає усвідомлювати і свою унікальність, відмінність від усього іншого у світі. В результаті формуються уявлення про особливості світу та про свої власні особливості.

Світогляд - це сукупність узагальнених уявлень людини про себе, про світ, свої взаємини із світом, про своє місце в світі та своє життєве призначення.

Неправильним є ототожнення світогляду із знаннями. Світогляд не є сукупністю знань про світ, це синтез видів знань, проекція власних проблем, тобто це внутрішня робота людини і процес самоздобуття.

Формується не тільки світогляд, а й особистість з її пере­конаннями та життєвими установками. Тому в світоглядному контексті йдеться про саморозвиток, самовдосконалення, само­обмеження, самоосвіту. Світогляд є інтегральним духовним утворенням, оскільки:

1) надає людині не просто знання про реальність, а дає оцінку цій реальності;

2) предмет світогляду - взаємовідношення між людиною і світом - є безмежним, невизначеним.

Світогляд включає в себе цілу науку утворень: знання, бажання, інтуїцію, віру, життєві мотиви та ін. Таким чином, складовими світогляду є:

* погляди;

* переконання;

* принципи;

* ідеали;

* цінності;

* вірування;

* життєві норми.

Якщо ми хочемо дізнатися про світоглядні уявлення певного народу, окремої людини, ми маємо зрозуміти суть деяких питань:

^ Що я можу знати?

^ Що я маю робити?

^ На що я можу сподіватися?

^ Що таке людина?

Існує типологія світогляду, яка є не простим перера­хуванням його можливих видів, а виділенням типових ознак, на основі яких здійснюється класифікація основних видів світо­гляду.

Світогляд за будовою розрізняють на: цілісний, фраг­ментарний, внутрішньо злагоджений, суперечливий; за ступе­нем адекватності сприйняття дійсності: реалістичний, фантас­тичний, викривлений, адекватний дійсності; за ставленням до визнання існування вищих сутностей: релігійний, скептичний, агностичний, атеїстичний. Існують інші чинники типізації: за ознакою соціальних станів та верств суспільства, за культурно-історичними регіонами та ін.

Світогляд за своїми функціями постає такою формою духовного освоєння, яка покликана:

^ визначити місце людини у світі;

^ надати їй найперших життєвих орієнтирів;

^ окреслити дійсність у її людських вимірах та виявленнях.

Теми рефератів

1. Світогляд як сукупність уявлень про дійсність.

2. Співвідношення світогляду і знань.

Запитання для самоперевірки

1. У чому особливість світогляду як філософського поняття?

2. Яким чином співвідносяться світогляд і знання?

3. Які ціннісні утворення включає в себе світогляд?

4. Яким чином визначається типологія світогляду?

Питання З

Основні структурні елементи, історичні типи світогляду (міфологія, релігія, філософія)

Література: 5, т. 2, с. 21 - ЗО; 6, с. 24 - 27; 11, с. 11 -15;15,с. 9-18; 17, с. 13-15.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Філософія покликана надати людині найперші орієнтири для жиггєвого самовизначення. Тому структура філософського знання передбачає виділення тих сфер реальності, які дозво­ляють виділити, позначити і дослідити ці орієнтири. Можна зазначити такі сфери реальності:

1) природа, світ, космос;

2) суспільство, суспільна історія;

3) людина з її особливостями, здібностями, властивос­тями;

4) сфера духовних, інтелектуальних процесів. Відповідно до цих сфер формуються основні розділи філософії (філософські дисципліни).

онтологія - наука про буття та його сутність;

гносеологія — теорія пізнання;

логіка - наука про закони та форми мислення;

етика - наука про норми та засади людських взаємин;

космологія - філософські міркування про сутність та Ірироду космосу;

соціологія - наука про факти соціального життя;

соціальна філософія - осмислення природи суспіль-юго життя, зв'язків суспільства та природи, суспільства та люд-ької індивідуальності;

філософія історії - досліджує питання історії люд-тва, законів людської історії;

етнофілософія - напрям філософії XX ст., який по­тиканий окреслити значення та роль етносів в історії людства;

філософська антропологія - вивчає людину в усіх її Іожливих виявленнях та характеристиках;

антропософія - не просто вивчає людину, а намага­ться збагнути сенс її появи на світ, її всекосмічну функцію;

соціобіологія - наука про те, як змінюється людина під яливом соціальних факторів;

філософія релігії - досліджує питання природи та сут-юсті релігії, причини історичного походження релігії, її кон->есійного розмаїття;

філософія права - з'ясовує корені правових норм, юдську потребу у правотворенні;

історія філософії - збирає історичні досягнення філо-офії, вписуючи їх у сьогодення.

Існують ще інші розділи філософії, а також постійно триває процес творення нових інтегрованих філософських дисцип-Іін, які відповідають вимогам сьогодення.

Основними історичними типами світогляду є міф, релігія а філософія.

Міфологія вважається першою формою світогляду. Для (авньої людини міф був єдиною всеохоплюючою формою світо-ярийняття. Особливістю міфології є її синкретизм - "злиття Ісього із усім". Тому міф володів такою формою цілісності, яка Іля інших історичних форм свідомості є неможливою. До того ж Ііф був не "казкою", а самою реальністю. Він був єдино мож-[ивою дійсністю. Міф іноді називають "машиною для знищення асу", бо час над ним ніби не владний.

Дослідження міфології як першої форми свідомості відбу­валося в роботах Л. Леві-Брюля, Ф.Й. Шеллінга, Дж. Фрезера, К. Леві-Стросса, О.Ф. Лосева та ін.

Міф є історичною формою самосвідомості, яка відокрем­лена від практики. У міфі рід усвідомлюється як колективна особа (наявність спільного предка - тотема); розглядається ані­містична картина буття (одухотворення всього). Міфологічний світогляд обернений у минуле. У свій час К. Маркс називав міфи "ностальгією людства".

Сфери духов­ної діяльності, які виділяються із міфу

раціональні знання (пранаука) мистецтво релігія фольклор етичні норми та правила правові уявлення філософія

Більш пізньою та зрілою формою світогляду людства є релігія. В релігії чітко розрізняються суб'єкт і об'єкт; долається характерна для міфу неподільність людини й природи; ідея від­діляється від матерії і навіть протиставляється їй. Саме віра ви­ступає головним способом осягнення буття.

Якщо для міфу головним є обґрунтування зв'язку інди­віда з родом, то для релігії - досягнення єдності з Богом як втілення святості та абсолютної цінності.

Філософія як теоретичний світогляд вивчає світ і людину разом, всі здобуті знання вона обов'язково співвідносить із лю­диною.

У сучасному світі філософія покликана проаналізувати допустимість "інструментального" ставлення до світу та альтер­нативні шляхи розвитку цивілізації. В індивідуальному аспекті цінність філософії полягає у пробудженні творчого мислення, осмисленні людиною себе, суспільної практики.

Теми рефератів

1. Основні розділи філософії, їх значення в системі наук.

2. Поступальність розвитку історичних типів світогляду.

Запитання для самоперевірки

1. Якою є структура філософського знання?

2. Назвіть основні розділи філософії. Дайте їм харак­теристику.

3. У чому полягають особливості міфології, релігії, філософії як історичних типів світогляду?

4. Порівняйте між собою основні риси історичних типів світогляду: міфології і релігії, релігії і філософії, міфології і філософії.

• ⇐ Назад
• 123
• 4
• 5
• 6
• 7
• 8
• 9
• 10
• 11
• 12
• 13
• 14
• 15
• 16
• Далее ⇒