Водно-сольова форма кризу.
- Фуросемід 40-80 мг всередину одноразово і ніфедипін по 10 мг під язик кожні 30 хв. до ефекту або фуросемід 20 мг всередину одноразово і каптоприл+гідрохлортіазид 6,25 мг під язик або всередину, а потім 25 мг кожні 30-60 хв. до ефекту.
При недостатньому ефекті:
- Фуросемід 20-40 мг внутрішньовенно;
При вираженій неврологічній симптоматиці може бути ефективно внутрішньовенне введення 240 мг теофіліну.
3. При судомній формі кризу:
- Діазепам 10-20 мг внутрішньовенно повільно до усунення судом, додатково можна призначити магнію сульфат 2,5 г внутрішньовенно дуже повільно;
- Фуросемід 40-80 мг внутрішньовенно повільно.
4. При кризах, пов'язаних з раптовою відміною гіпотензивних засобів:
- Швидкодіючі лікарські форми відповідного гіпотензивного препарату (клонідин 0,1 мг внутрішньовенно, або пропранолол 20-40 мг під язик, або ніфедипін по 10 мг під язик).
5. Гіпертензивний криз, ускладнений набряком легень:
- Нітрогліцерин таблетки (краще аерозоль) 0,4-0,5 мг під язик і відразу 10 мг в 100 мл розчину натрію хлориду 0,9% внутрішньовенно крапельно, збільшуючи швидкість з 25 мкг/хв. до одержання ефекту;
- Фуросемід 40-80 мг внутрішньовенно повільно;
- Оксигенотерапія.
6. Гіпертензивний криз, ускладнений геморагічним інсультом або субарахноїдальним крововиливом:
Необхідна стабілізація АТ на рівні, що перевищує на 5-10% мм рт.ст. звичний для хворого рівень АТ. Для цього використовують повільне (протягом 7-10 хв. і більше) внутрішньовенно введення магнію сульфату в дозі 1000-2500 мг (як виняток, допустимо внутрішньом’язево введення препарату в теплому вигляді з подальшим прогріванням місця ін'єкції). При наявності протипоказання до застосування магнію сульфату показаний ніфедипін в дозі 5-20 мг під язик (розжувати), а при неможливості використовувати такий шлях введення (наприклад, при комі) бендазол внутрішньовенно (внутрішньом’язево) у дозі 30-40 мг.
7. Гіпертензивний криз, ускладнений ангінозним болем:
- Нітрогліцерин таблетки (краще аерозоль) 0,4-0,5 мг під язик і відразу 10 мг внутрішньовенно крапельно (п. 5);
- Обов'язково знеболювання - див. "Стенокардія";
- При недостатньому ефекті - пропранолол 20-40 мг під язик.
8. При ускладненому перебігу - моніторувати життєво важливіфункції (кардіомонітор, пульсоксиметр).
9. Госпіталізувати після можливої стабілізації стану.
3.1.2.4. Госпіталізація
Необхідні дії керівника (лікар/фельдшер) бригади ВШМД
Обов’язкові:
1. Всі пацієнти з підозрою на ГК незалежно від статі, віку та інших факторів підлягають терміновій госпіталізації у приймальне відділення ДЗ „ІБЛ на ВТ МОЗ України” необхідно взяти медичну документацію та попередні кардіограми пацієнта.
2. Під час транспортування необхідно забезпечити моніторування стану пацієнта, контроль АТ, ЧСС, ЧД, ЭКГ, проведення лікувальних заходів та готовність до проведення реанімаційних заходів.
3. Транспортування здійснюється на ношах після стабілізації стану пацієнта у приймальне відділення, або безпосередньо у відділення ОАРІТ ДЗ „ІБЛ на ВТ МОЗ України”.
Додаток № 1
до локального клінічного протоколу екстреної медичної допомоги «Гіпертонічний криз»
Основні небезпеки і ускладнення
Легких гіпертензивних кризів не буває. Кожен гіпертензивний криз може закінчитися будь-яким з перерахованих ускладнень і навіть смертю:
- Порушення мозкового кровообігу (геморагічний чи ішемічний інсульт);
- Набряк легенів (серцева астма);
· напад стенокардії;
· інфаркт міокарда;
· аритмії
Примітка
До гострої артеріальної гіпертензії, що безпосередньо загрожує життю, відносяться:
· судомна форма гіпертензивного кризу;
· криз із загрозою розвитку інфаркту міокарда і стійким больовим синдромом (поточний розрив міокарда);
- Криз, ускладнений набряком легенів;
- Криз, ускладнений геморагічним інсультом;
- Криз при феохромоцитомі.
При гострій артеріальній гіпертензії, безпосередньо загрожує життю, артеріальний тиск знижувати протягом 20 - 30 хв. до звичного або кілька більш високого рівня, використовувати внутрішньовенний краплинний шлях введення препаратів, гіпотензивним ефектом яких легко керувати (нітрогліцерин).
При артеріальній гіпертензії безпосередньої загрози для життя артеріальний тиск знижувати поступово (за 1-2 год.) до звичного рівня.
Надавати невідкладну допомогу при повторних гіпертензивних кризах слід з урахуванням наявного досвіду лікування попередніх.
При погіршенні перебігу артеріальної гіпертензії, що не доходить до кризу, артеріальний тиск знижувати протягом декількох годин, призначати основні гіпотензивні засоби всередину.
При призначенні каптоприл+гідрохлортіазид лікування починати з пробної дози 6,25 мг.
При вираженому діурезі призначати препарати калію всередину або внутрішньовенно.
При кризі, обумовленому феохромоцитомою, підняти головний кінець ліжка на 45о, показані блокатори α - адренорецепторів. Блокатори b-адренорецепторів застосовувати тільки після введення блокаторів a-адренорецепторів.
Не рекомендовано:
1. Через складність адекватного контролю темпів зниження АТ застосування антигіпертензивної терапії у хворих з гострим порушенням мозкового кровообігу на догоспітальному етапі у більшості випадків не рекомендоване.
2. Не рекомендовано сублінгвальне та внутрiшньом’язове введення антигіпертензивних препаратів у зв’язку з непередбаченим фармакодинамічним ефектом.
3. Застосування ніфедипіну короткої дії для лікування ГК протипоказано, оскільки швидкість та ступінь зниження АТ при його прийомі (особливо сублінгвально) важко контролювати.
4. У разі виникнення гіпотензивної реакції рекомендоване внутрішньовенне введення сольових ізотонічних розчинів, за неефективності – симпатоміметиків та пресорних амінів.
Додаток № 2
до локального клінічного протоколу екстреної медичної допомоги «Гіпертонічний криз»
Алгоритм «Гіпертонічний криз»
