Поніття та різновиди натовпу. Поводження людини у натовпі.
Психологи вважають, що натовп – це особливий біологічний організм. Він діє за своїми законами і не завжди враховує інтереси окремих осіб, у тому числі і їхнє життя.
Розрізняють 4 основні різновиди натовпу:
Випадковий - це значна група людей, чию увагу захопила яка-небудь надзвичайна подія, наприклад дорожньо-транспортна пригода.
Експресивний - складається з людей, які зібралися для того, щоб спільно виразити свої почуття - радість, горе, протест, солідарність тощо.
Конвенційний- розуміють найчастіше учасників масових розваг, наприклад, глядачів на стадіоні чи в концертному залі. Їх єднає не лише інтерес до масового видовища, а й готовність реагувати на нього відповідно до визначеного ритуалу чи за нормою, що не мають офіційного характеру, а виникають за домовленістю (конвецією).
Діючий натовп поділяється на:
- агресивний(самосуд розгніваної юрби над пійманим злочинцем на місці злочину);
- панічний (масова втеча людей від несподіваної небезпеки);
- корисливий (дії завжди спрямовані на оволодіння якими-небудь благами або цінностями – це штовханина за дефіцитними товарами чи просто зіткнення за місце в транспорті);
- повстанський (дії якої зумовлені справедливим обуренням владою, її утисками, свавіллям - може навіть змести організовану, збройну силу).
Статистика свідчить, що в місцях, де збирається дуже багато людей, панічні дії натовпу можуть призвести до людських жертв. Щоб не загинути, найкраще не потрапляти в неї, відійти. Найбільш небезпечно бути задавленим чи розтоптаним натовпом. Люди в паніці не звертають увагу на тих, хто поруч. Кожний думає про власний порятунок, рветься вперед, до виходу. Найбільша штовханина буває в дверях, перед сценою, біля арени тощо. Тому при вході в будь-яке приміщення необхідно звернути увагу на запасні й аварійні виходи, щоб знати, як до них дістатися.
Не можна наближатися до стін, скляних дверей, вітрин, до яких ожна бути притиснутим і задавленим. Якщо юрба підхопила людину, не слід пручатися. Потрібно глибоко вдихнути, зігнути руки в ліктях, підняти їх, щоб захистити грудну клітку.
Не можна тримати руки в кишенях, чіплятися за що-небудь руками – їх можуть зломати. Якщо можливо, потрібно застебнути одяг. Високі підбори чи розв’язаний шнурок можуть коштувати життя. Варто викинути з рук сумку, парасольку й інші предмети. Якщо щось упало, ні в якому разі не можна намагатися підняти його – життя дорожче.
Головне в натовпі – не впасти. Якщо людину збили з ніг і вона впала на землю, потрібно згорнутися клубком і захистити голову руками, прикриваючи потилицю. При найпершій можливості потрібно спробувати піднятися і встати на ноги. Для запобігання НС при проведенні масових заходів рекомендується створювати так звані групи порятунку. Їхнє основне завдання – своєчасне й оперативне реагування на раптові запити присутніх і недопущення панічних настроїв.
Найкращий засіб боротьби з панічними настроями - це достовірна, переконлива і досить повна інформація населенню про те, що трапилося, нагадування про правила поведінки і періодичні розповіді про заходи, які починають проводити, або які очікуються. Треба із самого початку надзвичайної ситуації розповісти людям усю правду про те, що сталося. Інформація повинна періодично повторюватися, нарощуватися. Необхідно не тільки розповідати про хід рятувальних робіт і давати роз’яснення, а обов’язково звертатися до них із проханнями, втягувати їх у загальну справу ліквідації наслідків стихійного лиха або аварії. Кожна людина повинна почувати себе причетним до цих важливих подій.
Якщо паніка виникла, то її потрібно негайно і рішуче припинити, чим раніш, тим краще, поки вона носить ще поверхневий характер і не охопила великі маси людей і може піддатися ліквідації. Для цього, в першу чергу, варто відвернути хоча б на нетривалий час увагу людей від джерела страху або збудника паніки. Дати можливість людям хоч на мить позбутися страху і спробувати взяти керування на себе. Постаратися переключити увагу людей від дій «лідера» панікерів на людину, яка «тверезо» і реально мислить, яка веде себе холоднокровно. Тут повинні знайти місце владні і голосні команди людей з вольовим характером. Як тільки це відбудеться, треба всіх негайно втягнути в боротьбу з небезпекою та її наслідками. Звичайно, коли проходить перше почуття страху, у більшості людей у такій ситуації спостерігається підвищена активність, прагнення як би загладити свою провину. Це і варто використовувати для залучення усіх до рятувальних робіт, доручивши кожному конкретну ділянку.