Особистий досвід передбачає у людини індивідуальну, підчас непрогнозовану реакцію.

Аксіоматичнемислення засноване на використанні в ухваленні рішення системи загальних положень, принципів, зведених у ранг „істин, які не потребують доказів”, а також способу отримання з їх допомогою конкретних рішень, вказівок і правил. Аксіоми – синтезоване вираз суспільного досвіду, і в кожному окремому разі не піддаються сумніву. Вони „проектуються” людиною на об’єкт уваги, відбувається порівняння, зіставлення з конкретною ситуацією. Аксіоматичне мислення базується на аналізі ситуації і в силу цього називається ще аналітичним. Ефективність рішень при цьому способі мислення визначається правильністю аксіом і розпізнавання ситуації. Таке мислення, здійснюване за певними правилами, забезпечує в межах прийнятих припущень наукове передбачення, обгрунтованість припущень про розвиток подій.

Діалектичнемислення базується на обліку законів діалектики. Для нього характерне виявлення і подолання основної суперечності ситуації на користь досягнення мети. Встановлення причин протиріч сприяє розвитку. Виявлення в процесі прийняття рішення протиріч і їх усунення забезпечують реалізацію рішення в процесі управління.

       
 
 
   


Рис. 4 Види мислення при прийнятті рішення

Емпіризм і аксіоматика спираються на минулий досвід, а діалектичний спосіб мислення враховує конкретну ситуацію. Коли необхідна інформація вже отримана, людина легко приймає рішення. Але коли знань про проблему ще немає, то емпіричний і аксіоматичний способи мислення безсилі, бо логіка, покладена в основу цих режимів роботи, побудована на наявних даних.

Людина, володіючи механізмом прогнозування ситуації, здатний побачити її в розвитку, здійснити уявний експеримент, змоделювати ситуацію. Таким є діалектичне мислення. Однак використання цього „механізму”, що дозволяє отримати додаткову інформацію, вимагає розвинених навичок. Рівень діалектичного мислення неоднаковий, у різних людей він визначається генетичною схильністю або управлінської нерозвиненістю (людині не доводилося вирішувати вселякі протиріччя, і йому для вирішення завдань було достатньо досвіду емпіричного і аксіоматичного мислення).

Для прийняття рішення необхідно:

Ø побудувати картину здійсненої діяльності;

Ø знайти утруднення, невідповідність діяльності замовленням, цілі, цінності;

Ø знайти причину труднощі;

Ø проблематізіровать зміст і форму минулої діяльності;

Ø побудувати проект нової діяльності, що має змінені форму і зміст.

У цьому випадку інформацію отримують в результаті передбачення.