МОВА САЙТІВ УКРАЇНСЬКОГО СЕГМЕНТА ІНТЕРНЕТУ: РЕАЛІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

На сьогодні “заявити про себе в Інтернеті” –

автоматично означає сформувати свій імідж у

світовому інформаційному просторі (і не лише

окремої особи чи певної організації як власників

мережевого ресурсу, а й іміджу держави зага-

лом). З огляду на те, що українська мова – це

одна з визначальних ознак ідентичності нації та

ідентифікації України як самостійної держави,

пріоритетом мовної політики має бути утвер-

дження української мови як основної на сайтах

Укрнету, що визначатиме їх місце та роль у Все-

світній мережі. Актуальність обраної теми підси-

лена ще й тим чинником, що інтернет-спілку-

вання (зокрема, у соціальних мережах) на сього-

дні є невід’ємною складовою життя практично

кожного дорослого громадянина України, який

гіпотетично може становити потенційну аудито-

рію українськомовних сайтів, потрапляючи до них

через перепости, відповідні групи тощо.1

Питанням розвитку україномовного Інтернету

останнім часом приділяють увагу такі вітчизняні

дослідники, як С. Зайцева [1], М. Рудик [8] та

С. Чемеркін [15–16]. Водночас мовне питання

українських блогів є предметом наукових розві-

док не лише в Україні, а й за кордоном. Так, у

Гарвардському університеті мовна ситуація в

Україні в контексті блогосфери досліджується

на рівні магістерських дисертацій [14].

Мета статті – проаналізувати сайти ор-

ганів державної влади (зокрема облдержадмі-

ністрацій), тематичні сайти (конфесійні, медич-

ні), що належать до українського інтернет-прос-

тору, щодо використання української мови як

одного з основних компонентів сайтотворення.

Окреслити коло заходів, яких необхідно вжити,

щоб українська мова розширювала свої “тери-

торіальні межі” в Інтернеті та залучала щоразу

ширшу аудиторію.

Об’єктом наукової розвідки є сайти україн-

ського сегмента Інтернету, зокрема сайти обл-

держадміністрацій областей України, а також

два види тематичних сайтів – конфесійні й ме-

дичні. Предмет наукової розвідки становить

мовна політика розглянутих мережевих ресур-

сів (основна мова сайту: головна сторінка, наві-

гація, контент, можливість переходу на інші

мови).

Поняття “мова сайту” на сьогодні часто має

досить широке тлумачення з яскравим суб’єк-

тивним забарвленням. Так, О. Мілінчук, авто-

рка блогу про іноземні мови, пропонує таке йо-

го визначення: “це текстові записи, статті, зо-

браження, анімація, посилання, реклама, ди-

зайн, атмосфера <…> все в одному” [4]. Крім

того це поняття, на її думку, характеризується

такими ознаками, як насичення рекламою чи

нав’язливими зображеннями, що ускладнюють

вхід на сайт; занадто складний з обтяжливими

реченнями чи надто вільний аж до неповаги до

читача стиль викладу матеріалу; дуже блідий і

надто дрібний шрифт тощо.

Безумовно, кожний власник сайту – органі-

зація чи приватна особа – зацікавлені у зрос-

танні рейтингу їхнього ресурсу. Є кілька спосо-

бів оцінити рейтинг сайту на рівні країни, час-

тини світу чи світу загалом. Однією з відомих

світових рейтингових систем є Alexa.com, яка

контролює відвідуваність користувачами різних

веб-сайтів. Alexa-ранжування встановлює якіс-

ний показник відвідуваності різних сайтів у сві-

тових масштабах. Варто відзначити, що в цьо-

му рейтингу чим менша цифра, тим краще, а

не навпаки, тобто найбільш відвідуваному сай-

ту у світі присвоєно номер один. Таким безза-

перечним лідером вже багато років підряд є

Google.com.

У рейтингу Alexa.com Топ-500 перші й основ-

ні місця належать американським, англійським,

російським, німецьким, китайським, арабським

та японським сайтам. Тож постає логічне запи-

тання: чи потрапили українські сайти до когорти

обраних і які саме? Приємно відзначити, що

українські ресурси в цьому рейтингу є, хоча їх

поки що лише два – Google.com.ua (близько

200 позиції) та Yandex.ua (близько 425 позиції).

Щоправда, українськими в них є лише домени, а

насправді це дочірні сайти іноземних компаній.

Звісно, у переліку цих пошукових систем є кілька

мов на вибір, тобто українська мова тут є не ос-

новною, а додатковою [6].

Звернемося ще до одного рейтингу

Alexa.com за іншим показником – країною ре-

єстрації доменів. В українському рейтингу най-

більш відвідуваних інтернет-ресурсів до першої

десятки входять лише російські сайти, україн-

ські ж з’являються аж у першій двадцятці. Тож

виходить, що українські сайти спираються на

“міцну” російську основу. Яка ж основна причи-

на такого стану справ з українською мовою як

основною сайту? Як відзначають фахівці, ця

причина безпосередньо стосується користува-

чів мережі та браузерів, – адже Alexa рахує

відвідуваність сайтів лише в тому випадку, ко-

ли в браузері користувача встановлене розши-

рення Alexa Sparky. Тож “комп’ютерники” ра-

дять усім, кого хвилює стан української мови в

Інтернеті, зокрема зростання рейтингу україн-

ськомовних сайтів, встановити це розширення

й максимально відвідувати саме українські

сайти, що буде підвищувати їх рейтинг. Можна

скласти перелік улюблених українських сайтів і

максимально “ходити” саме цими “шляхами”.

Можна звернутися й до інших статистичних

даних, зокрема тих, що стосуються соціальних

мереж, які є чи не найбільш відвідуваним ре-

сурсами мережі. Спробуємо з’ясувати рейтинг

їх популярності. Так, станом на початок 2014 р.

в Україні перше місце за відвідуваністю посідає

соціальна мережа Vkontakte (як і Odnoklassniki)

– російський ресурс. Дослідники констатують,

що Facebook, як і раніше, поступається не ли-

ше Vkontakte, а й Odnoklassniki [5]. Однак слід

відзначити, що соціальні мережі пропонують

українську як мову інтерфейсу.

Ці дані можна порівняти з результатами до-

слідження інтернет-аудиторії України, проведе-

ного компанією InMіnd майже рік тому, тобто в

березні 2013 р. За підсумками лютого 2013 р.

компанія визначила Топ-25 доменів, які відві-

дують українські користувачі, зокрема (назива-

ємо номер від 1 до 25 місця в рейтингу): Google

(середньоденна частка – 66%), Vkontakte (60%),

Mail.ru (48%), Yandex (40%), Odnoklassniki (37%),

Youtube.com (28%), Wikipedia.org (15%), Facebook.

com (13%), Ukr.net (12%), Ex.ua (11%), I.ua

(8%), Webalta.ru (7%), Rozetka(.ua+.com.ua) (7%),

Sinoptik.ua (7%), Rambler.ru (7%), Aukro.ua (6%),

Gismeteo.ua (6%), Blogspot.com (6%), Ucoz.ru (6%),

Rutracker.org (6%), Fotostrana.ru (5%), Slando (5%),

Ask.fm (5%), Marketgid(.com+.info) (5%), Meta.ua (5%).

Серед названих ресурсів власне українськи-

ми, як бачимо з імен доменів, є дев’ять: Ukr.net,

Ex.ua, I.ua, Rozetka(.ua+.com.ua), Sinoptik.ua,

Aukro.ua, Gismeteo.ua, Slando, Meta.ua.

Двомовними, тобто українсько-російськомов-

ними з них є два українські інтернет-портали та

безкоштовні сервіси електронної пошти –

Ukr.net та I.ua, два сайти прогнозу погоди в

Україні та світі – Sinoptik.ua та Gismeteo.ua, а

також дошка оголошень України – Slando. Три-

мовною, тобто англо-українсько-російськомов-

ною є українська пошукова система Meta.ua.

Водночас такі комерційні проекти, як Ex.ua,

Rozetka(.ua+.com.ua), Aukro.ua українську мову

як мову сайту взагалі не пропонують.

Для подальшого аналізу вдаємося до роз-

поділу сайтів за їх видавцями – органи держа-

вної влади та приватні. Порівняльний аналіз

мовного аспекту сайтів органів державної вла-

ди дає такі результати.

Сайти обласних держадміністрацій можна

розподілити на такі групи:

1. Одномовні.

Основна і єдина мова сайту – українська,

відповідно й усі матеріали сайту написані цією

ж мовою. Такі сайти мають, наприклад, Волинсь-

ка, Дніпропетровська, Закарпатська, Запорізька,

Івано-Франківська, Київська, Полтавська, Черка-

ська та Чернівецька облдержадміністрації.

2. Двомовні:

а) на сайті є “перемикач”, розрахований на

дві мови – українську та англійську, зокрема

остання версія досить коротка, лише основні

довідкові дані. Такий мовний стан справ на

сайтах Кіровоградської та Рівненської облдер-

жадміністрацій;

б) на сайті є “перемикач”, розрахований на

дві мови – українську та англійську, проте анг-

лійський варіант увімкнути не вдалося. Це сайт

Львівської облдержадміністрації;

в) на сайті є “перемикач”, розрахований на

дві мови – українську та російську. Таким є

сайт Донецької облдержадміністрації;

г) “перемикача” немає, матеріали подані дво-

ма мовами – українською та російською (спосте-

рігається інтерференція мов). Таким є сайт Оде-

ської облдержадміністрації.

3. Тримовні:

а) на сайті є “перемикач”, розрахований на

три мови – українську, російську та англійську,

кожна з яких повноцінно працює. Це сайти Він-

ницької, Луганської, Миколаївської та Херсон-

ської облдержадміністрацій;

б) на сайті є “перемикач”, розрахований на

три мови – українську, російську та англійську,

проте повноцінно працюють лише дві – україн-

ська та російська, англійська версія не вмика-

ється. До речі, відкривається сайт державною

мовою – українською. Таким є сайт Харківської

облдержадміністрації;

в) на сайті є “перемикач”, розрахований на

три мови – українську, російську та англійську,

проте повноцінно працює лише одна – україн-

ська, російська зовсім не працює, при переми-

канні на англійську основна інформація вида-

ється в кількох документах у форматі PDF. Як

приклад можна навести сайт Хмельницької обл-

держадміністрації;

г) українською мовою повністю подано як ін-

терфейс сайту, так і матеріали, а російська й

англійська мови лише задекларовані, але здій-

снити перехід до них неможливо. Такий стан

справ на сайтах Сумської, Тернопільської та

Чернігівської облдержадміністрацій.

4. Багатомовні.

На сайті встановлено перекладач від Google,

розрахований на 80 мов; відкривається

сайт українською мовою. Як приклад можна на-

вести сайт Житомирської облдержадміністрації.

Отже, на основі проведеного аналізу сайтів

облдержадміністрацій за критерієм “основна

мова сайту” можна дійти висновку, що найбіль-

шу кількість становлять одномовні з єдиною

державною мовою як в інтерфейсі, так і в по-

данні матеріалів. Мовою цифр це має такий

вигляд: з 24 областей таких 9 сайтів (38%).

П’ять сайтів (21%) є двомовними, точніше,

умовно двомовними, оскільки з переходом до

іншої мови сайту майже скрізь виникли про-

блеми. Один із цих п’яти сайтів, зокрема Оде-

ської облдержадміністрації, сприяє розвитку

інтерференції, подаючи матеріали й українсь-

кою, і російською мовами. На наш погляд, з

огляду на тотальне поширення російської мови

в цьому регіоні вдаватися до такої інтерферен-

ції на сайті органу державної влади як прикла-

ду для наслідування не варто.

Дев’ять сайтів (38%) тримовних, з яких повно-

цінно тримовними є лише чотири, інші два на-

справді є двомовними, і ще три – одномовними.

І нарешті лише один сайт (4%) можна вва-

жати багатомовним чи одномовним з можливі-

стю автоматичного перекладу сторінки за до-

помогою Google-перекладача на одну з 80 мов.

Зауважимо, що мова сайтів органів держав-

ної влади має бути або лише українською, тоб-

то державною, оскільки вона законодавчо ви-

знана як така, або має бути додатково встано-

влений ідентичний варіант англійською мовою

як мовою міжнародного спілкування. Цікаве

рішення знайшли розробники сайту Житомир-

ської облдержадміністрації, встановивши на

сайт Google-перекладач з вісьма десятками

мов. Проте і в цьому випадку є свій мінус – пе-

реклад комп’ютерний, далекий від досконалос-

ті, який зазвичай спотворює основну думку та є

складним для читання навіть носію мови.

У випадку з приватними сайтами (сайт орга-

нізації чи приватної особи) перед видавцем

постає одразу кілька проблем, які він має вирі-

шити, зокрема:

1. Коли мова йде про інформаційний сайт,

то тут одним із найважливіших критеріїв є тра-

фік, тобто кількість відвідувачів сайту протягом

доби, тижня, місяця. Якщо видавець наполег-

ливо працює над зростанням активного трафі-

ку, то різними способами, зокрема за допомо-

гою сторінок чи груп у соціальних мережах,

збирає спільноту однодумців навколо свого

сайту. Тож при виборі мови сайту постає логіч-

не запитання: наскільки велику аудиторію та-

кий видавець потенційно можете зібрати за

умови, що основною мовою сайту буде україн-

ська? Звісно, якщо сайт – це візитка перукарні

у місті, яке переважно є українськомовним, то

вибір української мови буде логічним і дореч-

ним. Якщо ж за допомогою сайту просувати

продукт у світових масштабах, наприклад, ін-

формаційний продукт на тему створення влас-

них сайтів, то, звісно, сама мета підказує вжи-

вати російську мову як мову сайту, оскільки

російськомовна аудиторія у світі є кількісно бі-

льшою, ніж українськомовна.

Особливо важливим для всіх сайтів (і тих,

які не мають власного контенту, а подають ли-

ше републікації, і тих, які цей контент мають) є

питання їх монетизації. Мова йде про те, які

способи використовує власник інтернет-ресур-

су, щоб окупити свої витрати на створення сай-

ту і на щоденну працю над ним – оновлення

контенту, оптимізацію, технічну підтримку то-

що. Монетизація прямо пропорційно пов’язана

з трафіком, оскільки саме відвідувачі, їхні дії –

це той важливий і основний показник, за яким

визначається рейтинг сайту, а відповідно, й

можливості заробітку його власника.

Отже, певною мірою простежується взаємо-

зв’язок між мовою сайту та кількістю його відві-

дувачів. Окрім активного трафіку, є ще пасив-

ний, тобто ті відвідувачі, які переходять на сайт

без безпосередньої участі його власника, а то-

чніше через пошукові системи за ключовими

словами. А “ключовими” більшість українців за-

дає в рядку браузера російською мовою, оскіль-

ки пошукова система в такому випадку пропонує

більшу кількість ресурсів. Українськомовні

“ключовики” приведуть на сайт значно менше

відвідувачів і це логічно вмотивовано порівня-

льною кількістю російсько- та українськомовних

користувачів Інтернету.

Інша справа, якщо сайт присвячений україн-

ській мові, культурі, науці тощо, тоді, на нашу

думку, він має бути обов’язково українськомов-

ним, як-от: “Камертон філолога” [2], “Моволю-

бам” [7]. Хоча такі сайти, над якими видавець

серйозно й натхненно працює тривалий час,

також мають досить високі показники в різних

рейтингах, як наприклад: “Світ слова” [9], “Укр-

ліб” (Бібліотека української літератури) [10].

Звернемося також до думок досвідчених бло-

герів з приводу того, якими є переваги й недоліки

українськомовного сайту чи блогу (для нас наразі

розрізнення цих понять не є принциповим).

За словами українського, а головне – украї-

нськомовного блогера Я. Федоряка, перевага-

ми українськомовного блогу є:

1) низька конкуренція в українськомовній

ніші у зв’язку з браком справді якісних темати-

чних блогів чи сайтів. Натомість у російськомо-

вній чи англомовній блогосферах конкуренція

досить жорстка;

2) зручна мова написання для одномовного

українськомовного автора, якому складно пи-

сати іншою мовою, адже стиль – це один із

чинників, який має приваблювати, а не відшто-

вхувати читача;

3) можливість заявити про себе, створивши

україномовний блог, оскільки новий якісний та

ще й українськомовний блог буде одразу помі-

чений і пропіарений саме користувачами Ін-

тернету між своїми колегами;

4) чистота української блогосфери, оскільки

“українська блогосфера поки що позбавлена

багатоманіття сплогів та сателітів” [12]. Звісно,

варто було б переглянути ці думки, оскільки з

часу написання матеріалу, тобто з 2008 р. ми-

нуло вже чотири роки, проте свіжої інформації з

цього питання в блозі названого автора не ви-

явлено. Одразу зауважимо, що термін “українсь-

ка блогосфера” тлумачимо, як “усі блоґи, що

так чи інакше стосуються України чи потенцій-

но можуть містити локальний український кон-

текст: ведуться теперішніми чи колишніми ме-

шканцями України українською та російською

мовами” [1, с. 27].

Водночас автор сайту “Українська блогос-

фера” виділяє такі недоліки українськомовного

блогу:

1) порівняно незначна українськомовна ауди-

торія;

2) низька ймовірність, що навіть українсько-

мовний користувач вводить запити українською

мовою, оскільки більше шансів знайти потрібну

інформацію російською чи англійською;

3) потрібно створювати спільноту однодум-

ців, тоді як до спільнот російсько- чи англомов-

них сайтів можна просто долучитися;

4) значно складніша монетизація сайту, яка

полягає наприклад, у пошуці рекламодавців [11].

Отже, українськомовний блог/сайт потребує

значних зусиль, щоб завоювати свою цільову

аудиторію, створити спільноту й хоча б трохи

його монетизувати.

З огляду на ситуацію, що склалася в сучас-

ній блогосфері, актуальною є порада українсь-

комовного блогера Я. Федоряка з приводу того,

як зробити так, щоб українськомовні блоги за-

войовували рейтинг на жорсткому ринку в ме-

режі Інтернет, – створення якісного контенту,

тобто корисних ресурсів, які б перевершили за

своєю якістю інші та з яких би брали інформа-

цію видавці англо- чи російськомовних сайтів,

перекладаючи її рідною їм мовою. Кожен украї-

нець як справжній патріот може завести украї-

нськомовний блог чи написати якісну україно-

мовну статтю “не про те, як він любить неньку-

Україну, а про <…> будь-яку прагматичну річ,

яка може знадобитися реальному прагматич-

ному користувачу” [13].

Продовжимо наш аналіз тематичними кон-

фесійними та медичними сайтами. Так, мере-

жеві конфесійні видання українського медіап-

ростору є, як правило, українсько- і російсько-

мовними, іноді для читання можуть пропонува-

тися англійська, польська, французька та деякі

інші мови (наприклад, журнал РКЦУ “Любіть

один одного”) або ж російськомовна й україно-

мовна версії одного й того ж видання, перехо-

дити до яких можна за гіперлінком (“Церковна

православна газета”). Вибір мови переважно

залежить від того, у якому регіоні знаходяться

редакції інтернет-версій друкованих видань

(захід чи схід України) або засновники онлайн-

видань. Відтак, у православних ЗМІ мова пере-

важно українська, якщо редакція веб-версії

знаходиться в м. Київ, Львів, Чернігів тощо.

Російськомовними (або двомовними) є ті ви-

дання, редакції яких знаходяться в зросійще-

них регіонах України, наприклад: схід –

“Благовєст” (м. Алчевськ), “Свєтилен” (Луганщи-

на); південь – “Єпархіальний часопис” (м. Оде-

са) та центр – “Церковна православна газета”,

“Київська Русь”, “Отрок” (м. Київ).

У католиків редакції конфесійних видань,

представлених у мережі, у своїй більшості гео-

графічно розташовані переважно на Західній

Україні, де мають значну кількість вірян, а відпо-

відно, й реципієнтів (читачів) своїх газет та жур-

налів, тож мова видань переважно українська.

У деяких виданнях трапляється інтерференція

мов, тобто рубрики подано українською, але пуб-

лікації включають і українською, і російською мо-

вами (“Одигитрия” (УПЦ МП), “Християнин” (Церк-

ва християн віри євангельської), “Христианин” (Це-

рква християн віри євангельської).

У газеті “Християнський вісник” як виданні

християн протестантського напряму можна

ознайомитися з оповідями деяких вірян про їх

шлях до Бога. Такі матеріали не редагують,

тобто публікації подані не літературною мовою,

а “живою розмовною”, часто збережено стиль

оповідача, суржик. Певною мірою це є виправ-

даним, адже свідчить про “справжність” опові-

дачів, а не про художній вимисел, що викликає

довіру до видання. Однак не можна відзначити

якість редагування: помилки наявні вже у Меню

сайта (регістрація, аудиоальбом).

Газета “Християнин” виходить переважно

російською мовою, однак містить статті й

українською (залежно від того, якою мовою був

надісланий оригінал), крім того, деякі статті

перекладають з української на російську з різних

причин: або тому, що в українському варіанті

багато помилок, зокрема, русизмів, або ж на

прохання російськомовних читачів.

Отже, конфесійні сайти християн є двомов-

ними, зокрема досить часто видавці вдаються

до інтерференції, тобто поєднання українсько-

та російськомовних матеріалів на одній сторін-

ці, в одній рубриці, в одному виданні.

Звернімося також до сайтів медичної тема-

тики як таких, що повинні мати авторитет у пе-

ресічних громадян, адже хвороби та методи їх

лікування – нагальне питання практично кожної

сім’ї. Одразу впадає в око, що контент медич-

них сайтів поданий або лише російською, або

лише українською мовою. При цьому на окре-

мих сайтах можливий перехід від російської до

української, іноді ще й до англійської мови. Си-

туацію з мовною картиною медичних сайтів за

регіонами дуже добре видно з медичного ката-

логу “УКРМЕД” [3]. Згідно з вибіркою, зробле-

ною нами для аналізу українських медичних

сайтів за регіональним критерієм. Тож на

українських медичних сайтах зафіксовано такі

варіанти поєднання мов:

Вінниця – 1) українська, російська, англійсь-

ка; 2) українська, англійська; 3) російська, анг-

лійська; 4) лише російська; 5) лише українська;

Дніпропетровськ – 1) російська; 2) російська,

англійська;

Донецьк – 1) російська, англійська; 2) українсь-

ка, російська;

Житомир – 1) російська; 2) українська;

3) українська, англійська;

Запоріжжя – 1) російська; 2) російська й

англійська;

Івано-Франківськ – 1) українська, російська,

англійська; 2) українська, англійська; 3) ро-

сійська; 4) українська;

Київ – 1) російська; 2) українська, російська;

3) українська, російська, англійська;

Кіровоград – 1) російська; 2) російська, анг-

лійська; 3) українська, російська, англійська;

Луганськ – 1) російська; 2) російська, англій-

ська;

Луцьк – 1) українська, російська, англійська;

2) українська, англійська; 3) українська, росій-

ська; 4) українська, французька; 5) українська;

Львів – 1) українська, російська, англійська;

2) українська, англійська; 3) англійська; 4) укра-

їнська; 5) українська, російська, англійська, ні-

мецька; 6) українська, російська, англійська,

польська;

Миколаїв – 1) російська; 2) російська, англій-

ська;

Одеса – 1) російська; 2) російська, англійсь-

ка, українська; 3) російська, англійська.

Чернівці – 1) українська, англійська, російсь-

ка, німецька, французька.

Отже, простежується така основна тенден-

ція щодо мов медичних сайтів: західні області –

максимум української мови й мінімум російсь-

кої, схильність до збільшення кількості євро-

пейських мов, як-от, у Волинській, Івано-Фран-

ківській та Львівській областях; центральні об-

ласті – російська мова вживається практично

нарівні з українською, як-то, у Києві та Київській

області; східні та південні області – російська

мова домінує над українською, як у Донецькій

та Одеській областях, чи повністю витісняє її,

як у Дніпропетровській, Запорізькій, Луганській

та Миколаївській областях.

Отже, українська мова не завжди є пріори-

тетною мовою сайту/блогу. Найбільш повно-

цінно вона подана на ресурсах органів держа-

вної влади, хоча _____на деяких з них трапляється

інтерференція мов. Що стосується приватних

сайтів, то тут вирішальними є кілька чинників,

основним з яких є вид сайту: на сайтах-візитках

офлайнового регіонального бізнесу мова зале-

жить від регіону: Захід і Центр України – україн-

ська як основна чи одна з двох або трьох за-

пропонованих, Схід і Південь – російська

(українська мова якщо й запропонована, то

лише як додаткова); на українських сайтах, що

просувають онлайновий продукт чи послугу,

використовується одна або три мови: російська

– якщо сайт одномовний, російська з англійсь-

кою – якщо сайт двомовний, може бути й поєд-

нання російської з українською та англійською,

якщо сайт тримовний (лише в таких випадках

українська мова є обов’язковою).

Серед українських тематичних сайтів, зок-

рема конфесійних, російська мова є більш

вживаною, ніж українська, хоча важливу роль

тут відіграє регіональний чинник. У випадку з

українськими медичними сайтами у виборі мо-

ви сайту простежується та сама ситуація: чим

далі на захід, тим частіше вживається україн-

ська мова, чим далі на схід та південь, тим

українська мова вживається рідше.

Заходами, які допоможуть розширити межі

вживання української мови в Інтернеті, можуть

бути такі: а) власникам сайтів пропонувати ці-

кавий та стилістично грамотний контент україн-

ською мовою на сайтах українського інтернет-

простору; б) уникати інтерференції мов на своїх

ресурсах; в) встановити розширення Alexa

Sparky світової рейтингової системи Alexa.com

та максимально відвідувати українські сайти,

що буде підвищувати їх рейтинг.

12
• Далее ⇒