Стилістично забарвлена лексика
Під стилістично забарвленою лексикою розуміють функціонально-стильову та експресивно-емоційну багатозначність слів. Експресивне забарвлення слів виникає як допоміжний ефект при наявності у слова будь-якої маркованості на загальному нейтральному в будь-якому відношенні тлі (переносне значення, обмеженість сфери вживання тощо). Саме функціональне забарвлення призводить до появи у слова надзвичайної виразності.
Існують різні кваліфікаційні лексики з точки зору її функціональної та жанрової приналежності. Але під час використання забарвлених слів в художньому тексті не завжди можна точно визначити тип забарвлення. При цьому необхідно встановити не приналежність слова до будь-якого стилю мови, а сам факт наявності відповідної забарвленості слова в порівнянні з тим, що є нейтральним до авторської мови. При цьому не завжди орієнтиром для визначення цього забарвлення можуть слугувати тлумачні словники:
1. Поспішають чарівниці жартувать на вечорниці
(Я.Щоголів)
2. Мавки чорноброві ждатимуть твоєї вірності й любові
(В. Симоненко)
У загальному плані характеристика стильового забарвлення може бути визначена за допомогою термінів “підвищене” та “принижене” забарвлення. Підвищене забарвлення – це загальний відтінок книжності у слові, як характерне для наукових та офіційно-ділових текстів, або стало традиційним для поезії, або пов’язується з урочистими, риторичними творами. Серед такої лексики багато запозиченої, в тому числі старослов’янізмів, в традиційно-поетичній формі. Більшість архаїзмів набуває підвищеної стилістичної забарвленості. Деякі афікси (в основному запозичені із європейських мов або старослов’янської) можуть бути ознакою приналежності до високої лексики. Розглянемо приклади:
1. Виможе хлопчик зватися Богданком,
Коли епоха зветься НТР?
Л.Костенко
2. Возвеличу малих отих рабів німих.
Т.Шевченко
3. Уся старшина присягу виконала на послушанство.
Ю.Мушкетик
4. Відлюбилося. Відвірилося. Відпраглося.
В.Стус
5. Стояла баба, руки склала.
Старій давно пра-пра-пра-про...
М.Вінграновський
Принижене стильове забарвлення свідчить про використання слів переважно в розмовному стилі. Межа між нейтральними та розмовними словами в певній мірі умовна. Об’єктивними показниками можуть бути окремі афікси, а також показник оцінності в семантиці слова.
Окреме місце займають слова, що мають народно-поетичний відтінок. Їх не можна віднести ні до високої, ні до низької лексики, так як вони мають деякий розмовний відтінок і є частиною усного мовлення, але, з іншого боку, вони надзвичайно поетичні й виражають окремі відтінки емоцій, що пов’язані з книжною мовою:
І в дорогу далеку
ти мене проводжала.
І рушник вишиваний
на щастя, на долю дала
А.Малишко
Під час аналізу тексту необхідно встановити наявність у слові функціонального забарвлення. Необхідно оцінити використання такого слова на тлі літературної мови часу створення (чи було закономірним, архаїчним чи новаторським):
Недоїздячи верстов зо дві-зо три до Києва,
взяли вони у ліву руку.
П. Куліш – природний архаїзм часу.
Треба визначити мету використання такого забарвлення (мовна характеристика героя, вираз авторської оцінки явища, підпорядкування законам жанру тощо). Варто пам’ятати, що письменник не завжди використовує стилістично забарвлену лексику у відповідності з встановленими правилами (висока лексика створює відчуття урочистості, а низька – враження звичності, вираження негативних або “побутових” емоцій). Стилістичне забарвлення може набувати особливих відтінків в контексті, іноді навіть в противагу мовним. Наприклад, книжна лексика може виражати іронічні ставлення до героя, ситуації тощо, а розмовна – передавати найвищі почуття, захват. Цікавими є ефекти використання високої та низької лексики в одному тексті.