Структура навчальної дисципліни.

Теми практичних занять

Самостійна робота

Індивідуальні завдання

Методологія процесу навчання та оцінювання знань студентів полягає в його переорієнтації із лекційно-інформативної на індивідуально-диференційовану, особистісно-орієнтовану форму та на організацію самоосвіти студента.

У структурі навчального навантаження студента за системою ECTS індивідуальна робота розглядається також як один з основних компонентів навчальної діяльності і повинна займати значну частину його навчального навантаження.

Індивідуальна робота студента є формою організації навчального процесу, яка передбачає створення умов для як найповнішої реалізації творчих можливостей студентів через індивідуально-спрямований розвиток їхніх здібностей, науково-дослідну роботу і творчу діяльність.

Важливою формою організації навчання є індивідуальні завдання. Вони мають на меті поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які студенти отримують у процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці.

Індивідуальні завдання виконують студенти самостійно під керівництвом викладачів. Як правило, індивідуальні завдання виконуються окремо кожним студентом. У тих випадках, коли завдання мають комплексний характер, до їх виконання можуть залучатися кілька студентів, у тому числі студенти, які навча­ються на різних факультетах і спеціальностях.

Різновидом індивідуальних занять є індивідуальні на­вчально-дослідні завдання (ІНДЗ), які відповідають інноваційним технологіям на­вчання. ІНДЗ - вид позааудиторної індивідуальної роботи студента навчального, навчально-дослідницького чи проектно-конструкторського характеру, яке вико­ристовується в процесі вивчення програмного матеріалу навчальної дисципліни.

ІНДЗ в університеті виконуються з нормативних дисциплін всіх циклів навчального плану і є складовою структурною частиною навчальної дисципліни. ІНДЗ, як і інші модулі в межах залікового кредиту, оцінюється і має питому частку в підсумковій оцінці залікового кредиту. За весь період вивчення дисципліни кожен студент виконує тільки одне ІНДЗ, з переліку запропонованих.

Мета індивідуального навчально-дослідного завдання - самостійне вивчення частини програмного матеріалу, систематизація, поглиблення, узагальнення, закріплення та практичне застосування знань студента з навчального курсу та розвиток навичок самостійної роботи.

Змістіндивідуального навчально-дослідного завдання — це завершена теоретична або практична робота в межах навчальної програми курсу, яка виконується на основі знань, умінь і навичок, отриманих у процесі лекційних, семінарських, практичних та лабораторних занять, охоплює декілька тем або зміст навчального курсу в цілому.

Структураіндивідуального навчально-дослідного завдання (орієнтовна):

· вступ — зазначається тема, мета та завдання роботи та основні її положення;

· теоретичне обґрунтування - виклад базових теоретичних положень, законів, принципів, алгоритмів тощо, на основі яких виконується завдання;

· методи (при виконанні практичних, розрахункових, моделюючих робіт) - вказуються і коротко характеризуються методи роботи;

· основні результати роботи та їх обговорення - подаються статистичні або якісні результати роботи, схеми, малюнки, моделі, описи, систематизована реферативна інформація та її аналіз тощо;

· висновки;

· список використаної літератури;

· додатки (за необхідності).

Видиіндивідуальних навчально-дослідних завдань:

· конспект із теми (модуля) за заданим планом або планом, який студент розробив самостійно;

· реферат з теми (модуля) або вузької проблематики;

· розв'язування та складання розрахункових або практичних (наприклад, ситуативних) задач різного рівня з теми (модуля) або курсу;

· розроблення теоретичних або прикладних (діючих) функціональних моделей явищ, процесів, конструкцій тощо;

· комплексний опис будови, властивостей, функцій, явищ, об'єктів, конструкцій тощо;

· анотація прочитаної додаткової літератури з курсу, бібліографічний опис тощо;

· розробка навчальних та діагностичних тестових завдань із курсу.

Порядок подання та захистіндивідуального навчально-дослідного завдання:

1. Звіт про виконання ІНДЗ подається у вигляді скріплених аркушів формату А4 (реферату) з титульною сторінкою стандартного зразка і внутрішнім наповненням із зазначенням усіх позицій змісту завдання ( за об'ємом до 10 арк.)

2. ІНДЗ подається викладачу, який проводить семінарські, лабораторні та практичні заняття з даної дисципліни, не пізніше ніж за 2 тижні до семестрового контролю.

3. Оцінка за ІНДЗ виставляється на заключному занятті (практичному, семінарському тощо) з курсу на основі попереднього ознайомлення викладача зі змістом ІНДЗ. Можливий захист завдання шляхом усного звіту студента про виконану роботу (до 5 хв.).

4. Оцінка за ІНДЗ є обов'язковим компонентом іспитової оцінки (диференційованого заліку, заліку) і враховується при виведенні підсумкової оцінки з навчального курсу.

Виконання індивідуальних навчально – дослідних завдань (ІНДЗ), що передбачені в курсі навчальної дисципліни є обов’язковим. Оцінювання ІНДЗ здійснюється в межах 10 % від загальної кількості балів. Наприклад, із 100 балів за підсумкової оцінки за ІНДЗ виставляються від 1 до 10 балів, з 50 балів – відповідно від 1 до 5 балів із 25 балів – від 1 до 3 балів.

Звідси загальна сума балів останнього періодичного контролю включає бали отримані за ІНДЗ. Тобто, якщо максимальна кількість балів за останній (або єдиний) періодичний контроль буде 25 балів, а всього їх було 4, то він повинен включити 10 балів, якими оцінюється ІНДЗ. Відповідно при двох періодичних контрольних роботах, в другій з 25 балів для оцінювання ІНДЗ виділяється 5 балів і таке інше

Методи навчання

Успіх навчання залежить як від правильного визначення його мети і завдань, так і від способів досягнення їх, тобто від методів навчання. Незважаючи на те, що методи навчання використовуються протягом багатьох віків, з самого виникнення вищої школи розробка теорії методів навчання завдавала і завдає вченим немало клопотів. Спостерігаючи за процесом навчання, дидакти і методисти звернули увагу на надзвичайну різноманітність видів зовнішньої діяльності викладача та студента на занятті. Ці види діяльності і стали називати методами навчання: викладач розповідає – він використовує метод розповіді; студенти вивчають навчальний посібник – метод роботи з книгою; студент розв'язує задачі – метод розв'язування задач; лектор викликав студента для перевірки знань — метод усного опитування і т.д.

При вивченні курсу «Актуальні проблеми господарського права та процесу» використовуються такі методи, залежно від зовнішнього вираження способу (форми) діяльності викладача та студента визначаються методи розповіді, бесіди, ілюстрації і демонстрації, письмових графічних робіт, самостійної роботи, повторення, і т.д. Розповсюдженими мето­дами вважаються робота з підручником, розв'язування задач.

Методи контролю

Контроль стимулює навчання та впливає на поведінку студентів. Як показала практика, спроби зменшити контроль у навчальному процесі призводять до зниження якості навчання.

Впроваджувані в теперішній час інтенсивні методи навчання ведуть до нових пошуків в галузі підвищення якості та ефективності педагогічного контролю та появі його нових форм.

У вищій школі можна виділити основні принципи організації контролю знань студентів:

Професійна направленість контролю обумовлена цільовою підготовкою спеціаліста. Студенти повинні знати зміст (що будуть контролювати), засоби (як буде здійснюватися контроль), строки та тривалість контролю.

Виховний характер контролю. Даний принцип проявляється в тому, що активізує творче та свідоме відношення студентів до навчання, стимулює ріст пізнавальних потреб, інтересів, організує навчальну діяльність та виховну роботу. Контроль, який принижує особу студента, не може застосовуватися у навчальному закладі.

Систематичність. Систематичний контроль впорядковує процес навчання, стимулює мотивацію, дає можливість отримати достатню кількість оцінок, за якими можна більш об’єктивно судити про результати навчання.

Всебічність. Коло питань, які підлягають оцінюванню, повинне бути настільки широке, щоб можна було охопити усі теми та розділи.

Методи контролю – це способи діяльності викладача і студентів, в ході яких виявляються засвоєння учбового матеріалу та оволодіння студентами знаннями, вміннями та навичками.

Види контролю, що використовуються під час вивчення курсу «Актуальні проблеми господарського права та процесу»:

1. Усне опитування – найбільш поширений метод контролю знань студентів. При усному контролі встановлюється безпосередній контакт між викладачем та студентом, в процесі якого викладач отримує широкі можливості для вивчення індивідуальних особливостей засвоєння студентами матеріалу.

Розрізняють фронтальне, індивідуальне та комбіноване опитування.

Фронтальне опитування проводиться у формі бесіди викладача з групою. Воно органічно поєднується з повторенням пройденого, є засобом для закріплення знань та умінь.

Індивідуальне опитування припускає змістовні, зв’язні відповіді студентів на питання, яке відноситься до матеріалу, що вивчається, тому служить навчальним засобом розвитку мови, пам'яті, мислення студентів.

2. Письмова перевірка наряду з усною є важливим методом контролю знань. Умінь та навичок студентів. Застосування цього методу дає можливість в найбільш короткий термін одночасно перевірити засвоєння матеріалу всіма студентами групи, визначити напрямки для індивідуальної роботи з кожним. Слід відмітити особливості таких форм письмової перевірки як самостійна робота, диктанти, реферати, самоконтроль та взаємоперевірка.

3. Практична перевірка займає особливе місце в системі контролю. Основна мета навчання студентів в університеті – не лише засвоєння ними певної системи знань. Але і головним чином формування професійної готовності вирішувати практичні виробничі задачі. Така готовність визначається ступенем сформованості системи умінь і перш за все професійних.

4. Стандартизований контроль. Останнім часом у вищій школі став широко застосовуватись стандартизований контроль знань протягом усього періоду вивчення навчальних курсів. У стандартизованому контролі знайшла широке застосування тестова методика з альтернативним вибором відповідей. Метод альтернативного вибору відповідей полягає у тому, що ставляться запитання і одночасно пропонуються варіанти відповідей, правильність яких потрібно оцінити. При цьому студенту пропонуються не тільки самі відповіді, але і їх цифрові коди (як правило, номер варіанта відповіді).

• ⇐ Назад
• 1
• 2
• 3
• 456
• Далее ⇒