Виправлення заводських помилок.
СЛАЙДИ 2-6
Виробничий номер – це цифрова комбінація, яка використовується виробниками для обліку виготовлених ТЗ.
Заводська табличка –цеплоска пластина (металева або полімерна), спосіб кріплення та місце встановлення якої визначається виробником. Табличка повинна мати такі елементи маркування: найменування чи логотип виробника, тип ТЗ, вагові характеристики, ІНТЗ. Табличка також може мати інформацію про сертифікацію та інші технічні відомості щодо ТЗ визначені виробником.
Ідентифікаційна табличка – це пластина, яка містить ідентифікаційний номер транспортного засобу та кріпиться під лобовим склом.
СЛАЙД 7
Носій даних ТЗ – будь-який предмет, що містить інформацію ідентифікаційного характеру.
Прихований носій даних ТЗ – предмет (об’єкт), який містить інформацію, необхідну для ідентифікації ТЗ.
Номер двигуна маркується (набивається) на спеціальному майданчику блока двигуна. На поверхні даного поля повинні бути видимі траси фрезерування у формі півдуги, тип двигуна повинен відповідати автомобілю, символи номера повинні бути чітко видимі.
Способи нанесення VIN
Ідентифікаційні знаки набиваються:
· ручним способом;
· механізованим способом (може наноситися місцевим або груповим клеймом);
· лазерним методом;
· електроіскровим методом.
Ручний спосіб нанесення маркування: у цьому випадку знаки зображуються незалежно друг від друга шляхом виконання ударів молотка по клейму (нумератору). У результаті ручного набивання знаки зміщаються (по горизонтальній і вертикальній координатній осях) і можлива неоднакова глибина вибитих знаків. Таким способом наноситься також ідентифікаційний номер, номер двигуна або номери, що знаходяться на заводській табличці.
Механізований спосіб нанесення маркування: застосування механічного клейма гарантує більшу однорідність і краще повторення знаків. Механізоване нанесення маркування здійснюється двома способами: ударним і накаткою.
При накатці клеймо з розташованим на ньому номером по черзі накочується для кожного знаку. За цим способом видавлювання клеймо послідовно видавлюється пресом.
Механізований спосіб нанесення маркування груповим клеймом: у цьому випадку одним клеймом наносяться WMІ і VDS частини ідентифікаційного номера, а іншим – VІS частина. Таким чином можуть виявитися візуальні відмінності (глибина вибитих знаків, кут їх нахилу тощо) серед частин даного ідентифікаційного номера.
Лазерний спосіб нанесення маркування: для нанесення маркування використаються лазери постійної дії та імпульсні лазери. Нанесення знаків здійснюється шляхом вигоряння металу або розплавлювання металу в крапках дії лазерного променю. Імпульсні лазери використовуються для нанесення ідентифікаційного номера на кузові автомобіля (наприклад 140 серія MERCEDES BENZ), А лазери постійної дії найчастіше використаються для нанесення даних на заводські таблички.
Електроіскровий метод нанесення маркування: Маркування таким способом подібно маркуванню із застосуванням імпульсного лазера. Однак є істотні відмінності між двома методами маркування. При маркуванні електроіскровий способом спостерігається менша точність розташування утворюючих крапок (символи можуть між собою відрізнятися), однак ніколи не буває наскрізних ушкоджень в полі нумерації.
За цим способом нанесення знаків номера вони поділяються на: вибиті, видавлені або випалені.
3. Зміни номерних позначень.
Розділяються шість легальних випадків зміни номерів:
1) виправлення заводських помилок (якщо на заводі був нанесений неправильний номер);
2) вдосконалення (тюнінг) транспортного засобу;
3) зборка автомобілів із серійних деталей на невеликих заводах, що мають на це дозвіл;
4) ремонт автомобіля був пов’язаний із заміною нумерованих деталей;
5) виправлення номера імпортного автомобіля відповідно до вимог стандартів країни-імпортера;
6) відновлення первинних (оригінальних) номерів (наприклад, якщо номер змінений або знищений у результаті викрадення).
Виправлення заводських помилок.
Незважаючи на застосування сучасних технологій на заводах дотепер виникає брак і помилки при набиванні маркування, які, якщо вони вчасно були виявлені відповідними службами технічного контролю, виправляються на самому заводі. Помилково або неякісно виконані номери виправляються на самому заводі відповідно до регламентуючих цей процес внутрішніх заводських інструкцій.
Виправлення номерів на заводі виконується таким чином, щоб були добре видимі помилкові або неякісно вибиті символи номера. Наприклад, при набиванні невірного знаку, він перекреслюється символом «Х» (контури неправильного знаку залишаються), а зверху набивається правильний символ.
Якщо нумератор не повністю притискається до поля нумерації, можуть з’явитися контури сторонніх символів, або символи будуть тонкими. У таких випадках (це часто зустрічається на заводах OPEL), ці знаки або контури не знищуються, а дійсний номер набивається за допомогою невеликого зрушення нумератора. Тому між дійсними номерами видні сторонні контури або інші символи.
На заводах RENAULT іноді використається дублювання символів, це відбувається у випадках, якщо ручним способом їх роблять більше чіткими (якщо при використанні електроіскрового методу вийшло не дуже чітке зображення номера).
Через недостатнє регулювання нумераторів або дефектів підпору на зворотному полі нумерації можуть виявлятися сторонні контури, у тому числі також повні контури інших (чужих) символів. Це було особливо властиве для автомобілів MERCEDES BENZ 1984-1996 років випуску, які були зібрані на заводі Зіндефильген.
2) Вдосконалення (тюнінг) транспортного засобу.
У більшості країн є спеціальні підприємства, які здійснюють вдосконалення виготовлених автомобілів, з метою поліпшення їх певних характеристик (наприклад, ALPІNA тюнінгу є автомобілі BMW). При випуску такого автомобіля, такі підприємства набивають свій ідентифікаційний номер, залишаючи при цьому ідентифікаційний номер автомобіля чітким (номер перекреслюється, наприклад символами „Х”). Привласнений новий номер може відрізнятися по своїй структурі (відрізняються WMІ та VDS частини). У цьому випадку підприємство використає і свою заводську табличку. Після тюнінгу автомобіля може бути замінені двигун та інші номерні агрегати.
3) Зборка автомобілів із серійних деталей на невеликих заводах, що мають на це дозвіл.
У країнах Західної Європи автомобілі можуть бути зібрані із заводських деталей (у тому числі з тих що були у використанні) на невеликих заводах, які не мають свого ідентифікаційного коду. У цьому випадку, дані заводи на підставі дозволу відповідних органів, замість ідентифікаційного номера вказують номер технічного звірення (Technіsche Prufnummer), якій записується в реєстраційний документ транспортного засобу.
Цей номер набивається в правій передній частині кузова, як правило, на кріпленні передньої правої опори кришки амортизатора. На імпортованих з Німеччини автомобілях номер технічного звірення починається із символів «ТР», далі йде номер коду впізнавання станції техобслуговування, яка виконала маркування і порядковий номер. Номер технічного звірення повторюється також у табличці, що відрізняється від заводської.
4) Ремонт автомобіля був пов’язаний із заміною номерної деталі.
Завод не нумерує призначені для запасних частин кузова та блоки двигуна автомобіля. При заміні вузлів автомобіля, на яких не були проставлені номери, на нових деталях ідентифікаційні номери з відповідними символами набивають уповноважені станції техобслуговування. Номери набиваються ручним способом, тому нанесений номер може відрізнятися від заводських стандартів.
При проведенні заміни, деталі ґрунтуються на заводі, а остаточно фарбуються на ремонтній станції, тому структура лакофарбового покриття заміненої деталі може відрізнятися від лакофарбового покриття інших поверхонь кузова. Найважливішою відмітною рисою замінених деталей є те, що їх поверхня покрита фосфатною плівкою чорного кольору.
5) Виправлення номеру імпортного автомобіля відповідно до вимог стандартів країни-імпортера.
У деяких країнах (США, Канада) до ідентифікаційних номерів застосовуються строгі вимоги, які однак є необов’язковими для стандартних вимог. Якщо автомобіль виготовляється спеціально для ввезення у відповідну країну, на заводах відразу наносяться номери, які відповідають вимогам цих країн. Однак, якщо автомобіль був завезений з інших місць, виготовляється спеціальна табличка, яка кріпіться за лобовим склом, на яку наноситься ідентифікаційний номер, який відповідає вимогам країни-імпортера. Часто номера в стандартних місцях також „виправляються”, шляхом їх повного шліфування з послідуючим нанесенням номерів, які відповідають стандартам даної країни. Обов’язково необхідно відзначити, що в цьому випадку WMІ і VІS частини ідентифікаційного номера не змінюються (змінюється тільки VDS частина).
6) Відновлення первинних (оригінальних) номерів.
Після повернення викраденого автомобіля, ідентифікаційні номери якого були змінені (знищені), у деяких країнах законному власникові надається можливість відновити оригінальний номера. У такому випадку змінений номер повністю шліфується та забивається, наприклад знаками „Х”. Потім ручним способом поруч набивається оригінальний ідентифікаційний номер транспортного засобу. У деяких випадках оригінальний номер може бути позначений в нестандартних місцях, наприклад на кришці опори кріплення амортизатора. У будь-якому випадках „маскування” підробленого номера не допускається.
4. Способи фальсифікації ідентифікаційного номеру та їх виявлення.
На практиці найчастіше зустрічаються наступні способи фальсифікації ідентифікаційних номерів:
1) заміна оригінального номера;
2) повне шліфування оригінального номера, після чого набивається новий номер;
3) «приховування» оригінального номера з наступним набивання нового номера;
4) зміна окремих символів номера.
Кожному з даних методів підробки притаманна сукупність ознак. Деякі ознаки способу підробки можна встановити без зняття лакофарбового покриття, інші тільки повністю видаливши лакофарбове покриття з поля нумерації. Ознаки підробки можна визначити візуально, використовуючи найпростіше технічне устаткування (лупа, дзеркало, ліхтарик) або за допомогою спеціальних методів та приладів. Треба відзначити, що деякі з ознак зміни властиві різним способам підробки у зв’язку з тим що при фальсифікації використаються подібні інструменти.
1) Заміна оригінального номера іншим номером.
Оригінальний номер кузова заміняється шляхом вирізання (випилювання, вирубки) частини деталі з номером, після чого на це місце приварюється фрагмент поля нумерації іншого автомобіля або саморобна табличка з відповідним номером. Трапляються випадки, коли змінюється тільки частина номера (VІS), весь номер або площа заміненого фрагмента помітно перевищує розміри поля нумерації, як правило до вигинання технологічної панелі або до місця з’єднання номерної деталі з іншими частинами кузова (все це пов’язане з тим, щоб ознаки заміни були краще „замасковані”, оскільки під час проведення огляду найбільша увага приділяється полю нумерації).
2) Повне шліфування оригінального номеру з наступним набиванням нового номеру.
Повне шліфування оригінального номера, як правило, виконується шляхом механічного шліфування шару металу до глибини вибитих символів, після чого у полі нумерації набивається інший номер. У цьому випадку можуть бути використати різні пристосування, які забезпечують правильну орієнтацію символів номера та збереження інтервалів між знаками. Так само для маскування ознак зміни (перебивання), які виконуються до перефарбування поля нумерації, можлива додаткова обробка металевих поверхонь. Треба відзначити, що злочинці можуть використати украдені з заводів фірмові нумератори.
3) Зміна окремих символів номеру.
Зміна окремих символів первинного номера може бути виконана:
1) шляхом набивання заповнюваних елементів або зміни наявних елементів;
2) шляхом набивання інших елементів поверх оригінальних символів;
3) шляхом знищення оригінальних символів і набиванням на їхнє місце інших символів.
Можлива фальсифікація символів стосовних не тільки ідентифікаційної частини номера (VІS), але і VDS, а рідше і WMІ.
Додаткові контури символів набиваються або маскуються символами, що мають подібну конфігурацію, наприклад «3» і «8», «5» і «6», «0» і «6» або «9».
Елементи додаткових символів набиваються з використанням найпростіших інструментів – молотка, викрутки тощо. У рідких випадках елементи гравіруються або просто видряпуються на поверхні металу. Окремі елементи символів можуть бути приховані шляхом заливання запаювання або шпаклювання. Детальне маскування фальсифікованих елементів виконується при фарбуванні поля нумерації.
СЛАЙДИ 9-18
Номер двигуна.
Номер двигуна маркується (набивається) на спеціальному майданчику блока двигуна. На поверхні даного поля повинні бути видимі траси фрезерування у формі півдуги, тип двигуна повинен відповідати автомобілю, символи номера повинні бути чітко видимі.
Номера двигуна може змінюватися такими способами:
1) знищується (шліфується) весь номер або його ідентифікаційна частина, після чого наносяться інші символи;
2) «приховується» оригінальний номер на наносяться інший;
3) заміняються окремі символи номера;
4) якщо номер позначений у табличці – замінюється табличка або розташовані на ній символи.
Знищення номера двигуна або його ідентифікаційної частини виконується механізованим способом (якщо блоки двигуна виготовлені з алюмінію, то іноді застосовується термічний спосіб). Треба відзначити, що при знищенні номера фрезою або подібним інструментом у полі нумерації утворюються сліди дуже схожі на заводську підготовку поля нумерації. Крім того, часто імітуються сліди заводського фрезерування. Наприклад, на відшліфованій поверхні поля тонкою кистю наносяться вузькі смуги клею у формі півдуги, потім метал травиться кислотою. Після очищення від клею, на поверхні металу залишаються поглиблення у формі півдуги (у тих місцях, де не було шару клею), схожі на сліди заводського фрезерування, якщо виробником не визначені інші технологічні вимоги щодо заводської підготовки поля нумерації двигуна.
СЛАЙД 19
6. Способи друку документів.
Високий друк – типографський друк, один з основних способів поліграфічного розмноження тексту й малюнків, при якому друкуючі й пробільні елементи на формі розташовані у різних рівнях (не в одній площині). Це забезпечує можливість при прокатуванні еластичних валиків із фарбою наносити її вибірково, тільки на друкуючі елементи й передавати з них фарбу на поверхню друкування. Завдяки відносній простоті виготовлення друкарських форм (особливо для відтворення тексту), застосовувався для друкування газет, журналів, книг, багатоколірних ілюстрацій тощо. Характерними ознаками відбитків, отриманих високим друком, є висока чіткість і різкість елементів зображення, більша їх насиченість фарбою а також наявність невеликого рельєфу на звороті аркуша.
Текстові форми високого друку виготовляють вручну з окремих, попередньо відлитих букв і знаків, або набирають на складальних машинах (букво- і строковідливних), а також на фотоскладальні. Різні зображення (ілюстрації) друкують з кліше, отриманих травленням (цинкографія) або гравіюванням. Розрізняють друкарські форми первинні й вторинні. Первинні, або оригінальні, форми високого друку – плоскі форми, що включають набір і кліше, з яких безпосередньо проходить друк, а також так звані гнучкі форми, рельєфне зображення на яких отримано травленням пробілів на металевій пластині або «вимиванням» їх у фото-полімерному шарі, нанесеному на підкладку. Вторинні форми, або стереотип, одержують із первинних, головним чином для їхнього розмноження або для виготовлення круглих форм із метою друкування на ротаційній друкарській машині. Вторинні форми – металеві литі, пластмасові, гумові пресовані або гальваностереотипи. Друкування із плоских форм проходить на тигельних, або так званих плоско-друкарських машинах, із круглих форм – на листовій або рольовій ротаційній машині. Існує також спосіб типографського друку, при якому зображення із друкарської форми передається спочатку на гумове полотно, а з нього на папір.
Будова форми глибокого друку
Форма глибокого друку являє собою циліндр, на поверхні якого методами хімічного травлення або гравіювання формуються поглиблені друкуючі елементи. На циліндр наносяться два шари – нижній і верхній. Товщина нижнього шару, нарощеного безпосередньо на поверхні сталевого циліндра, дорівнює 0,5 – 1,0 мм. Цей шар не піддається ні травленню, ні гравіруванню.
Верхній шар товщиною від 0,1 до 0,15 мм полірується, і вже на ньому формуються поглиблені друкуючі елементи. Після друку усього тиражу верхній шар можливо від'єднати від основного шару завдяки наявності між ними розділового нікелевого шару. Багато підприємств вважають за краще виготовляти форму шляхом гравіювання або травлення основного шару. Для підвищення тиражестійкості на шар міді також електролітичним способом може наноситься шар хрому товщиною від 3 до 4 мкм.
У високому і плоскому друці для надання тонів застосовують друкарські елементи різних розмірів, проте однакової оптичної густини. На противагу цьому при глибокому друці такі відтінки отримують внаслідок використання однакових розмірів точок, але різної оптичної їх щільності. Тональність при цьому способі утворюється завдяки різній товщині плівки фарби на папері. На друкарській формі гравіюють або протравлюють необмежену кількість дрібних заглиблень. Таку форму спочатку покривають друкарською фарбою по всій поверхні, а потім спеціальним ножом (ракелем) її знімають з поверхні, залишаючи лише в заглиблених друкарських елементах.
Після нанесення на матеріал фарба внаслідок малої в'язкості і порівняно великого об'єму в тінях зображення розтікається по боках. Тому цим друком добре передаються глибокі тіні і прекрасно відтворюються фотографії на папері, багатотональне зображення на текстильних матеріалах.
Сьогодні глибокий друк завдячує своєму існуванню електронним засобам виготовлення друкарських форм, системам автоматизованого керування друкарським процесом.
Друкарські машини глибокого друку мають спрощену конструкцію фарбового і друкарського апаратів, тому процес цей економічно вигідніший, ніж в інших способах, особливо при великих накладах.
До переваг необхідно віднести малу в'язкість фарби, нежорсткі вимоги до матеріалу – основи для зображення.
Глибокий друк найчастіше застосовується для друку кольорових журналів, проспектів, каталогів і при виготовленні бавовняних тканих матеріалів.
Плоский друк
На формі плоского друку друкуючі і пробільні елементи перебувають в одній площині. Друк стає можливим тільки тому, що поверхня друкарської форми хімічно оброблена. Після хімічної обробки пробільні елементи набувають здатності вбирати воду, а друкуючі – фарбу. Для одержання відбитку поверхня друкарської форми спочатку зволожується. Вода покриває всю форму, але затримується тільки на пробільних елементах. Потім на форму наносять друкарську фарбу, яка лягає лише на друкуючі елементи. Після подвійного змочування (водою і фарбою) форма входить в контакт з проміжним гумовим циліндром або безпосередньо з папером і під тиском фарба з форми переноситься – друкується відбиток. Існує декілька різновидів плоского друку: літографія, офсетний друк, фототипія.
Форма плоского друку гнучка пластина, на поверхні якої розміщені друкуючі і пробільні елементи з різними фізико-хімічними властивостями. Під час виготовлення пластини необхідно створити на поверхні форми стійкі олеофільні та гідрофільні плівки.
Форми офсетного плоского друку (ФОПД)
Для ФОПД характерними є такі особливості: друкуючі та пробільні елементи які лежать в одній площині; поверхня друкуючих елементів гідрофобна (утримує фарбу і відштовхує воду та водяні розчини), а пробільних – гідрофільна (утримує воду та водяні розчини і відштовхує фарбу); розміри друкуючих елементів різні, вони більші на ділянках, які відповідають темним ділянкам відбитка (як і у високому друці), а пробільних – навпаки.
Обладнання для виготовлення ФОПД у сучасній поліграфічній промисловості посідає одне з провідних місць за кількістю виконуваних технологічних операцій і за своєю номенклатурою. Друкарські форми виготовляються фотомеханічними, лазерними та електрографічними способами як на окремих установках, так і на потокових лініях. Ці способи постійно вдосконалюються, що зумовлює подальший розвиток обладнання для виготовлення фотографічних і друкарських форм. Спостерігається тенденція створення обладнання за модульним принципом побудови в поєднанні з пристроями обчислювальної техніки, яка забезпечує автоматизацію технологічних процесів. На пробільних і друкарських ділянках ФОПД мають різні фізико-і хімічні властивості щодо друкарської фарби та зволожувального засобу. У плоскому друці використовується відомий ефект системи жир-вода, який полягає в тому, що вода не здатна змочувати жири. Завдяки цій властивості на формі плоского друку утворюються гідрофільні (олеофобні) поверхні, які сприймають вологість, і гідрофобні (олеофільні), які сприймають друкарську фарбу. Ці ділянки створюються зміною властивостей поверхні нанесенням на неї покриття або впливом на структуру її матеріалу. Позитивний спосіб виготовлення ФОПД забезпечує велику точність передачі зображення та стійкість друкуючих елементів у процесі друкування.
Для виготовлення ФОПД використовуються алюміній, магнієвий сплав алюмінію, вуглецева та нержавіюча сталі. Із механічних властивостей металів, найвідповідальніших за експлуатаційну надійність у процесі друкування, можна виділити міцність, пластичність, опір утомлюваності та зносостійкість.
Сублімаційний друк (дисперсний) – це спосіб фарбування світлого синтетичних матеріалів: поліефіру, поліаміду, ацетату. Дозволяє отримати яскраві кольори, стійкі до впливу навколишнього середовища. Характерна риса – при нагріванні переходить з твердого в газоподібний стан, минаючи рідку фазу. Сублімація барвника відбувається в діапазоні температур від 80-120° С.
7. Свідоцтва про реєстрацію, які використовуються на території України, реєстраційні документи інших держав.
Способи захисту свідоцтва про реєстрацію.
СЛАЙДИ 20-28, Додаток 2
8. Працівники Експертної служби МВС.
Основним завданням взаємодії підрозділів Експертної служби МВС із територіальними органами з надання сервісних послуг МВС є оптимізація процедури державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку (далі – державна реєстрація) автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі – ТЗ), захист майнових прав громадян, а також виявлення фактів знищення, підробки або зміни номерів вузлів та агрегатів ТЗ, підроблення реєстраційних документів на транспортний засіб та інших документів, які є підставою для реєстрації транспортного засобу (далі – реєстраційні документи) у територіальних органах з надання сервісних послуг МВС.
Фахівці Експертної служби МВС (працівники Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (далі – ДНДЕКЦ) та науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів (далі – НДЕКЦ)) беруть участь у проведенні державної реєстрації ТЗ шляхом:
- огляду у визначених законодавством випадках ТЗ з метою звірення ідентифікаційних номерів їх складових частин з номерами, зазначеними в поданих власником або уповноваженим представником (далі – власник) реєстраційних документах, з учиненням відповідної відмітки або складанням акту огляду транспортного засобу (далі – акт) (додаток);
- проведення за заявою власника експертного дослідження ідентифікаційних номерів ТЗ і реєстраційних документів з метою визначення їх справжності (виявлення фактів знищення, підробки або зміни номерів вузлів та агрегатів ТЗ, підроблення реєстраційних документів, що його супроводжують).
СЛАЙД 29
Логічна схема ідентифікаційного дослідження транспортних засобів
