Організація Римської курії
Після II Ватиканського Собору Римська Курія перетерпіла істотне відновлення.
Перші кроки в цьому напрямку були зроблені в 1967 р., коли визначене число диоцензних Єпископів було прийнято до складу Конгрегації як члени. Завдяки цьому центральні органи Церкви придбали справді всесвітній характер. Крім того, були змінені структура, назва і повноваження деяких відомств.
На чолі кожного відомства стоїть Кардинал-Префект чи Архієпископ-Президент. Як постійні члени відомства з ним співробітничають Кардинали і Єпископи, наділені особливими повноваженнями, а також Архієпископ-Секретар. У кожнім відомстві працює визначене число консультантів, вищих церковних посадових осіб, а також старших і молодших співробітників.
Префект чи Голова відомства, його постійні члени, Секретар і старші співробітники — призначаються Папою на п'ятилітній термін. Молодші співробітники приймаються на посаду Префектом зі схвалення Папи. Особа обрана в одну зі служб, не має права переходити в більш високі служби.
Кардинали і Секретарі Конгрегації призначаються на п'ять років і можуть бути заново затверджені на цей термін.
Офіційна мова Курії — латинська. Однак Курія користується також і іншими мовами, насамперед італійською, англійською, іспанською, французькою, португальською і німецькою.
Справи, що кожне відомство розглядає у відповідності зі своїми повноваженнями, мають наступну суть:
- по своїй чи природі за закону зберігаються за Апостольським Престолом;
- переважаючі межу повноважень окремих Єпископів чи об'єднань;
- довірені відомству Римським Понтифіком;
- стосовні до координації пастирської діяльності Церкви. Однак при цьому повинні дотримуватися належні відносини з окремими Церквами;
- сприяючі починанням у благо Вселенської Церкви;
- стосовні до апеляцій чи оскарженням, поданим вірними Апостольському Престолу на основі їхнього права на апеляцію.
Найбільш важливі рішення завжди мають потребу в схваленні Папи — крім тих випадків, коли рішення виноситься по особливих повноваженнях, якими наділені глави відомств, і крім рішень судів "Рота Романа" і Апостольської Сигнатури в межах їхніх повноважень.
Державний (чи Папський) Секретаріат складається з двох відділів: Відділу загальних питань і відділу зносин з державами. Обоє відомства очолює Кардинал Статс-секретар.
Відділ загальних питань
У задачу цього відділу, яким керує безпосередньо Статс-Секретар за допомогою заступника й асесора (тобто помічника) входить співробітництво з Понтифіком — як у турботі про Вселенську Церкву, так і у відносинах з відомствами Римської курії.
За Кардиналом Статс-Секретарем зберігається право скликати Кардиналів-Префектів, що очолює інші відомства, щоб координувати їхню діяльність. Йому також підкоряється Уряд Держави Ватикан.
Коли Апостольський Престол вакантний, Статс-Секретар відстороняється від своєї посади, а керівництво службою переходить до Заступника, відповідальному перед Колегією Кардиналів.
Відділ загальних питань займається повсякденними справами служінню Римському Понтифіку і розглядає питання, що не входять у повноваження інших відомств. Він також сприяє відносинам між відомствами і координує їхню роботу.
Відділ займається службою і діяльністю папських представників, особливо в питаннях, що відносяться до окремих Церков. Він також відає тим, що стосується присутності дипломатичного корпуса при Святому Престолі. За згодою з повноважними відомствами цей Відділ займається також питаннями представництва і діяльності Святого Престолу в міжнародних організаціях — як католицьких, так і інших.
Крім того, Відділ загальних питань редагує і розсилає Апостольські Конституції, Декреталії, Апостольські послання та інші документи, доручені йому Папою. Він складає всі акти, зв'язані з призначеннями на посаду в Римській Курії й в інших організаціях, що підкоряються Святому Престолу, що повинні затверджуватися Верховним Понтифіком. Він зберігає найважливіші печатки Святійшого Отця: свинцеву печатку і т.зв. "кільце рибалки". Відділ по загальних питаннях займається публікацією офіційного видання, названого "Акти Апостольського Престолу" і обнародує окремі папські документи через службу "Конференц-залу". Разом з відділом зносин з державами він стежить за роботою газети "Осерваторе Романо", "ватиканського радіо і Ватиканського телевізійного центру". Через Статистичну службу він збирає і публікує дані, що відносяться до життя Всесвітньої Церкви, відділ займається також виданням "Понтифікального Щорічника".
Відділ зносин з державами
Цей Відділ підтримує відносини Святого Престолу з урядами різних країн і зміцнює його дипломатичні зв'язки з народами усього світу. Перед цим відділом стоять наступні задачі:
- здійснювати дипломатичні відносини з державами й іншими суб'єктами міжнародного права, вести загальні справи по сприянню блага Церкви і цивільного суспільства, у тому числі за допомогою конкордатів і інших угод, з огляду на думки відповідних Конференцій Єпископів;
- представляти святий Престол у міжнародних організаціях і на конгресах з питань суспільного характеру, радячись з повноважними відомствами Римської курії;
- розглядати в ході своєї діяльності питання, що стосуються папських представників.
В особливих обставинах за дорученням Римського Понтифіка і при консультації з боку повноважних відомств відділ здійснює все необхідне для призначення Єпископів і для рішення інших питань, що відносяться до окремих Церков. В інших випадках, особливо у відношенні умов конкордатів. Відділ веде переговори з урядами країн світу.
У відділ зносин з державами входить також "Постійна міжвідомча Комісія зі справ Церкви в Східній Європі".
Повноваження цієї Комісії поширюється на католиків як латинського, так і східного обрядів, що проживають у тих країнах Європи, де колись правили комуністичні режими, а також у країнах, що входили до складу колишнього Радянського Союзу, включаючи Азію, а при необхідності — і на інші країни Східної Європи.
Задача Комісії — здійснювати апостольську місію Католицької Церкви і сприяти їй у всій її діяльності, а також стежити за екуменічним діалогом із Православними Церквами. Комісія також піклується про регулярні контакти з різними католицькими установами, що здавна допомагають католицьким громадам Східної Європи — як координуючи їхню діяльність, так і додаючи їй новий імпульс.