Використання раптовості під час допиту
Час проведення допиту може визначатися:
а) невідкладністю його проведення для того, щоб скористатися станом допитуваного, наприклад, у зв'язку із затриманням "на гарячому" та непідготовленістю підозрюваного дати переконуючі пояснення щодо розслідуваної події;
б) іншими тактичними міркуваннями, наприклад, створенням враження, що у; слідства немає зацікавленості до даної особи;
в) організаційними обставинами, наприклад, непідготовленістю слідчого до проведення допиту певної особи; відстроченням допиту з урахуванням закономірностей сприйняття та відтворення інформації, які проявляються у циклічності "затухання пам'яті" та зв'язаної з цим можливості через кілька днів після пригоди (звичайно через <І>5-7 днів) повідомити про подію повніше та точніше, чим одразу ж після нього; завантаженістю іншою роботою тощо.
Тактика слідчої діяльності (як комплекс найбільш доцільних прийомів її здійснення) характеризується не тільки елементами, які визначають загальний порядок та засоби провадження слідчих дій, але й особливості їх виконання у складних, несприятливих ситуаціях, коли зацікавлені особи перешкоджають процесу розслідування (відмовляються від свідчень, надають неправдиву інформацію тощо). При подібних обставинах тактика слугує засобом подолання протидії, оскільки без активних дій та тактичних прийомів, які забезпечують їх наступальність, реалізація завдань розслідування практично неможлива.
Одним з таких засобів є раптовість, яка полягає у такій організації слідчої роботи, яка забезпечує непередбачуваність складу та характеру дій слідчого протидіючою стороною, що надає йому тактичну ініціативу та звичайно сприяє успіху.
Раптовість при допиті може бути забезпечена за рахунок використання різних факторів:
а) часу, коли які-небудь заходи Здійснюються у той момент, який є для допитуваного несподіваним.
Підозрюваного затримали у зв'язку з причетністю до убивства двох зґвалтованих жінок. За фактом одного із злочинів у розпорядженні слідчого були достатні докази. Стосовно іншого їх не було і пов'язаність проглядалася лише за схожістю способу скоєння злочинів. З урахуванням цього на першому допиті слідчий вів розмову тільки про одне убивство. Вміле використання слідчим наявних доказів призвело до визнання підозрюваним у скоєні цього злочину. Увечері того ж дня, коли підозрюваний заспокоївся у зв'язку з тим, що про другий злочин його не запитували, та, виходить, про його скоєння ним слідству невідомо, він був запрошений на повторний допит. Це для нього виявилось настільки несподіваним, що він одразу ж розповів про друге зґвалтування та убивство [10, С.26].
Раптовість полягає не тільки у випереджаючій несподіваності, але і в відстроченні того, що може очікувати допитуваний. У скоєнні великої крадіжки підозрювалась група керівників колгоспу. Всі особи, окрім головного бухгалтеру, вели розбещений спосіб життя, купували коштовні речі, прикраси. При порушенні кримінальної справи було прийнято рішення провести одночасний обшук у підозрюваних, допитати їх та обрати запобіжним заходом тримання під вартою, а по відношенню до головного бухгалтера цих заходів не застосовувати. Через кілька днів він був допитаний в якості свідка. При цьому слідчий радився з ним відносно порядку ведення фінансово-планового обліку, способів виявлення злочинної діяльності підозрюваних, просив всебічно охарактеризувати їх. Ніяких підозр на адресу самого бухгалтера не висловлювалось, хоча показання інших учасників крадіжки про нього та його роль у скоєнні злочину вже були. Все це склало у нього враження, що слідчому нічого невідомо про його злочинну діяльність. Тому він повернув додому гроші та коштовності, що були набуті злочинним шляхом, які раніше переховував у іншому місці. Коли слідчий прийняв рішення про притягнення його до відповідальності, бухгалтер був затриманий на роботі і доставлений на допит. Одночасно з цим у нього вдома було проведено обшук. Допит в якості підозрюваного виявився для нього настільки несподіваним, що він не тільки визнав свою участь у скоєнні крадіжки, але й вказав додаткові шляхи збуту неврахованої продукції, що дало можливість виявити та притягти до кримінальної відповідальності ще одну групу розкрадачів [28, С.218-219].
б) участь у допиті певних осіб, поява яких або надання якими свідчень є для допитуваного несподіваним.
Злочинець відібрав у потерпілого гроші та особисті речі. Через деякий час він знову зустрів та убив його. Зібраними по справі доказами він був викритий в убивстві, але стверджував, що скоїв його у стані необхідної оборони. Зустріч з потерпілим до убивства та скоєння розбійного нападу заперечував, вважаючи, що цього ніхто не бачив. Слідство встановило свідка, жінку, яка знала підозрюваного та бачила його зустріч з незнайомим чоловіком на вулиці, де було скоєно розбійний напад. Щоб у підозрюваного склалось враження, що слідчому невідомі обставини розбійного нападу, використання отриманої інформації було відкладено. Через кілька днів, коли підозрюваний заспокоївся, слідчий провів очну ставку із свідком. Вона повідомила про факт перебування підозрюваного на місці розбійного нападу та зустрічі з чоловіком, схожим за прикметами на потерпілого. Поява такого свідка виявилась для підозрюваного настільки несподіваним, що він не тільки зізнався в скоєному злочині і підтвердив ці свідчення, але й показав місце зберігання викраденого [10, С.15].
За фактом обвалу на одній із шахт, що спричинило людські жертви, слідчий провів допит підозрюваного за участю фахівця, який добре знає шахтарську справу. Підозрюваний, який був вже раніше допитаний і дав неправдиві показання, увійшовши до кабінету слідчого та побачивши відомого фахівця, зрозумів марність своїх намірів і назвав справжню причину обвалу [10, С.31-32].
а) проведення заходів, характер яких невідомий допитуваному або несподіваний відносно конкретної ситуації.
В одному з сіл була зґвалтована та убита школярка. У ході розслідування встановили, що незадовго до зникнення її фотографував біля школи знайомий хлопець, на якого впала підозра у скоєнні убивства. На допиті він визнав факт її фотографування та в підтвердження своєї непричетності до убивства надав фотоплівку, пояснивши, що після зйомки загиблої, коли вона пішла, він продовжував фотографувати інших школярів. Проведена судово-астрономічна експертиза фотоплівки встановила, що між кадром, на якому сфотографована потерпіла, та наступним знімком був проміжок часу у розмірі 2 години 45 хвилин. Встановлення цього факту за допомогою експертизи справило на підозрюваного таке враження, що він одразу зізнався в скоєному убивстві [10, С.28-29].
Під час проведення обшуку у підозрюваного у скоєнні крадіжки була знайдена в сараї викрадена радіоапаратура. Він впевнено заявив, що вперше бачить ці речі, ніякого відношення до них не має, що їх йому підкинули. Тоді слідчий, враховуючи, що він неодноразово був засуджений та добре знає процедуру розслідування, доручив спеціалісту-криміналісту, який тут знаходився, вилучити сліди пальців рук із знайдених речей та отримати відбитки пальців підозрюваного, щоб одразу на місті перевірити правдивість заяви підозрюваного. Той, почувши це, засвідчив, що крадіжку вчинив він, та під час допиту заявив, що не очікував такого оперативного проведення дактилоскопічного дослідження [10, С.43].
г) місця проведення слідчої дії.
Стосовно допиту цим буде, наприклад, його проведення без попереднього запрошення, що звичайно не дає можливість викликаному обміркувати причину виклику та визначити лінію своєї поведінки. Сам факт несподіваної зустрічі та незвичність місця його проведення впливають на допитуваного і обмежують можливість чинити продуману протидію слідчому.
Підозрюваний зник і заховався у свого знайомого, про якого, як він гадав, не могло знати слідство. Однак оперативним шляхом це було з'ясовано. Слідчий попрямував до дому приятеля підозрюваного та дочекався на лавочці біля під'їзду його появи. Підозрюваний, побачивши слідчого, був настільки здивований, що не тільки не спробував втекти, але й все докладно повідомив про скоєний злочин.