Поняття й основні ознаки суспільства

Лекція № 2

Тема: «Суспільство як соціальна система та його структура. Соціальна стратифікація суспільства»

План

Суспільство як соціальна система.

Поняття й основні ознаки суспільства

Суспільство є однією з вихідних категорій соціології. Поняття суспільства застосовується в різних аспектах: для позначення конкретного окремого суспільства (українського, німецького, італійського і т. д.); для позначення тієї чи іншої конкретної сукупності людей, об'єднання за будь-якою ознакою (суспільство автолюбителів, суспільство непитущих і т. д.); для позначення сукупності всіх існуючих і окремих суспільств, що існували, тобто усього людського суспільства в цілому (первісне суспільство, людське суспільство і т. д.). Це філософський підхід до розгляду суспільства.

Починаючи з XIX ст., насамперед завдяки роботам французького філософа О. Конта, англійського філософа Г. Спенсера, посилено розробляється соціологічний погляд на суспільство.

Потребу в соціологічному аналізі суспільства викликано ланкою обставин. Це і прагнення кожної грамотної людини розрізняти повсякденне і наукове представлення про суспільство; і бажання людей правильно осмислювати процеси, пов'язані з формуванням багатонаціонального українського цивільного суспільства; і прагнення зрозуміти процеси, що ведуть до розпаду одних політичних співтовариств і утворенню нових; й інтереси до наукового з'ясування формаційних і цивілізаційних початків, що складають основу кожного конкретного суспільства.

На відміну від філософського соціологічний підхід дозволяє розглядати суспільство як відкриту соціальну систему; комбінації різних філософських, економічних доктрин, поглядів у соціологічному знанні породили мозаїчну картину бачення суспільства. Найбільшу популярність у соціології одержали культурологічний, інституціональний, формаційний і діяльний підходи до визначення суспільства. Зупинимося на їх характеристиці.

Представники культурологічного напрямку в соціології (Т. Парсонс, Н. Смелзер)визначають суспільство як безліч спільностей, груп, зв'язаних між собою визначеною системою культурних цінностей, таких як мова, релігія, звичаї, світогляд, право, моральні норми.

Інституціоналісти (С. М. Ліппсет, З. Шилзй ін.) розуміють суспільство як сукупність інститутів і установ, що забезпечують людям організоване задоволення потреб, врегулювання конфліктів, збереження культури і розвитку.

Формаційний підхід К. Марксапередбачає, що соціальні відносини є безпосереднім відображенням стійких зв'язків, що складаються між людьми під час їх життєдіяльності. Характер цих відносин визначає специфіку самого суспільства.

Прихильники діяльного підходу (М. Вебер, М. Леві)визначають суспільство як систему соціальної дії.

Незважаючи на все розмаїття підходів, їм властиве загальне: перше – визначити сукупність компонентів, що утворюють суспільство (індивіди, особистості, соціальні спільності, соціальні групи, соціальні інститути); друге – усвідомити призначення суспільства в історичному процесі (задоволення потреб, розвиток індивіда, розвиток і збереження культури, виробництво цивільного життя); третє – знайти визначальний елемент, що зв'язує суспільство в єдине ціле (належність до загальної ідеї, ідентифікація з визначеним типом культури, спосіб виробництва матеріальних і духовних благ).

Що таке суспільство? Суспільство – сукупність людей, об'єднаних конкретними інтересами, потребами, або взаємними симпатіями, або певним видом діяльності. Це ненаукове визначення. У соціології поняття «суспільство» має більш широкий, універсальний зміст і сутність. Якщо в звичайному визначенні суспільства підкреслювалась взаємодія індивідів, їх взаємозв'язки і відносини, що складались між ними, то у визначенні соціології суспільство – сукупність усіх способів взаємодії і форм об'єднання людей, в яких відображаються їх всебічна залежність один від одного. Суспільство – структурно або генетично певний тип (рід, вид, підвид тощо) спілкування, що становить історично певну цілісність або відносно самостійний елемент (аспект, момент і т. д.) етичної цілісності. Суспільство – це згусток зв'язків і взаємодії, що складається між людьми в процесі практично-господарської діяльності, в процесі соціального життя. Таким чином, суспільство – це соціальна спільнота, що історично склалася в процесі життєдіяльності людства для задоволення його життєвих потреб, тобто це спільність, що утворюють люди і в якій вони живуть.

Суспільству притаманна низка ознак, які відрізняють його від інших спільнот:

■ спільна територія, на якій консолідуються соціальні зв'язки, основа соціального простору, у якому складаються, розвиваються відносини і взаємодії між індивідами, зазвичай вона збігається з державними кордонами;

■ загальноприйнята система культури, норм і цінностей. Завдяки цьому суспільство має велику інтегруючу силу. Воно соціалізує кожну людину, кожне покоління людей, підпорядковуючи їхню поведінку чинним нормам і включаючи її до загальної системи зв'язків;

■ здатність підтримувати й постійно відновлювати високу інтенсивність внутрішніх взаємозв'язків, забезпечувати стійкість соціальних утворень;

■ автономність, саморегуляція, саморозвиток, що забезпечуються тими інститутами й організаціями та на підставі тих норм, принципів, традицій і цінностей, які виникають у самому суспільстві.

Серед факторів, що забезпечують цілісність суспільства на всіх рівнях його розвитку, виділяють групи об'єктивного і суб'єктивного характеру.

До групи об'єктивних факторів належать: економічне виробництво, у яке включено різні форми виробництва, їх підпорядкованість задоволенню потреб соціальних спільностей, пов'язаних з даною соціальною системою; публічна влада, що спирається не на грубу силу, а на авторитет і підтримку суб'єктів економічного життя; культура як система цінностей і норм, яких дотримують усі, хто населяє дану територію й економічний простір; адаптація індивіда до суспільства і його складових соціальних груп, соціальних інститутів і соціальної організації.

До факторів суб'єктивного порядку належать: наявність соціальних статусів, як природних, так і санкціонованих суспільством; соціальних ролей, тобто сукупності дій, які повинна виконувати людина, яка має визначений соціальний статус у суспільстві; соціальних цінностей, що являють собою загальноприйняті у даній системі сукупності зразки, за допомогою яких люди співвідносять свої взаємини один з одним і завдяки яким систематизується соціальний досвід.

Суспільство й індивід

Існують різні теорії, що розглядають індивіда як лише частину суспільства. Існує й інша точка зору, що індивід і суспільство – це два окремих, залежних один від одного, явища, що мають власні окремі і незалежні закони свого виникнення і розвитку. Однак людина і суспільство діалектично взаємозалежні. Вони не можуть розглядатися ізольовано, окремо одне від одного: немає суспільства без людини, але і людина існує тільки у суспільстві. Людина своїм відношенням до природи створює себе як суспільна істота і творить при цьому історію. Людина як жива істота виявляє себе, розкриваючи свою сутність у процесі праці, що можливо лише в умовах суспільства.

Соціальне життя суспільства в соціології досліджується поряд з матеріально-виробничим, політичним і духовним. Між усіма цими видами життя є загальне і різне. Загальне полягає у тому, що всі вони представляють систему діяльності, відносин суб'єктів, тобто соціальних спільностей. Розходження полягає у специфіці їх змісту і функціональної ролі у житті суспільства.

Специфіка соціального життя відбивається у діяльності і відносинах між соціальними спільностями з приводу збереження або зміни їх місця і ролі у системі суспільних відносин. Суб'єктами соціальної діяльності виступають соціальні спільності (класи, етноси, демографічні, поселенські спільності), соціальні групи (професійні, кваліфікаційні, працездатні, непрацездатні і т. д.) і особистості. Результатом соціальної діяльності виступають соціальні процеси, соціальна структура, соціальні інститути суспільства.

• ⇐ Назад
• 123
• 4
• 5
• 6
• Далее ⇒