Гарантії являють собою систему узгоджених факторів, що забезпечують фактичну реалізацію та всебічну охорону прав і свобод людини.
Багатоманітність факторів, які забезпечують реальність прав та свобод, визначає різноманітність їх гарантій. Найпоширенішою у юридичній літературі є класифікація гарантій за наступними критеріями:
І. За практичним спрямуванням:
А) загальні, що охоплюють всю сукупність об'єктивних та суб'єктивних факторів, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини, їх захист та поновлення у разі порушення.
У свою чергу, загальні гарантії класифікують за сферами суспільних відносин на:
— економічні, які складають спосіб виробництва, існуючі форми власності, наявність ринкових відносин, економічну свободу громадян, вільний вибір форм та видів трудової діяльності, наявність різноманітних форм підприємницької діяльності тощо;
— політичні, до яких належить діяльність держави, представництво політичних інтересів інститутами політичної системи, наявність реально діючих інститутів безпосередньої та представницької демократії, можливість населення звертатися за захистом прав до спеціальних органів держави тощо;
— організаційні, що характеризуються як реально діючі повноваження органів держави, посадових осіб та громадських об'єднань із створення необхідних для реалізації прав та свобод умов;
б) спеціальні гарантії, які визначаються як система юридичних засобів, що сприяють процесу реалізації, захисту та поновлення прав і свобод суб'єктів права, їх змістом є надання державно-владної загальнообов'язковості як правам особи, так і їх захисту. Юридичні гарантії мають конституційну та законодавчу форми закріплення. Так, основними конституційними гарантіями є:
— оскарження у суді рішень органів держави та посадових осіб;
— право на відшкодування збитків, завданих незаконними рішеннями осіб чи органів, що діють від імені держави;
— право на правову допомогу;
— можливість отримувати інформацію про зміст прав та обов'язків;
— принцип презумпції невинуватості людини;
Можливість обмеження конституційних прав та свобод.
II. За характером гарантії класифікують на:
а) норми та принципи матеріального і процесуального права, що у процесі реалізації забезпечують реальність прав та свобод людини;
б) судовий захист порушених прав і свобод та можливість їх судового поновлення;
в) контроль за дотриманням законодавчими, виконавчими та судовими органами положень Конституції про права та свободи людини і громадянина. Важливе значення у сфері парламентського контролю належить Уповноваженому з прав людини;
Г) відповідальність за порушення прав та свобод людини, що поширюється на всіх суб'єктів права без винятку.
III. За ступенем поширеності гарантії класифікують на:
а) національні (внутрішньодержавні), які закріплюються нормами національного законодавства та гарантуються державою. Вони, у свою чергу, існують як:
— державний захист прав і свобод людини, проголошений ст. 3 Конституції України та визначений як обов'язок держави здійснювати правове регулювання прав і свобод, а також забезпечувати правовими засобами дотримання, виконання та захист прав і свобод;
— судовий захист прав людини, який є демократичним, об'єктивним і справедливим засобом вирішення справ, пов'язаних з правами та свободами людини і громадянина;
— право людини на самозахист, що надає можливість суб'єктам захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань будь-якими, не забороненими законом, засобами;
Б) міжнародні, що встановлюються міжнародними актами з прав людини (закріплюють стандарти прав людини) та забезпечують можливість кожному після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до міжнародних судових установ чи органів міжнародних організацій.
IV. За суб'єктами, що реалізують гарантії, розрізняють:
— гарантії Верховної Ради України як органу, що виключно законами визначає зміст прав і свобод людини та громадянина та гарантії цих прав;
— гарантії Президента України як гаранта прав і свобод людини та громадянина;
— гарантії органів виконавчої влади, які забезпечують реалізацію наданих громадянам прав та свобод;
— судові гарантії, покликані захищати та поновлювати права і свободи;
— гарантії омбудсмана, котрий вживає заходів до запобігання порушенням прав та свобод;
— гарантії прокуратури, яка здійснює представництво інтересів громадянина у суді у випадках, визначених законом;
— адвокатські гарантії щодо забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні юридичних справ;
— гарантії політичних партій та громадських організацій, які захищають права та свободи громадян, що у них об'єднуються;
— гарантії місцевих адміністрацій та органів місцевого самоврядування, які на відповідній території забезпечують дотримання прав і свобод громадян;