Умови та небезпека ураження людини електричним струмом.

К.т.н., доцент Сакун М.М.

к.т.н., доцент Москалюк І.В.

Обговорено на засіданні кафедри

« « 2010 р.,

Протокол № .

Одеса - 2010

ЗМІСТ

Стор.

1. Організація управління охороною праці ………………….. 3

2. Основи виробничої санітарії та гігієни ………………….. 16

3. Технічні засоби безпеки виробничих процесів ……………. 27

4. Електробезпека ……………………………………………….. 36

5. Пожежна безпека ……………………………………………… 43

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра безпеки життєдіяльності і фізичного виховання

ЛЕКЦІЯ 1. ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ПРАЦІ

Одеса - 2010

ЛЕКЦІЯ 1. ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ПРАЦІ

1. Передмова

2. Середовище мешкання людини, його небезпечні та шкідливі виробничі фактори.

3. Правові основи охорони праці..

4. Управління та нагляд за охороною праці.

5. Навчання з питань охорони праці.

6. Розслідування нещасних випадків на виробництві

6. Служба охорони праці та її задачі.

Методичне забезпечення:

Література:

1. Г. М. Гряник та ін. Охорона праці. Навчальний посібник. Київ. – Урожай. – 1994 – с.272

2. Сакун М. М. Основи охорони праці, частина І. Теоретичні, правові та організаційні основи охорони праці. Навчальний посібник. – Одеса. – 1998 – ОДСГІ –с.67. С. 5-16

Наочні посібники:

1.

ПЕРЕДМОВА

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ

Величезні кошти, які наша держава виділяє на поліпшення умов праці, розробку заходів по зменшенню виробничого травматизму і професійних захворювань, крім соціального ефекту, дають економічні результати. Вони виражаються у збільшенні періоду професійної активності працівників; підвищення продуктивності праці; скороченні втрат, пов’язаних з травматизмом, професійними виробничими захворюваннями, зменшенні текучості кадрів.

Збільшення періоду професійної активності обумовлено тим, що покращення умов праці зберігає здоров'я працюючих, продовжує життя та відповідно збільшує період його професійної активності.

Незадовільні умови праці приводять до того, що певна кількість трудівників закінчує свою трудову діяльність раніше, ніж наступить пенсійний вік, або змінює місто роботи.

Умови праці сильно впливають на підвищення продуктивності праці. При сприятливих умовах праці працездатність людини підвищується, тому що не буде необхідності тратити сили на захист організму від дії небезпечних та шкідливих виробничих факторів (ШВФ, НВФ). Крім того, підвищується ефективність використання робочого часу за рахунок зниження втрат робочих днів, які визвані тимчасовою непрацездатністю трудівників.

СТАТИСТИЧНІ ДАНІ ПО ТАВМАТИЗМУ

За даними Міжнародної організації праці, щороку у світі фіксується приблизно 125 млн. нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, у тому числі 10 млн. з тяжкими і 220 тис. зі смертельними наслідками. На сьогодні зареєстровано близько 60—150 млн. випадків захворювань, пов’язаних з працею, 60 млн. працівників піддаються впливу канцерогенних речовин, 500 млн. працівників не працездатні з причин невідповідності стану умов і безпеки праці санітарним вимогам.
Незадовільний стан охорони праці важким тягарем лягає на економіку держави. Щорічно майже 17 тис. осіб стають інвалідами, чисельність пенсіонерів унаслідок трудового каліцтва перевищила 150 тис. осіб, щорічна загальна сума виплат на фінансування пільгових пенсій з трудового каліцтва, відшкодування заподіяної шкоди потерпілим на виробництві та інших виплат, пов’язаних із незадовільними умовами, перевищує 1 млрд. грн.
Як свідчать статистичні дані, на підприємствах, в установах, організаціях України всіх форм власності щоденно травмується в середньому понад 200 працівників, з них близько 30 стають інвалідами і 5—6 осіб одержують травми зі смертельним наслідком. Ризик стати жертвою нещасного випадку на виробництві або постраждати від профзахворювання в Україні у 5—8 разів вищий, ніж у розвинутих країнах.

Динаміка травматизму представлена в таблиці.

Аналіз трагічних подій показує, що винуватцями їх виявляються люди, їх халатність, недбайливість, не компетентність. Тому не слід висувати односторонньо як причину трагедій техніку чи тварин на передній план, тому що умови, які приводять до небезпечних ситуацій і нещасних випадків, як правило, залежать від поведінки людей.

Погані умови праці приводять до аварій і НВ, у яких травмуються або гинуть люди., і до проф. захворювань, які називають „тихою” смертю людей.

Сьогодні майже 3,5 млн. чоловік працюють в умовах, які не відповідають санітарним нормам, майже 805 тис. машин, механізмів, транспортних засобів не відповідають вимогам безпеки.

За даними Міжнародної організації праці, щороку у світі фіксується приблизно 125 млн. нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, у тому числі 10 млн. з тяжкими і 220 тис. зі смертельними наслідками. На сьогодні зареєстровано близько 60—150 млн. випадків захворювань, пов’язаних з працею, 60 млн. працівників піддаються впливу канцерогенних речовин, 500 млн. працівників не працездатні з причин невідповідності стану умов і безпеки праці санітарним вимогам.
Тривалий період роботи в шкідливих умовах спричиняє виникнення професійних захворювань. На підприємствах України у 2000 р. було виявлено 2130 випадків професійних захворювань, у тому числі 1012 — унаслідок дії запиленості, 349 — вібрації, 163 — шуму, 486 — фізичних перевантажень, 113 — хімічних факторів, 5 — інших чинників

В Україні щорічно у виробничій сфері:

- виявляється 6-15 тис чоловік з проф. захворюваннями;

- 60-199 тис НВ (які зареєстровано, а скільки не зареєстровано);

- смертельно травмуються 1500-2200 чоловік:

- в АПК щорічно гине...150-230 чоловік ;

- втрати на відшкодування збитків від НВ на виробництві становлять 10-20% від валового доходу держави;

- на відшкодування збитків витрачається у 20 разів більше коштів, ніж на поліпшення умов праці.

- втрати держави на відшкодування збитків від травматизму і проф. захворювань перевищують 1000 грн на рік на працюючого;

- щорічні втрати на поліпшення умов праці складають приблизно 50 грн на чоловіка, а в АПК – 10 грн, а де й більше.

Найбільша кількість випадків травмування відбувається в вугільній промисловості і АПК. Причому, в АПК в окремі роки травматизм зі смеотельними наслідками навіть більший, ніж в АПК.

Аналіз причин нещасних випадків свідчить, що майже 72% нещасних випадків зі смертельним наслідком сталося по організаційним причинам, 19% - по технічним, 9% - по психофізіологічним.

По організаційним причинам постраждало 229 осіб (21 - зі смертельним наслідком), із них при порушннні вимог безпеки, трудової і виробничої дисципліни , відповідно по 56 осіб, порушення правил дорожнього руху – 10 осіб, порушення технологічного процесу – 14 осіб.

ЗМІСТ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ, ЇЇ ЗАДАЧІ

Дисципліна «Основи охорони праці» – одна з найважливіших дисциплін підготовки спеціалістів з питань створення й підтримання здорових і безпечних умов праці на виробництві.

В умовах НТП в усіх галузях АПК застосовують впровадження нових технічних засобів механізації та автоматизації виробничих процесів, індустріальних технологій виробництва с/г продукції, а також нових форм організації і оплати праці. Тому особливого значення набуває проблема ОП. Вирішення програмного завдання прискорення соціально-економічного розвитку країни, в свою чергу, вимагає корінного поліпшення стану ОП в усіх галузях народного господарства.

Трудове законодавство регламентується законодавчими актами, основними з яких є Конституція України, Кодекс законів про працю, Закон України „Про охорону праці”.

Виробнича санітарія – система організаційних заходів і технічних способів, що запобігають або зменшують дію на працюючих шкідливих виробничих факторів.

Техніка безпеки – система організаційних і технічних заходів, що запобігають дію на працюючих небезпечних виробничих факторів.

Дисципліна ООП вивчає теоретичні та практичні питання безпеки праці, запобігання виробничого травматизму, проф. захворюванням і отруєнням, аваріям (катастрофам), пожежам і вибухам на виробництві.

Керівники господарств повинні знати нормативно-правові документи з ОП, обов'язки та відповідальність за створення здорових безпечних умов праці, методи аналізу травматизму та захворювань, способи попереджування виникнення небезпечних і шкідливих виробничих факторів, методи і засоби колективного та індивідуального захисту від них, безпеку праці при роботі в різних галузях виробництва, причини пожеж, їх профілактику та способи гасіння, порядок надання долі карської допомоги.

Некомпетентність у цих питаннях багатьох керівників господарств привело до збільшення травматизму, захворювань робітників, до неправильного варварського використання природних ресурсів, забруднення навколишнього середовища.

Керівники господарств, спеціалісти повинні бути глибоко переконані в тому, що завдяки створенню здорових і безпечних умов праці та відповідних санітарно-побутових умов всіх працівників, можливо значно підвищити загальну культуру виробництва та його ефективність.

Проблема поліпшення умов праці: безпосередньо пов'язана з санітарно-побутовим і медичним обслуговуванням працівників, організацією відпочинку, харчування тощо. Все це сприяє відновленню сил, зниженню напруженості і приводить до збереження працездатності.

Збитків, яких ще сьогодні завдає виробничий травматизм (ВТ) і захворюваність на виробництві, можна позбавитись шляхом розробки спеціальних заходів, додержання вимог трудового законодавства, нормативних документів, впровадження у виробництво новітніх досягнень, науки та передового досвіду з ОП.

Лише поєднання глибоких знань з ОП з високою професійною підготовкою спеціалістів, високою трудовою дисципліною та відповідальністю за доручену справу, дасть можливість службовим особам, відповідальним за стан ОП, добитися високих показників.

2. Середовище мешкання людини, його небезпечні та шкідливі

виробничі фактори

Створення сприятливого повітряного середовища на виробництві є однією з основних умов здорової і високопродуктивної праці.

При невиконанні гігієнічних і санітарно-технічних вимог до виробництва, організм людини і тварин підлягає впливу різних несприятливих виробничих факторів, які можуть бути причиною порушення працездатності та здоров'я працюючих. Такі несприятливі фактори виробничого середовища і трудового процесу називають виробничими шкідливостями. Для зручності усі несприятливі виробничі шкідливості прийнято поділяти на небезпечні (НВФ) і шкідливі виробничі фактори (ШВФ). (ГОСТ 12.002-80)

На виробництві завжди існує загроза дії на людину небезпечних умов праці. Наприклад, електричний струм може стати небезпечним при пошкодженні ізоляції провідника, деталь, що рухається, створю загрозу захопити одяг працівника при відсутності захисного огородження; отруйна речовина може потрапити в організм людини, якщо вона не має необхідних засобів індивідуального захисту; агресивна тварина (бугай) може важко травмувати при неправильному її утриманні.

ОСОБЛИВОСТІ УМОВ ПРАЦІ В С/Г ВИРОБНИЦТВІ

С/г виробництво включає багато численні галузі рослинництва (полівництво, овочівництво, плодівництво, виноградарство, лугівництво та ін), тваринництва (скотівництво, свинарство, вівчарство, птахівництво та ін), різні види переробки рослинних і тваринних продуктів. Крім того, в систему АПК входять ремонтно-транспортні підприємства, підприємства „Сільгоспхімії” та ін.

С/г виробництво суттєво відрізняється від промислового. Його особливості обумовлюють умови праці сільських працівників.

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

Таким чином, для запобігання травматизму та захворювань на підприємствах АПК необхідні різносторонні знання з ОП, уміння виявляти й усувати потенційні небезпеки та шкідливості, враховувати вплив змінних зовнішніх умов на безпеку праці, уміння володіти прийомами надання першої долікарської допомоги та методами гасіння пожеж.

3. Правові основи охорони праці

Основні положення з ОП в Укр. встановлені і регламентуються Конституцією України, законом України «Про ОП», Кодексом законів про працю, а також розробленими на їх основі нормативно-законодавчими актами (укази президента, постанови уряду, правила, інструкції, стандарти та ін.).

Основа політики Укр. в галузі ОП викладена в законі України „Про ОП”. Основними принципами політики в ОП є:

·

·

·

·

·

·

·

Закон України «Про охорону праці» введений в дію 14 жовтня 1992 р. Цей закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону життя та здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів між власником підприємства і працівником з питань безпеки та гігієни праці і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

4. Управління та нагляд за охороною праці

4.1. Управління охороною праці

В системі управління охороною праці є посадові особи, на яких покладається загальне керівництво та відповідальність за організацію робіт з ОП, а саме: в Міністерстві АПК – один із замісників міністра, в АПК області – один із замісників голови, в РАПО – голова, в підприємстві – перший керівник, в галузях – головні спеціалісти, на виробничих дільницях – керівники дільниць.

Є також посадові особи, на яких покладається координація діяльності структурних підрозділів з питань ОП та організація контролю за роботою по створенню здорових та безпечних умов праці, а саме: при Міністерстві АПК є управління з охорони праці, в АПК області – відділ ОП, в РАПО – головні спеціалісти з ОП, на підприємстві – інженер з ОП.

Перші керівники щорічно наказом по підприємству призначають відповідальність за стан та роботу з ОП в галузях на головних (старших) спеціалістів, в бригадах – на бригадирів, на фермах – на завідуючих фермами, на виробничих дільницях – на їх керівників.

Управління ОП досягається рішенням наступних завдань:

· навчання працюючих правилам охорони праці та пропаганда передового досвіду;

· забезпечення безпеки виробничих процесів, обладнання, будов та споруд;

· нормування санітарно-гігієнічних умов праці;

· забезпечення працюючих ЗІЗ;

· організація лікувально-профілактичного і побутового обслуговування працюючих;

· надання пільг та компенсацій за шкідливі умови праці;

· створення оптимальних режимів праці та відпочинку;

· професійний відбір працюючих.

Управління охороною праці передбачає рішення наступних функцій:

· контроль за станом ОП;

· облік, аналіз та оцінка стану ОП;

· планування робіт з ОП;

· організація та координація робіт з ОП;

· стимулювання підвищення рівня ОП;

· виховання та укріплення дисципліни.

В управління охороною праці повинні брати участь всі посадові особи всіх рівнів господарського механізму. Тому ефективність управлінської діяльності в цілому по підприємству залежить від чіткої регламентації функцій, прав та обов'язків всіх служб і посадових осіб в питаннях ОП. Обов'язки керівникеів виробничих дільниць ви вивчите самостійно.

4.2. Нагляд та контрольза охороною праці

Однією із важливих гарантій забезпечення ОП на виробництві є нагляд та контроль за дотриманням законодавства про працю, правил та норм з ОП та вимог безпеки. Вони повинні забезпечувати на виробництві додержання правил та норм з ОП, техніки безпеки та виробничої санітарії.

Відповідно основ законодавства про працю існує державний нагляд та контроль, відомчий та громадський контроль за ОП.

ДЕРЖАВНИЙ НАГЛЯД здійснюють:

1.

2.

3.

4.

5.

Посадові особи органів державного нагляду за ОП (державні інспектори) мають право (відомчий контроль):

1. Безперешкодно в будь-який час відвідувати підконтрольні підприємства для перевірки дотримання законодавства про ОП, одержувати від власника необхідні пояснення, матеріали та інформацію з даних питань.

2. Надсилати керівникам підприємств, а також їх посадовим особам обов'язкові для виконання розпорядження про усунення порушень і недоліків в галузі ОП;

3. Зупиняти експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць і обладнання до усунення порушень вимог щодо ОП, які створюють загрозу життя або здоров'ю працюючих;

4. Притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавчих та інших актів про ОП;

5. Надсилати власникам, керівникам підприємств подання про невідповідальність окремих посадових осіб займаній посаді; передавати в необхідних випадках матеріали органам прокуратури для притягнення їх до кримінальної відповідальності.

Відомчий контроль:

Громадський контроль здійснюють:

Уповноважені мають право безперешкодно перевіряти на підприємстві виконання вимог щодо ОП і вносити обов'язкові для розгляду власником пропозиції про усунення виявлених порушень нормативних актів з безпеки і гігієни праці.

Для виконання своїх обов'язків власник за свій рахунок організує навчання і звільняє уповноваженого з питань ОП від роботи на передбачений колективним договором строк із збереженням за ним середнього заробітку.

Професійні спілки здійснюють контроль за додержанням власниками та інших нормативних актів про ОП, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, незалежного виробничого побуту для працівників і забезпеченням їх засобами колективного та індивідуального захисту.

Профспілки мають право безперешкодно перевіряти стан умов і безпеки праці на виробництві, виконання відповідних програм і зобов'язань по колективним договорам, органам управління надсилати подання з питань ОП та одержувати від них аргументовану відповідь.

5. Навчання з питань охорони праці

Є дані про те, що травматизм серед робітників, психологічні якості яких відповідають вибраній професії, на 40-50% нижче, ніж серед тих, у яких такої відповідальності нема.

Навчання проводиться відповідно до “ Типового положення про навчання, інструктаж та перевірку знань працівників з питань охорони праці “, яке затверджено наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 26.01.2005 р. №15 (НПАОП 0.00-4.12-05).

Стандартом передбачено навчання безпеці праці на всіх підприємствах та в організаціях народного господарства незалежно від характеру та ступеню небезпеки виробництва при:

1.

2.

3.

.

Посадові особи відповідно до Переліку посад, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 11 жовтня 1993 р. № 94, до початку виконання своїх обов'язків і періодично, один раз на 3 роки, згідно з наказом керівника підприємства, проходять навчання і перевірку знань з питань ОП.

У спеціалістів виробництва перевіряються знання тих нормативних актів про ОП, виконання яких входить до їх службових обов'язків.

Працівники, що виконують роботи з підвищеною небезпекою, проходять додаткове спеціальне навчання з безпеки праці. Перелік таких робіт та професій, тривалість навчання, встановлюється відповідними документами.

При отриманні незадовільної оцінки, повторну перевірку знань призначають не пізніше одного місяця. Протягом цього періоду його не допускають до самостійної роботи.

Навчання з ОП при підвищенні кваліфікації працівники АПК проходять на курсах з безпеки праці, а також на семінарах (обласних та районних), в господарствах.

Підвищення рівня знань з ОП керівників та спеціалістів господарств відбувається в с/г вузах, школах підвищення кваліфікації, школах управління с/г, на курсах підвищення кваліфікації.

Від ефективності навчання робітників з безпеки праці в великій мірі залежить профілактика травматизму на підприємстві.

Невід'ємною частиною цієї роботи є пропаганда ОП.

Для здійснення пропаганди П використовують різноманітні фонди, методи і заходи: роз'яснювальна робота, проведення бесід, лекцій, випуск радіожурналів, прослуховування магніто фільмів по ТБ, обладнання вітрин, стендів, куточків з ОП на виробничих ділянках, демонстрація кінофільмів, організація телепередач, висновок та ін.

Велике значення в пропаганді ОП мають громадські організації, конкурси, взаємні перевірки, екскурсії на інші виробництва та ін.

Центральне місце в пропаганді ОП займають КАБІНЕТИ ОП. За створення і організацію роботи кабінету ОП несе відповідальність перший керівник підприємства (організації). Якщо в організації до 300 працюючих, то кабінет ОП може бути разом з кабінетом безпеки дорожного руху.

Основне призначення кабінету: вступний інструктаж з ОП; навчання та атестація з ОП; проведення семінарів та інших занять з ОП; консультації, бесіди, лекції, кінофільми, виставки, обмін досвідом роботи.

Для обладнання кабінету відповідно до СНІП 2.09.04-87 „Адміністративні та побутові будови”, виділяється спеціальне приміщення, мінімальна площа якої визначається в залежності від спис очного числа працюючих: до 1000 чоловік – 24 м², більше 1000 – 48 м², більше 3000 – 72 м².

Практичну роботу кабінету ОП організує інженер по ОП. Організація, оформлення кабінету ОП забезпечується за рахунок коштів, які виділяються на заходи з ОП.

6. Розслідування нещасних випадків на виробництві

"Положення про порядок розслі­дування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і ава­рій на виробництві" затверджено Постановами Кабінету Міністрів України №1094 від 21 серпня 2001 р., №1112 від 25 серпня 2004 р.

До таких НВ належать: раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, гострі захворювання і отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випро­мінюванням, аварії всіх категорій, які сталися на підприємстві, інші ушкоджен­ня, отримані внаслідок пожеж, стихійного лиха, контакту з тваринами, комаха­ми та іншими представниками фауни і флори.

За результатами розслідування комісія визначає, відноситься НВ до кате­горії виробничого (страхового) чи невиробничого травматизму, або до профе­сійного захворювання.

Кожний НВ, пов'язаний з виробництвом, реєструється в спеціальному журналі і підприємство за кожний такий НВ сплачує штраф до Фонду соціаль­ного страхування від нещасних випадків та професійних захворювань на виро­бництві, а потерпілому працівникові Фонд відшкодовує збитки.

У разі визнання комісією НВ не виробничим, підприємство за нього не сплачує штраф. Оформлення результатів розслідування здійснюється відповід­но до Постанови КМУ "Порядок розслідування та обліку НВ невиробничого характеру" від 22 березня 2001 р., № 270. Потерпілий не має права вимагати відшкодування заподіяної йому шкоди.

Примітка:

Необхідно пам'ятати, що за кожним НВ, крім фізичних і моральних страждань потерпілого, стоять кошти.

Це, з одного боку, не одержаний підприємством прибуток внаслідок ава­рії чи вибуття працівника із технологічного процесу, штрафи за НВ, інші ви­трати роботодавця з цього приводу.

З другого боку - витрати на відшкодування збитків потерпілому від НВ.

Таким чином, необхідність об'єктивного, незалежного розслідування кожного НВ обумовлено, в першу чергу, економічними факторами. Тому голо­вною метою розслідування є встановлення основних причин НВ та ступеню провини працівника, його безпосереднього керівника або підприємства в цілому.

До практичного заняття ви повинні переписати і вивчити перелік обставин, за яких НВ визнається виробничим (страховим), порядок розслідування простих НВ, порядок спеціального розслідування НВ.

6. Служба охорони праці та її задачі

Державним комітетом України по нагляду за ОП від 03.08.0993 р. № 73 затверджено „Типове положення про службу ОП”.

Служба ОП

Служба ОП вирішує наступні завдання:

· забезпечення безпеки виробничих процесів, устаткування, будівель, споруд;

· забезпечення працюючих засобами індивідуального та колективного захисту;

· професійна підготовка та підвищення кваліфікації працівників з питань ОП, пропаганда безпечних методів праці;

· вибір оптимальних режимів праці і відпочинку працюючих;

· професійний добір виконавців для певних видів робіт;

· забезпечення підприємства та працюючих нормативними актами з питань ОП.

Служба ОП

Служба ОП

Служба ОП комплектується спеціалістами, які мають вищу освіту та стаж роботи за профілем виробництва не менше 3 років. Спеціалісти з середньою спеціальною освітою приймаються в службу ОП у виняткових випадках.

Працівники служби ОП мають право видавати керівникам структурних підрозділів обов'язкові для виконання ПРИПИСИ щодо усунення наявних недоліків. Припис спеціаліста з ОП, у тому числі про зупинення робіт, може скасувати в письмовій формі лише посадова особа, якій підпорядкована служба ОП. Працівники служби ОП не можуть бути залучені до виконання функцій, не передбачених Законом „Про ОП” та цим Положенням.

Служба ОП

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРИТЕТ

Кафедра безпеки життєдіяльності і фізичного виховання

ЛЕКЦІЯ 2. ОСНОВИ ВИРОБНИЧОЇ САНІТАРІЇ ТА ГІГІЄНИ

Одеса - 2010

ЛЕКЦІЯ 2. ОСНОВИ ВИРОБНИЧОЇ САНІТАРІЇ ТА ГІГІЄНИ

Навчальні питання:

1. Закон України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччянаселення».

Гігієна праці, виробнича санітарія та особиста гігієна.

2. Метеорологічні параметри, їх вплив на людину.

3.Виробничий шум, вібрація та захист від них.

4. Шкідливі речовини та захист від них.

5. Гігієна праці при застосуванні пестицидів, мінеральних добрив, кислот та лугів.

Методичне забезпечення:

Література:

Г. М. Гряник та ін. Охорона праці. Навчальний посібник. Київ. – Урожай. – 1994 – с.272

Сакун М. М. Основи охорони праці, частина ІІ. Виробнича санітарія та гігієна праці. Навчальний посібник. – Одеса. – 1999 – 67 с.; С. 3 - 19

Наочні посібники:

1.

1. Закон України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення». Гігієна праці, виробнича санітарія та особиста гігієна

Гігієна праці

.

Виробнича санітарія (ВС)

Основними питаннями ВС являються:

1.Розробка способів усунення тих елементів виробничого процесу та обладнання, які можуть спричиняти шкідливий вплив на здоров'я працюючих;

2.Розробка заходів по санітарно-технічній охороні праці, особистій гігієні працюючих і здоровому режиму праці;

3.Запобігання проф. захворювань та отруєнь.

Особиста гігієна –

Це такі заходи, як режим харчування, утримання в належному стані спецодягу, білизни, захисних засобів, власного тіла, обов'язкове миття рук та всього тіла, своєчасна заміна одягу (білизни), полоскання ротової порожнини спеціальними розчинами чи водою, промивання очей тощо

2. Метеорологічні параметри, їх вплив на людину

Мікрокліматвиробничих приміщень –

Параметри окремих показників мікроклімату можуть значно впливати на здоров'я, працездатність і продуктивність праці.

Встановлено, що відхилення температури повітря від нормальних значень на 1°С може знижувати продуктивність праці на 1%.

При зниженні температури повітря, тіло людини втрачає більше тепла і людина відчуває холод. Наслідком переохолодження організму можуть бути різні захворювання.

Переохолодженню організму може сприяти надмірна вологість і швидкість повітря понад 0,5 - 0,8 м/с, особливо в холодний період року.

При температурах повітря, що перевищують нормативи, може порушуватися процес терморегуляції організму, внаслідок якого буде його перегрівання і виникнення теплового удару.

Несприятливо впливає на здоров'я людини підвищена і понижена відносна вологість повітря. При підвищеній вологості повітря (понад 75%) зростає втомленість і утрудняється робота серця, при пониженій – людина втрачає вологу через органи дихання і шкіру.

Вплив мікроклімату на організм людини складається із сукупної дії його складових частин на тепловий баланс і обмін речовин, робить суттєвий вплив на центральну нервову систему, яка регулює тепловий баланс в організмі. В зв'язку з цим, при організації будь-якого виробничого процесу необхідно створити оптимальні норми мікроклімату.

Категорія робіт – це розмежування робіт на основі загальних енерговитрат організму. (Дж/с).

Категорії робіт:

1.Легка фізична робота (категорія 1) – робота сидячи, стоячи або ходячи без фізичного напруження з енерговитратами до 172 Дж/с.

2.Фізична робота середньої важкості (категорія 2) – робота з постійним ходінням, стоячи або сидячи з перенесенням неважких вантажів ( масою до 10 кг; енерговитрати 172 – 293 Дж/с).

3.Важка фізична робота (категорія 3) – робота з систематичним фізичним навантаженням, з постійним переміщенням і перенесенням вантажів масою понад 10 кг з енерговитратами більше 293 Дж/с. При підготовці будь якого виробничого процесу необхідно створити оптимальні норми мікроклімату.

Розрізняють оптимальні і допустимі мікрокліматичні умови (МКУ).

Оптимальні МКУ – поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалій і систематичній дії на людину забезпечення збереження нормального функціонального і теплового стану організму.

Допустимі МКУ – коли відбувається поєднання параметрів МК, які при тривалій і систематичній дії на людину можуть спричинити зміни функціонального і теплового стану організму, але швидко проходять і нормалізуються за період відпочинку.

Основні заходи по захисту від шкідливого впливу МКУ

3. Виробничий шум, вібрація та захист від них

Виробничий шум

Більшість виробничих процесів у с/г супроводжується дією на працюючих шуму, що виникає при роботі машин, енергетичних установок, приводів тощо.

Шум–

Звук –

Звук (шум) характеризується частотою коливань f, інтенсивністю I і звуковим тиском P.

Частота звуку

·

·

·

Людина здатна сприймати звукові коливання в інтервалі приблизно 20 – 20000 Гц.

Звуковий тиск (Р) –

Мінімальний звуковий тиск називають порогом чутливості

Р^О = 2 * 10-5

Звуковий тиск, що спричиняє біль, називають больовим порогом

Р_МАКС= 2 * 102

Величина звукового тиску від порогу чутливості до порогу больового сприймання може змінюватися у 107 разів, а інтенсивність звуку – у 1018 разів.

У зв'язку з цим для оцінки шуму використовують логарифмічні одиниці.

Діапазон сприймаємих людським вухом звуків 0 – 130 дБ. При 131 дБ і більше в вухах виникає больове відчуття.

Для нормальної розмови рівень звукового тиску складає 40-50 дБ; від гучного автомобільного сигналу на відстані 7 м – 80 дБ; від працюючого реактивного двигуна – 120 – 130 дБ.

ЗАХИСТ ВІД ШУМУ

Загальна класифікація засобів і методів захисту від шуму приведена в ГОСТ 12.1.029 – 80. Відповідно до цього стандарту захист працюючих від шуму може здійснюватися колективними засобами і методами; і індивідуальними.

Засоби і методи колективного захисту від шуму поділяються на архітектурно-планувальні, організаційно - технічні методи, акустичні засоби.

Архітектурно-планувальні методи: раціональне розміщення будівель (у генеральних планах окремих об'єктів), обладнання робочих місць, зон і режимів руху транспортних засобів, устройство захисних смуг із дерев та кущів.

Організаційно-технічні методи: удосконалення технології виготовлення деталей і вузлів; підвищення точності і чистоти обробки деталей; підвищення точності балансування вузлів; застосування мало шумних машин; дотримання раціональних режимів праці й відпочинку.

Застосування акустичних засобів: звукоізоляція (кожухи, екрани, перегородки), звукопоглинання, глушники шуму.

При роботі з ручними машинами пропонується через кожні 10 хв робити перерву на 7 – 10 хв. Крім цього, назначають дві додаткові перерви: перша через 2 години після початку роботи на 20 хв., а друга через 2 години після останньої перерви на 30 хв. Під час цих перерв пропонується робити виробничу гімнастику, фізіотерапевтичні процедури тощо.

Засоби індивідуального захисту від шуму. ЗІЗ залежно від конструктивного виконання поділяють на протишумові навушники, вкладиші, шоломи, костюми.

ВІБРАЦІЯ ТА ЗАХИСТ ВІД НЕЇ.

Вібрація–

Різні частоти вібрацій по різному діють на організм людини. У людини, яка стоїть на вібруючій поверхні, є два резонансних піка: на частоті 5-12 Гц та 17-25 Гц, у сидячого – на частоті 4-6 Гц. Для голови резонансна частота лежить в області 20-30 Гц. Коливання робочих частот з вказаними частотами дуже небезпечні, тому що можуть викликати механічні пошкодження і навіть розриви внутрішніх органів.

ЗАХИСТ ВІД ДІЇ ВІБРАЦІЙ

Відповідно до ГОСТ 12.4.046-78 заходи захисту від вібрацій поділяють на технічні, організаційні і лікувально-профілактичні. Вони бувають колективні та індивідуальні: зниження вібрацій у джерелі збудження; відстроювання від режиму резонансу; динамічне гасіння вібрацій (установка агрегатів на фундаменти); віброізоляція, рукавиці, віброзахисні прокладки або пластиліни, забезпеченні кріпленням у руці; віброзахисне взуття.

Крім технічних заходів по зниженню вібрації існують профілактичні, спрямовані на попередження віброхвороби. До праці із віброінструментом допускаються робітники не молодше 18 років, які пройшли медичний огляд та інструктаж з ОП. Робота з віброінструментом повинна виконуватися у приміщенні з температурою вище 16 С. При роботі на відкритому повітрі і низьких температурах поблизу робочого місця повинно бути тепле приміщення з температурою повітря вище 16-22 С.. Через кожну годину робітники повинні робити на 10-15 хв перерву для обігріву. Загальна тривалість контакту з віброінструментом не повинна перевищувати 2/3 робочої зміни. Щоб не переохолоджувати руки необхідно вдягати теплі рукавиці, а після роботи приймати теплі водяні процедури, УФ опромінювання і виконувати комплекс лікувальної гімнастики.

4. Шкідливі речовини, випромінювання та захист від них

4.1 Шкідливі речовини

Шкідлива речовина

Шкідливі речовини (ШР) можуть проникати в організм людини через органи дихання, шкіру та шлунково-кишковий тракт.

В санітарно-гігієнічній практиці ШР прийнято розділять на:

· Хімічні речовини

· Виробничий пил.

ТОКСИЧНІ– здатні спричиняти отруєння;

ПОДРАЗНЮЧІ– подразнюють шкіру і слизові оболонки;

СЕНСИБІЛІЗУЮЧІ – викликають підвищену чутливість організму до дії хімічних речовин;

МУТАГЕННІ – діють на генетичний апарат клітин і модуть викликати певні зміни в організмі майбутніх поколінь;

РЕЧОВИНИ– що впливають на репродуктивні функції організму.

За ступенем дії на організм людини ШР поділяються на 4 класи небезпеки (ГОСТ 12.1.007-76).

1-й – речовини надзвичайно небезпечні (ГДК до 0.1 мг/м3) - ртуть, свинець, фосген, хлорпікрин, тіофос.

2-й– речовини високо небезпечні (ГДК від 0.1 до 1.0 мг/м3) - йод, марганець, сірководень, хлор, дихлоретан, крисід бромистий етіл

3-й – помірнонебезпечні (ГДК від 1.1 до 10 мг/м3) – метиловий спирт, ацетон, купорос, хлорофос, карбофос, формалін

4-й – малонебезпечні (ГДК більше 10 мг/м3) - аміак, бензин, скіпідар

Виробничий пил –

Фіброгенна дія – розростання сполучної тканини в легенях, яке порушує нормальну будову та функції легень (сабеїст...).

Подразнююча дія – на верхні дихальні шляхи, слизисту оболонку очей, шкіру (пил скловолокна; вапно; миш'як).

Токсичні речовини – коли попадають через легені в організм людини, спричиняють характерні для них токсичні дії в залежності від фізичних та хімічних властивостей (хром; свинець...).

Уражаюча дія пилу залежить від розмірів її частинок та їх хімічних якостей. Частинки розміром більше 100 мк швидко осідають тому в повітрі виробничих приміщень 80% - це частинки пилу розміром до 5 мк. Чим менше розмір частинок тим глибше вони проникають в дихальні шляхи і представляють велику небезпеку.

Шкідливість пилу обумовлена її здібністю викликати проф. захворюваня легень.

Заходи з безпеки праці при роботі зі ШР

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

4.2. Шкідливі випромінювання та захист від них

Найбільш широко в с/г застосовують ІЧ, УФ та іонізуючі випромінювання.

ІЧ випромінювання

Джерелами його є сонце, електрична дуга при зварювальних роботах, лампи штучного освітлення та ін. Застосовується для обігріву в холодний період року молодняку ягнят, циплят, телят, поросят.

Для захисту від ІЧ випромін застосовують захисні екрани, козирки, теплоізоляцію поверхонь, віддалення робочих місць від джерел випромінювання, спецодяг з вогнестійким просочуванням, спецвзуття, рукавиці, захисні окуляри.

Ультрафіолетове випромінювання (УФВ) –

Тривала доза великих доз УФВ може призвести до серйозних вражень очей та шкіри. Джерелами УФВ є сонячна радіація, електричне зварювання лампи розжарювання та газорозрядні, лазерні установки. Інтенсивному опромінюванню УФ-променями від сонця піддаються польові робітники, від установок – робітники теплиць.

Надмірність або нестача цього виду випромінювання негативно впливають на організм людини і тварин.

Наприклад, опромінювання УФ променями корів підвищує надої молока на 13%, телят – середні прирости ваги становлять 7-13% за рахунок кращого засвоєння азоту з корму, поросят – на 20%, курчат – на 15 %.

Шкіру захищають нанесенням на неї шару мазі, що містить речовини (салол; саліцілово-метиловий ефір та ін), які затримують УФ промені. Очі, обличчя захищають окулярами, щитками із світлофільтрами.

Іонізуючі випромінювання

Радіоактивне (р/а) випромінювання

Для захисту від р/а випромінювання застосовують:

1.Обмеження часу роботи з джерелом;

2.Віддалення персоналу від джерела на відстань, що послаблює опромінювання;

3.Застосування екранів;

4.Застосування ЗІЗ (халати, комбінезони, шапочки, окуляри, гумові рукавички, спецбілизну, шлангові протигази).)

Велике значення для профілактики опромінювання має систематичний дозиметричний контроль опромінювання обслуговуючого персоналу, а також рівня радіації навколишнього середовища.

Радіопротектори – хімічні речовини, які підвищують стійкість організму проти опромінювання і послабляють променеву хворобу. В даній час відомі такі ефективні радіопротектори, як ціанід натрію, азід, речовини, які містять сульфогідрідні та ін.

Електромагнітні поля радіочастот знаходять застосування в усіх областях науки і техніки (радіозв'язок, радіонавігація, телебачення, астрономія, медицина та ін.).

Тривала дія радіохвиль на певні системи організму людини за наслідками різноманітна.

Першим проявом дії електромагнітного випромінювання (ЕМВ) на організм людини є нагрівання тканини та органів. Функціональні зміни проявляються в передчасній втомі, порушенні сну, нервових та серцево-судинних захворюваннях.

Інтенсивність дії ЕМВ

Персонал, що обслуговує електроенергетичне обладнання промислової частоти 50 Гц, а також працюючі біля високовольтних ліній електропередач, також зазнає впливу ЕМВ. Вважається, що цих випадках основним несприятливим фактором є електричне поле (ЕП), тривала дія якого викликає функціональні порушення центральної та серцево-судинної системи людини. Гігієнічні норми для персоналу, що знаходяться у електричному полі, наведені в таблиці.

Ці норми гарантують безпеку за умови, що в іншій час доби людина не зазнає впливу ЕП більше 5 кВ/м, а також виключена можливість дії на організм людини електричних розрядів.

В сезон польових робіт перебування людей близько від ЛЕП може бути кожноденним і тривалим. Тому з допустимими нормами повинен бут ознайомлений кожній робітник.

Високогабаритні машини обов'язково обладнують спеціальними сигналізаторами небезпечного приближення до проводів ЛЕП, а також наносять надпис „ При роботі в охоронній зоні ЛЕП не піднімайся на верх машини”.

Машини на колесах з пневматичними шинами слід надійно заземляти ланцюгом діаметром 8 мм, який приварюють до корпуса машини та який має зв'язок з землею довжиною 20-30 см.

Для заземлення машини при аварійній зупинці в охоронній зоні ЛЕП необхідно застосовувати „грушу”, з'єднану з машиною стальним тросом діаметром не менш 6 мм. Штир „груши” необхідно втиснути в землю).

5. Гігієна праці при застосуванні пестицидів, мінеральних добрив,

кислот та лугів

Їх проникнення у повітря робочої зони або навколишнього середовища, в продукти харчування, на одяг працюючих, забруднення ними різних машин, пристроїв, транспортних засобів у поєднанні з можливими помилками працюючих створюють умови для виникнення гострих та хронічних отруєнь населення та с/г тварин.

За своїм виробничим призначенням пестициди поділяються на:

- акарициди – для знищення кліщів;

- арборициди – для знищення небажаних рослин;

- бактерициди – для знищення бактерій;

- гербіциди – для знищення бур'янів;

- інсектициди – для знищення комах, мух;

- фунгіциди – для знищення шкідливих грибів і грибкових захворювань рослин;

- зооциди – для знищення гризунів;

- дефоліанти – для знищення листя та інші.

Походження препарату необхідно знати для того, щоб правильно обирати режими праці і знешкодження (дезактивації) тари, приміщень, транспортних засобів, для впровадження профілактичних заходів тощо.

При застосуванні пестицидів на працюючих можуть впливати небезпечні та шкідливі виробничі фактори:

· пестициди та продукти їх розпаду;

· підвищена запиленість повітря робочої зони;

· підвищена або понижена температура;

· високі рівні шуму та вібрації;

· рухомі частини виробничого обладнання та самі рухомі машини;

· динамічні та фізичні перевантаження.

Правила особистої гігієни при роботі з пестицидами (П) і мінеральними добривами.

1.

2.

3.

4.

5.

6.

ЛЕКЦІЯ 3. ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ БЕЗПЕКИ ВИПОБНИЧИХ ПРОЦЕСІВ

Навчальні питання:

1. Загальні положення про безпеку виробничих процесів .

2. Технічні засоби безпеки виробничих процесів.

3. Загальні відомості про змінний струм.

4. Дія електричного струму на організм людини.

Методичне забезпечення:

Література:

1. Г. М. Гряник та ін. Охорона праці. Навчальний посібник. Київ. – Урожай. – 1994 – с.272

2. Сакун М. М. Основи охорони праці, частина ІІІ. Техніка безпеки та пожежна безпека. Навчальний посібник. – Одеса. – 2000 – 47 с.; С. 4 – 11

Наочні посібники:

1.

1. Загальні положення про безпеку виробничих процесів

Одним із важливих завдань ОП – є робота по забезпеченню безпеки працюючих. Сучасне агропромислове виробництво хар-ся постійно зростаючою насиченістю технікою, засобами хімії і мікробіології, концентрацією тварин на великих комплексах, великою частиною мобільних процесів, рассредоточеністю робочих місць в землеробстві, частою зміною видів робіт і засобів праці. Порушення вимог безпеки в таких умовах створює небезпечні ситуації, які приводять до нещасних випадків (НВ).

Виникнення тих чи інших НВФ залежить від характеру технологічного процесу, конструкції обладнання, рівня організації процесу.

По характеру проявлення НВФ можливо поділити явні і скриті. Явна небезпека характеризується наявністю явних зовнішніх при знаків. Наприклад, рухомі частини машин, полум'я, піднятий та знаходящийся на вису груз. Скританебезпека зв'язана з наявністю в машинах, механізмах, приспособлениях, інструментах скритих дефектів або недоліків, які реалізуються при певних умовах в небезпечні і аварійні ситуації.

Скриту небезпеку створюють також захламленість робочої зони, використання інструменту не по призначенню, обірвані електричні проводи, помилкові та неправильні дії персоналу та ін.

При виявленні несправності, машину негайно зупиняють і встановлюють таблицю „Не включати, несправне!”.

У створенні безпечних умов праці на різних виробництвах широко застосовують технічні засоби безпеки.

При проектуванні, організації та виконанні технологічних процесів (ГОСТ 12.3.002 – 75 і ОСТ 46.0.141 - 83) повинні передбачати:

1.Усунення безпосереднього контакту працюючих з початковими матеріалами, заготовками і відходами виробництва, які можуть створювати Н і Ш дії;

2.Комплексну автоматизацію і механізацію при наявності Н і ШВФ;

3.Систему контролю і управління технологічним процесом, забезпечуючи захист працюючих і аварійне відключення аварійного обладнання;

4.своєчасне видалення та нейтралізація відходів виробництва, які являються джерелами

Н і ШВФ.

Вимоги безпеки до технологічного процесу повинні бути викладені в технологічній документації.

Рішення проблеми боротьби з виробничим травматизмом неможливо без широкого застосування сучасних засобів попередження НВ.

Способи захисту людини від НВФ можливо розділити на 2 види: активні і пасивні.

Активний захист направлений на ліквідацію створення безпечного фактору або зменшення ступеню його небезпеки.

Пасивний захист являє собою комплекс заходів, виключають дію небезпечного фактору на людину.

Він забезпечується організацією виробничого процесу, конструкцією обладнання та застосувань. Коли при цьому безпека працюючих все ж не може бути забезпечена повністю, тоді застосовують ЗІЗ (каски, окуляри, респіратори...).

2. Технічні засоби безпеки виробничих процесів

Травмування працюючого можливо як при безпосередньому контакті його з джерелами небезпеки, так і на деякій відстані від нього, при недопустимому зближенні.

Небезпечна зона може викликати коло рухомих, крутячих елементів, поблизу вантажів, які переміщуються під'ємно-транспортними машинами. Наявність небезпечної зони може бути зв'язано з небезпекою враження електричним струмом з можливістю травмування відлітаючими частинками оброблюваного матеріалу або інструменту, з вилітом обробляємої деталі із затватних приспособлений.

Особливу загрозу являє собою небезпечна зона, де можливий затват одягу або волосся робочими рухомими частинами обладнання. Так, велика кількість НВ здійснюється при захваті не заправленого (розвиваючогося ) одягу в момент наближення до неогородженої рухомої деталі с/г машин.

Небезпека рухомих або крутячих деталей зростає, коли на них є виступаючі частини (головки болтів, шплінти). Коли частини машин крутяться назустріч одна одній, створюється небезпека втягнення в небезпечну зону.

Безпечна зона

Відповідно до існуючих вимог усі приводи, передачі, рухомі деталі, робочі органи повинні бути обладнанні захисними огородженнями, які надійно захищають від виходу (вильоту) з небезпечної зони стружки металів, агресивних рідин, гарячої води, різних випромінювань, іскор і т. д. Їх застосовують як перешкоди можливому падінню людини з висоти або в ями, траншей тощо.

Залежно від призначення, огородження мають різне конструктивне виконання і існують трьох видів:

-постійні;

- з'ємні;

- тимчасові.

Конструкції захисних огороджень мають задовольняти таким вимогам: вони не повинні негативно впливати на продуктивність праці; не погіршувати якість роботи машин; не ускладнювати спостереження за роботою механізмів; забезпечувати надійний захист працюючих від дії НВФ (пилу, води, пару...); не повинні підвищувати рівень шуму вібрацій; бути простими у виготовленні та експлуатації; е мати гострих виступів, болтів, гайок; відповідати вимогам стандарту.

Запобіжні пристрої:

В залежності від природи НВФ, всі запобіжні пристрої можливо поділити на 4 групи:

1.

2.

3.

4.

Існують також інші запобіжні пристрої. Наприклад, запобіжний пояс для виконання робіт на висоті, а також різні запобіжні пристрої, що додаються до конкретних конструкцій машин і обладнання ( каски, окуляри,...).

Блокуючи пристрої (БП) .

БП можуть бути механічними, електричними, фотоелектричними, гідравлічними, пневматичними, комбінованими, радіаційними (для захисту особливо небезпечних зон).

Сигналізація і її види

В умовах сучасного виробництва від працюючих вимагається підвищена увага і швидка реакція. Виникає необхідність попередити працюючих про можливі небезпеки, заборону певних дій або зобов'язати чи дозволити виконувати певні дії тощо. Тому особливо важливе значення набувають сигнальні кольори, сигналізація, знаки та плакати безпеки.

Відповідно до ДСТУ 12.4.026 – 76 для сигналізації прийняті червоний, жовтий, зелений та синій кольори.

Знаки безпеки.

Відповідно до ДСТУ 12.4.026-76 „Цвета сигнальные и знаки безопасности” розроблено і прийнято 4 групи знаків безпеки:

1. Забороняючи знаки.

2. Попереджуючи знаки.

3. Зобов'язуючи знаки.

4. Вказівні знаки.

Забороняючи знаки мають форму кола, по периметру якого є широка червона смуга, а біле поле з нанесеним чорною фарбою відповідним символом, перекреслюється червоною смугою такої ж ширини.

Встановлюється цей знак на робочих місцях, де потрібно заборонити певні дії працюючих (на воротах, парканах, дверях, огорожах, стінах будівлі, обладнанні, тарі, транспортних засобах тощо).

Попереджуючи знакимають форму рівностороннього трикутника вершиною до верху, по периметру якого нанесена чорна смуга, а на жовтому полі знака – відповідні попереджуючі символи чорного кольору.

Зобов'язуючи знакимають форму квадрату, по периметру якого нанесено біла смуга.

Вказівні знаки мають форму прямокутника синього кольору з білим полем посередині знака з нанесеними відповідними символами.

Дистанційне спостереження і управліннятехнологічними процесами є найбільш ефективним заходом запобігання виробничого травматизму і захворювання на виробництві. Його застосовують у тих випадках, коли безпосереднє перебування оператора в робочій зоні з мотивів безпеки і технологічних особливостей неможливе, недоцільне або економічно невигідно.

Дистанційне спостереження здійснюється за допомогою спеціальних датчиків, сигналізаторів, засобів телебачення, контрольно-вимірювальних приладів, а управління – за допомогою електричних, пневматичних, механічних, гідравлічних та інших приводів, що, в освою чергу, одержують команди на виконання певних функцій від мікропроцесорів, автоматичних систем управління, комп'ютерної техніки. Дистанційне автоматичне управління виробничими процесами здійснюється відповідно до розроблених програм.

Дистанційне управління доцільно застосовувати при роботі з легкозаймистими, токсичними та іншими речовинами (фарбування машин у спеціальних камерах, протруюванні насіння тощо).

3. Загальні відомості про змінний струм

Сучасне агропромислове виробництво органічно зв'язано з широким застосуванням електричної енергії. Полегшуючи працю, електричний струм в той же час становить велику небезпеку для працюючих.

Причини ураження людини електричним струмом різноманітні. Основні з них такі:

- випадковий дотик до неізольованих частин електрообладнання чи проводу, ізоляція яких пошкоджена (60%);

- дотик до неструмоведучих частин обладнання (корпусів), що виявилися під напругою внаслідок замикання фази на корпус (25%);

- потрапляння під напругу під час проведення ремонтних робіт на електрообладнанні при помилковому його включенні;

- потрапляння під крокову напругу в зоні розтікання зарядів;

- недопустиме зближення великогабаритної техніки з лініями електропередач;

- при знаходженні поблизу проводу лінії електропередач (ЛЕП), що впав на землю, або заземлюю чого пристрою, по якому проходить струм в землю;

- при дії блискавки.

У с/г найбільш розповсюджені мережі змінного струму напругою 380/220Вольт.

Ізольованою

Напруга між фазними проводами (UАВ, Uвс, UсА) називається лінійною – (Uл).

Напруга між фазнимипроводами та нейтраллю (UAN, UBN, UCN) називається

Фазною Uф.

Для електричної мережі напругою 380/220В:

UАВ = Uвс = UсА = Uл = 380В;

UAN = UBN = UCN =Uф = 220 В

Дослідження по виявленню причин ураження електричним струмом у с/г показують, що тільки третина нещасних випадків від ел струму сталися через порушення правил техніки безпеки, майже дві третини – внаслідок використання несправних або неправильно змонтованих ел установок. Понад дві третини потерпілих – працівники неелектричних професій, а на кожну 1000 електриків у с. г. припадає в 2,5 рази більше потерпілих, ніж у промисловості. Дуже високий рівень електропоражень трактористів та комбайнерів (механізаторів).

Тому Ви повинні знати основні відомості про змінний струм, його дію на організм людини і засоби захисту від ураження електричним струмом.

4. Дія електричного струму на організм людини

У порівнянні з іншими видами травматизму, електричний струм має ряд особливостей. Головна із них полягає в тому, що організм людини не має органів, за допомогою яких можна відчути наявність напруги на відстані.

Електричний струм, проходячи через тіло людини, діє не тільки в місці контакту, а і викликає рефлекторну дію і призводить до порушення діяльності окремих органів. Крім того, електротравму можна одержати без контакту з струмоведучими частинами, тобто через електричну дугу.

Термічна –

Хімічна (електролітична) –

Біологічна–

Розрізняють два види ураження людини електричним струмом: місцеві електротравми та електричні удари.

Основними видами місцевих електротравм є електричні опіки, механічні пошкодження, ураження очей електричною дугою.

Електричний удар –

Залежно від наслідків, ел удари бувають 4 ступенів:

1– судорожне скорочення м'язів без втрати свідомості:

2 – судорожне скорочення м'язів із втратою свідомості, але при наявності дихання і роботи серця:

3 – втрата свідомості і порушення серцевої діяльності або дихання:

4 – стан клінічної смерті (4-8 хвилин), потім – біологічна смерть.

При тяжких формах ел. удару може виникнути фібриляція серця, тобто хаотичне скорочення волокон серцевого м'яза, і воно перестає перекачувати кров по судинах. Вона продовжується декілька хвилин, після чого настає повна зупинка серця.

Основні уражаючі фактори електричним струмом:

Опір електричному струму живого організму залежить від багатьох факторів, в тому числі від стану шкіри, фізіологічних факторів і навколишнього середовища.

• ⇐ Назад
• 13
• 14
• 15
• 16
• 17
• 18
• 19
• 20
• 21
• 22
• 23
• 24
• 252627
• 28
• Далее ⇒